Постанова № 71244263, 18.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11272/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року, ухвалену під головуванням судді Струтинського Р.Р. в м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати і виплатити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2017р. ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати і виплатити пенсію призначену за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.06.2015 р. по 14.12.2016 р.

Постановою Тисменицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

З прийнятим рішення суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення постанови, яке не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» було тимчасово, з 01 квітня 2015 року припинено виплату пенсій особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачуються.

Крім того, вказує на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки припинення виплати пенсії позивачу проведено з 01.04.2015, отже позивач знав про цей факт. Причини поважності пропуску строку позивачем не подано.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що

ОСОБА_2 з 14.01.2013 р. Тисменицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 1991 року по 15 грудня 2016 року позивач працював на посаді судді Косівського та Коломийського районних судів Івано-Франківської області, та Апеляційного суду Івано-Франківської області. 15.12.2016 р. позивача відраховано зі штату Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Довідавшись, що з 01 квітня 2015 року відповідачем виплату вказаної пенсії припинено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів», в порядку досудового врегулювання спору, позивач у липні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії.

Відповідач листом від 04.08.2017 р. про відмову позивачу у проведенні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.06.2015 р. з посиланням на те, що у вказаний період позивач працював на посаді судді, тому відповідно до Законів України № 213-У111 від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та № 911-У11 від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» законних підстав для проведення виплати пенсії немає..

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач 21.08.2017р. звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки право на виплату пенсії позивачу підлягає поновленню з 01.04.2015, так як відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про судоустрій і статус суддів». На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказана норма права не виконана, а тому з вказаної дати втратили чинність норми наведеного Закону.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на час дії даних правовідносин), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України (чинної на час дії даних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

З огляду на положення ч.1 ст.103 КАС України (чинної на час дії даних правовідносин) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З адміністративним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду 21.08.2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

З матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив, що згідно відповіді Управління №33/1-15 від 04.08.2017 року на звернення, останньому стало відомо, що відповідач відмовив у відновленні виплати пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.06.2015 р. по 14.12.2016р.

На підтвердження вказаних обставин долучила копію листа відповідача №33/1-15 від 04.08.2017 року.

Відповідно до ст.100 КАС України (чинної на час дії даних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 6 грудня 2016 року (справа п/800/9/16) зазначено, що у розумінні статті 100 КАС України поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Тобто, звертаючись до суду 21.08.2017 року з адміністративним позовом щодо відновлення виплати пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.06.2015 р. по 14.12.2016 р. подав його з пропущенням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, не подавши при цьому заяви про поновлення пропущеного строку.

Окрім цього колегія суддів вважає, за необхідне вказати, що приписи ст.102 КАС України (поновлення та продовження процесуальних строків) не поширюються на строки звернення до адміністративного суду, що передбачено ч.4 наведеної процесуальної норми.

На зазначені вище положення процесуального закону та обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Оскільки колегія суддів не вбачає причини пропущення строку звернення до суду поважними, а також те, що позивач при зверненні до суду не навів доказів, які б обґрунтували поважність причин пропущення строку, то наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

У зв'язку з викладеним, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України (в редакції Закону №2147-УІІІ від 03.10.2017р) судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом восьмим ч.1 ст.240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частина третя ст. 123 КАС України передбачає, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із тим, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст. 250, 308, 310, 313, 315, 319, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Тисменицького районного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №352/1362/17 скасувати.

Адміністративний позовом ОСОБА_2 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати і виплатити пенсію залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повний текс виготовлено 26.12.2017.