Постанова № 71244749, 03.11.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/1895/16-а

Провадження № 2а/200/223/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі про визнання протиправними дій, бездіяльності та спонукання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, бездіяльності та спонукання до вчинення дій.

Вказана справа з 04 лютого 2016 року перебувала у провадженні судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О.

Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями справу передано для розгляду судді Женеску Е.В.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 20.07.2017 року зазначену справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтувала наступним.

Позивач до грудня 2014 року проживала в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та отримувала пенсію за віком. Надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії їй було припинено. 09 січня 2016 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії. Листом ПФУ від 18.01.2016 року відмовлено у поновленні виплати пенсії та зазначено, що заява про призначення пенсії подається особисто за місцем перебування на обліку. Позивач вважає, що виплата пенсії була припинена незаконно, що встановлено Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, крім того, подача заяви про поновлення пенсії через представника не суперечить вимогам закону. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо поновлення виплати пенсії протиправним і таким, що порушує її конституційні права.

Позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком позивачу. Зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком позивачу з дати припинення.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, представник позивача просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою від 03.11.2017 року відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська замінено його правонаступником - Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу у його відсутність, надав суду письмові заперечення на позов.

Заперечення обґрунтовані тим, що згідно п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником (опікуном чи піклувальником) до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відповідно до п.2.8 Порядку поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Крім того, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Відповідно до чинного законодавства, днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Зазначає також, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду. З урахуванням зазначеного, просить у позові відмовити.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 05 листопада 2011 року ОСОБА_1 подала до Управління пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська заяву, в якій просила припинити виплату пенсії в зв'язку з виїздом до Ізраїлю на постійне проживання.

09 січня 2016 року від представника позивача - ОСОБА_3 до відповідача надійшла заява про поновлення виплати пенсії за віком.

Відповідач листом від 18.01.2016 року № С-04 повідомив позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії за віком.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009} 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ст.51 зазначеного Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. {Положення другого речення статті 51 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

Дійсно, між Україною та державною Ізраїль на час розгляду справи відсутні договірні відносини щодо врегулювання питання про пенсійне забезпечення.

Однак, положення пункту 2 частини першої статті 49 та речення 2 ст.51 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яким встановлено, що держава поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державною міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення і всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Згідно статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В постанові від 12.05.2015 р. по справі № 21-180а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону."

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гарантується право на отримання пенсії у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон.

Тобто, зазначене право мають громадяни України, які постійно проживають за кордоном.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Окремою нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено, ким саме подається заява про поновлення виплати пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Зазначений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій було затверджено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом та має нижчу юридичну силу, ніж норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верхового Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Крім того, статтею 242 Цивільного кодексу України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Частиною 3 статті 242 Цивільного кодексу України визначено, що законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

При цьому, частинами 1,2 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Отже, враховуючи наявність довіреності від 13.12.2015 року, виданої ОСОБА_3 на представлення інтересів Позивача, зокрема в органах Пенсійного фонду України, в тому числі з правом подання та підпису відповідних заяв, необхідних для призначення, поновлення пенсії, ОСОБА_3 є представником ОСОБА_1 в розумінні частини 3 статті 242 Цивільного кодексу України, а отже мав повноваження на звернення до органів Пенсійного фонду України в інтересах Позивача для поновлення пенсії.

Пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року, визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.01.2016 у справі №213/281/15-а послався на рішенням Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-1У. Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, в тому числі і на підставі заяви їх представника.

Разом з тим, у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У постановах від 8 грудня 2015 року, 16 березня 2016 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15, 21-175а16 відповідно) Верховний Суд України, переглядаючи рішення суду касаційної інстанції у справах зазначеної категорії за заявами, в яких, крім іншого, йшлося про усунення розбіжностей у застосуванні законодавства, що регламентує строки звернення до адміністративного суду, вказав на те, що спори щодо поновлення виплати пенсії мають вирішуватись з урахуванням вимог статей 99 та 100 КАС.

Враховуючи той факт, що виплата пенсій є щомісячною, позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав та інтересів з моменту призупинення її виплати та відповідно міг вчинити дії на забезпечення свого права щодо поновлення виплати пенсії з моменту її зупинення.

Однак, встановлені обставини справи свідчать, що до відповідача із заявою про поновлення виплати призупиненої в листопаді 2014 року пенсії позивач звернувся в січні 2016 року, а за поновленням своїх порушених прав до суду - 04 лютого 2016 року.

Матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з 2014 року, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Відтак, враховуючи дату звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що частина позовних вимог за період з 05 листопада 2014 року по 03 серпня 2015 року, включно, підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском процесуального строку звернення до суду.

За викладених обставин, суд приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 99, 158-163, 255 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі про визнання протиправними дій, бездіяльності та спонукання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі поновити позивачу виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 04 серпня 2015 року.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі поновити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 05 листопада 2014 року по 03 серпня 2015року - залишити без розгляду.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551 грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Е.В. Женеску