Ухвала суду № 71244365, 20.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2885/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

за участю секретаря Лавришина А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Авентин» (далі - позивач, ТОВ «Авентин») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області), правонаступником якої є Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20 липня 2015 р..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем відємного значення різниці з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 08.07.2015 р. №777/14-04-15-01-19/32507357, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20 липня 2015 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7959 грн. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сам факт відсутності введення в експлуатацію основних фондів не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування, сформованого за рахунок сум ПДВ, сплачених при спорудженні таких основних фондів у розумінні п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги особливі обставини справи та не в повному обсязі дослідив наявні у справі докази, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки у ТОВ «Авентин» обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, відсутні і підстави у підприємства щодо отримання бюджетного відшкодування ПДВ за спірний період. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області також зазначає, що зазначені вище витрати позивача у розмірі 7959 грн. не вказані по рахунку 10 «Основні засоби», що є порушенням вимог положень п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту зясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем відємного значення різниці з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.07.2015 р. №777/14-04-15-01-19/32507357, в якому зазначено про порушення позивачем, серед іншого, пункту 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України щодо відмовлення позивачу у наданні бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2015 року на суму 7959 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 20 липня 2015 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на 7959 грн..

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст.200 цього Кодексу визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.п.200.4, 200.5 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, з аналізу наведених вище норм чинного законодавства випливає, що особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування за квітень 2015 року 11339 грн., що на 7959 грн. більше ніж обсяг оподатковуваних операцій товариства за останні 12 календарних місяців (до дати заявлення бюджетного відшкодування), який дорівнює 3380 грн., що призвело до порушенням позивачем п. 200.5 ст.200 ПК України.

Проте, відповідачем не наведено своєї позиції щодо неврахування всієї задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2015 року з огляду на проведення ТОВ «Авентин» діяльності зі створення основних фондів, а лише зазначено, що при визначенні права платника на отримання бюджетного відшкодування враховується наявність майна, що обліковується по рахунку 10 «Основні засоби».

Як встановлено матеріалами справи, позивачем здійснюється будівництво портового перевантажувального комплексу морського транспорту «АВЕНТИН» у м. Миколаєві по вул. Проектна, 6.

Для спорудження зазначеного комплексу ТОВ «Авентин» придбавались роботи з розробки проекту будівництва у ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс», реальний характер виконання яких контролюючим органом під сумнів не ставиться.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю позивача за рахунком 15 «Капітальні інвестиції» станом на 30.04.2015 року на обліку Товариства знаходяться капітальні інвестиції на загальну суму 17253691,15 грн., зокрема на субрахунку 1151 «Капітальне будівництво» обліковуються витрати на придбання послуг для будівництва портового перевантажувального комплексу в м. Миколаєві по вул. Проектний, 6.

Отже, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що названі вище операції не можуть прийматись до уваги при визначенні обсягу оподатковуваних операцій у розумінні п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки, на думку податкового органу, основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів у контексті положень названої норми податкового законодавства є введення їх в експлуатацію та відображення в бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби». Оскільки витрати на придбання робочої документації на будівництво портового перевантажувального комплексу морського транспорту «АВЕНТИН» у м. Миколаєві по вул. Проектна, 6, відображено на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а відповідний обєкт ще не введено в експлуатацію, ТОВ «Авентин», яке мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не набуло права на отримання такого відшкодування.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, бюджетним відшкодуванням є відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 названого кодексу, у вказаній вище редакції, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92. Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також обєктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не повязане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, якщо зазначені платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту отримання сторонами копії судового рішення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 26 грудня 2017 року.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко