Рішення № 71248744, 26.12.2017, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 26.12.2017

ЄУ № 420/1692/17

Провадження №2-а/420/54/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Стєніної А.В.,

представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Марківського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії за віком, визнання протиправними дій щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком, зобов’язання поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом, в якому просить визнатидії Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, щодо припинення виплати пенсії з 01 травня 2017 року протиправними; визнати дію Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, щодо відмови в поновленні виплати пенсії з 01 травня 2017 року протиправними; зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 травня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона являється пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення. У жовтні 2014 року вона переїхала з території проведення антитерористичної операції до смт. Новопсков. З 24.10.2014 їй виплачувалася пенсія за віком на підставі заяви про взяття на облік за новим місцем проживання та довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. В 2016 році вона в установленому законом порядку була зареєстрована на постійне місце проживання у власному житлі за адресою: вул. Українська, 83/7, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області. З листопада 2016 року позивач зареєстрована та проживає за вказаною адресою, внаслідок чого, з урахуванням поданої заяви в листопаді 2016 року Управління соціального захисту населення Новопсковської райдержадміністрації скасована дія її довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Отже з 29.11.2016 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб вона була знята з обліку і відповідач продовжував їй виплачувати пенсію за віком вже як постійному жителю смт. Новопсков. Але з 01.05.2017 відповідачем їй було припинено виплату пенсії за віком. Крім того, 29.09.2017 відповідачу особисто подано заяву про поновлення виплати пенсії, але їй було відмовлено у задоволенні заяви. Зазначає, що діями відповідача порушене гарантоване йому Конституцією України право на отримання пенсії за віком, яка є єдиним джерелом для існування. Дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та відмови в поновленні виплати пенсії вважає протиправними, такими, що порушують його права як громадянина України на соціальний захист.

Позивач в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позовній заяві просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову, просила відмовити в його задоволенні.

В письмових запереченнях на адміністративний позов, долучених до матеріалів справи, відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа, яка тимчасово проживає на території Новопсковського району з серпня 2014 року та отримує пенсію за віком. Згідно заяви позивача від 29.11.2017 до макета її пенсійної справи було долучено заяву від 28.11.2017 про переведення виплати пенсії позивача до поштового відділення та копію паспорта ОСОБА_2 взамін втраченого. Згідно даних паспорту серії ЕЛ №042076, виданого 09.11.2016 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, відповідач прописана АДРЕСА_1. Відповідно до роз’яснень Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 №47/06-17/222 у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті, вона не втрачає право на статус внутрішньо переміщеної особи. Пенсійним фондом України узгоджено з Міністерством соціальної політики України позицію щодо підстав для виплати пенсій особам, місце проживання (реєстрація в паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування) який є підконтрольною українській владі території, в той час як пенсійні справи таких осіб знаходяться в окремих районах Луганської та Донецької областях.

Однією з підстав для переведення пенсійної виплати чи поновлення за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи, є письмова відмова структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з п. 8 Порядку №509. У випадках, коли місце проживання (реєстрація в паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрація), у тому числі органів місцевого самоврядування) осіб є підконтрольна українській владі територія та в територіальному управлінні Пенсійного фонду є паперова пенсійна справа, пенсія таким особам виплачується на загальних підставах. Таким чином, поновлення виплати пенсії позивачу можливе лише за умови надходження до управління паперової пенсійної справи. Станом на дату звернення до суду питання поновлення виплати пенсії особам без статусу внутрішньо переміщеної особи та за відсутності паперової пенсійної справи на законодавчому рівні не врегульовано. За таких підстав вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах положень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, у зв’язку з чим в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, макет пенсійної справи позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Артемівського району Луганської області.

У зв'язку із активізацією бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де проводиться антитерористична операція, позивач був вимушений покинути своє місце проживання і переїхав проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1, де відповідно був взятий на облік в Управлінні соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 24.10.2014 за № 928000056, яка міститься в матеріалах пенсійної справи.

З серпня 2014 року позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Марківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримує пенсію за віком як внутрішньо перемішена особа, що не заперечувалося представником відповідача.

28 листопада 2016 року позивач зареєструвала своє місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вбачається з листа Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, відповідно до заяви ОСОБА_2 від 29.11.2016 остання була знята з обліку як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

В подальшому, з 01 травня 2016 року позивачу було припинено виплату пенсії за віком. 26.06.2017 позивач звернулась з заявою до відповідача, в якій просила надати документ на підставі якого їй було зупинено виплату пенсії за віком.

Згідно листа Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 05.07.2017 за вих. №10/М/Н-14, відповідно до пунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за переведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, соціальні виплати припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоуправління. ОСОБА_2 припинено виплату пенсії з 01.05.2016 у зв’язку з отриманням такої інформації. 29.11.2016 до управління надійшла заява щодо залучення до пенсійної справи ксерокопії паспорту, де зазначено місце проживання на підконтрольній українській владі території – смт. Новопсков, вул. Українська, 83/7. У випадках коли місце проживання (реєстрація в паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування) осіб є підконтрольна українській владі територія та в територіальному управлінні Пенсійного фонду є паперова пенсійна справа, пенсія таким особам виплачується на загальних підставах. Тому поновити виплату пенсії можливо лише за умови надходження до управління паперової пенсійної справи.

Крім того, 29.09.2017 позивач подав заяву відповідачу про поновлення виплати пенсії, однак листом від 12.10.2017 за вих. №22/М/Н-14 відповідач відмовив останній, посилаючись на те, що поновлення виплати пенсії можливо лише за умови надходження до управління паперової пенсійної справи.

Відповідно до положень ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.ст. 1, 3 Конституції України).

До конституційного права на соціальний захист враховується і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, що були заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Отже, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме - отримання пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, відповідно до вищезазначених норм права, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення або на підставі рішення суду і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем була припинена виплата пенсії за віком позивачу ОСОБА_2 з 01.05.2016, проте рішення щодо припинення виплати пенсії відповідачем не приймалося. При цьому, відповідачем не вказано будь-якої іншої норми Закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як відсутність паперової справи.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як відсутність паперової пенсійної справи.

Таким чином, суд вважає, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу з 01.05.2016 були відсутні, встановлені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для такого припинення.

Системний аналіз наведених положень законодавства, в контексті встановлених судом обставин справи, дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії позивачу, а також для відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії.

Згідно із п. 4.8 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок), паперові пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання чи реєстрації або за місцем перебування пенсіонера.

Управління Пенсійного фонду України Артемівського району м. Луганськ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 не здійснює свої повноваження, що унеможливлює спрямування пенсійної справи позивача до Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2.8 Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Позивач є громадянином України, пенсіонером за віком, який знаходиться на пенсійному обліку відповідача, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, а отже, виплата їй пенсії відноситься до повноважень Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних відносинах діяв на не підставі та не у спосіб, що передбачені законом, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії позивачу ОСОБА_2 є протиправними, а тому відповідача слід зобов’язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з 01.05.2016.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Марківського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії за віком, визнання протиправними дій щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком, зобов’язання поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком задовольнити.

Визнати протиправними дії Марківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, код ЄДРПОУ 41247405, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 20, смт. Марківка, Марківський район, Луганська область, щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, з 01 травня 2017 року.

Визнати протиправними дії Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, код ЄДРПОУ 41247405, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 20, смт. Марківка, Марківський район, Луганська область, щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, з 01 травня 2017 року.

Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, код ЄДРПОУ 41247405, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 20, смт. Марківка, Марківський район, Луганська область, поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, з 01 травня 2017 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.12.2017.

Суддя: О.С. Стеценко