Постанова № 71244434, 14.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/697/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря Скоріної Т.С.

представників апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі ПрАТ «Херсонська теплоелектроцентраль») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року:

-№0009011201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у сумі 1 145 764,63 грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобовязання з ПДВ за березень-квітень, серпень-вересень 2016 року в сумі 5 728 822,35 грн.;

-№0009001201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у сумі 25 575,29 грн. за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобовязання з ПДВ за жовтень 2016 року в сумі 255 752,93 грн.;

-№0009021201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 630 990,98 грн. за затримку реєстрації податкових накладних червня-жовтня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено про те, що затримка сплати грошового зобовязання та затримка реєстрації податкових накладних відбулася внаслідок протиправної бездіяльності контролюючого органу, що виразилась у неповерненні надміру сплачених коштів з податку на прибуток.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року № НОМЕР_1 про застосування до ПрАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» штрафу в сумі 25 575,29 грн.

В задоволенні решти вимог відмовив.

Не погоджуючись з даним судовим рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права, ПрАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції частково, в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляції, виходячи з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПрАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» податку на додану вартість за податковими деклараціями з ПДВ за березень-квітень, серпень-жовтень 2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27 березня 2017 року №465/21-22-12-01/00131771, яким встановлено порушення з боку позивача терміну сплати, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, самостійно визначених грошових зобов'язань у податкових деклараціях з ПДВ за березень-квітень, серпень-жовтень 2016 року у розмірі 5 984 575,28 грн.

Зміст акта містить наступні дані щодо порушення позивачем строків самостійно визначених податкових зобовязань з ПДВ.

Так, за березень 2016 року позивач повинен був сплатити податок у сумі 2 498 286,75 грн. до 30 квітня 2017 року, але фактично сплатив 20 липня 2016 року суму 18 289,75 грн., а 30 листопада 2016 року 2 479 997,00 грн.

За квітень 2016 року позивач повинен був сплатити податок у сумі 1 918 907,60 грн. до 30 травня 2017 року, фактично сплатив 30 листопада 2016 року.

За серпень 2016 року позивач повинен був сплатити податок у сумі 441 505,00 грн. до 30 вересня 2017 року, фактично сплатив 30 листопада 2016 року.

За вересень 2016 року термін оплати податку в сумі 870 123,00 грн. до 30 жовтня 2017 року, а фактично здійснена 30 листопада 2016 року.

За жовтень 2016 року термін оплати податку в сумі 255 752,93 грн. до 30 листопада 2017 року, а фактично здійснена 26 грудня 2016 року.

На підставі встановлених порушень та згідно пункту 57.1 статті 57, статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошових зобов'язань з ПДВ за березень-квітень, серпень-жовтень 2016 року в сумі 5 984 575,28 грн. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року:

-№0009011201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у сумі 1 145 764,63 грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобовязання з ПДВ за березень-квітень, серпень-вересень 2016 року в сумі 5 728 822,35 грн.;

-№0009001201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у сумі 25 575,29 грн. за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобовязання з ПДВ за жовтень 2016 року в сумі 255 752,93 грн.

Окрім того, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Херсонській області проведено камеральну перевірку дотримання ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) за грудень 2015 року, червень-жовтень 2016 року.

В акті камеральної перевірки від 27 березня 2017 року №464/21-22-12-01/00131771 ГУ ДФС у Херсонській області зроблено висновок про порушення товариством термінів, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України для реєстрації в ЄРПН податкових накладних, які повинні видаватися покупцям-платникам ПДВ, на загальну суму ПДВ 3 697 750,21 грн. за грудень 2015 року, червень-жовтень 2016 року.

19 квітня 2017 року на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, статті 201, статті 120-1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних за грудень 2015 року, червень-жовтень 2016 року ГУ ДФС у Херсонській області прийняте податкове повідомлення-рішення за №0009021201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 630 990,98 грн., в тому числі:

- 256 747,46 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на строк 15 і менше календарних днів;

- 233 600,43 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на строк від 31 до 60 календарних днів;

- 140 643,09 грн. за затримку реєстрації податкових накладних від 61 і більше календарних днів.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що складне фінансове становище та відсутність винних дій позивача у простроченні оплати самостійно визначеного податкового зобовязання з ПДВ, не є підставою для звільнення його від фінансової відповідальності. Так само, на думку суду першої інстанції, наявність переплати по одному виду податку не є підставою для звільнення від відповідальності за несплату іншого виду податку.

Спираючись на підпункт 4.1.3. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, який встановлює, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі невідворотності і настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, суд дійшов висновку, що у дефініції податкового правопорушення взагалі відсутній такий елемент його складу, як суб'єктивна сторона.

Аналіз правової позиції суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, свідчить на думку колегії суддів, про помилковість висновків суду першої інстанції, що протиправна бездіяльність субєкта владних повноважень не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за здійснення податкового правопорушення, за умови, що платником податків вживались усі можливі заходи щодо недопущення виникнення податкового боргу.

Такого висновку, суд апеляційної інстанції дійшов ураховуючи наступне.

Відповідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 4 розділу 3 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом від 05.12.2013 року №765, нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строк визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобовязання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобовязання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із рахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного: банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Відповідно до п. 129.5 ст. 129 Податкового кодексу України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Також, відповідно до п. 87.1, 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Станом на 31 березня 2016 року ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» мало переплату з податку на прибуток підприємств в розмірі 4 683 914,28 грн.

З метою своєчасної сплати ПДВ за березень 2016 року, а також враховуючи скрутне фінансове становище, позивач 06 квітня 2016 року звернувся до Херсонської ОДПІ з заявою від №05-1/843 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 4 000 000,00 грн. на поточний рахунок підприємства, але кошти повернуті не були.

Окрім того, 12 квітня 2016 року ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» звернулося до Херсонської ОДПІ з заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 450 382,11 грн. на поточний рахунок підприємства, звернення ПАТ «Херсонська ТЕЦ» Херсонською ОДПІ були проігноровані.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у справі №821/764/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі №821/764/16, визнано протиправною бездіяльність Херсонської ОДПІ, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення на поточний рахунок ПАТ «Херсонська ТЕЦ» надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 4 450 382,11 грн. у встановлений законодавством строк та зобов'язано підготувати та подати відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток в сумі 4 613 960,98 грн. з бюджету.

Тільки 30 листопада 2016 року повернуто підприємству надміру сплачений податок на прибуток в сумі 4 613 960,98 грн. і того ж дня отримані кошти були перераховані підприємством на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ, що дозволило одночасно 30 листопада 2016 року погасити існуючий податковий борг з ПДВ та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід наголосити, що частину податкового зобовязання з ПДВ за березень 2016 року в сумі 1 981 767,30 грн. ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» сплатило за рахунок наявних коштів.

Проте, решта податкового зобовязання з ПДВ в сумі 2 999 999,00 грн., позивач не мав змоги сплатити через скрутне матеріальне становище, що було викликано завершенням опалюваного сезону.

Беручи до уваги, дані обставини, ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» звернулось 29 квітня 2016 року до ГУ ДФС у Херсонській області із заявою про розстрочення грошового зобовязання з ПДВ за березень 2016 року в сумі 2 999 999,00 грн., строк сплати якого ще не настав, на строк 8 місяців з періодами сплати з травня по грудень 2016 року щомісяця в сумі 374 999,88 грн.

На виконання запропонованих умов розстрочення, позивачем було сплачено на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ 374 999,88 грн. за платіжним дорученням від 25 травня 2016 року №1286.

Однак, вказані умови розстрочення платежу були залишені субєктом владних повноважень без розгляду, що призвело до виникнення податкового боргу на 30 квітня 2016 року в сумі 2 999 999,00 грн.

29 серпня 2016 року ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» знову звернулось до ГУ ДФС у Херсонській області та ДФС України з заявою про розстрочення податкового боргу з ПДВ в сумі 4 543 907,12 грн., строк сплати якого вже минув на строк 123 місяців з періодами сплати з вересня 2016 року по серпень 2017 року щомісячно в сумі 378 658,00 грн.

За результатом розгляду заяви, 29 вересня 2016 року ДФС України повідомило про можливість розстрочення боргу з ПДВ в розмірі 4 543 907,12 грн., терміном з 27 вересня 2016 року по 29 грудня 2016 року.

Втім, при отриманні 17 жовтня 2016 року договору про розстрочення податкового боргу з ПДВ від Херсонської ОДПІ, позивач виявив у його змісті помилку в даті останнього платежу, а саме замість терміну сплати 29 грудня 2016 року було зазначено 29 листопада 2016 року.

Листом від 24 жовтня 2016 року позивач повідомив контролюючий орган про помилку та направив виправлений текст договору про надання розстрочення податкового боргу від 01 листопада 2016 року №14 у двох примірниках.

Контролюючий орган визнав допущену помилку та направив 28 жовтня 2016 року на адресу позивача оригінал рішення ДФС України від 27 вересня 2016 року про розстрочення боргу з 27 вересня 2016 року по 29 грудня 2016 року за строками і сумами сплати, у тому числі і 28 жовтня 2016 року 1 514 637,12 грн., тобто текст договору з виправленими помилками був отриманий в день оплати першої частини боргу.

На зауваження позивача про дані обставини, контролюючий орган повідомив, що договір про розстрочення податкового боргу від 12 жовтня 2016 року №14 не набув сили, оскільки не підписаний платником податків та кошти в строк до 28 жовтня 2016 року не сплачені.

Суд першої інстанції, розглянувши доводи позивача про те, що ГУ ДФС у Херсонській області штучно створено умови для виникнення податкового боргу підприємства та нестачі коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для реєстрації податкових накладних, дійшов висновку про те, що невиконання позивачем обов'язку щодо своєчасної сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань та своєчасної реєстрації податкових накладних тягне відповідальність та негативні наслідки саме для позивача, а не для тієї іншої особи, яка своєю бездіяльністю допустила несвоєчасне повернення коштів за іншим податком.

Крім того, на думку суду, позивачем не надано доказів того, що товариством були вжиті всі передбачені законодавством заходи для погашення податкового боргу з ПДВ, зокрема, суб'єкт господарювання мав можливість, звернутись до банківських установ за отриманням кредитів, або реалізувати майно.

Аналізуючи наведені вище доводи суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вони не відповідають завданню адміністративного судочинства, а саме захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, зважаючи на наступне.

Дійсно ч.1 ст.109 Податкового кодексу України не виокремлює таку ознаку податкового правопорушення як винність.

Проте, не можна стверджувати однозначно, що податкове законодавство не містить випадків звільнення платника податків від відповідальності.

Колегія суддів вважає правильним зауваження апелянта, що аналіз норм Податкового кодексу України містить низку таких норм, наприклад, наслідки застосування платником податків податкової консультації (ст.53), вина банка у несвоєчасному перерахуванню платежів до бюджету (п.129.6 ст.129) і таке інше.

Статтею 111 Податкового кодексу України передбачено, що «за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна... Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені». Притягнення платника податків до фінансової відповідальності не звільняє його посадових осіб від адміністративної та кримінальної відповідальності.

Втім, у Податкового кодексу України немає визначення поняття «фінансове правопорушення», хоча й передбачений такий вид відповідальності. Відповідно, немає чітко визначених елементів складу порушення, за яке може бути застосована фінансова відповідальність. Передбачена законодавцем дефініція є загальним, збірним поняттям і не може розглядатися як визначення саме фінансового правопорушення.

Наведені вище норми Податкового кодексу України, що звільняють платника податків від відповідальності, тим чи іншим чином повязані із субєктивною стороною правопорушення.

Безперечним є те, що в них уживається юридичний термін «вина» та визначаються обставини, наявність яких її виключають.

А тому, на думку суду апеляційної інстанції, можна стверджувати, що при кваліфікації окремих складів податкових правопорушень необхідно встановлювати вину та перевіряти ці обставини, у тому числі і за такими порушеннями як несплата узгоджених грошових зобовязань з будь-якого податку (ст.126 Податкового кодексу України).

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання. Субєктами порушення податкового законодавства визнають платників податків (юридичних та фізичних осіб), податкових агентів, а також банки, тобто лише тих учасників податкових правовідносин, які відповідно до законодавства виконують обовязок з нарахування, сплати, подання податкової звітності. Банки виконують обовязок щодо своєчасного перерахування коштів до бюджетів і державних цільових фондів. Субєктами указаних правопорушень завжди виступають лише ті учасники податкових правовідносин, які представляють зобовязану сторону в таких правовідносинах. Таким чином, невиконання позивачем обовязку щодо своєчасної сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань та своєчасної реєстрації податкових накладних тягне відповідальність та негативні наслідки саме для позивача, а не для тієї іншої особи, яка своєю бездіяльністю допустила несвоєчасне повернення коштів за іншим податком позивачу, це Херсонська ОДПІ, яка даному випадку, не є стороною у спорі.

Крім того, достатніх доказів того, що позивач вжив всіх дій по своєчасному та повному погашенню податкових зобов'язань з ПДВ, суду не надано. Зрозуміло, що ПДВ не є тим єдиним податком та обов'язковим платежем, який позивач сплачує до бюджету, тому кошти, які були надміру сплачені по податку на прибуток, є джерелом сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу і по іншим податкам. Позивачем не надано доказів того, що товариством були вжиті всі передбачені законодавством заходи для погашення податкового боргу з ПДВ, що дана юридична особа об'єктивно не могла в конкретних обставинах вчинити будь-які інші дії для вишукування інших джерел погашення заборгованості. Потребуючи додаткових коштів для ведення господарської діяльності субєкт господарювання має можливість, наприклад, звернутись до банківських установ за отриманням кредитів, або реалізувати майно. В подальшому, позивач має право на відшкодування шкоди, яка була заподіяна неправомірною бездіяльністю Херсонською ОДПІ, як суб'єктом владних повноважень. При цьому шкодою чи збитками субєкта господарювання можуть вважатись проценти за користування кредитними коштами, які він терміново був змушений залучити до свого обороту.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №1-33/2004 Конституційний Суд України зазначив наступне.

«Верховенство права це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнути передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР).

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави».

Беручи до уваги головну тезу рішення Конституційного Суду України про те, що справедливість є однією із основних засад права, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо обовязку суду враховувати його поведінку у пропорційності до юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Доводи суду першої інстанції про те, що позивач для погашення податкового боргу мав можливість звернутись до банківської установі за отриманням кредиту або реалізувати майно, спростовуються наступним.

ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» належить до державного сектору економіки, оскільки 99,8% акцій цього товариства належить державі і їх управління здійснюється Фондом державного майна України.

Оскільки фінансовий план ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» на 2016 рік не передбачав права товариства укладати договори про залучення кредитних коштів для погашення податкового боргу, останнє було позбавлено такої можливості.

Відповідно до п.4 частини 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Норми матеріального права вважаються порушеними, якщо суд неправильно витлумачив закон.

Неправильне тлумачення закону має місце в тих випадках, коли застосовується закон, який хоч і підлягає застосуванню, проте зміст і сутність його розуміється неправильно, внаслідок чого суд робить неправильний висновок щодо прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за можливим присудити ПрАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, здійснені ним судові витрати в сумі 56 773,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1629 від 27 квітня 2017 року на суму 27 034,96 грн. та №2277 від 19 червня 2017 року на суму 29 738,46 грн. (а.с.2, 208).

Підсумовуючи викладене та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року скасувати.

Прийняти у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Херсонській області 19 квітня 2017 року:

№0009011201 про нарахування приватному акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1 145 764,63 грн. за затримку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість за березень-квітень, серпень-вересень 2016 року;

№0009001201 про нарахування приватному акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль» штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 25 575,29 грн. за затримку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 630 990,98 грн. за затримку реєстрації податкових накладних за грудень 2015 року, червень-жовтень 2016 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області (код за ЄДРПОУ 39394259) на користь приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (код за ЄДРПОУ 00131771) судові витрати в сумі 56 773 (пятдесят шість тисяч сімсот сімдесят три) грн. 42 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова