Рішення № 71248756, 26.12.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 року Провадження №2/425/690/17

Справа №425/2874/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого судді Коваленка Д.С., секретар Гайворонська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк», якою просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 14 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 липня 2010 року в розмірі 69749 гривень 83 копійки, зареєстрований у реєстрі за № 4404, а також просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 640 гривень.

Позивач подав заяву, якою просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі доказів, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення, а також вказував на те, що правові наслідки ухвалення заочного рішення йому відомі та зрозумілі, а їх розяснення судом він не потребує. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось

У звязку із повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судового засідання 24 листопада 2017 року та 26 грудня 2017 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило, причини неявки ним не повідомлені, відзив на позовну заяву не поданий, а позивач не заперечував проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини пятої статті 259 Цивільного процесуального кодексу України занесена до протоколу судового засідання.

Позиція позивача, полягала в тому, що 14 червня 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 69749 гривень 83 копійки за кредитним договором, за наявності спору про право банку стягнути з нього заборгованість по кредитному договору у визначеному банком розмірі, тобто за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог банку до нього у вказаному розмірі. Зокрема, на думку позивача, надані банком нотаріусу документи не підтверджують факт укладення між сторонами у письмовій формі кредитного договору; виписки по рахунку боржника надано не було, а зроблений банком розрахунок випискою не являється; немає документів, які підтверджують безспірність права банку вимагати уплати боргу по кредиту, оскільки немає документів, які підтверджують їх видачу та настання строків їх повернення; відсутні документи, які підтверджують безспірність права банку на нарахування і стягнення процентів саме у визначеному банком розмірі (у тому числі їх безпідставна зміна у односторонньому порядку); період стягнення боргу виходить за межі трирічного строку за основним боргом та виходить за межі річного строку за вимогами про стягнення штрафних санкцій; спірним є право банку нарахувати та стягнути з позивача штраф, оскільки на підтвердження безспірності заявлених ним вимог, у цій частині, жодних документів не надано, при цьому штраф нараховано за період дії статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в редакції, що містить заборону її нарахування і обовязок її скасування при нарахуванні. Нотаріусу при вчинені виконавчого напису не було надано кредитного договору, як і не було надано інших документів, за якими можна було б зробити висновок, що ці документи являють собою кредитний договір.

Позиція відповідача у справі суду не відома, оскільки останній своїм правом на надання суду відзиву на позов не скористався.

Разом з цим нотаріус, який вчинив виконавчий напис, надав суду належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі яких ним було вчинено таку нотаріальну дію.

А суд, визначаючи предмет доказування, а також вирішуючи питання щодо належного відповідача у цій справі, виходив із предмета та підстав позову ОСОБА_1. Які, зокрема, зводяться до того, що він не оскаржує правомірність нотаріальної дії, а просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у звязку із тим, що не погоджується із безспірністю вимог банку, оскільки заперечує наявність такого розміру боргу перед банком як вказано у виконавчому написі нотаріуса та відсутність на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису документів, які б підтверджували факт безспірності заявленого банком боргу.

Тож суд, на основі всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини:

Чотирнадцятого червня 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «Приватбанк» звернулось до приватного нотаріусу Чернігівського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою від 11 травня 2017 року про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 липня 2010 року, в розмірі 69749 гривень 73 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9199 гривень 06 копійок, заборгованість за відсотками 53883 гривні 79 копійок, заборгованість з пені та комісії 2869 гривень 37 копійок, заборгованість по штрафам (фіксована частина) 500 гривень, заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 3297 гривень 61 копійка. Строк, за який провадиться стягнення - 2385 днів, а саме з 22 липня 2010 року по 31 січня 2017 року (а.с.57).

До своєї заяви, з огляду на передані суду нотаріусом копії документів, представник заявника додав: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22 липня 2010 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1, станом на 31 січня 2017 року; копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором № б/н від 22 липня 2010 року; копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк від 22 липня 2010 року підписану ОСОБА_1; копію опису вкладення в цінний лист; копію списку групованих поштових відправлень від 03 травня 2017 року; копію опису вкладення до цінного листа; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадянських формувань; копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію довіреності № 4932-К-Н-Н від 16 грудня 2015 року виданої на імя ОСОБА_4 та копію витягу з його паспорту (а.с. 58-63,64,65,66,67,68-69,73-74).

Нотаріус, отримав інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів на отримання бланку серії НВО № 686867 приватним нотаріусом ОСОБА_5, а також скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 14 червня 2017 року щодо посвідчення довіреності на бланку серії НВО № 686867, та її дійсність (а.с.71,72).

Саме на підставі вказаних документів, 14 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 4404, про стягнення з ОСОБА_1, заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 липня 2010 року, в розмірі 69749 гривень 73 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9199 гривень 06 копійок, заборгованість за відсотками 53883 гривні 79 копійок, заборгованість з пені та комісії 2869 гривень 37 копійок, заборгованість по штрафам (фіксована частина) 500 гривень, заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 3297 гривень 61 копійка. При цьому стягненню підлягала заборгованість за період з 22 липня 2010 року по 31 січня 2017 року (а.с.10,56).

А 17 жовтня 2017 року, на підставі вказаного виконавчого напису, державним виконавцем Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження (а.с.38).

Постановою державного виконавця від 25 жовтня 2017 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_7 (а.с.39).

Разом з цим, ОСОБА_7, не погоджуючись із наявністю безспірності права вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» подав позов, яким просить визнати названий виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню (а.с.5-7).

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «Приватбанк», вважаючи себе кредитором у грошовому зобовязанні ОСОБА_1, що виникло на підставі кредитного договору від 22 липня 2010 року, а його боржником у цьому зобовязанні, з метою захисту свого порушеного цивільного права вимоги уплати боргу у розмірі 69749 гривень 83 копійки звернулось до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису на документі, що встановлює таку заборгованість у безспірному порядку. Але ОСОБА_1, не погоджуючись із безспірністю цивільного права вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до нього (у тому числі суми боргу), просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

В силу положень частини 3 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. А згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин.

З огляду на це та викладене вище, суд не має жодних сумнівів у тому, що між сторонами виник юридичний (цивільно-правовий) спір з приводу захисту Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 «Приватбанк» свого цивільного права щодо стягнення з ОСОБА_1 грошового боргу шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі. І що такий спір підлягає розгляду саме у порядку цивільного судочинства і саме між банком та названою фізичною особою.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Частиною 6 статті 55 Конституції України гарантовано право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

А стаття 18 Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, але у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, в редакції чинній на дату вчинення нотаріусом виконавчого напису, стаття 87 Закону України „Про нотаріат встановлювала, що для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість .

При цьому стаття 88 уточнювала, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

А перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадилось у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, тобто перелік документів, які підтверджують безспірність боргу, з огляду на положення статті 87 Закону України „Про нотаріат, встановлювався Кабінетом Міністрів України.

На момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадилось у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

І для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, цей перелік, для одержання виконавчого напису, передбачав подання нотаріусу оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Застосовуючи вказані норми матеріального права, суд вважає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлював права та обовязки учасників правовідносин, а перевіряв безспірність заборгованості в контексті наявності документів, з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Як наслідок, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів (тобто за відсутності встановлених переліком документів), які б підтверджували факт безспірної заборгованості, виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Наведені висновки суду узгоджуються і з висновками, що зроблені в узагальненні Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні (пункт 10, сторінки 18 та 23).

І, застосовуючи саме вказаний підхід і у цій справі, уважно оцінивши усі надані банком нотаріусу документи для вчинення останнім виконавчого напису, належним чином засвідчені копії яких надав суду нотаріус, суд вважає, що банком не було надано нотаріусу жодного документу з переліку тих, що були встановлені Кабінетом Міністрів України і були необхідними для підтвердження факту безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед банком, за кредитним договором від 22 липня 2010 року у розмірі 69749 гривень 83 копійки.

Такого висновку (і тут суд погоджується з відповідними аргументами позивача) суд дійшов через те, що ні оригіналу кредитного договору від 22 липня 2017 року, укладеного у письмовій формі, ні засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, банк до заяви про вчинення виконавчого напису не додавав, про що свідчать надані нотаріусом і належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі яких ним було вчинено виконавчий напис.

Суд враховує, що у заяві банку від 22 липня 2010 року, яку він подав для вчинення нотаріусом виконавчого напису, у якості додатку, зазначено кредитний договір. Але надані нотаріусом суду документи, вказують на те, що у додатках, будь-якого документу під назвою кредитний договір у дійсності не було.

Суд враховує наявність у поданих нотаріусу документах копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка містить положення про те, що ця заява разом з памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 «Приватбанк» договір про надання банківських послуг. Проте, такий договір, з огляду на положення частини 1 статті 6 та інших положень Цивільного кодексу України, відноситься до так званих „непоіменованих договорів, оскільки він прямо не передбачений цим кодексом, але який сторони мають право укласти. Однак, сам по собі такий договір не можна автоматично вважати кредитним чи таким, на підставі якого у сторін, що його уклали виникають саме кредитні правовідносини у звязку із наступним.

Суд памятає, що в силу положень частини 2 статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Проте, як вказано далі у цій статті, до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Тобто, суд був би готовий сприйняти договір про надання банківських послуг, як змішаний, і такий, що містить елементи кредитного договору, якби у змісті цього договору були ознаки досягнення згоди у письмовій формі між його сторонами щодо всіх істотних умов, які встановлені для кредитних договорів.

А тут суд відзначає, що по-перше, нотаріусу не були надані, ні памятка клієнта, ні Умови та Правила надання банківських послуг, ні Тарифи, на які іде посилання у заяві-анкеті, як на кількість документів, що утворюють договір про надання банківських послуг, тим більше кредитний договір.

А по-друге. Наявна у нотаріуса заява-анкета, дійсно не містить жодних відомостей, з яких можна було б зробити висновок, що вона, сама по собі, являє собою кредитний договір або ж частину змішаного договору, який містить елементи кредитного договору. Такий висновок судом зроблено у звязку із оцінкою положень анкети-заяви та застосування положень Цивільного кодексу України і Закону України „Про захист прав споживачів в частині, що унормовують інститут кредитного договору або ж договору про надання споживчого кредиту та встановлюють умови, яких повинні досягти його сторони для того аби вважати, що між ними було укладено саме такий договір.

Що стосується засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, то тут суд також вважає, що банком її надано не було, оскільки, хоча у додатку до заяви і вказано про надання засвідченої виписки з особового рахунку боржника, перелік наданих нотаріусом документів свідчить, що під таким документом було надано саме розрахунок заборгованості ОСОБА_1, зроблений банком, а не виписку, а названий розрахунок на відміну від останньої, первинним документом не являється, а значить і не може розглядатись як документ, що підтверджує безспірність вимог банку.

Тож зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що вони, у своїй сукупності, є достатніми і самостійними підставами для того аби задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі. Що стосується інших аргументів позивача, то суд вважає їх такими, що стосуються оцінки наявності у відповідача власне самого існування права цивільного вимагати у позивача уплати боргу. Але суд, при розгляді справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не розглядає спору по суті, а тому і не має права визнавати наявність або відсутність права цивільного у будь-якої особи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 640 гривень (за подання позову) та 320 гривень (за подання заяви про забезпечення позову), які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.3,34), і які складають у загальному розмірі 960 гривень, вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі.

І оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позову, на підставі частини 7 статті 158 ЦПК України, зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №4404 від 14 червня 2017 року, як захід забезпечення позову у цій справі, продовжує діяти протягом 90 днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Тому, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,158,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 14 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 69749 (шістдесят девять тисяч сімсот сорок девять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки, з яких: 9199 (девять тисяч сто девяносто девять) гривень 06 (шість) копійок заборгованість за тілом кредиту; 53883 (пятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 79 (сімдесят девять) копійок заборгованість за відсотками; 2869 (дві тисячі вісімсот шістдесят девять) гривень 37 (тридцять сім) копійок заборгованість з пені та комісії; 500 (пятсот) гривень заборгованість по штрафам (фіксована частина); 3297 (три тисячі двісті дев'яносто сім) гривень 61 (шістдесят одна) копійка заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості), зареєстрований у реєстрі № 4404.

Стягнути зПублічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» (ідентифікаційний код: 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Рубіжанського міського суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Д.С. Коваленко