Постанова № 71243723, 21.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року Справа № 918/169/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

ТОВ "Агро ХХІ" - ОСОБА_1

ПАТ "Дельта Банк" - ОСОБА_2

ГУ ДФС у Рівненській області - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 13.11.2017 року суддею Войтюком В.Р. о 11:00 год. у м.Рівне у справі № 918/169/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до боржника ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС"

про визнання банкрутом

У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/169/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» про визнання банкрутом ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору, «ОВАС».

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16, серед іншого:

1. У визнанні грошових вимог Головного управління ДФС у Рівненській області до ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» в розмірі 291 857,37 грн. відмовлено.

2. Клопотання ліквідатора ОСОБА_5 про надання згоди на продаж заставного майна боржника задоволено.

3. Надано згоду на продаж майна ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» (вул. Заводська 1, с.Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431, ІК 32748177) в складі цілісного майнового комплексу, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки № НКЛ-2005422/S-5 від 01.12.2010 року, предметом якого є нерухоме майно в кількості 17 будівель, що знаходяться за адресою: 35431, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бабин, вул. Заводська, буд.1- 17.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу на підставі вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дійшов висновку про можливість надання згоди на реалізацію майна ПП «ОВАС», що перебуває в заставі ПАТ «Дельта Банк».

В частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДФС у Рівненській області в розмірі 291 857,37 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що на підставі ч.1 ст.38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобовязань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів)).

ПАТ «Дельта Банк», частково не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 23.11.2017р. № 23.1/809, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 в частині надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- у постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2015 року у справі № Б-24/93-10 зазначено, що суд касаційної інстанції вважає, що ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутись до кредитора, вимоги якого забезпечено таким майном, для отримання згоди на його реалізацію. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор вправі звернутись до господарського суду для отримання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в забезпеченні такого кредитора;

- АТ «Дельта Банк», як заставний кредитор у справі про банкрутство ПП «ОВАС», не відмовляв ліквідатору у наданні згоди щодо реалізації майна, а у відповідь на запит ліквідатора на отримання згоди, Банк лише попросив надати документи, які б підтвердили вжиті заходи ліквідатором у ліквідаційній процедурі;

- 13.11.2017 року АТ «Дельта Банк» подано до суду клопотання, відповідно до якого вказувало, що у звязку із перебуванням АТ «Дельта Банк» у процедурі ліквідації, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулась до Комітету з управління майном банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою вирішення питання щодо погодження стратегії дій банку як кредитора у процедурі банкрутства ПП «ОВАС», відтак з метою узгодження всіх дій згідно вимог чинного законодавства, АТ «Дельта Банк» просило суд відкласти розгляд клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна, проте судом першої інстанції зазначене вище не було прийнято до уваги;

- норма статті 42 Закону про банкрутство, фактично є єдиним важелем впливу на ліквідатора банкрута та унеможливлює реалізувати заставне майно у ліквідаційній процедурі за заниженою ціню, а висновок суду надає можливість ліквідатору реалізувати майно без будь-якого погодження із заставним кредитором та відповідно позбавляє кредитора права на захист;

- господарський суд, розглядаючи клопотання ліквідатора про надання дозволу на реалізацію майна банкрута ПП «ОВАС», припустився порушень стосовно всебічного, повного, обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду від 13.11.2017 року в частині задоволення клопотання ліквідатора на продаж заставного майна прийнята із неповним зясуванням обставин, що мають значення для даної справи із порушення норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно підлягає до скасування /т.6, а.с.164-166/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2017р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2017р. у справі № 918/169/16 в частині надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна та призначено її розгляд на 21.12.2017 р. об 12:00 год.

Головне управління ДФС у Рівненській області, частково не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого суду, звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 3743/17 від 05.12.2017р.), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 в частині невизнання вимог кредитора ГУ ДФС у Рівненській області на суму 291 857,37 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати вказані грошові вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- судом першої інстанції не взято до уваги, що загальна сума заборгованості по платежам до бюджету ПП «ОВАС» станом на 22.08.2017 року складає 291 857,37 грн., у тому числі: 1) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) в сумі 100 34,00 грн., що виникла 29.07.2017 року на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 року № 90229053334, 2) по орендній платі з юридичних осіб (18010600) в сумі 191 543,37 грн. що на підставі податкового розрахунку земельного податку від 07.02.2017 року № НОМЕР_1 та податкового розрахунку земельного податку від 07.02.2017 № НОМЕР_2;

- дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ч.5 ст.19 Закону про банкрутство не поширюється на вимоги поточних кредиторів, а поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів;

- ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобовязання;

- відповідно до ст.23 Закону про банкрутство, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть предявити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України- платники податку юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 01 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем знаходження обєкта/обєктів оподаткування декларацію за форою, вставленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально;

- згідно з п.286 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями;

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абз. 1 п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). Інформація щодо припинення зазначених орендних відносин з ПП «ОВАС» до ГУ ДФС у Рівненській області не надходила;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобовязань у ПП «ОВАС» виник податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) в сумі 100 314,00 грн. (по терміну сплати 29.07.2017 року) та по орендній платі з юридичних осіб (18010600) в сумі 191 543,37 (по терміну сплати 30.06.2017 року в сумі 5 758,27 грн. та сумі 90 010,23 грн. по терміну сплати 30.07.2017 року в сумі 5 764,62 грн. та в сумі 90 010,25 грн.);

- сума заборгованості станом на 22.08.2017 року в розмірі 291857,37 грн. відповідає задекларованим ПП «ОВАС» податковим зобовязанням за 2017 рік;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що боржник не скористався нормою передбаченою абз. 3 ч.1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не подав до податкового органу уточнюючі податкові декларації за 2017 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з орендної плати за землю за період з 12.05.2017 року по 31.12.2017 року;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що з огляду на норми п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України в органів ДФС відсутні підстави для самостійного визначення ПП «ОВАС» сум грошових зобовязань по вказаних платежах;

- судом першої інстанції не взято до уваги норми п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, якою визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, на думку скаржника, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 в частині невизнання вимог кредитора ГУ ДФС у Рівненській області на суму 291 857,37 грн., оскільки дане судове рішення було прийняте як з порушенням норм матеріального так і процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи /т.6, а.с.181-182/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2017 року, апеляційну скаргу головного управління ДФС у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 прийнято до спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до провадження апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» та призначено до розгляду на 21.12.2017 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2017 року, відстрочено головному управлінню ДФС у Рівненській області сплату 3520,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги (вх.№ 3743/17 від 05.12.2017р.) на ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 року у справі № 918/169/17.

21.12.2017 року арбітражним керуючим ОСОБА_5 подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» (від 20.12.2017 року вих.№ 01-21/1/174), в якому арбітражний керуючий заперечує проти апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» та просить проводити розгляд справи за його відсутності.

21.12.2017 року арбітражним керуючим ОСОБА_6 подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» (від 20.12.2017 року вих.№ 01-34/176) та відзив на апеляційну скаргу головного управління ДФС у Рівненській області (від 20.12.2017 року № 01-34/177), в яких арбітражний керуючий заперечує проти апеляційих скарг ПАТ «Дельта Банк» та ГУ ДФС у Рівненській області, просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 у справі № 918/169/16 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Клопотанням від 20.12.2017 року за № 01-34/178 просить здійснювати розгляд даної справи за його відсутності та за наявними матеріалами справи.

21.12.2017 року головним управлінням ДФС у Рівненській області подано до суду клопотання (вх. № 36735/17 від 21.12.2017 року) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме платіжного доручення від 13.12.2017 року № 1579 про сплату судового збору у сумі 3520,00 грн.

В судовому засіданні 21.12.2017 року, представник ПАТ «Дельта Банк» підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 в частині надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна скасувати.

В судовому засіданні 21.12.2017р. представником ПАТ «Дельта Банк» заявлено клопотання від 21.12.2017 року вх.№ 36815/17 про долучення до матеріалів справи копії листа-погодження продажу забезпеченого майна АТ «Дельта Банк» у вигляді цілісного майнового комплексу від 29.11.2017 року № 23.1/827. При цьомуа просить врахувати, що АТ «Дельта Банк» надано ліквідатору згоду на проведення першого прилюдного аукціону з продажу всього майна боржника як цілісного майнового комплексу за початковою вартістю, що дорівнює сукупності всіх визнаних у справі про банкрутство ПП «ОВАС» вимог. Зазначає, що у випадку, якщо перші прилюдні торги з реалізації майна у вигляді цілісного майнового комплексу не відбудяться, АТ «Дельта Банк» просить здійснювати продаж майна, що забезпечує його вимоги, окремими лотами за незалежною оцінкою проведеною субєктом оціночної діяльності.

Представник ТОВ «Агро ХХІ», заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги АТ «Дельта Банк», просив ухвалу суду першої інстанції від 13.11.2017 року в частині оскарження її банком залишити без змін.

Представник головного управління ДФС у Рівненській області не заперечував проти доводів апеляційної скарги АТ «Дельта Банк» та поклався на розсуд суду. Стосовно доводів апеляційної скарги ГУ ДФС у Рівненській області зазначає, що у суду першої інстанції не було правових підстав відмови у визнанні грошових вимог до приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» в розмірі 291 857,37 грн., просить зазначені кредиторські вимоги на суму 291 857,83 грн. задоволити з підстав і доводів викладених в апеляційній скарзі кредитора.

Представник ТОВ «Агро ХХІ» заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Рівненській області, просив ухвалу суду першої інстанції від 13.11.2017 року в частині її оскарження заявником також залишити без змін.

Представник ПАТ «Дельта Банк» не заперечував проти доводів апеляційної скарги ГУ ДФС у Рівненській області та поклався на розсуд суду.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС», явку повноважних представників в призначене судове засідання 21.12.2017 року не забезпечили, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином

Оскільки ухвалою суду від 08.12.2017 року явка представників сторін в судове засідання 21.12.2017 року обовязковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників судового процесу, що не зявились.

15.12.2017 року вступив в дію новий Господарський процесуальний кодекс України.

У відповідності до п.п.9 п.1 Перехідних Положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.03.2016 року у справі № 918/169/16 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» про порушення справи про банкрутство ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» (вул.Заводська 1, Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431, ІК. 32748177).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2016 року у справі № 918/169/16 порушено провадження у справі про банкрутство ПП «ОВАС», визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 4 350 542,83 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника ОСОБА_5

28.03.2016 року за № 29721 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПП «ОВАС».

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.08.2016 року у справі № 918/169/16, серед іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» у наступному складі та обсязі:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» - основний борг - 7 480 638,62 грн. (4 черга вимог); штраф, пеня - 638 756,38 грн. (6 черга вимог); судовий збір 16 536,00 грн. (перша черга вимог);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» - основний борг - 1 633 027,00 грн. (4 черга вимог); судовий збір - 2 756,00 грн. (1 черга вимог);

- Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» - окремо внести до реєстру вимог кредиторів банкрута вимоги ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 100 259 500,00 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; судовий збір - 2 756,00 грн. (1 черга вимог).

Постановою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2017 року, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано банкрутом ПП «ОВАС», відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

12.05.2017 року за № 42824 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет опубліковано повідомлення про визнання боржника ПП «ОВАС» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі № 918/169/16.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі іпотечного договору № НКЛ-2005422/S-5 від 01.12.2010 року, в заставі ПАТ «Дельта Банк» перебуває майно боржника, а саме: нерухоме майно в кількості 17 одиниць вартістю 100 259 500,00 грн., що знаходяться за адресою: 35431, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бабин, вул. Заводська, буд. 1- 17.

ПАТ «Дельта Банк» у відповідь на запит ліквідатора від 28.08.2017 року за № 01-21/1/134 щодо надання згоди на продаж заставного майна банкрута в складі цілісного майнового комплексу за вартістю всіх кредиторських вимог листом за № 23.1/650 від 19.09.2017 року повідомив, що для погодження реалізації заставного майна, ліквідатору банкрута необхідно надати ряд наступних документів, а саме: звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника; акти інвентаризації майна банкрута, що була проведена після визнання боржника банкрутом; протокол конкурсу, що був проведений ліквідатором для вибору торгуючої організації задля організації та проведення торгів у вигляді ЦМК; договір, що був укладений з торгуючою організацією; договір, що був укладений з ліквідатором для охорони та належного зберігання майна банкрута /т.5 а.с. 69/.

Таким чином, Банком не була надана ліквідатору згода на продаж заставного майна банкрута в складі цілісного майнового комплексу.

22.09.2017 року до господарського суду Рівненської області ліквідатором банкрута подано клопотання про надання згоди на продаж майна ПП «ОВАС», яке перебуває в заставі ПАТ «Дельта Банк». Мотивуючи своє клопотання ліквідатор зазначив, що він звертався до заставного кредитора ПАТ «Дельта Банк» із проханням надати згоду на продаж заставного майна ПП «ОВАС», однак відповіді щодо реалізації майна не отримав /т.5 а.с. 1-2/.

23.10.2017 року ліквідатором банкрута на виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», клопотанням (вх. № 20372/17 від 23.10.2017 року) подано до господарського суду Рівненської області документи, у тому числі, перелічені у листі ПАТ «Дельта Банк» /т.5, а.с.111-158/.

23.10.2017 року ПАТ «Дельта Банк» подано до господарського суду Рівненської області письмові пояснення (вх. № 20374/17 від 23.10.2017 року), у яких ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що клопотання про надання згоди на продаж заставного майна банкрута у складі цілісного майнового комплексу є передчасним, адже дана згода є неможливою без надання ліквідатором належним чином завірених копій документів визначених на думку Банка /т.5, а.с. 159-162/.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16, серед іншого, клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна боржника задоволено; надано згоду на продаж майна ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» в складі цілісного майнового комплексу, яке перебуває у заставі ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки № НКЛ-2005422/S-5 від 01.12.2010 року, предметом якого є нерухоме майно в кількості 17 будівель, що знаходяться за адресою: 35431, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бабин, вул. Заводська, буд.1-17.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується із прийнятою ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 року у вказаній частині з огляду на наступне.

Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із ч.4 ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Частинами 1, 2 статті 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні, вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до ч.5 ст.44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Матеріалами справи підтверджується, що ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_5, звертався до заставного кредитора ПАТ «Дельта Банк» із проханням надати згоду на продаж заставного майна, оскільки заставним кредитором не було надано такої згоди, останнім направлено відповіде клопотання до місцевого господарського суду.

Відтак, з метою недопущення затягування ліквідаційної процедури та порушення інтересів боржника і його кредиторів, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення клопотання ліквідатора банкрута про надання згоди на реалізацію майна ПП «ОВАС», яке перебуває в заставі ПАТ «Дельта Банк» в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважає його законним та обґрунтованим.

Стосовно поданого в судовому засіданні 21.12.2017 року ПАТ «Дельта Банк» листа-погодження продажу забезпеченого майна у вигляді цілісного майнового комплексу від 29.11.2017 року № 23.1/827, суд апеляційної інстанції враховує, що дана обставина (згода банку на продаж заставного майна) виникла після винесення судом оскаржуваної ухвали у даній справі, тобто обставин, які б свідчили про відсутність предмету спору на час винесення ухвали не існувало, а тому враховуючи приписи ст. 269 ГПК України зазначений документ не приймається апеляційним судом до уваги.

В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що 13.11.2017 року АТ «Дельта Банк» подано до суду клопотання, згідно якого в силу відповідних обставин просило відкласти розгляд клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна, про місцевим судом не було враховано даної обставини.

Судова колегія не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки відкладення розгляду справи (клопотання ліквідатора) є правом суду за умов наявності відповідних обставин, які унеможливлюють здійснення подальшого судового розгляду справи, а оскільки АТ «Дельта Банк» не було наведено обґрунтованих підстав для неможливості розгляду клопотання ліквідатора, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання скаржника.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.

Щодо грошових вимог ГУ ДФС у Рівненській області слід зазначити наступне.

06.09.2017 року до господарського суду Рівненської області від Головного управління ДФС у Рівненській області надійшла заява № 5242/9/17-00-10-07 від 05.09.2017 року з грошовими вимогами до банкрута в розмірі 291 857,37 грн., які складаються з заборгованості:

- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 100 314,00 грн. що виникла 29.07.2017 року на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 року №90229053334;

- по орендній платі з юридичних осіб в сумі 191 543,37 грн. що виникли на підставі податкового розрахунку земельного податку від 07.02.2017 року №9011840166 (в розмірі 11 522,89 грн. виникла по термінах сплати 30.06.2017 року та 30.07.2017 року) та податкової декларації з плати за землю від 07.02.2017 року № НОМЕР_2 (в розмірі 180 020,48 грн. по термінах сплати 30.06.2017 року та 30.07.2017 року).

Вказану заборгованість заявник обґрунтовує, зокрема, положеннями п.54.1 ст.54, п.56.11 ст.56, пп.14.1.175 п.14 ст.14, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, та в підтвердження надає розрахунок виникнення податкового боргу згідно карток особових рахунків боржника, облікові картки платника податків, довідку про стан розрахунків з бюджетом, податкові декларації /т.4, а.с.190/.

До заяви з грошовими вимогами, заявником додано, зокрема: копію розрахунку виникнення податкового боргу згідно карток особових рахунків по ПП «ОВАС» № 4988/9/17-00-17-16/2 від 22.08.2017 року; копії податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки поданої ПП «ОВАС» до органу доходів і зборів 15.02.2017 року; копію податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) поданої ПП «ОВАС» до органу доходів і зборів 07.02.2017 року.

Розглянувши матеріали поданої ГУ ДФС у Рівненській області заяви з грошовими вимогами до банкрута в розмірі 291 857,37 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджена платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.16.1.4 ч.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У пункті 56.11 ст.56 Податкового кодексу України вказано, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Апеляційним судом встановлено, що ПП «ОВАС до органу доходів і зборів 07.02.2017 року подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, відповідно до яких загальний розмір земельного податку склав 69 175,48 грн. (по 5 764,62 грн. щомісяця) та 1 080 123,02 грн. (по 90 010,25 грн. щомісяця) /т.4, а.с.202-205/.

15.02.2017 року ПП "ОВАС" до органу доходів і зборів подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, відповідно до якої протягом 2017 року ПП «ОВАС» мав сплачувати по 200 632,00 грн. щокварталу (загалом 802 528,00 грн.) /т.4, а.с.200-201/.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Абзацом 4 п.8 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У частині 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, зазначено, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

12.05.2017 року постановою господарського суду Рівненської області визнано банкрутом ПП «ОВАС», відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

Головне управління ДФС у Рівненській області стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст.38 Закону про банкрутство, а тому не погоджується із судовим висновком про відмову у визнанні грошових вимог до боржника у сумі 291 857,37 грн., які складаються із заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 100 314,00 грн., яка виникла 29.07.2017 року на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 року № 90229053334 та заборгованості по орендній платі з юридичних осіб в сумі 191 543,37 грн. яка виникла на підставі податкового розрахунку земельного податку від 07.02.2017 року №9011840166 (в розмірі 11 522,89 грн. по термінах сплати 30.06.2017 року та 30.07.2017 року) та податкової декларації з плати за землю від 07.02.2017 року № НОМЕР_2 (в розмірі 180 020,48 грн. по термінах сплати 30.06.2017 року та 30.07.2017 року).

Судова колегія вважає такі доводи ГУ ДФС у Рівненській області безпідставними, оскільки даним кредитором грошові вимоги до боржника заявлені з по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку (орендна плата з юридичних осіб), які фактично виникли за період після визнання боржника банкрутом.

Приписами ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, грошові вимоги ГУ ДФС у Рівненській області на суму 291 857,37 грн. є вимогами зі сплати податків (обов'язкових платежів), які банкрут ПП «ОВАС» не повинен сплачувати в силу імперативних приписів Закону про банкрутство, оскільки такі зобовязання виникли після визнання даного підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

За наведеного, судова колегія повністю погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у визнанні вимог Головного управління ДФС у Рівненській області до боржника у розмірі 291 857,37 грн. та включенні їх до реєстру вимог кредиторів у даній справі.

Судова колегія враховує, що спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріорітет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство над іншими законодавчими актами України у тому числі на які посилається ГУ ДФС у Рівненській області у своїй апеляційній скарзі.

Таким чином, заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» та апеляційної скарги ГУ ДФС у Рівненській області не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 року у справі № 918/169/16 відсутні.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зауважує, що норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають спеціальний порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду в касаційному порядку.

Так, згідно з ч.3 ст.8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство; ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів; ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого; ухвали про перехід до наступної судової процедури; ухвали про затвердження плану санації; ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство; постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений перелік постанов апеляційного господарського суду, що підлягають касаційному оскарженню є вичерпним, а тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі в частині надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст.232, 233, 269, 270, 273, 275, ст.276, 281-284, п.9 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 в частинах надання згоди на продаж заставного майна боржника ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС", та відмові у визнанні грошових вимог Головного управління ДФС у Рівненській області в розмірі 291 857,37 грн. залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 в частині надання згоди на продаж заставного майна боржника ОСОБА_4 підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС", - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.11.2017р. у справі № 918/169/16 в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДФС у Рівненській області в розмірі 291 857,37 грн. - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги щодо надання згоди на продаж заставного майна боржника оскарженню не підлягає.

Постанову апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги щодо грошових вимог Головного управління ДФС у Рівненській області може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному ГПК України.

Справу № 918/169/16 повернути господарському суду Рівненської області.онної сили.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Юрчук М.І.