Постанова № 71243464, 18.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа № 914/508/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (надалі ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”) б/н від 21.10.2017р. (вх. № 01-05/5061/17 від 26.10.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017р., повний текст рішення складено 25.09.2017р. (головуючий-суддя Кітаєва С.Б. судді: Гоменюк З.П., Ділай У.І.)

у справі № 914/508/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (надалі ПрАТ “Львівобленерго”)

до відповідача: ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”

про стягнення 459838,67 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність № 119-4533/2 від 12.12.2016р.); ОСОБА_3 – представник (довіреність № 119-302/2 від 26.01.2017р.);

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017р. Приватне акціонерне товариства “Львівобленерго” звернулось в господарський суд Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” про стягнення 237704,11 грн. пені, 53983,04грн. 3% річних та 168151,52 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. у справі №914/508/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на користь ПрАТ “Львівобленерго” 216281,18 грн. пені, 168151,52 грн. інфляційний втрат, 53983,04 грн. 3% річних та 6576,24 грн. витрат на сплату судового збору. Відмовлено в решті позовних вимог.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що загальна сума заборгованості відповідача по рішеннях суду по активній електроенергії складає 1260625,14 грн. та 12230,80 грн. по реактивній електроенергії, на яку нараховується пеня, 3% річних та інфляційні. Суд визнав підставно заявленими до стягнення з відповідача 53983,04 грн. 3% річних та 168151,52 грн. інфляційних нарахувань. В частині вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені суд частково прийняв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та дійшов висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню у розмірі 216281,18 грн. за період з 15.03.2016р. по 31.08.2016р.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до вимог про стягнення пені строків позовної давності, самостійно змінив період нарахування пені, чим вийшов за межі компетенції, а також незаконно стягнув з нього на користь позивача 3% річних та інфляційні. Свою позицію обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2014р. у справі №914/4160/14 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому на грошові вимоги, які виникли між сторонами у грудні 2014 року не нараховується пеня, 3% річних та інфляційні. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. у справі №914/508/17 в частині стягнення з ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” на користь ПрАТ “Львівобленерго” 216281,18 грн. пені, 3% річних та інфляційних нарахованих на частину боргу, що виник в грудні 2014 року. Відмовити в цій частині позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що він не нараховував штрафні санкції на грошові вимоги, які виникли в грудні 2014 року, оскільки заборгованість станом на грудень 2014 року є конкурсною заборгованістю у справі про банкрутство. Нарахування штрафних санкцій проведено на суму, яка є поточною вимогою до боржника. Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача просили залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. у справі №914/508/17, апеляційну скаргу ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” – без задоволення.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, подав клопотання б/н від 18.12.2017р. (вх. № 01-04/8542/17 від 18.12.2017р.) про проведення судового засідання без його участі.

Суд не визнавав обов’язковою явку сторін в судове засідання. Отже, в силу положень п.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. у справі №914/508/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2007 р. між ВАТ “Львівобленерго” (постачальник), правонаступником якого є ПрАТ “Львівобленерго”, та ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (споживач), правонаступником якого є ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, укладено договір про постачання електричної енергії №90059, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 “Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 21-32, т.1).

В пункті 2.1 договору зазначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Розділами 2, 3 та 4 договору передбачені зобов’язання, права та відповідальність сторін.

Так, відповідно до п.2.2.2 договору постачальник зобов’язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього договору і додатків до нього.

Згідно п.2.3.3 договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 “Порядок розрахунків” та №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

За умовами п.2.3.4 договору споживач зобов’язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (п. 7.1 договору).

У відповідності до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

В пункті 1 додатку №2 до договору “Порядок розрахунків” сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 30 (31) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного (п.2 додатку №2 до договору).

Згідно п.5 додатку №2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

У відповідності до п.6 додатку №2 до договору плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.

В пункті 8 додатку №2 до договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

У відповідності до п. 9.4 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір про постачання електричної енергії № 90059 від 10.05.2007р. та додатки до нього підписані і скріплені печатками сторін.

Спір між сторонами у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії.

Так, за даними позивача, неспростованими належними і допустимими доказами, заборгованість ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” становить:

-за спожиту активну електроенергію 1918148,84 грн. (з яких 657523,70 грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14; 1500625,14 грн. по рішеннях господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 501681,60 грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 277134,80 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 136030,82грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 170000,00 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 218740,78 грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 183783,42 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 13253,72 грн.) (а.с.60-92, т.1).

- за перетікання реактивної електроенергії 18801,56 грн. (з яких 6570,76 грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14; 12230,80 грн. по рішеннях господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 1267,78 грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 677,40 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 684,17 грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 1272,12 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 2315,24грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 5379,19 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 634,90 грн.) (а.с.60-92, т.1).

На момент заявлення даного позову неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 1260625,14 грн., розмір якої відповідач не оспорює.

В силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач добровільно не сплатив заборгованість. Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 237704,11 грн. за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії та термінів оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Крім того, позивач нарахував відповідачеві 53983,04грн. 3% річних, а також 168151,52 грн. інфляційних нарахувань.

В письмовому запереченні (вх. № 12143/17 від 29.03.2017р.) відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені (а.с.50, т.1).

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

В частині 1 статті 275 Господарського кодексу України зазначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 90059 від 10.05.2007р., відповідно до якого відповідач зобов’язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію складає 1918148,84 грн. (з яких 657523,70грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14; 1500625,14 грн. по рішеннях господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 501681,60грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 277134,80 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 136030,82 грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 170000,00 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 218740,78 грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 183783,42 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 13253,72 грн.); за перетікання реактивної електроенергії - 18801,56 грн. (з яких 6570,76 грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство №914/4160/14; 12230,80 грн. по рішеннях господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 1267,78 грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 677,40 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 684,17 грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 1272,12 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 2315,24грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 5379,19 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 634,90 грн.)

Згідно розрахунків (а.с.15 -20, т.1) позивач нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні на поточну заборгованість позивача по активній електроенергії, розмір якої становить 1 260 625,14 грн., та поточну заборгованість по реактивній електроенергії, розмір якої становить 12230,80 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Нарахування інфляційних та 3% річних позивач має право проводити на заборгованість відповідача аж до моменту повного погашення основного боргу.

Відповідно до розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, не спростованих відповідачем, позивач нарахував за період з 01.10.2015р. по 28.02.2017р. 3% річних в сумі 53983,04 грн. та 168151,52 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2015р. по 31.01.2017р. При цьому, як зазначалось вище, позивач розрахував інфляційні втрати та 3% річних з простроченої заборгованості по рішеннях суду за спожиту активну електроенергію в розмірі 1260625,14 грн. та 12230,80 грн. – за перетікання реактивної електроенергії, що є поточними вимогами до боржника. При цьому, позивач не нараховував штрафних санкцій на конкурсну заборгованість, яка виникла в грудні 2014 року.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості в цій частині позову, колегія суддів вважає, що суд правомірно задоволив дані позовні вимоги.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 4.2.1 договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про нарахування пені у письмовому запереченні від 29.03.2017р. (вх.№12143/17 від 29.03.2017р.).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом, в т.ч. про стягнення пені, 14.03.2017р., здійснивши нарахування пені за період з 01.03.2016р. по 31.08.2016 р. (а.с.15, 18, т.1).

Порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо сплати заборгованості за спожиту електроенергію у даному спорі є триваючим у часі.

З врахуванням положень пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо позовної давності в один рік, початком перебігу позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача пені у справі № 914/508/17 є дата 14.03.2016 року, оскільки позов до суду першої інстанції було заявлено 14.03.2017 року.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення пені з підстав пропуску позовної давності підлягає частковому задоволенню у розмірі 216281,18 грн. за період з 15.03.2016р. по 31.08.2016р. – правильний.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд нібито самостійно змінив період нарахування пені та вийшов за межі компетенції є безпідставними.

Колегія суддів вважає необгрунтованим твердження скаржника про те, що позов задоволено стосовно вимог, на які розповсюджується мораторій згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили, про визнання ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

До моменту визнання боржника банкрутом його спори з кредиторами, які мають поточні вимоги, вирішуються господарським судом шляхом їх розгляду у позовному провадженні. На поточні вимоги до боржника мораторій не поширюється.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. у справі №914/508/17, апеляційну скаргу – без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Главою 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

ОСОБА_1