Рішення № 71246839, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/1080/17 22-ц/774/1950/К/17

Справа № 213/1080/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1950/К/17 суддя Соловйова Л.Я.

Категорія № 26 (І ) Доповідач Бондар Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

за участі: представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3 акціонерного товариства «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої в зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків на виробництві ,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі – ПАТ «ПівдГЗК»)про відшкодування моральної шкоди, завданої в зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу 17 років 2 міс. працював на різних посадах у ПАТ «ПівдГЗК» в умовах гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів, що стало причиною виникнення у нього професійного захворювання та втрати 35% працездатності, з яких 25%- по радикулопатії та 10% - по ХОЗЛ. Через професійні захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн. без утримання податків з фізичних осіб.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн., а також - на користь держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «ПівдГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Вважає, що судом не взято до уваги, що позивач був обізнаний про шкідливі фактори на виробництві при прийнятті на роботу.

Крім того, вважає, що судом не взято до уваги відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу, розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не вмотивований та на думку апелянта, є занадто завищеним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача на різних посадах з 04.02.1997 року по 30.04.2014 року більше 17 років, що підтверджується записами трудової книжки.( а.с.10-17).

Рішенням ЛЕК НДІ від 11.02.2014 року протокол №287, позивачу ОСОБА_1М встановлені два професійні захворювання: Радикулопатія п/крижова L5, SI та шийна С5-С7, остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів, стійкий больовий синдром; Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ступеня.

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.02.2014 року, причиною виникнення у позивача професійного захворювання встановлений факт його тривалої роботи в умовах впливу шкідливих факторів, рівень яких перевищував нормативні показники, а саме: виконання робіт, пов’язаних з впливом фізичного навантаження, яке перевищувало норми та концентрацію пилу, концентрація якого в повітрі робочої зони, перевищувала ГДК; - виконання робіт у незручній позі, тривалістю, що перевищує граничні норми, а також виконання робіт з нахилом тулубу у кількості, що перевищує нормативні показники. (а.с. 18-22).

Пунктом 16 Акту встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача ОСОБА_1, внаслідок недосконалості робочих місць, виконував роботи пов’язані з впливом фізичного навантаження, яке перевищувало норми та пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала ГДК (а. с. 18-22).

Висновком МСЕК від 28 квітня 2014 року позивачу ОСОБА_1 з 14 квітня 2014 року первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35 % , з яких 25% - по радикулопатії, та 10% - по ХОЗЛ (а.с. 130)

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її заподіяно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпеченнябезпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України занаявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв’язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача в частині не поширення на спірні правовідносини ст.237-1 КЗпП такими, що не відповідають законодавству.

Як видно з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання від 27 лютого 2014 року, встановлено що позивач виконував роботи пов’язані з впливом фізичного навантаження, яке перевищувало встановлені законодавством норми, а також концентрація пилу, в повітрі робочої зони, перевищувала ГДК (а.с.18-22)

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги ПАТ «ПівдГЗК» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов’язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПАТ «ПівдГЗК».

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я професійним захворюванням ОСОБА_1 пов’язано з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з квітня 2014 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПАТ «ПівдГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв’язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, в нього встановлений стійкий больовий синдром, що позбавляє її вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що до визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди. Який визначений судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

Колегія суддів, вважає, що судом враховано конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, яких два по радикулопатії та ХОЗЛ, встановленого відсотку втрати працездатності – 35%, періоду праці позивача на підприємстві більше 17 років, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає засадам справедливості, розумності, виваженості.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, на підставі ст. 375 ЦПК України, має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: