Ухвала суду № 71251072, 20.12.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар Тодоряк Г.Д.

позивач ОСОБА_1

відповідачі - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

третя особа - Чернівецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області,

апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 червня 2017 року, головуючий у 1-й інстанції Войтун О.Б.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., ТОВ «Кей-Колект», третя особа - Чернівецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Посилався на те, що в середині лютого 2016 він отримав від ТОВ «Кей-Колект» лист від 12 лютого 2016 року, в якому було запропоновано купити його квартиру, в якій він проживає із сім'єю. З дзвінка невідомої особи, яка назвалась співробітником ТОВ «Кей-Колект», він дізнався, що ТОВ «Кей-Колект» зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1. Отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на

нерухоме майно він дізнався, що 23 липня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київа Суперфін Б. М. на підставі договору іпотеки від 17 квітня 2006 року, що був укладений між ним та АТ «Укрсиббанк», оформив право власності за ТОВ «Кей-Колект», незважаючи на накладені на це майно численні арешти.

Зазначав, що наявність в державному реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором (нотаріусом) реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Нотаріус змінив реєстраційний номер нерухомого майна та зареєстрував право власності за ТОВ «Кей-Колект», причому за реєстраційним № 5603719 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності позивача.

Просив визнати протиправним рішення № 23109246 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 23 липня 2015 року про державну реєстрацію прав та обтяжень за власником ТОВ «Кей-Колект» (з відкриттям розділу), індексний номер 23109246 від 23 липня 2015 року на квартиру АДРЕСА_1. Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,90 кв.м., житловою площею 16.90 кв. м., який був зроблений на підставі рішення № 23109246 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 23 липня 2015 року.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 23 липня 2015 року, індексний номер № 23109246, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який був внесений на підставі рішення № 23109246 від 23.07.2015 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 червня 2017 року ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що в договорі іпотеки, на підставі якого було проведено реєстраційні дії, міститься іпотечне застереження. Крім того, провадження підлягає закриттю, оскільки даний спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення приватного нотаріуса не відповідає вимогам, встановленим законом, і є протиправним.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом встановлено, що 17 квітня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 479/13/06. Іпотекодавець - ОСОБА_1 передав в іпотеки нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1.

На підставі договору іпотеки було встановлено обтяження - заборона відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, яке зареєстровано 17 квітня 2006 року за № 3114597 приватним нотаріусом ОСОБА_3

11 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 51390. Іпотекодавець - ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 вересня 2010 року рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 квітня 2006 року в розмірі 29 090 швейцарських франків 93 сан., що еквівалентно 227 692,35 грн., неустойки в розмірі 500 грн., пені за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 134 швейцарських франків 74 сан., що еквівалентно 1 054,62 грн..

Також стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 11 квітня 2007 року в розмірі 26 151,08 доларів США, що еквівалентно 209 130,18 грн., неустойки в розмірі 500 грн., пені за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 49 доларів США 37 центів, що еквівалентно 394,80 грн..

Зазначеною вище постановою заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до п.п. 1.1 якого цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначені у додатку 1 до цього договору ( а. с. 147).

23 липня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. із заявою про державну реєстрацію права власності.

Приватний нотаріус Суперфін Б.М. 23 липня 2015 року ухвалив рішення про проведення державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Підставою для винесення рішення по державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на вищевказану квартиру став іпотечний договір від 17 квітня 2006 року.

Зокрема, п. 2.1.1 та п.2.1.2 договору іпотеки 479/13/06 від 17 квітня 2006 року визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

У разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги, звернути стягнення на предмет іпотеки.

В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закону) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частинами 1 і 3 статті 36 Закону встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Як передбачено ч. 1 ст. 37 Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За наведених обставин можливо зробити висновок про те, що у разі невиконання основного зобов'язання, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законом або договором, в тому числі і визнавати за собою право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Отже, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону слідує, що обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав і внесення відомостей до державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом, є одними із загальних засад державної реєстрації прав.

Державній реєстрації прав підлягає право власності. У державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV).

В силу п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Статтею 27 Закону України «Про держану реєстрації речових на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави для державної реєстрації прав. Згідно зі ст. 24 вказаного Закону подання заяви про державну реєстрацію прав неналежною особою є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Згідно з п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (діючий на момент перереєстрації), заявник подає документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої позивачем інформаційної довідки вбачається, що оскаржуване позивачем рішення про право власності прийнято на підставі договору іпотеки № 479/13/06 від 17 квітня 2006 року, про щодо зазначено у державному реєстрі речових прав (запис № 5603719) та зареєстровано право власності на квартиру за ТОВ «Кей- Колект» (687348873101).

Як видно зі змісту договору іпотеки № 51390 від 11 квітня 2007 року, він містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Порядок застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки регламентовано в розділі 5 Іпотечного Договору. Так, п.5.1 та п.5.2 встановлено, що сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому законом України «Про іпотеку»; шляхом отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому законом України «Про іпотеку».

Також п. 5.2. зазначеного Договору визначено, що у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1. цього Договору, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. В повідомленні зазначається який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначених вимог договору Іпотекодержателем не дотримано.

В оспорюваному договорі іпотеки від 17 квітня 2006 року відсутні будь-які посилання про права ТОВ «Кей Колект» на предмет іпотеки, дане товариство не є стороною вказаного договору та при переході права вимоги за даним договором від банку до товариства, ним не було проведено, згідно зі ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відповідної реєстрації обтяження. Крім того, державним реєстратором не внесено до державного реєстру речових прав відомостей щодо інших документів, які були підставою для виникнення та реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект», а тому прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності за відповідачем не відповідає вимогам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, відповідно до ст.1 якого, протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об»єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника ТОВ «Кей-Колект» про те, що у спірних правовідносинах відсутнє примусове звернення стягнення на заставлену житлову площу з посиланням на те, що, оскільки боржником добровільно підписане застереження в іпотечному договорі, тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосований судом безпідставно.

Між тим, колегія суддів вважає, що добровільна згода іпотекодавця на застереження в іпотечному договорі ще не означає що він погоджується з примусовим зверненням стягнення на його квартиру.

Отже, вказані доводи апелянта не знайшли підтвердження в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Усі вищенаведені обставини свідчать про те, що у приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 23 липня 2015 року про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1. Належних та допустимих доказів на спростування цього апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що в договорі іпотеки були зазначені згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» способи позасудового врегулювання заборгованості, що не суперечить нормам чинного законодавства і є підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій, є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними, оскільки у даній справі спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 26 грудня 2017 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк