Ухвала суду № 71246704, 20.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7456/17 Справа № 185/5675/17 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В. М. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_2 мав намір укласти до 07 червня 2017 року з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 який належать відповідачу. 05 травня 2017 року в присутності свідка ОСОБА_5 та ріелтора ФОП ОСОБА_4 сторони уклали договір наміру купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 5.1 якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 завдаток у розмірі 3000,00 грн. в рахунок майбутніх платежів за житловий будинок. По незалежним від ОСОБА_2 обставинам договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна укладено не було, завдаток відповідачем не повернуто. Окрім цього, позивач поніс додаткові витрати по оформленню документів, зокрема, розробку технічної документації земельної ділянки і надання інформації про підготовку документів на продаж нерухомості, та витрати по насадженню на земельній ділянці зелених культур (овочі та дерева).

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 23174,12 грн. та моральну - в розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 а також земельної ділянки для обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд.

05 травня 2017 року в присутності свідка ОСОБА_5 та ріелтора ФОП ОСОБА_4 сторони уклали договір наміру (не пізніше 07 червня 2017 року) купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 відповідно до п. 5.1 якого позивач надав відповідачу завдаток у розмірі 3000,00 грн. в рахунок майбутніх платежів за житловий будинок, але по незалежним від позивача обставинам договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна до наступного часу не укладений.

Відповідно до листа ПАТ «Укрпочта» №09-378 від 13 червня 2017 року аванс у сумі 3000,00 грн. 06 червня 2017 року поштовим переказом №212 був сплачений відповідачем позивачу, у зв'язку з відмовою від продажу житлового будинку по АДРЕСА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 570, 572, 693 Цивільного кодексу України та виходив із того, що авансовий платіж в розмірі 3000,00 грн., який не підлягає збільшенню, був повернутий ОСОБА_3 в добровільному порядку, а інші позовні вимоги, що випливають із порушення угоди про намір укласти договір купівлі-продажу належними доказами в порядку визначених ст. ст. 57, 58 ЦПК України (в редакції чинній станом на вересень 2017 року), які б містили інформацію щодо предмета доказування, ОСОБА_2 не доведені.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

По-перше, апелянт вважає, що відповідно до ст. ст. 571, 610, 611 ЦК України та п. 5.3 Договору відповідач повинна повернути ОСОБА_2 завдаток в подвійному розмірі, з чим колегія суддів не погоджується, оскільки підписана сторонами угода про намір укласти договір купівлі-продажу ще не є самим договором, а кошти в розмірі 3000,00 грн. є авансом, а не завдатком, тож збільшенню не підлягає.

Окрім цього, 3000,00 грн. ОСОБА_3 повернула в добровільному порядку, що ОСОБА_2 не заперечується.

По-друге, апелянт вважає за необхідне стягнути з відповідача кошти витрачені на засадження земельної ділянки по АДРЕСА_1, нерухомість на якій він мав намір купити.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, так як ОСОБА_2 без правових підстав використовував чужу земельну ділянку та повинен був передбачати ризики, пов'язані з цим.

Щодо повернення коштів в розмірі 1800,00 грн. за послуги ФОП ОСОБА_4 та 2500,00 грн. за розробку технічної документації, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до квитанції від 05 травня 2017 року на суму 1800,00 грн. дані правовідносини виникли саме між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4, а відповідно до квитанції №480 від 28 березня 2017 року на суму 2500,00 грн. вказані кошти ФОП ОСОБА_6 було сплачено відповідачем особисто.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова