Постанова № 71243830, 21.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/12659/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Пащенко К.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» Кухарєва Володимира Валентиновича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» Кухарєва Володимира Валентиновича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3М.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» (ПАТ «Банк «ТРАСТ») Кухарєва Володимира Валентиновича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу в частині.

В якій просить визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» Кухарєва Володимира Валентиновича (далі - Уповноважена особа) щодо визнання нікчемним договору про надання юридичних послуг від 30.12.2015 № 12Б/15, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк «ТРАСТ, а також визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи від 15.06.2017 № 143-ЛТ в частині визнання нікчемним договору про надання юридичних послуг від 30.12.2015 №12Б/15, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк «ТРАСТ».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» Кухарєва Володимира Валентиновича щодо визнання нікчемним договору про надання юридичних послуг від 30.12.2015 № 12Б/15, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Банк «ТРАСТ».

Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» Кухарєва Володимира Валентиновича від 15.06.2017 №143-ЛТ в частині визнання нікчемним договору про надання юридичних послуг від 30.12.2015 №12Б/15, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Банк «ТРАСТ».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» Кухарєва Володимира Валентиновича подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 30.12.2015 між позивачем та ПАТ «Банк «ТРАСТ» укладено договір про надання юридичних послуг № 12Б/15 (далі - Договір).

За наслідками виконання вказаного договору, сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2016, згідно з яким сторони підтвердили надання таких юридичних послуг у повному обсязі та відсутність будь-яких претензій одна до одної, що пов'язані з якістю та повнотою наданих юридичних послуг.

Водночас, на підставі рішення Правління Національного банку України від 06.12.2016 № 468-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 06.12.2016 № 2699 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «ТРАСТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 №559-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 30.12.2016 № 3085 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ» з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «ТРАСТ», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному вказаним Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_4 строком на два роки з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно.

Листом від 15.06.2017 вих. № 1488 Уповноваженою особою повідомлено позивачу про визнання Договору нікчемним на підставі положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, у листі зазначено, що в ході перевірки встановлено, що Договір не відповідає вимогам, передбаченим в ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки підтвердити реальність наданих позивачем послуг Банку на загальну суму 185 000 грн. не вбачається можливим, послуги, надані позивачем Банку не можуть бути ідентифіковані, оскільки у Банку немає жодних доказів їх ймовірного існування на момент здійснення оплати в сумі 185 000 грн. згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2016.

Також зазначено, що текст Договору ідентичний до тексту договору, який укладено між ПАТ «Банк «ТРАСТ» та TOB «ЕФ.СІ.ЛEKC» від 31.12.2015 № Т-12/15, в той час як позивач є учасником та кінцевим бенефіціаром TOB «ЕФ.СІЛЕКС» і фактично обсяг наданих послуг та період їх виконання позивачем та TOB «ЕФ.СІ.ЛЕКС» співпадають, у зв'язку з чим, Уповноважена особа, на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України, просила повернути грошові кошти у розмірі 185000 грн., отримані за Договором, на рахунок ПАТ «Банк «ТРАСТ».

Водночас, за результатами розгляду заперечень позивача щодо повідомлення про визнання нікчемним Договору, Уповноважена особа листом від 28.08.2017 вих. № 2094 повідомила позивачу, що наказом останньої від 15.06.2017 № 143-ЛТ, копію якого додано до вказаного листа та яка наявна в матеріалах справи, визнано нікчемним Договір, а також повідомлено позивачу, що він має право оскаржити такий наказ в судовому порядку.

Не погоджуючись з такими діями та наказом Уповноваженої особи в частині визнання Договору нікчемним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 37 вказаного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Вказана норма розміщена в розділі VII «Тимчасова адміністрація» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і відповідно до її змісту стосується дій, які Уповноважена особа зобов'язана вчинити протягом дії тимчасової адміністрації, тобто з аналізу змісту вказаної норми вбачається, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена протягом дії саме тимчасової адміністрації у банку.

Натомість, Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993 (далі - Порядок № 826), розширив повноваження Фонду щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності на період процедури ліквідації банку, а саме.

Відповідно до п. 5 роз. ІІ Порядку № 826 перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

За таких умов, суд приходить до висновку, що норми підзаконного нормативно-правового акту суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки наділяють додатковими повноваженнями Комісію з перевірки правочинів, а Уповноважена особа діє за вказаних обставин всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та з перевищенням наданих їй повноважень, з огляду на що, в силу вимог ч. 4 ст. 9 КАС України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу - названий Закон.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 № 559-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 30.12.2016 № 3085 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ» та делегування повноважень ліквідатора банку», то станом на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття спірного наказу (15.06.2017), в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 46 названого Закону, тимчасова адміністрація вже не діяла, оскільки проводилась процедура ліквідації ПАТ «Банк «ТРАСТ».

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що вчинені дії щодо визнання нікчемним Договору та прийняття оскаржуваного наказу здійснено Уповноваженою особою всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та з перевищенням наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноважень.

Поряд з цим, частина 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1).

Зі змісту листа Уповноваженої особи від 15.06.2017 вих. № 1488 видно, що саме на підставі положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» останньою визнано Договір нікчемним.

Щодо посилання Уповноваженої особи про нікчемність Договору на те, що послуги, надані позивачем Банку не можуть бути ідентифіковані, оскільки у Банку немає жодних доказів їх існування на момент здійснення оплати в сумі 185 000 грн. згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2016, а текст Договору ідентичний до тексту договору, який укладено між ПАТ «Банк «ТРАСТ» та TOB «ЕФ.СІ.ЛEKC» від 31.12.2015 № Т-12/15, в той час як позивач є учасником та кінцевим бенефіціаром TOB «ЕФ.СІ.ЛЕКС» і фактично обсяг наданих послуг та період їх виконання позивачем та TOB «ЕФ.СІ.ЛЕКС» співпадають.

А також, щодо посилання Уповноваженої особи на ч. 5 ст. 203 ЦК України, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за винагороду, розмір якої визначено в п. 3.1 (185000 грн.), надавати юридичні послуги замовнику відповідно до умов даного Договору та в порядку, визначеному чинним законодавством України. Під наданням юридичних послуг сторони розуміють комплексне юридичне супроводження замовника з питання реструктуризації боргу перед ВАТ Національний банк «ТРАСТ» (Російська Федерація), в тому числі: аналіз наданих замовником документів (кредитних та депозитних договорів, договорів застави та інших документів); аналіз законодавства та судової практики щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитними та депозитними договорами; розробка проектів договорів, інших правочинів, здійснення юридичного супроводу підготовки та укладення договорів за участю замовника; надання усних та письмових правових консультацій, роз'яснень, пропозицій, юридичних висновків з питань реструктуризації боргу перед ВАТ Національний банк «ТРАСТ» (Російська Федерація); ведення справ та представництво інтересів замовника в судах загальної юрисдикції (в тому числі, господарських та адміністративних судах), третейських судах, складання позовних заяв, клопотань, скарг, інших процесуальних документів; представництво інтересів замовника у відносинах з органами прокуратури, поліції, іншими правоохоронними органами; надання інших юридичних послуг, потреба в наданні яких виникає в процесі виконання даного Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору з моменту підписання акту прийому-передачі згідно з п. 3.3 Договору, послуги вважаються наданими в повному обсязі та належним чином.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2016, позивачем відповідно до умов Договору надано замовнику (ПАТ «Банк «ТРАСТ») юридичні послуги у вигляді юридичного супроводження діяльності останнього з усіх правових питань, що виникають в процесі здійснення ним господарської діяльності, а саме: аналіз наданих замовником документів; аналіз законодавства та судової практики щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитними та депозитними договорами; надання усних і письмових консультацій, роз'яснень, пропозицій, юридичних висновків з питань реструктуризації боргу перед ВАТ Національний банк «Траст» (Російська Федерація) та з інших питань.

При цьому, в матеріалах справи наявний звіт позивача від 18.01.2016 щодо надання юридичних послуг за Договором, в якому конкретизовано, які саме дії вчиненні позивачем на виконання умов Договору, зокрема: наведено перелік наданих замовником документів, юридичний аналіз яких зробив позивач; вказано перелік наданих юридичних послуг в розрізі аналізу законодавства України та судової практики касаційних судів; зазначено про участь позивача у розробці та підготовці Меморандуму замовнику щодо реструктуризації боргу перед ВАТ Національний банк «Траст» (Російська Федерація) та здійснення зустрічних однорідних вимог за кредитними та депозитними договорами тощо.

В той же час, з залучених до матеріалів справи договору від 31.12.2015 № Т-12/15, укладеного між ПАТ «Банк «ТРАСТ» та TOB «ЕФ.СІ.ЛEKC» та акту прийому-передачі наданих послуг від 20.01.2016 вбачається, що вони дійсно схожі за змістом з Договором та актом прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2016, проте, як встановлено судом з пояснень представника позивача, юридичні послуги ПАТ «Банк «ТРАСТ» надавались позивачем та TOB «ЕФ.СІ.ЛEKC» спільно, що обумовлено складністю, комплексністю та великою часоємністю наданих послуг, а також обумовлює схожість вказаних договорів та актів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний Меморандум від 30.12.2015, складений TOB «ЕФ.СІ.ЛEKC» за участю позивача для ПАТ «Банк «ТРАСТ» на виконання умов зазначених договорів, з якого вбачається в чому саме полягали надані TOB «ЕФ.СІ.ЛEKC» за участю позивача юридичні послуги для ПАТ «Банк «ТРАСТ».

Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт того, що позивач є кінцевим бенефіціаром TOB «ЕФ.СІ.ЛЕКС» не є підставою нікчемності правочину в розумінні ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Будь-яких інших підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок яких Договір є нікчемним, Уповноваженою особою не наведено.

Водночас, частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 73 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.2 ст. 74 Кас України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вище зазначеного, відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним Договору; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідного судового рішення про визнання недійсним Договору, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а твердження представника Уповноваженої особи про неможливість ідентифікації послуг, наданих позивачем відповідно до умов Договору ПАТ «Банк «ТРАСТ», так само як і твердження про відсутність конкретних відомостей про те, які саме послуги надані позивачем в рамках виконання Договору, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що Уповноваженою особою перевищено надані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження внаслідок виконання дій по проведенню перевірки та винесення відповідного наказу на стадії ліквідації банку, а не під час дії тимчасової адміністрації, по-друге, доводи Уповноваженої особи про нікчемність Договору не знайшли свого підтвердження під час вирішення даної адміністративної справи, суд приходить до висновку про протиправність дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору та, відповідно, про протиправність та необхідність скасування наказу Уповноваженої особи від 15.06.2017 № 143-ЛТ в частині визнання нікчемним Договору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ТРАСТ» Кухарєва Володимира Валентиновича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня складання повного судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 26 грудня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді: