Ухвала суду № 71244451, 19.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3424/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Федусика А.Г.,

ОСОБА_1,

при секретарі - Гошуренко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СІС ГРУП" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року Приватне підприємство СІС ГРУП (далі по тексту ПП СІС ГРУП) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідачем за наслідками проведеної перевірки щодо повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій ПП СІС ГРУПбув складений акт, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення, яке на думку позивача є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року вищевказаний адміністративний позов Приватного підприємства СІС ГРУП задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ДФС в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на грубе порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому апелянт наголошує, що під час здійснення висновків за наслідками перевірки позивача з метою податкового контролю за трансфертним ціноутворенням податковим органом використовувалась лише офіційно визнане джерело інформації про ринкові ціни, а саме данні інформаційно-аналітичного продукту «Товарний монітор.Україна», який включено до переліку розпорядженням Кабінету Міністрів України №866-р від 23.10.2013 року.

Крім того, апелянт зазначає,що позивачем у порушення засад змагальності, передбачених ст.11 КАС України, не було надано суду будь-яких доказів стосовно даних, які вплинули на формування ціни спірніх господарських операцій, на який наполягає позивач.

Апелянт також зауважує, що для цілей трансфертного ціноутворення датою здійснення контрольованої операції є дата переходу права власності на товар, а також те, що позивачем було неправомірно використано джерело інформації про ринкові ціни,непередбачене вищевказаним розпорядженням КМУ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПП СІС ГРУП має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств.

Перевірка господарської діяльності позивача проводилась в.. період з 29.01.2016 року по 29.12.16 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 412/15-32-14-07/36850836 від 29.12.2016 р. та зроблений висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п. 135.1 135.2 та п.п. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, п. 153.2 ст. 153, п. 39.1.1 п. 39.1 ст.39, п.п. 39.3.3.7 п. 39.3 ст. 39 Податкового Кодексу (в редакції, що діяла під час здійснення контрольованих операцій), щодо відхилення ціни застосованої в контрольованих операціях за звітний період 2013 року та 2014 рік від рівня звичайної ціни, визначеного відповідно до вимог ст. 39 ПК України (в редакції що діяла до 2015 року), в наслідок чого на думку відповідача позивачем було знижено податок на прибуток підприємства у періоді, що перевірявся, на загальну суму 25059899 грн., у т.ч. за 2013 рік 1745265 грн., за 2014 рік 23314634 грн.

17.01.2017 року позивач отримав акт від відповідача.

Відповідач на підставі акту № 412/15-32-14-07/36850836 від 29.12.2016 р. прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27 березня 2017 року, згідно якого позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі - 25059899 грн. (двадцять пять мільйонів пятсот девяносто вісім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач передчасно дійшов висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства та при цьому самостійно відкорегував відмінності комерційних умов у контрольованих операціях позивача, змінюючи при цьому таким чином умови контрактів.До того ж такі висновки відповідача спростовуються первинною бухгалтерською документацією, яка міститься в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

- господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

- зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 підпункту 39.2 статті 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Для контрольованих операцій з вивезення у митному режимі експорту та/або ввезення у митному режимі імпорту товарів, що мають біржове котирування, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни (підпункт 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України).

Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (підпункт 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України).

Згідно із підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

1) річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

2) обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) податковий контроль за визначенням цін у контрольованих операціях здійснюється шляхом моніторингу цін у контрольованих операціях, а також проведення перевірок платників податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій.

Матеріалами справи встановлено, що стосовно позивача проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань повноти нарахування та сплати податків під час здійснення ним контрольованих операцій з компанією GREAT GRAIN LLP (ОС 354403, Великобританія 23-24 Great James Street, London WCIN 3ES, UK) по операціям з експорту пшениці, кукурудзи, ячменя та ріпаку, проведених цу період з 01.09.2013 року по 31.12.2014 року відповідно до контрактів наведених у додатку № 1-4 до акту; з компанією ALMAHSOUL DMCC (30-01-718, Обєднані Арабські Емірати, Unit No 3O-01-718 Jewellery & Gemplex 3, Plot No/DMCC-PH2-J&PlexS, Dubai,UAE по операціям з експорту пшениці, кукурудзи, ячменя, проведених у 2014 році, відповідно до контрактів наведених у додатку №5-6 до акту.

Відповідачем за наслідками документальної позапланової перевірки ПП»СІС ГРУП», щодо вказаних господарськиї операцій було зафіксовано порушення податкового законодавства стосовно відхилення ціни застосованої в контрольованих операціях за звітний період 2013 року та 2014 рік від рівня звичайної ціни, а саме-на думку перевіряючих, позивачем було занижено податок на прибуток підпрпиємства у періоді,що перевірявся , на загальну суму -25059899 грн,у т.ч. за 2013 рік-1745265 грн,за 2014 рік 23314634 грн.

При цьому ГУ ДФС в Одескій області, посилаючись в Акті перевірки від 29.12.2016 року на значне відхилення підприємством від затверджених цін на здійснення контрольованих операцій на підтвердження своєї позиції додало до Акту розрахунок відхилення цін контрольованих операцій щодо експорту сільськогосподарської продукції на користь компанії "GREAT GRAIN LLP" (Великобританія).

Колегія суддів під час апеляційного розгляду даної справи, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали, надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції приходить до наступного.

З 01 січня 2013 року набрала чинності ст. 39 ПК України, що встановлює новий порядок визначення звичайних цін.

Згідно п. 39.1 ст. 39 ПК України: "Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі внаслідок неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті". Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема, операцій з пов'язаними особами.

Відповідно до п. 14.1.71 ст. 14 ПК України: звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Термін "ринкова ціна" визначений у п.п. 14.1.219 ПК України : "Це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах".

Тобто колегія суддів вважає,що договірна ціна є звичайною ціною та є ринковою ціною, якщо інше не доведено передбаченими ПКУ методами визначення звичайної ціни.

Пунктом 39.14 ст. 39 ПК України передбачалось, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку контролюючий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно п. 39.15 ст. 39 ПК України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених ПК України, здійснюється за одним з методів, вказаних в пункті 39.2 ст. 39 ПК України.

В перевіряємий період діяли такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Колегія суддів зауважує, що ПК України не містить вказівки на застосування зазначених методів у черговості, але п. 3 Порядку укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 року №787 (діючого в період 01 січня 2013 року-01 вересня 2013 року), передбачалось, що звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених п.39.2 ст. 39 ПК України в установленій послідовності, за умови, що кожний наступний метод застосовується у разі, коли така ціна не може бути визначена за попереднім методом.

За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. Також слід враховувати звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.( п. 39.4 ст. 39 ПК України).

Колегія суддів на підтвердження правової позиції позивача приймає до уваги те, що, податковий орган для визначення звичайної ціни взяв для співставності лише одну умову договору - ціну сільськогосподарської продукції. При цьому, податковий орган не співставляв такі умови договору як момент його підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обовязків сторін контракту та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту та є обовязковими умовами.

Крім того, суд погоджується з думкою позивача стосовно того, що при визначенні звичайної ціни товару не враховувались та не досліджувались відповідачем існуючі надбавки чи знижки до ціни, маркетингова політика, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну, аналіз рівня справедливих ринкових цін на ідентичні товари на внутрішньому ринку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що умовами укладених контрактів між позивачем та контрагентами визначені ціни на дату укладення контрактів. При цьому колегія суддів зазначає, що процедура попередньої фіксації ціни, прийнята під час укладання контрактів, дозволяє контролювати ризик, пов'язаний з майбутньою невизначеністю цінової кон'юнктури.

Крім того колегія суддів вважає, що відповідач в порушення вимог ст. 39 ПК України, яка вказує, що податковий орган має складати на підставі порівняння цін продажу на ідентичні (однорідні) товари, отримані від кількох, а не одного джерела інформації для визначення рівня звичайних цін використав максимальні ціни аграрної біржі м. Києва, коли фактичний експорт сільськогосподарської продукції здійснено на території Одеської області (місце знаходження продавця).

Ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду відповідачем не надано жодного доказу того, що контролюючий орган використовував будь-яку інформацію про ціни, що склалися на ринках ідентичних або однорідних товарів у порівнянних умовах, досліджував для цієї мети спеціалізовані періодичні видання, що публікують ціни на певні товари, або аналізував комерційні пропозиції від різних постачальників або покупців, щоб дізнатися рівень цін.

Колегія суддів вважає, що використання контролюючим органом одного джерела інформації про рівень цін, що склався на товари, продані на експорт підприємством в 2013-2014 роках, при невикористанні ним кількох, незалежних один від одного, джерела інформації позбавили контролюючий орган отримати обєктивну інформацію про рівень цін, що склались в Україні на товари, які були експортовані у 2013-2014 роках.

При цьому відповідач при здійснені власного аналізу всі розрахунки провів на дату переходу права власності, а не на дату складання контрактів,що на думку колегії суддів є однією з причин,що обумовлює суттєві відмінності в розрахунках.

Поряд з цим, за даними позивача, рівень цін на сільськогосподарську продукцію (пшеницю кукурудзу, ячмінь та ріпак) застосованих ним під час укладання контрактів, відповідає рівню цін, застосованих при експорті цієї продукції, які склались у південному регіоні України на момент такого експорту, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями стосовно моніторингу діяльності компанії «ПроАгро», а саме їх середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції на умовах поставки СРТ-порт, які позивач мав у наявності на час перевірки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що апелянтом не дотримано процедури визначення звичайної ціни відповідно до ст. 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару пов'язаній особі не відповідає рівню звичайних цін.

Крім того,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що господарські операції позивача з компанією "GREAT GRAIN LLP" (Великобританія), не можуть бути визнани контрольованими,враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції позивача з компанією "GREAT GRAIN LLP" (Великобританія), здійснені в період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року .

Згідно підпункту 39.2.1.2 контрольованими операціями є операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсотків нижчою, ніж в Україні. Перелік таких (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Поряд з цим, в переліку держав (територій), затверджених Кабінетом Міністрів України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року) відсутня Великобританія, як держава, співпраця з якою відноситься до контрольованих операцій.

Контролюючий орган, не встановив місце оподаткування (не визначили країну в якій сплачуються податки) компанія"GREAT GRAIN LLP" (Великобританія)та у зв'язку із цим дійшов до помилкових висновків, про те що ставка податку на прибуток (корпоративний податок) для "GREAT GRAIN LLP" на 5 і більше відсотків нижча ніж в Україні.

Отже висновки відповідача щодо того, що господарські операції позивача з компанією "GREAT GRAIN LLP" (Великобританія) у період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року є контрольованими грунтуються виключно на припущеннях, та ніяким чином не доведені.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно умов Контрактів, на підставі яких позивач здійснював контрольовані операції, умовами поставки було визначено СРТ (СРТ - термін фрахт/перевезення оплачені та означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Вищевказане означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику).

Поряд з цим, під час проведення перевірки відповідач в абз.4 с.39 Акту зазначив слідуюче: «По контрольованим операціям, за якими у офіційних джерелах інформації наявні ціни тільки на умовах поставки FOB згідно Інкотермес (на дати проведення операцій для контрактів, які не є форвардними, або на дати укладення контрактів - для контрактів, які є форвардними), контролюючим органом проведені коригування відмінностей комерційних умов у контрольованих операціях із умовами зіставних неконтрольованих операцій для уникнення цих відмінностей на порівняння, а саме: коригування на вартість комплексної ставки перевалки (прийняття, накопичування, навантаження) на морський транспорт товарів».

Будь-яких посилань на методики, інші матеріали для здійснення таких коригувань, які б були передбачені чинним законодавством при проведені відповідачем коригування відмінностей комерційних умов у контрольованих операціях у вищевказаному акті перевірки не має.

В подальшому відповідачем під час здійснення перевірки діяльності позивача всі розрахунки та висновки про те, що позивач занизив ціни відбувались на підставі отриманих відомостей про здійсненні операції на умовах FOB згідно Інкотермс.

Частиною 1 ст.5 Господарського Кодексу України передбачено,що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Згідно пп.4,6 ч. 1 ст. 6 Господарського Кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до п.8 ч. 1 Господарського Кодексу України основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Колегія суддів, зауважує, що під час апеляційного розгляду даної справи, представники відповідача, пояснюючи питання стосовно розрахунку збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток за наслідком перевірки контрольованих операцій позивача, не змогли назвати методику контрольно-перевірочної роботи з контрольованих операціях, посилались лише на основні положення Податкового кодексу України з цього приводу, залишаючи поза увагою питання стосовно процедури контролю за контрольованими операціями позивача, достатність заходів для встановлення факту розбіжності ціни, що і є підставою для коригування.

Крім того колегія суддів приймає до уваги і те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача пояснював, що діючим законодавством не передбачено фіксованої ціни товарів (робіт, послуг) нижче або вище якої сторони за договором не мали змогу встановити ціну на товари (роботи, послуги).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого рішення може бути прийняте на користь кожної із сторін. А відповідно до п. 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли має місце подібна колізія (норма або декілька норм ПК чи іншого нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне трактування), рішення приймається саме на користь платника податків.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини в справах «Сєрков проти України» (заява №39766/05) та «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які підлягають застосуванню судами як джерела права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач передчасно дійшов висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства та при цьому самостійно відкоригував відмінності комерційних умов у контрольованих операціях позивача змінюючи при цьому таким чином умови контрактів,що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Крім того висновки контролюючого органу про порушення позивачем чинного законодавства спростовуються також і первинною бухгалтерською документацією ПП»СІС ГРУП», яка міститься в матеріаліалах справи.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції стосовного того, що враховуючи правомірність формування позивачем ціни у контрактах укладених з контрагентами, на підставі волевиявлення сторін, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, які відповідачем не заперечувались.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27 березня 2017 року, згідно якого позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі - 25059899 грн. (двадцять пять мільйонів пятсот девяносто вісім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп, тому таке рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції в розмірі 413488 (чотириста тринадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 37 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв