Постанова № 71243461, 20.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа№ 910/14970/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017

у справі №910/14970/15 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД»

до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»

про визнання договору недійсним

за участю Генеральної прокуратури України

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури - Савицька О.В., посвідчення №041103 від 04.02.2017

від позивача - Кондратюк А.В., довіреність б/н від 14.09.2017

від відповідача - Саковець А.О., довіреність №19/3-02/361 від 08.11.2017; Соловей Ю.А., довіреність №19/3-02/380 від 20.11.2017; Пономаренко П.І., довіреність №19/3-02/363 від 08.11.2017;

від третьої особи - Дудник Н.М., довіреність №1013/03 від 28.09.17

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (відповідач у справі) про визнання іпотечного договору №2 від 23.05.2013 недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» зазначає, що спірний договір суперечить приписам цивільного законодавства, оскільки такий договір від імені іпотекодавця - ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», підписаний генеральним директором товариства Коломійцем О.М. з перевищенням своїх повноважень. Вказані обставини, позивач вважає підставою, згідно ст. ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), для визнання іпотечного договору №2 від 23.05.2013, укладеного між ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» та ПАТ «Державний ощадний банк України», недійсним.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2016 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016, позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір №2 від 23.05.2013, укладений Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №710.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2016 у справі №910/14970/15 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції Вищий господарський суд України зазначив, що сам по собі факт визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства щодо надання повноважень особі, яка підписала оспорюваний іпотечний договір не може бути єдиною та достатньою підставою для визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки. Вищим господарським судом України зазначено, що для правильного вирішення справи слід з'ясувати як наявність або відсутність обставин, з якими ст. 92 ЦК України пов'язує юридичну силу обмежень повноважень щодо представництва юридичної особи так і наявність або відсутність обставин, з якими ст. 241 ЦК України пов'язує чинність правочину у разі його наступного схвалення.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» подало заяву про зміну підстави позову (а.с. 172-180, том 5), в якій стверджує, що спірний іпотечний договір суперечить приписам не тільки ЦК України, як такий, що підписаний представником ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» з перевищенням своїх повноважень та в подальшому не був схвалений товариством, але й суперечить положенням Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» в частині заборони передавати в заставу активи інституту спільного інвестування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 позов задоволено повністю. Визнано недійсним Іпотечний договір №2 від 23.05.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравковецькою А.М. за реєстровим №710. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» 1 218,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд встановив відсутність у директора ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» повноважень на укладення іпотечного договору, оскільки рішення загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», оформлених протоколом №04/13 від 07.05.2013, не можна вважати такими, що у відповідності до приписів чинного законодавства надали директору ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» повноважень на укладання спірного правочину. При цьому, суд виходив з того, що на загальних зборах учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від імені єдиного учасника товариства діяв директор ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» Бондаренко О.В., який у відповідності до Статуту ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» не мав права приймати рішення від імені Пайового фонду та приймати рішення про активи (майно) товариства та інституційних інвесторів, а тому такі дії директора ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» на загальних зборах учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» 07.05.2013 суд визнав перевищенням своїх повноважень та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Не погодившись з прийнятим рішенням, третя особа, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», подала апеляційну скаргу (вх. №09-08.1/4637/17 від 02.06.2017), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує про невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, на неповне з'ясування Господарським судом міста Києва всіх обставин справи, оскільки, рішення загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», оформлених протоколом №04/13 від 07.05.2013 на даний момент є дійсним та враховуючи положення Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», директор іпотекодавця - Коломієць О.М. мав належні повноваження щодо укладання спірного договору. Окрім того, ПАТ «Брокбізнесбанк» наголошує на тому, що ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» своїми діями схвалило укладення іпотечного договору, а відтак підстав згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання такого договору недійсним, немає.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», подав апеляційну скаргу (вх. 09-08.1/4639/17 від 02.06.2017), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом невірно надано правову оцінку дійсним обставинам, що склались між сторонами, відповідач зазначає, що задовольняючи позов, суд невірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, а відтак дійшов до помилкового висновку про недійсність спірного договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Баранець О.М., судді: Жук Г.А., Пашкіна С.А.

Склад колегії суддів на підставі протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів неодноразово змінювався.

У зв'язку з призначенням головуючого судді Баранця О.М. на посаду судді Верховного Суду (Указ Президента України №357/2017 від 10.11.2017) на підставі Розпорядження керівника апарату від 16.11.2017 №09-52/771/17 був призначений повторний автоматизований розподіл справи №910/14970/15.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, для розгляду справи №910/14970/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційні скарги (вх. №09-08.1/4637/17 від 02.06.2017) Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та (вх. 09-08.1/4639/17 від 02.06.2017) Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів та призначено справу №910/14970/15 до розгляду на 30.11.2017.

19.10.2017 до Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

28.11.2017 від ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» повторно надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/12122/17.

До початку судового засідання, 30.11.2017, від відповідача надійшли письмові заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» про зупинення провадження у справі у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

У зв'язку із вступом до участі у справу Генеральної прокуратури України відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) у судовому засіданні 30.11.2017 апеляційним господарським судом відповідно до ч.3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.12.2017.

У судовому засіданні 20.12.2017 представник ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» заявив клопотання про відкладення розгляду справи, підставами якого позивач вказував розгляд Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги у справі №826/12122/17.

Заслухавши думку присутніх учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки обставини, на які посилається позивач в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, є аналогічними тим, що зазначались позивачем в клопотанні про зупинення провадження у справі, яке було розглянуте судом та відмовлено у зв'язку з його безпідставністю.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» у судовому засіданні 20.12.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 20.12.2017 представник ПАТ «Брокбізнесбанк» підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2017 заперечив проти задоволення апеляційних скарг ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Брокбізнесбанк», вважає рішення місцевого господарського суду таким, що відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак просить оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 залишити без змін.

Прокурор у судовому засіданні 20.12.2017 підтримав вимоги апеляційних скарг ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Брокбізнесбанк» та зазначив, що іпотечний договір №2 від 23.05.2013 був укладений сторонами з дотриманням приписів цивільного законодавства, що регулює укладення даного виду договорів; позивачем, як іпотекодавцем, вчинялись дії на схвалення даного правочину, а відтак прокурор стверджує про відсутність підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання спірного договору недійсним.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

23.05.2013 між ПАТ «Брокбізнесбанк» (далі по тексту - позичальник, третя особа у справі) та ПАТ «Державний Ощадний банк України» (позикодавець за договором, відповідач) укладено договір кредитної лінії №280 (а.с. 20-26, том 1), відповідно до п. 2.1. якого АТ «Ощадбанк» зобов'язалось надати на умовах цього договору, а АТ «Брокбізнесбанк» зобов'язалось отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 2.2., 2.3. кредитного договору сторони погодили, що кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 21.11.2014 та максимальним лімітом кредитування в розмірі 300000000,00 грн.

23.05.2013 року, в забезпечення виконання кредитних зобов'язань АТ «Брокбізнесбанк» по кредитному договору №280 від 23.05.2013 року, між ПАТ «Ощадбанк» (іпотекодержатель за договором, відповідач у справі) та ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» (іпотекодавець за договором, позивач у справі) укладено іпотечний договір №2 (а.с. 27-35, том 1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №711.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.4. договору іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: нежилий будинок, загальною площею 2590,8 кв.м, який знаходиться у м. Києві по вул. Саксаганського, буд. 115а, вартістю 144 015 000,00грн, визначеною за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 1.2. договору, право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу нежилого будинку, укладеним між іпотекодавцем та позичальником від 03.05.2006, Актом прийому-передачі від 03.05.2006 до договору купівлі-продажу; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданим Державним реєстратором державним нотаріусом Шостої київської нотаріальної контори 20.05.2013 №3669754. Право власності на вказаний предмет іпотеки зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкту нерухомості майна №62858980000 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3669754 від 20.05.2013.

Договір відповідно до п. 11.1., вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.

Звертаючись до суду з позовом про визнання укладеного іпотечного договору недійсним, ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» посилається на порушення під час укладення даного правочину приписів Цивільного кодексу України, Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», вважає, що договір від імені ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень на його підписання.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що за своєю правовою природою укладений договір є договором іпотеки, як один із видів забезпечувальних договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається з іпотечного договору №2 від 23.05.2013, він підписаний від імені ПАТ «Державний ощадний банк України» головою правління Подрєзовим С.О., який діяв на підставі Статуту, та від імені ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», як власника майна та іпотекодавця договір підписаний генеральним директором Коломійцем О.М., який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до п. 1.4. Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» протокол №16/12 від 09.11.2012 (а.с. 44-61, том 1) учасником товариства є Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест», яке діє від власного імені за рахунок та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Капітал».

Згідно з п. 7.3., 7.6. Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» товариство є власником майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з цілями та напрямками своєї діяльності. Товариство може самостійно продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, заставляти, передавати в оренду юридичним особам і громадянам належні йому будинки, споруди, приміщення, транспортні засоби, засоби виробництва та інші матеріальні цінності, відчужувати їх іншими способами.

Відповідно до п.11.1 Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю є дирекція на чолі з генеральним директором.

Генеральний директор, згідно з п. 11.5. Статуту, без довіреності діє від імені товариства, представляє інтереси з усіх питань діяльності товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, як на Україні, так і за кордоном. Генеральний директор не має права без погодження з загальними зборами учасників розпоряджатись майном товариства, в тому числі наданням його у заставу та інше.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», оформленим протоколом №04/13 від 07.05.2013 (а.с. 43, том 1), вирішено надати згоду на надання в заставу нежитлового приміщення загальною площею 2 590,8 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Саксаганського 115 А та належить ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» на праві власності, з метою виступити майновим поручителем по зобов'язаннях АТ «Брокбізнесбанк», які виникнуть при підписанні договору відновлювальної кредитної лінії між АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «Брокбізнесбанк». У зв'язку з цим загальними зборами учасників було уповноважено генерального директора ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» Коломійця О.М. на здійснення всіх необхідних дій та підписання усіх необхідних документів, пов'язаних з наданням в заставу майна та укладенням договору іпотеки.

На вищезазначених зборах учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від єдиного його учасника - ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест», діяв директор ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест» - Бондаренко О.В. (призначений на посаду на підставі рішення від 29.08.2006 загальних зборів акціонерів ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвсет» протокол №4/1 та наказу від 01.09.2006 №24-К.).

Звертаючись у червні 2015 року до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 2 від 23.05.2013, ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» посилалось на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 28.05.2015, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 у справі № 910/8438/15-г, було визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від 07.05.2013, оформлене протоколом №04/13. А тому, позивач стверджував, що іпотечний договір від його імені підписано директором з перевищенням своїх повноважень.

Як свідчать матеріали справи, постановою Верховного Суду України від 01.02.2017 (а.с. 116-119, том 5) заява АТ «Ощадбанк» була задоволена, рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 та постанова Вищого господарського суду України від 06.07.2016 у справі №910/8438/15-г скасовані, провадження у справі №910/8438/15-г припинено у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», оформлене протоколом №04/13 від 07.05.2013, станом на час нового розгляду даної справи у суді першої інстанції та його апеляційного перегляду, є правомірним та в судовому порядку не визнаний недійсним.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» подало заяву про зміну підстави позову (а.с. 172-180, том 5), в якій позивач стверджує, що засновником та учасником ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» є ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест», яке діє в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Капітал». Позивач зазначає, що оскільки директор ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест», який на загальних зборах учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» від 07.05.2013 діяв від імені засновника, був обмеженим у своїх правах, то для прийняття рішення про передачу майна в заставу та уповноваження директора ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» на укладення значного правочину слід було отримати погодження Наглядової ради ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест». Оскільки такого погодження не було, то, на думку позивача, директор ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест», діючи від імені останнього, як учасника позивача, на загальних зборах ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», перевищив свої повноваження, закріплені Статутом ПрАТ «Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду «Брокбізнесінвест». Відповідно і генеральний директор ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» не мав жодних делегованих та погоджених повноважень на підписання іпотечного договору №2 від 23.05.2013.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що наведені твердження позивача фактично зводяться до дослідження питання правомірності прийнятих загальними зборами ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» рішень, оформлених протоколом №04/13 від 07.05.2013, що не є предметом розгляд у даній справі. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень цивільного законодавства діє принцип легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Оскільки позивачем не надано до суду доказів визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», оформлених протоколом №04/13 від 07.05.2013, та враховуючи що у справі №910/8438/15-г, в якій предметом розгляду було саме недійсність даних рішень, оформлених протоколом №04/13 від 07.05.2013, Верховним Судом України була прийнята постанова від 01.02.2017, якою провадження у справі №910/8438/15-г було припинено, то викладене свідчить про безпідставність посилань позивача на порушення, допущені при прийнятті рішень загальними зборами учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» 07.05.2013.

Окрім того, щодо обмежень повноважень директора ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», на які посилається позивач у заяві про зміну підстави позову, то колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 9.1. Статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства, є директор.

Відповідно до п. 9.4. Статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» (а.с. 125, том 1) директор ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно з законодавством України та укладеного з ним трудового контракту, у тому числі, серед іншого директор представляє інтереси ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» перед третіми особами, розпоряджається майном та грошовими коштами товариства з урахуванням обмежень встановлених цим Статутом. Директор у процесі виконання своїх функцій має право без довіреності виконувати усі дії від імені ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», в межах своєї компетенції згідно із Статутом.

Тобто з положень Статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» не вбачається, що директор ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» обмежений у праві представляти інтереси товариства перед третіми особами, в тому числі під час реалізації ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» корпоративних прав учасника у створених юридичних осіб, про що помилково зроблено висновок судом першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що обмеження у повноваженнях директора в частині розпорядження майна, які були встановлені Статутом ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», стосувались розпорядження майном саме ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест». Однак, при проведені загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», на яких директор ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» діяв як представник учасника ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», вирішувалось питання про передачу в іпотеку (тобто вчинялись дії щодо розпорядження) майна ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», а не майна ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест».

Відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Тобто, предмет іпотеки - нежилий будинок, загальною площею 2590,8 кв.м, який знаходиться у м. Києві по вул. Саксаганського, буд. 115а, на момент укладення спірного договору був власністю ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», а не власністю його засновника ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», оскільки засновник товариства володіє лише корпоративними правами створеного ним товариства.

Посилання позивача у заяві про зміну підстав позову, що дане нерухоме майно відноситься до активів інституту спільного інвестування, визнається апеляційним господарським судом необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», в редакції яка була чинною на момент укладення спірного правочину, активами інституту спільного інвестування є сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування

Згідно з ч. 1 ст. 23 наведеного Закону активи пайового інвестиційного фонду належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Статтею 23 Закону передбачено, що нерухоме майно, що становить активи пайового інвестиційного фонду, реєструється в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого пайового інвестиційного фонду. Компанія з управління активами є розпорядником цього нерухомого майна. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права, зокрема, використовувати активи інституту спільного інвестування для забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функціонуванням відповідного інституту спільного інвестування.

Отже, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що нерухоме майно буде вважатись активом пайового інвестиційного фонду виключно, якщо таке буде зареєстроване на ім'я компанії з управління активами з обов'язковим зазначенням реквізитів такого пайового інвестиційного фонду. Однак, як уже було встановлено судом вище, нерухоме майно - предмет іпотеки, було зареєстроване не за ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», а було зареєстроване на праві приватної власності за ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», який набув його згідно договору купівлі-продажу. Спірне нерухоме майно обліковувалось на балансі ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», що також підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з балансу №45 від 16.05.2013.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки нерухоме майно - нежилий будинок, загальною площею 2590,8 кв.м, який знаходиться у м. Києві по вул. Саксаганського, буд. 115а, предмет іпотеки, належав на праві власності ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», то саме йому, як власнику даного майна належать всі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження даним майном. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» є самостійною юридичною особою, створеною згідно Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», діє на підставі власного статуту, а не на підставі Статуту ПрАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест», то порядок діяльності товариства, питання щодо управління його господарською діяльністю регулюються Статутом товариства, Цивільним кодексом України та Законом України «Про господарські товариства», а не Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Згідно з п. 11.5. Статуту ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» (а.с. 55, том 1) генеральний директор не має права без погодження з загальними зборами учасників розпоряджатись майном товариства, в тому числі наданням його у заставу та інше.

З огляду на викладене, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не доведено недійсність рішень, загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», оформлених протоколом №04/13 від 07.05.2013, якими директору ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» надано повноваження на укладення спірного договору, то суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується повноваження директора ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» на укладення іпотечного договору №2 від 23.05.2013.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на приписи ст.ст. 92, 203, 215, 237, 244 ЦК України, договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Для третьої особи, яка уклала договір із юридичною особою, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом із тим ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).

Враховуючи те, що під час укладення спірного правочину повноваження директора ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» підтверджувались наданими Статутом ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» та рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Капітал Інвест ЛТД», оформлених протоколом №04/13 від 07.05.2013, до яких (рішень загальних зборів учасників) відповідно до чинного законодавства діє принцип правомірності, то у ПАТ «Державний ощадний банк України» на момент укладення договору не було жодних правових підстав ставити під сумнів повноваження директора ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» на підписання даного договору. А відтак позивачем не доведено, що ПАТ «Державний ощадний банк України», як контрагент за іпотечним договором, діяв недобросовісно та нерозумно, що разом із обставинами перевищення повноважень директором ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» могло б бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Капітал Інвест ЛТД» після укладення спірного правочину вчинялись дії щодо його схвалення, зокрема: зборами учасників товариства були прийняті рішення від 17.12.2013 про передачу в наступну іпотеку нерухомого майна, яке є предметом спірного іпотечного договору (а.с. 77-80, том 2); також позивачем укладались договори страхування нерухомого майна, яке є предметом спірного іпотечного договору (а.с. 37-58 том 2), та сплачувались страхові суми; сторонами було укладено додатковий договір до спірного іпотечного договору (а.с. 59-76, том 2), що відповідно свідчить про прийняття позивачем до виконання спірного договору.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір іпотеки №2 від 23.05.2013 укладений з дотриманням вимог цивільного законодавства щодо його форми та змісту, підписаний представниками сторін в межах їх повноважень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, волевиявлення учасників правочину відповідало їх внутрішній волі, а сам правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зазначене вище свідчить про відсутність підстав для визнання договору іпотеки №2 від 23.05.2013 недійсним та відповідно про помилковість висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIIІ від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIIІ від 03.10.2017) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги вищенаведене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 282 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIIІ від 03.10.2017) в постанові суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIIІ від 03.10.2017) судовий збір за подання позову, подання ПАТ «Брокбізнесбанк» та ПАТ «Державний ощадний банк України» апеляційних та касаційних скарг покладається на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД».

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі №910/14970/15 скасувати та ухвалити нове.

4. В задоволенні позову відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115 А, ідентифікаційний код 34354782) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) 3 288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 60 коп судового збору, сплаченого за подання апеляційних скарг, та 2 923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 20 коп судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест ЛТД» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115 А, ідентифікаційний код 34354782) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41, ідентифікаційний код 19357489) 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп судового збору, сплаченого за подання апеляційних скарг, та 2 923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 20 коп судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

8. Справу №910/14970/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко