Вирок № 71250034, 22.12.2017, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/76/16-к Провадження №1-кп/630/18/17

В И Р О К

Іменем України

22 грудня 2017 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Малихіна О.О.,

при секретарі: Косенко С.В.,

за участі прокурора: Луценко І.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника Новікова Ю.Б.,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12015220430004724, затверджений прокурором Харківської місцевої прокуратури № 6, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Люботин Харківської області, громадянки України, українки, з повною загальною середньою освітою, розлученої, непрацюючої, раніше не судимої, яка мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 04 грудня 2015 року близько 13-00 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою АДРЕСА_2 де мешкав ОСОБА_4, діючи навмисно, протиправно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, навмисно нанесла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, два удари дерев'яними дверцятами від тумбочки в область голови, після цього, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ОСОБА_1 взяла на кухні металеве відро та ним навмисно нанесла ОСОБА_4 п'ять ударів в область голови, спричинивши останньому наступні тілесні ушкодження голови: забиті рани на голові, які супроводжувалися крововиливом в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, садна - в лобній області з права, в лобній області зліва, в правій скроневій області, в лівій щелепній області, на спинці носа, крововилив - на нижньому віці правого ока, на верхньому та нижньому віці лівого ока з переходом на ліву щелепу та лобову області, які супроводжуються крововиливом у з'єднувальну оболонку лівого ока, вдавлений перелом лівої тьмяної кістки, крововилив над та під твердою мозковою оболонкою, крововилив під м'які мозкові оболонки та в тканини головного мозку.

Закрита черепно-мозкова травма у виді забитих ран на голові, які супроводжувалися крововиливом в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, садна та крововиливи на голові, вдавлений перелом лівої тьмяної кістки, крововилив над та під твердою мозковою оболонкою, крововилив під м'які мозкові оболонки та в тканини головного мозку, ускладнені в своєму перебігу розвитком гострого порушення мозкового кровообігу, явилися причиною смерті ОСОБА_4 Закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_8 настала смерть ОСОБА_4

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала ті обставини, що 04 грудня 2015 року вона перебувала в будинку за адресою АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп'яніння та у неї раптово виникло неприязне ставлення до ОСОБА_4, а також те, що вона наносила удари ОСОБА_4 по голові дверцятами від тумбочки та відром. Але своєї провини у вчиненому злочині ОСОБА_1 не визнала, оскільки завдала загиблому меншу кількість ударів, ніж про це вказано у висновку експерта, та її дії не могли спричинити виникнення у загиблого тяжкої травми, внаслідок якої він помер.

Не зважаючи на позицію обвинуваченої ОСОБА_1, її вина у вчиненому злочині підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Зі змісту протоколу огляду місця події від 10 грудня 2015 року вбачається, що слідчий ОСОБА_6. за участі судово-медичного експерта ОСОБА_5 провів огляд трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, виявлений в кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_3. В протоколі зафіксоване положення трупа на ліжку, результати його зовнішнього огляду та виявлені на голові трупа ушкодження, а саме крововилив в лівій близькооковій області, в лобній області, крововилив в підоковій області зліва, крововилив на слизовій внутрішнього кута лівого ока, крововилив в вісочній області, садна на обличчі, в лобно-тім'яній області, тім'яно-потиличній, вісочній областях зліва. Для більш детального огляду труп направлений у судово-медичний морг. Документи та саме приміщення будинку по АДРЕСА_4 працівниками поліції не оглядалися та з нього нічого не вилучалося.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка слідчий ОСОБА_6. підтвердила суду, що в грудні 2015 року доволі частко вона виконувала функції чергового слідчого. В один із днів в грудні 2015 року вона отримала повідомлення про виявлення трупа гр. ОСОБА_4 в будинку, в якому він проживав. З метою проведення огляду трупа вона виїхала за адресою: АДРЕСА_7. За цією ж адресою з м. Харків виїхав судово-медичний експерт. Під час проведення огляду трупа вона, ОСОБА_6, провела фотофіксацію положення тіла та його голови, на якій експертом були виявлені пошкодження. Про хід і результати проведеної процесуальної дії вона склала протокол. ОСОБА_6 також підтвердила суду, що при проведенні огляду трупа були присутні поняті.

В своїх показаннях, наданих суду, потерпіла ОСОБА_3 підтвердила, що загиблий ОСОБА_4 був її рідним братом, проживав окремо, в будинку за адресою: АДРЕСА_2 який належить ОСОБА_7, але інколи приходив до неї за продуктами харчування. 09 грудня 2015 року невістка, ОСОБА_8, повідомила їй, що з чуток вона дізналася, що ОСОБА_4 сильно побили. Наступного дня, 10 грудня 2015 року, вона, ОСОБА_3, попросила свого сина сходити до ОСОБА_4 Але невдовзі до її будинку прийшов ОСОБА_9 та повідомив про смерть брата. Вона з сином одразу пішла до будинку за адресою: АДРЕСА_2 де в кімнаті, на ліжку, побачили померлого ОСОБА_4 Після цього одразу викликали поліцію та повернулись до дому. Ввечері того ж дня вона, ОСОБА_3, разом з ОСОБА_8, яка є дружиною її іншого брата, на прохання співробітників поліції прийшли до будинку за адресою: АДРЕСА_7. Для участі в огляді її син запросив свого знайомого, який проживає неподалік. Потерпіла ОСОБА_3 також підтвердила суду, що огляд трупа розпочався лише після її приходу, вона разом зі співробітниками поліції та експертом зайшла в будинок. Під час обстеження та фотографування тіла її брата вона побачила на його голові пошкодження.

В якості свідків також були допитані ОСОБА_8 і ОСОБА_10, які вказані понятими в протоколі від 10 грудня 2015 року.

Так, ОСОБА_8 підтвердила суду, що вона заміжня за ОСОБА_11, який є одним з рідних братів ОСОБА_3 10 грудня 2015 року їй зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що її інший брат, ОСОБА_4, помер. Ввечері того ж дня ОСОБА_3 знову їй зателефонувала та сказала, що потрібно сходити в будинок, де проживав її брат, аби бути присутніми під час того, як експерт буде забирати тіло у морг. Вона вдяглася, вийшла на вулицю, де її вже очікувала ОСОБА_3 з сином ОСОБА_12, та разом пішли до будинку за адресою: АДРЕСА_7. Коли прийшли, вона побачила поряд з будинком кілька автомобілів та працівників поліції, які в розмові з ОСОБА_3 представились, але вона вже не пам'ятає прізвищ. Після цього розпочався огляд тіла померлого всередині будинку. Вона, ОСОБА_8, також бачила в середині будинку тіло ОСОБА_4, на голові якого були пошкодження у виді порізів. Потім син ОСОБА_3 разом зі своїм приятелем допомогли донести тіло загиблого до автомобіля. Ще через деякий час працівники поліції покликали її до службового автомобіля і вона підписала протокол, текст якого вона через поганий зір не читала, але її запевнили, що це стосується ушкоджень на тілі загиблого та того, що до їх виникнення працівники поліції не причетні.

ОСОБА_10 підтвердив суду, що ввечері 10 грудня 2015 року йому зателефонував ОСОБА_4 та попросив прийти на АДРЕСА_8 аби допомогти винести тіло його родича. Коли він прийшов, то побачив поряд з будинком працівників поліції, а також ОСОБА_3 і ОСОБА_8 Після того, як тіло загорнули в простирадло, він разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_8 виніс його з будинку до автомобіля. Побачивши обличчя померлого, він впізнав в ньому чоловіка, який проживав в цьому будинку. Через деякий час його, ОСОБА_10, покликали до службового автомобіля для участі в складані протоколу, щось роз'яснили, але він вже не пам'ятає що саме, після чого він назвав своє ім'я. Після підписання протоколу він поїхав до дому.

Надаючи оцінку вище викладеному, суд приходить до висновку, що під час цієї процесуальної дії, зафіксованої в протоколі від 10 грудня 2015 року, був оглянутий лише труп ОСОБА_4, тобто фактично вчинена процесуальна дія у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 238 КПК України, для проведення якої отримання дозволу слідчого судді не вимагається. Поняті ОСОБА_8 і ОСОБА_10 підтвердили проведення такої процесуальної дії та засвідчили своїми підписати те, що відбулось в їх присутності. Ці особи не являються близькими родичами або членами сім'ї обвинуваченої чи потерпілого в контексті положення ст. 3 КПК України, а від так їх участь в такій процесуальній дії не суперечить вимогам цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що в будинку АДРЕСА_9 був виявлений труп ОСОБА_4 з явними тілесними ушкодженнями на голові.

В ході судового розгляду були допитані свідки обвинувачення.

Так, свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що 04 грудня 2015 року він з ОСОБА_14 і ОСОБА_15 прийшли в гості до ОСОБА_4, який проживав за адресою: АДРЕСА_10, і всі разом почали пити горілку. До ОСОБА_4 також прийшла і його сестра, ОСОБА_1, але що відбувалось надалі, він не пам'ятає, бо заснув. Пізніше ОСОБА_16 розповідала йому, що в той день ОСОБА_4 вкрав у неї два телефони, які вона невдовзі знайшла в тумбочці у кімнаті ОСОБА_4 Також свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що про побиття ОСОБА_4 дізнався від ОСОБА_9, який на той час проживав в будинку разом з ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_14 підтвердив суду, що 04 грудня 2015 року він разом з ОСОБА_15 прийшов до ОСОБА_4 з метою дізнатися про те, хто міг вчинити крадіжку його майна. З собою він приніс пляшку горілку. До ОСОБА_4 ще прийшли ОСОБА_9, ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_13, всі разом почали пити горілку. Згодом, до будинку приходив ще ОСОБА_7, якому він давав гроші, аби той пішов і купив ще горілки. Стосовно того, що відбулось під час застілля, свідок ОСОБА_14 пояснив суду наступне. ОСОБА_1 зробила зауваження ОСОБА_4 з приводу бруду і безладу в будинку. У відповідь на це ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1 по обличчю і розбив їй губу. Вона вийшла ненадовго на вулицю, а коли повернулася, то не знайшла два своїх телефони, які залишила на столі. Він, ОСОБА_14, зателефонував на один з її номерів і ОСОБА_1 почула, як дзвонить її телефон з кімнати, де вже спав ОСОБА_4 Вона пройшла в кімнату і знайшла обидва телефони в тумбочці. Що далі відбувалось між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 він не бачив, лише чув як вона висловлювала претензії на адресу ОСОБА_4, а той кликав його на допомогу. Коли він зайшов в кімнату, то побачив ОСОБА_1, яка тримала в руках дошку від тумбочки, та ОСОБА_4 на ліжку, у якого на голові була кров. Він запропонував викликати швидку допомогу. В кімнаті ще була ОСОБА_15, яку він забрав з собою та вони вдвох пішли з будинку.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що 04 грудня 2015 року вона прийшла разом з ОСОБА_14 в гості до ОСОБА_4 та почали вживати спиртні напої. Невдовзі до них приєдналися ОСОБА_9, ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_13 Всі пили спиртні напої. Перебуваючи в кімнаті, де усі сиділи за столом. ОСОБА_1 зробила ОСОБА_4 зауваження з приводу безладу в будинку. За це ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1 по обличчю і розбив їй губу. Вона, ОСОБА_15, разом з ОСОБА_1 вийшли на вулицю, аби прикласти сніг до розбитої губи. Коли повернулися в кімнату, то за столом ОСОБА_4 вже не було, а також зникли два телефони, які ОСОБА_1 залишила на столі. ОСОБА_14 почав телефонувати на один з телефонних номерів та ОСОБА_1 знайшла свої телефони в тумбочці в кімнати, де спав ОСОБА_4 Вона, ОСОБА_15, зайшла в кімнату і побачила, що телефони дійсно лежали в тумбочці, після чого вийшла, а ОСОБА_1 залишилася, бо була обурена на ОСОБА_4 за такий вчинок і кричала на нього, а той у відповідь висловлювався нецензурною лайкою. Потім вона, ОСОБА_15, почула глухі удари і забігла в кімнату, де побачила ОСОБА_1, яка вдарила ОСОБА_4, але чим саме, не пам'ятає. Вона відтягнула ОСОБА_1 від ОСОБА_4 і теж вдарила його кулаком в обличчя. Також свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що бачила як ОСОБА_1 наносила удари ОСОБА_4 залізним відром, яке до того бачила при вході в будинок.

В зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_9 року свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні були дослідження його показання, надані на стадії досудового розслідування 17 грудня 2015 року, а також показання, надані ним 03 березня 2016 року та 13 травня 2016 року під час попереднього судового розгляду. Так, свідок ОСОБА_9 підтвердив, що 04 грудня 2015 року він був в будинку у ОСОБА_4 разом з іншими людьми: ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, ще приходив ОСОБА_7 Всі разом пили горілку. Між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 виник конфлікт через зникнення телефонів, які ОСОБА_1 знайшла у ОСОБА_4 в тумбочці. Від цього ОСОБА_1 обурилася, взяла відро і зайшла в кімнату до ОСОБА_4 Як ОСОБА_1 наносила удари ОСОБА_4, він не бачив, лише чув шум з кімнати. Після того, як ОСОБА_1 вийшла з кімнати, до ОСОБА_4 більше ніхто не заходив.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він є власником будинку АДРЕСА_11 в якому з його дозволу проживав ОСОБА_4, а сам він проживає за іншою адресою. Свідок підтвердив суду, що 04 грудня 2015 року прийшов до ОСОБА_4 та побачив у нього гостей - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_1, її брата ОСОБА_13 і ОСОБА_9, всі вони пили горілку. ОСОБА_14 налив йому 100 грам, дав грошей і попросив купити ще горілки. Він погодився та пішов в магазин. Повернувся він десь через одну годину, в цей час ОСОБА_4 вже був у ліжку, а від присутніх за столом він дізнався, що ОСОБА_4 сховав телефони, які належать ОСОБА_1, а вона їх знайшла у нього в тумбочці. Він, ОСОБА_7, ще трохи випив та пішов з будинку, бо інші теж почали уходити. Про те, що ОСОБА_4 помер, він дізнався лише від працівників поліції. Про конфлікт, який виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, та те, що ОСОБА_1 наносила удари дверцятами від тумбочки і залізним відром, він дізнався з пояснень ОСОБА_1 та інших учасників того застілля, які вони давали в поліції.

Аналізуючи показання свідків, суд вважає їх достовірним та такими, що достовірно відтворюють обставини того, що відбувалось в їх присутності 04 грудня 2015 року в будинку, де мешкав ОСОБА_4

Обвинувачена ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту, зафіксованого в протоколі від 23 грудня 2015 року та на технічному носії інформації за допомогою відеоапаратури, відтворила обставини та механізм нанесення нею потерпілому ОСОБА_4 ударів дерев'яними дверцятами від тумбочки та металевим відром, яке вона знайшла в будинку, та їх локалізацію.

Приписи ст. 240 КПК України не вимагають обов'язкового проведення слідчого експерименту на місці злочину, тому його проведення в приміщенні бюро судово-медичних експертиз з метою перевірки показань ОСОБА_1 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень та їх локалізації не впливає на достовірність та допустимість даного доказу.

Згідно висновків судово-медичних експертиз № 3412-ДМ/15 від 23 січня 2016 року та № 3/3412-ДМ/16 від 09 лютого 2016 року причиною смерті ОСОБА_4 є закрита черепно-мозкова травма у виді забитих ран на голові, які супроводжувалися крововиливом в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, саден - в лобній області з права, в лобній області зліва, в правій скроневій області, в лівій щелепній області, на спинці носа, крововиливів - на нижньому віці правого ока, на верхньому та нижньому віці лівого ока з переходом на ліву щелепу та лобову області, які супроводжуються крововиливом у з'єднувальну оболонку лівого ока, вдавленого переламу лівої тьмяної кістки, крововиливу над та під твердотою мозковою оболонкою, крововилив під м'які мозкові оболонки та в тканини головного мозку, ускладнена в своєму перебігу розвитком гострого порушення мозкового кровообігу. Така закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, утворилася в строк не менш ніж за 3-4 доби і не більше 6-7 діб до моменту настання смерті, протягом яких ОСОБА_4 міг вчиняти самостійні дії (ходити, повзати і т.п.) в обмеженому обсязі, від неодноразового впливу тупих предметів з обмеженою поверхнею, індивідуальні травмуючи особливості якої не відобразились в ушкодженнях, якими могли бути дерев'яна дошко з «ДСП» і металеве відро, які були оглянуті під час проведення експертизи. Між виявленою закритою черепно-мозковою травмою і смертю ОСОБА_4 існує причинний зв'язок.

Крім того, судово-медичним експертом була оцінені показання ОСОБА_1, надані нею під час проведення слідчого експерименту. За висновком експерта показання обвинуваченої в частині механізму утворення тілесних ушкоджень не мають протиріч з об'єктивними судово-медичними даними.

За ініціативою суду під час дослідження висновків судово-медичних експертиз був проведений допит судово-медичного експерта ОСОБА_17, який підтвердив суду надані ним висновки та пояснив наступне. Всі виявлені на голові трупа ОСОБА_4 пошкодження носять характер закритої черепно-мозкової травми і викликали його смерть через ускладнення в своєму перебігу розвитком гострого порушення мозкового кровообігу. Це відбувалось внаслідок набряку головного мозку в певні проміжки часу, що могло вплинули лише час який минув від моменту утворення травми до моменту смерті. В своїх поясненнях експерт також вказав на те, що всі ушкодження, від яких помер ОСОБА_4, були спричинені у швидкій послідовності в короткий проміжок часу, що підтверджуються одноманітністю їх розвитку; від застосування предметів з обмеженою поверхнею, якими могли були ребро дерев'яної дошки і металевого відра, та з достатньою силою прикладення. Кількість ударів, завданий по голові ОСОБА_4, ним були зазначена у висновку за кількістю ушкоджень, виявлених на голові. Але достеменно з'ясувати скільки пошкоджень утворилось від одного удару, одне чи два або навіть більше, не виявляється можливим.

Згідно з постановою слідчого від 11 лютого 2016 року, в кримінальному провадженні в якості речових доказів були визнані наступні предмети: дерев'яна дошка, металеве деформоване відро, зразки волосся з шести областей голови, зразки нігтів із нашаруванням піднігтьового вмісту з обох рук ОСОБА_4, чотири дактилоскопічні карти на ім'я ОСОБА_1, светр із полубавняної тканини зеленого кольору, светр із полубавняної тканини сірого кольору, сорочка байкова в клітинку синього, червоного та білого кольорів, футболку з хлопчатопаперового трикотажу блакитного кольору, футболка з хлопчатопаперового трикотажу жовтого кольору, брюки з напівсинтетичної тканини коричневого кольору, шкарпетки білого кольору.

Вказані предмети були оглянуті слідчим та описані з визначенням їх параметрів у протоколі огляду від 11 лютого 2016 року.

Зі змісту заяви ОСОБА_7 від 17 грудня 2015 року вбачається, що дерев'яна дошка і металеве відро були ним надані слідчому добровільно.

Що стосується протоколу огляду та постанови про визнання дерев'яної дошки і металевого відра речовими доказами лише 11 лютого 2016 року, то вимог щодо часу, у період якого необхідно провести ці дії та прийняти рішення про визнання предметів речовими доказами, чинний КПК України не містить.

Судом був проведений допит в якості свідків ОСОБА_7 і слідчого ОСОБА_19. Останній пояснив суду, що в ході досудового розслідування він з'ясував, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 в будинку наносили дерев'яними дверцятами від тумбочки та металевим відром. На його пропозицію 17 грудня 2015 року ОСОБА_7 погодився добровільно видати такі предмети з будинку. Оскільки були складні погодні умови він доручив оперативним співробітникам поліції відвезти ОСОБА_7 до його будинку на автомобілі. Після повернення він, ОСОБА_18, допоміг ОСОБА_7 написати відповідну заяву про добровільну видачу предметів в якості речових доказів. Але напис на заяві з поставленням дати складання особисто написав ОСОБА_7 та підписав він її теж особисто.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він дійсно на прохання слідчого погодився видати предмети, якими могли наносити удари ОСОБА_4 Він разом з працівниками поліції 17 грудня 2015 року приїхав до свого будинку, в якому знайшов лише дерев'яну дошку від тумбочки та металеве відро. Після повернення до відділу поліції він підписав заяву про те, що видав предмети з власної волі. Також свідок ОСОБА_7 підтвердив суду, що в його будинку була лише одна тумбочка, але від неї залишилася лише одна дошка, бо інші частини напевно використали для опалення в будинку.

Безпосередньо судом були оглянуті речові докази - дерев'яна дошка і металеве відро, які за своїм описом відповідають предметам, вказаним у постанові слідчого і протоколі огляду від 11 лютого 2017 року. Під час їх огляду свідок ОСОБА_7 підтвердив, що це саме ті речі, які він 17 грудня 2015 року знайшов в своєму будинку і добровільно видав слідчому. Але, свідок ОСОБА_7 наполягав на тому, що дерев'яна дошка не являється дверцятами від тумбочки. Обвинувачена ОСОБА_1, оглядаючи дерев'яну дошку з ДСП пояснила, що це дошка саме з тієї тумбочки, яка була в кімнаті у ОСОБА_4, але вона завдавала удари ОСОБА_4 не цією дошкою. Металеве відро, на думку обвинуваченої, занадто іржаве і деформоване, тому не може бути відром, яке знаходилось в будинку.

Згідно з висновками судово-цитологічної експертизи № 1382-Ц від 29 січня 2016 року, за результатами дослідження металевого відра, на різних частинах зовнішньої поверхні, в тому числі поблизу дна, виявлені сліди крові, які могли утворитися від людини з групою крові якої 0 (І) з ізогемагглютінінами анті-А, анті-В, яким міг бути потерпілий ОСОБА_4

Згідно з висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 520 від 25 січня 2016 року на поверхні дерев'яної дошко із ДСП коричневого кольору сліди рук не виявлені.

З огляду на викладене, суд не вважає дерев'яну дошку з ДСП належним доказом того, що саме цей предмет є безпосередньо знаряддям вчинення злочину. Але такий доказ суд не виключає з загального обсягу доказів, оскільки він є одним з елементів тумбочки та вказує на параметри знаряддя, тобто тупого предмету з обмеженою поверхнею, яким були нанесені тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, що визнала під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_1

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що між потерпілим і обвинуваченою під час сумісного вживання алкогольних напоїв виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин через зникнення телефонів, в результаті розвитку якої безпосередньо ОСОБА_1 нанесла чисельні удари по голові ОСОБА_4 дерев'яними дверцятами від тумбочки і металевим відром, від яких у потерплого утворилось тяжке тілесне ушкодження, небезпеки для життя в момент заподіяння.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину доведена повністю, і кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, яке спричинило смерть потерпілого.

Дослідженням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_1 судом з'ясовано, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставин, які пом'якшують покарання для обвинуваченої ОСОБА_1, суд не вбачає.

Обставиною, яка обтяжує покарання для обвинуваченої ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, яка обтяжує покарання, а також відомості про особу обвинуваченої, яка до тепер не розкаялася, з дотриманням вимог ст. 65 КК України призначає ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, яке буде відповідати вчиненому, а також з огляду на принципи законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченої.

В ході досудового розслідування до обвинуваченої був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який було скасовано під час ухвалення вироку суду за результатами попереднього судового розгляду. В ході повторного судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченої не застосувався. Тому прокурор просила застосувати до ОСОБА_1 на період до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Однак, виходячи з відсутності з боку прокурора належним чином оформленого письмового клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені стороною обвинувачення, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 в повному обсязі. Речові докази в справі слід знищити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді 8 (вісім) років і 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання для ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання.

Речові докази - дерев'яна дошка, металеве деформоване відро, зразки волосся з шести областей голови, зразки нігтів із нашаруванням піднігтьового вмісту з обох рук ОСОБА_4, чотири дактилоскопічні карти на ім'я ОСОБА_1, светр із полубавняної тканини зеленого кольору, светр із полубавняної тканини сірого кольору, сорочка байкова в клітинку синього, червоного та білого кольорів, футболку з хлопчатопаперового трикотажу блакитного кольору, футболка з хлопчатопаперового трикотажу жовтого кольору, брюки з напівсинтетичної тканини коричневого кольору, шкарпетки білого кольору, які перебувають на зберіганні у камері схову Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області (квитанція б/н від 11 лютого 2016 року) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 520 від 25 січня 2016 року в сумі 491,04 грн. (рахунок № 31419544700005, стягувач - держава, установа банку - УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О. О. Малихін