Постанова № 71244013, 20.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 752/10708/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шумко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 29 вересня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

26.05.2017 ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), з урахуванням уточнень до якого, просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у перерахунку щомісячного довічного утримання на підставі її заяви від 28.02.2017 року; зобов'язати нараховувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди на підставі п.25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VІІІ від 02.06.2016р. «Про судоустрій та статус суддів».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді є незаконним та таким, що порушує її конституційні права, оскільки має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди, оскільки станом на 21.08.2011 року стаж роботи на посаді судді, що давав їй право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, становив 20 років, таким чином, починаючи з 21.08.2011 року вона не лише отримала законне право на відставку, а й реалізувала його, отримуючи щомісячне грошове утримання, а також продовжувала працювати суддею до 19.12.2016 року, тобто понад 5 років. Отже, на час прийняття Вищою радою юстиції рішення про звільнення її з посади у зв'язку з відставкою, мала стаж роботи на посаді судді повних 25 років. Просила змінити рішення про призначення їй щомісячного грошового утримання в частині визначення його розміру та у відповідності до вимог законодавства України визначити у розмірі 90% суддівської винагороди, здійснивши відповідний перерахунок виплачених коштів з 22.12.2016 року.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі заяви від 28.02.2017р., зобов'язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві ОСОБА_2 нараховувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди на підставі п.25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VІІІ від 02.06.2016р. «Про судоустрій та статус суддів», з 22 грудня 2016р. Присуджено ОСОБА_2 судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп з Державного бюджету України та допущено негайне виконання постанови в частині зобов`язання Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в чистині здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання в межах платежу за один місяць.

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Крім того, така позиція висловлена у роз'ясненні Конституційного Суду України у Рішенні №8-рп/2005.

Судом першої інстанції також було зазначено, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати її і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ч.1 ст.135 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закон України „Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-УІП). до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді, не передбачено зарахування періоду навчання та проходження строкові військової служби до стажу роботи на посаді судді.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 23.12.1993 року №3775-ХІІ ОСОБА_2 обрано суддею Київського міського суду.

Працювала суддею Київського міського суду з січня 1994 року по липень 2001 року, з липня 2001 року по січень 2007 року - суддею апеляційного суду міста Києва, з січня 2007 року - суддя Верховного Суду України.

Верховною Радою України 4 березня 2004 року обрана на посаду судді безстроково.

Також встановлено, шо позивач з 01.09.1978 року по 23.06.1983 року навчалася на денній формі юридичного факультету КДУ імені Т.Г. Шевченка.

Зазначене підтверджується трудовою книжкою позивача.

Наказом №688-к від 22.08.2011р. Голови Верховного Суду України наказано виплачувати ОСОБА_2, судді Верховною Суду України, з 21.08.2011 року 50 відсотків щомісячного грошового утримання, належного їй у разі виходу у відставку (станом на 21.08.2011 року стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, становить 20 років).

Рішенням Вищої ради юстиції від 19.12.2016 року №3242/0/15-16 позивача звільнено з посади судді Верховного Суду України у зв'язку із поданням заяви про відставку.

Наказом №1167-к від 21.12.2016р. Голови Верховного Суду України позивача виключено зі складу Верховного Суду України на підставі зазначеного рішення Вищої ради юстиції.

22.12.2016 року позивач звернулася до Правобережного об'єднаного управління ПФУ в м.Києві із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала необхідні для цього документи.

28.02.2017 року позивач звернулася до Правобережного об'єднаного управління ПФУ в м.Києві із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, врахувавши до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання на денній формі юридичного факультету КДУ імені Т.Г. Шевченка.

Листом №20295/05 від 03.04.2017р. Правобережне об'єднане управління ПФУ в м.Києві позивача повідомило, що позивач з 22.12.2016 отримує довічне грошове утримання призначене відповідно до п.25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (набрав чинності 30.09.2016), та обчислене відповідно до положень Закону України №2453-УІ від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого становить 84% суддівської винагороди. Зазначило, що відповідно до ст.135 Закону України №2453 від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражі України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу, та що відповідно до ст.137 Закону України №1402-VIII від 02/06/2016 «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Повідомило, що враховуючи зазначене, для проведення перерахунку довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зарахування половини строку навчання з 01.09.1978 по 21.06.1983 років до стажу роботи на посаді судді згідно заяви від 28.02.2017 (надісланої поштою та отриманої управлінням 09.03.2017) немає законних підстав.

Вищенаведені обставини встановлено судами першої та апеляційної інстанції і не спірним.

Спірним питанням у даній справі є не зарахування УПФУ половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У відповідності до положень ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Як було вже зазначено, що з січня 1994 року позивача призначено на посаду судді Київського міського суду. В той час діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-XII, положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, у відповідності до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті КДУ імені Т.Г. Шевченка.

З 15.12.2017р. набрав законної сили Кодекс адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017р.

Відповідно до п.10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 26.12.2017р.

Керуючись ст. ст. 242, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 29 вересня 2017 р. - залишити без задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 29 вересня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль