Постанова № 71243865, 20.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 825/1847/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря: Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Пухтій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Новгород - Сіверський завод будівельних матеріалів» до Головного управління Держгеокадатсру у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Новгород - Сіверський завод будівельних матеріалів» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ПАТ «Новгород - Сіверський завод будівельних матеріалів» звернулося в суд із позовом до Головного управління Держгеокадатсру у Чернігівській області, у якому просило: визнати протиправними дії відповідача по розгляду клопотання позивача від 18.07.2017 № 94 і наданню відмови в поновленні договору оренди землі від 04.10.2007, викладеній в листі від 05.09.2017 вих. № 2825-0.332-13073/2-17; зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що, відмовляючи позивачу у поновленні договору оренди землі, без зазначення жодної законної підстави для такої відмови, відповідач діяв свавільно, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а тому відмова, викладена у листі від 05.09.2017 року є незаконною і такою, що порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Рішення суду умотивовано тим, що спір між сторонами стосується права оренди земельної ділянки, зокрема, позивач фактично просить поновити договір оренди земельної ділянки, в якому, реалізуючи відповідні повноваження, органи державної влади вступають з юридичними особами у господарські правовідносини та є рівними учасниками земельних відносин, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства, тобто у справі існує спір про право, який за своїм суб'єктним складом підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спір, для вирішення якого позивач звернувся до суду першої інстанції, має ознаки публічно-правового, оскільки, в ньому однією із сторін є орган виконавчої влади і виник він у зв'язку із виконанням повноважень, які покладені на відповідача згідно чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що листом від 05.09.2017 року вих. №28-25-0.332-13073/2-17 відповідач відмовив позивачу у поновленні договору оренди землі і підписанні проекту додаткової угоди.

Відмова умотивована тим, що відповідно до картографічних матеріалів земельна ділянка, яка перебуває в оренді позивача, включена до державного акту на право колективної власності КСП «Україна» серії ЧН№000010 від 18.12.1995 року , який на сьогоднішній день не скасовано.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та прийняття оскаржуваного судового рішення) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом установлено, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач виступав як власник та орендодавець майна, а спір стосується укладення договору оренди землі.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що за змістом статті 12 ГПК України та статті 15 ЦПК України спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів розглядаються в порядку господарського чи цивільного судочинства, в залежності від суб'єктного складу учасників, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року у справі №823/1049/15.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що за змістом правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 11.04.2017 у справі № 808/2298/15, від 14.06.2016 у справі № 826/4858/15, від 07.07.2015 у справі № 21-700а15 суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції, що має наслідком безумовне скасування судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новгород - Сіверський завод будівельних матеріалів» залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

(Повний текст постанови складений 22 грудня 2017 року.)