Постанова № 71243446, 20.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа№ 910/9526/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Дороніна О.М. довіреність № 6-58 від 10.01.17

від відповідача: Рацун О.В. довіреність № б/н від 30.12.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року (повний текст складено 11.10.2017 р.)

у справі № 910/9526/17 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс"

про стягнення 10 377 012,52 грн., -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Турболінкс" штрафу у сумі 10 377 012,52 грн., нарахованого позивачем за порушення умов Договору про закупівлю товару № т15-156/1212000968 від 27.12.2012 р. щодо своєчасної поставки товару (а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язань щодо поставки товару за Договором згідно з рознарядкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі № 910/9526/17 у задоволенні позову відмовлено (а.с.208-212).

17 жовтня 2017 року ПАТ "Укртрансгаз" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі №910/9526/17, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На думку апелянта судом першої інстанції невірно застосовано позовну давність та норми матеріального права, а також неповно досліджено обставини справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" у справі №910/9526/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

26 жовтня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну ПАТ "Укртрансгаз" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі №910/9526/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 14 листопада 2017 року.

У судових засіданнях 14 листопада та 05 грудня 2017 року оголошено перерву до 05 та 20 грудня 2017 року відповідно.

05 грудня 2017 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він проти задоволення апеляційної скарги заперечував та при цьому висловив свою незгоду з висновками суду першої інстанції щодо не здійснення поставки товару.

20 грудня 2017 року до початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи "на час розгляду Верховним Судом касаційної скарги ТОВ "Турболінкс" у справі № 911/5357/14" (т.ІІ, а.с. 34-35).

Вказане клопотання мотивовано тим, що предметом розгляду у справі № 911/5357/14 є наявність або відсутність підстав стягнення заборгованості за поставлений товар і висновки, викладені у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/5357/14, яка оскаржується в касаційному порядку, покладено в основу рішення у даній справі.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 105 ГПК України (у редакції, що діяла станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) та ст. 284 ГПК України (у редакції, що діє станом на момент здійснення апеляційного перегляду) визначено, що постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначені положення в сукупності з відсутністю доказів зупинення касаційним судом дії постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 р. у справі № 911/5357/14, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності вікладення розгляду справи та те, що у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити.

У судовому засіданні 20 грудня 2017 року представник ПАТ "Укртрансгаз" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник ТОВ "Турболінкс" у судовому засіданні 20 грудня 2017 року надав для огляду колегії суддів витребувані документи, після огляду яких надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, з'ясувавши обставини справи і здійснивши перевірку їх доказами, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, надавши учасникам справи можливість виступити у судових дебатах встановила наступне.

27 грудня 2012 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач), як покупцем та ТОВ "Турболінкс" (далі - відповідач), як постачальником укладено Договір про закупівлю товару № т15-156/1212000968 (далі - Договір), за змістом п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався з моменту підписання договору до 31.12.2013 р. поставити і передати у власність покупцю товари (вузли до турбін, код згідно ДК 016-97 - 29.11.3, зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору), а покупець - прийняти і оплатити такі товари (т.І, а.с. 8-13).

Ціна договору становить 148 243 035,97 грн., у т.ч. ПДВ - 24 707 172,66 грн. (3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору до рахунка на кожну партію товару додаються видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що товар поставляється партіями в період, зазначений в пункті 1.1 розділу І Договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).

Місце поставки товарів визначено на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс"). Правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2000 р. (п. 5.2 Договору).

У Специфікації до Договору сторони погодили технічні вимоги, якісні характеристики, кількість та ціну товару (запасних частин), яка становить 148 243 035,97 грн., а також зазначили виробника товару - компанію MJB International LTD, м. Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати (т.І, а.с. 14).

У рознарядці № 155/15 від 28.01.2013 р. до Договору сторони погодили графік поставки товару та його кількість, а саме - зазначили, що поставка товару здійснюється у травні, червні та жовтні 2013 року (т.І, а.с. 18).

У подальшому, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 16.12.2013 р. до Договору, якою внесено зміни в частині продовження терміну поставки, а саме в п. 1.1 Договору слова і цифри "до 31.12.2013 р." замінено на "до 31.12.2014 р.", а також продовжено визначений у п. 10.1 Договору строк дії до 31.12.2014 р. (т.І, а.с. 16-17).

Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись зі вказаним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо поставки товару за Договором, з огляду на що позивачем на підставі п. 7.2.2 Договору нараховано штраф у сумі 10 377 012,52 грн. (148243035,97 грн. х 7/100).

У апеляційній скарзі позивач зазначає те, що: рішення прийнято без урахування доводів і доказів позивача; обставини невиконання відповідачем умов договору встановлені Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 911/5357/14; враховуючи невиконання відповідачем умов договору, на думку позивача, суд мав застосувати ст.ст. 526, 530, 536, 265, 629, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України; судом першої інстанції невірно застосовано позовну давність, оскільки за доводами позивача, про порушення своїх прав він дізнався з постанови Вищого господарського суду України від 13.02.2017 р. у справі № 911/5357/14, у якій при направленні вказаної справи на новий розгляд зазначено про необхідність встановлення можливої безтоварності операції.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги та при цьому не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині не доведеності відповідачем факту поставки товару позивачу та зазначає про те, що суд першої інстанції одночасно посилається на судові рішення які містять різні висновки, а саме у справі № 911/3897/13, яким на думку відповідача встановлено факт поставки відповідачем позивачу товару та № 911/5357/14, яким факт поставки товару спростовано. На підтвердження своїх доводів про поставку товару, відповідач посилається на те, що документ на підставі якого суд апеляційної інстанції у справі № 911/5357/14 дійшов висновку про безтоварність операції (лист ДФС від 27.04.2015 р.) не є належним доказом оскільки його подано у копії і у вказаному листі міститься інформація щодо митного оформлення частин до турбін, виробником яких виступає Turbine services Ltd та відправником або одержувачем яких було MJB International Ltd, в той час як відповідно до умов договору виробником мало бути MJB International Ltd; відсутність у Єдиній автоматизованій системі інформації щодо виробника товару, який поставляється на територію України не може свідчити про відсутність такої поставки і доводи позивача спростовуються листом ДФС від 28.09.2017 р. відповідно до якого інформація за торгівельною назвою та виробником товару не обліковується, а також листами MJB International Ltd у яких вказана компанія підтвердила здійснення нею поставки відповідних запасних частин у 2012-2013 роках; факт поставки товару відповідач також підтверджує відповідними накладними та ттн, актами приймання продукції по кількості та якості, відомостями щодо обліку товару в момент його придбання і продажу та рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/3897/13.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.2.2 Договору за порушення строків поставки товару або недопоставки товару постачальник сплачує штраф у розмірі 7 % вартості товару, поставку якого прострочено.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами про стягнення з нього штрафу за порушення строку поставки, надав на підтвердження поставки обумовленого Договором товару Накладну № 2 від 14.05.2013 р. на суму 50808735,49 грн. та ТТН б/н від 13.05.2013 р. щодо товару на суму 39450051,00 грн. (за в/н № 1 та № 2), на суму 31479999,98 грн. (за в/н № 2 та № 3), на суму 11807775,00 (за в/н № 2 та № 3), на суму 11207790,00 грн. (за в/н № 2 та № 3) та на суму 1424863,50 грн. (за в/н № 1 та № 3) відповідно до яких визначений у накладній товар отримано представником позивача за довіреністю № 56, 57, 58 від 14.05.2013 р. (т.І, а.с. 72, 73-77, 78).

Накладну № 2 від 27.06.2013 р. щодо поставки товару на суму 62167419,98 грн. (т.І, а.с. 80) та ТТН б/н від 26.06.2013 р. щодо товару на суму 19279635,00 грн., ТТН б/н від 26.06.2013 р. щодо товару на суму 35215929,98 грн. (за в/н № 2 від 27.06.2013 р.), ТТН б/н від 26.06.2013 р. щодо товару за договором на суму 6393212, 5 грн. з загальної 91934514,17 грн. (за в/н № 2 та № 1 від 27.06.2013 р.) відповідно до яких визначених у вказаних ттн товар отримано 27.06.2013 р. (т.І, а.с. 81-83).

Загальна вартість товару за цими накладними складає 215426676,84 грн.

На підтвердження приймання товару за кількістю і якістю відповідачем надано комісійні Акти приймання продукції по кількості та якості: - затверджений заступником директора "Укргазенергосервіс" Козак В.Р. 15.05.2013 р. та погоджений головним інженером "Укргазенергосервіс"; - затверджений заступником директора "Укргазенергосервіс" Козак В.Р. 27.06.2013 р.; - затверджений заступником директора "Укргазенергосервіс" Козак В.Р. 21.01.2014 р. та погоджений головним інженером "Укргазенергосервіс" (т.І, а.с. 109-111). За змістом вказаних актів відповідачем прийнято повний перелік та кількість товару, зазначеного у відповідній рознарядці та специфікації.

Листами від 02.08.2013 р. № 1278/14, 14.08.2013 р. № 1332/14, 10.09.2013 р. № 1445/14, 01.10.2013 р. № 1587/01 позивач повідомив відповідача про необхідність припинення поставки товару (т.І, а.с. 86-89).

24 грудня 2013 року рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/3897/13, яке набрало законної сили та на виконання якого 21.01.2014 р. видано наказ, задоволено позов ТОВ "Турболінкс" до ПАТ "Укртрансгаз" про зобов'язання прийняти згідно рознарядки 155/15 від 28.01.2013 р за договором № т15-156/1212000968 від 27.12.2012 р. товар на загальну суму 35266880,50 грн. (т.І, а.с. 90-94).

На підтвердження виконання вказаного рішення та того, що 21.01.2014 р. ТОВ "Турболінкс" передало, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняло товар на суму 35 266 880,50 грн., відповідачем надано накладну № 2 від 21.01.2014 р. за якою від імені позивача товар прийнято ОСОБА_5 за довіреністю № 3 від 21.01.2014 р. (т.І, а.с. 106, 107) та рахунок № 2 від 21.01.2014 р. на оплату зазначеного у накладній товару (т.І, а.с. 108).

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 р. у справі № 911/5357/14, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Турболінкс" 148243035,97 грн. в т.ч. основний борг за Договором № т15-156/1212000468.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 р. рішення від 29.01.2015 р. та постанову від 17.11.2016 р. у справі № 911/5357/14 скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції (а.с. 174-176).

За результатними нового розгляду справи № 911/5357/14, рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2017 позов задоволено (т.І, а.с. 112).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 р. у справі № 911/5357/14 рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2017 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (а.с. 178-189).

Київський апеляційний господарський суд у постанові від 24.07.2017 р. зазначив, що: "ТОВ "Турболінкс" документально не довів поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення, і переміщення цього товару транспортним засобом продавця (ТОВ "Турболінкс"), про що свідчить відсутність товарно-транспортних накладних, які є доказом укладення позивачем договору перевезення товару до місця його призначення - на товарний склад покупця у м. Боярка. При цьому у відповіді Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 р. № 577 на лист Генеральної прокуратури України зазначено про відсутність інформації щодо митного оформлення товарів виробництва MJB International LTD за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2014 р."

За висновком апеляційного суду у справі № 911/5357/14: "первинні бухгалтерські документи ТОВ "Турболінкс" без надання ним доказів перевезення товару, якими є товарно-транспортні накладні, а також доказів сплати позивачем, або вказаною ним третьою особою - ТОВ "Трейд груп стиль" (посередника), всіх митних платежів та зборів щодо товару у період поставки, не свідчать про реальність виконання ТОВ "Турболінкс" господарської операції з передачі ПАТ "Укртрансгаз" товару за договором про закупівлю товару № т15-156/1212000968 від 27.12.2012 р. на загальну суму 148 243 035,97 грн."

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття (ч. 5 ст. 105 ГПК України у редакції чинній станом на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 р. у справі № 911/5357/14).

Відповідно до чинної станом на момент прийняття оскаржуваного рішення редакції ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічні положення також містяться у ч. 4 ст. 75 ГПК України в редакції чинній станом на момент апеляційного перегляду справи № 910/9526/17.

Викладені обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Враховуючи викладене та в силу п.7.2.2 Договору, що у позивача виникло право вимагати від ТОВ "Турболінкс" сплати штрафу за порушення зобов'язання щодо поставки товару.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що постановою від 24.07.2017 р. у справі № 911/5357/14 встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не є доказами реального виконання позивачем господарської операції з передачі покупцю товару на визначених договором поставки умовах та спростовано належність доказів документального підтвердження поставки, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо встановлення факту здійснення поставки товару у рішенні у справі № 911/3897/13, а також підтвердження його відповідними документами.

Листи MJB International Ltd, на які посилається відповідач, не є належним доказом підтвердження саме спірної поставки товару, оскільки не містять конкретизації обставин цієї поставки і з них неможливо встановити, що компанія MJB International Ltd підтверджує саме поставку визначеного у специфікації до договору товару та час його поставки.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність доводів відповідача про те, що лист ДФС, який покладено в основу судового рішення у справі № 911/5357/14 не є належним доказом, оскільки процесуальним законодавством не надано можливості суду давати оцінку доказам, які у справі відсутні та були покладені в основу судового рішення у іншій справі, натомість відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14 липня 2017 року, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності (т.І, а.с. 140), яку мотивовано тим, що позивачем заявлено до стягнення штраф, нарахований за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, строк виконання якого (з урахування положень п. 5.1 Договору) скінчився 31.05.2013 р., 30.06.2013 р. та 31.10.2013 р., а до вказаних вимог в силу ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується спеціальний строк позовної давності у один рік і вказаний строк на думку відповідача скінчився 31.05.2014 р., 30.06.2014 р. та 31.10.2014 р. відповідно.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до положень п. 1.1 Договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 16.12.2013 р., поставка товару за договором повинна бути здійснена постачальником до 31.12.2014 р., а з наступного дня, тобто з 01.01.2015 р. - розпочинався строк порушення зобов'язання та нарахування штрафних санкцій в разі невиконання такого обов'язку. Однак, враховуючи передбачене у п. 7.2.2 відстрочення нарахування штрафу на 30 днів (у разі непоставки товару), його нарахування здійснюється з 31.01.2015 р. Відповідно з цього ж дня починає свій перебіг строк позовної давності з нарахування вказаної штрафної санкції, який спливає відповідно 31.01.2016 р.

З даним позовом ПАТ "Укртрансгаз" звернулося 13.06.2017 р., тобто з порушенням строку позовної давності в 1 рік.

Доводи апелянта стосовно того, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу розпочався з 13.12.2014 р. (оскільки перебіг позовної давності зупиняється з моменту подачі позовної заяви, а 12.12.2014 р. відповідач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з позивача у справі № 911/5357/14) та мав закінчитись 14.12.2017 р., а також того, що у зв'язку із прийняттям Вищим господарським судом України постанови від 13.02.2017 р. у справі № 911/5357/14 та встановленні у ній можливості безтоварності операції (що позивач рахує моментом з якого він дізнався про порушення свого права) відбулось переривання строку позовної давності, є безпідставними за огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача, як постачальника штрафу. Натомість у справі № 911/5357/14 предметом дослідження були вимоги постачальника про стягнення з покупця заборгованості за поставлений товар.

Отже, розгляд іншої справи ніяким чином не є підставою поновлення пропуску строку позовної давності у даній справі з іншим предметом позову.

При цьому, слід зазначити, що з урахуванням положень цивільного законодавства, переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Зважаючи на викладене, а також встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач міг та повинен був дізнатися про його порушене право на своєчасну поставку товару, зокрема, як сторона договору, а також як учасник процесу ще під час розгляду справи № 911/3897/13 про зобов'язання прийняти поставлений товар, який сам же відмовлявся прийняти у визначений договором строк.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі №910/9526/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі №910/9526/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі №910/9526/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі №910/9526/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

4. Справу №910/9526/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук

Дата складення повного тексту постанови - 26.12.2017 р.