Постанова № 71243302, 18.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа№ 911/458/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Іванкевич О.І. - представник за довіреністю № 590 від 29.04.2016

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: Колісник Б.О. - представник за довіреністю № 16/17 від 14.04.2017

від відповідача 3: не з'явились

від відповідача 4: не з'явились

від третьої особи: Разумов М.А. - представник за довіреністю від 21.03.2017

Новаковський П.М. - представник за довіреністю від 15.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017

у справі № 911/458/17 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Компанії «Країна лімітед»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт»

2. Дочірнього підприємства «Край проперті»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс»

4. Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство «Сбербанк»

про стягнення 162 084 905 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.02.2017, заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, вжито заходи до забезпечення позову:

- накладено арешт на нерухоме майно та заборонено у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) нерухоме майно:

1. відповідача 1, належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.02.2017 на праві власності і розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р., с. Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 14;

2. відповідача 2, належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 10.02.2017 на праві власності, а саме: нежилий будинок-громадський центр з об'єктами (в літ.А) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б, загальною площею 28539,5 кв.м.; нежитлове приміщення №6 (кафе) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13б, загальною площею 279,5 кв.м.; нежитлове приміщення №7 (кафе) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13б, загальною площею 99,7 кв.м.; нежитлове приміщення №8 (магазин) за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13б, загальною площею 198,6 кв.м.;

3. відповідача 3, належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.02.2017 року на праві власності і розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р., с. Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 14 та будинок 14 Б;

4. відповідача 4, належне йому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.02.2017 на праві власності, а саме: комплекс, об'єкт житлової нерухомості (з складовими частинами об'єкта нерухомого майна) за адресою: Хмельницька обл., Волочиський р., м. Волочиськ, вулиця Копачівська, будинок 3; нежитлові будівлі, об'єкт житлової нерухомості (з складовими частинами об'єкта нерухомого майна) за адресою: Чернігівська обл., Борзнянський р., с. Велика Загорівка, вулиця Центральна, 59-а, загальною площею 2431,6 кв.м.; комплекс, об'єкт житлової нерухомості за адресою: Хмельницька обл., Полонський р., м. Полонне, вулиця Матросова, будинок 1, загальною площею 2920,6 кв.м.; майновий комплекс (приміщення молокозаводу), об'єкт житлової майна за адресою: Хмельницька обл., Старосинявський р., смт. Стара Синява, вулиця Заводська, будинок 32, загальною площею 1001,8 кв.м.; будівлі та споруди майнового комплексу за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Хмельницького Б., будинок 302, загальною площею 21112,2 кв.м.; комплекс за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вулиця Некрасова, будинок 125 загальною площею 5378,9 кв.м.; комплекс, об'єкти нерухомості за адресою: Чернігівська обл., Менський р., м. Мена, вулиця Леніна, будинок 122; комплекс, майновий за адресою Хмельницька обл., Славутський р., с. Крупець, вулиця Хмельницького Б., будинок 45, загальною площею 13041,3 кв.м.;

- заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на вказане нерухоме майно, належне відповідачу 1, відповідачу 2, відповідачу 3 та відповідачу 4.

Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- достатньо обгрнутованою обставиною для забезпечення позову є та обставина, що загальна сума заборгованості відповідача перед кредиторами згідно копій судових рішень, роздрукованих з Єдиного державного реєстру судових рішень, є досить значною та становить 1 226 023,60 грн., що свідчить про складний фінансовий стан відповідача, оскільки останній має заборгованість перед низкою контрагентів, що в порядку виконання вказаних судових рішень може потягти витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а це, в свою чергу, вказує на можливість утруднення виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову;

- зважаючи на здійснення підготовчих дій по реалізації майна, значне витрачання коштів відповідачами по справі не для здійснення розрахунків з позивачем, за наявності невиконаного спірного зобов'язання, поганий фінансовий стан відповідачів по справі, відповідачі вчинили усі залежні від них дії щодо можливого виведення коштів (майна) та їх нестачі у випадку, якщо не буде вчинено відповідних заходів із забезпечення позову. При таких діях відповідачів ускладнюються, якщо взагалі не втрачаються, підстави для стягнення на майно, права на яке відповідачі по справі можуть передати третім особам. Відповідно, у подальшому виконання рішення суду на користь позивача і звернення стягнення на такі кошти (майно) буде неможливим.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що з метою запобігання можливим потенційним порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав і інтересів в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб (даний спосіб буде неефективний (недостатнім) сам по собі, оскільки може породжувати подання нових позовів до осіб, що будуть власниками спірного майна), суд вважає обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову щодо накладення арешту на зазначене у заяві позивача нерухоме майно ТОВ «Сіті-Стейт», ДП «Край Проперті», ТОВ «Сітістейтсервіс» та ПП «Консалтингова фірма «Прометей».

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариства «Сбербанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 про вжиття заходів забезпечення позову скасувати, в задоволенні заяви Компанії «Країна Лімітед» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що спірна ухвала порушує його права як іпотекодержателя майна, арешт на який накладено цією ухвалою та на те, що таке забезпечення винесено без врахування спів розмірності позову та заходів забезпечення позову, адже ухвалою арешт фактично накладено на все належне відповідачам майно без врахування його реальної ринкової вартості.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 911/458/17, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.08.2017, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17 про вжиття заходів забезпечення позову без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі ухвалою та постановою, Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 911/458/17 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 911/458/17 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2017 справу № 911/458/17 призначено колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 04.12.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.12.2017.

Ухвалою від 18.02.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство «Сбербанк».

Відповідачі 1, 3 та 4 представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 1, 3 та 4 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні 18.12.2017 представником відповідача 2 подано заяву про зустрічне забезпечення позову, в якій він просить визначити розмір зустрічного забезпечення у справі № 911/458/17 шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача 2 послався на те, що внаслідок застосування оспорюваною ухвалою заходів до забезпечення позову відповідач 2 позбавлений можливості здійснювати господарську діяльності щодо здачі в найм (оренду) належного йому нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б, в результаті чого відповідач 2 позбавлений можливості безперешкодно здійснювати господарську діяльність та зазнає внаслідок цього економічних збитків.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 141 ГПК України встановлено, що:

- суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1);

- зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову (ч. 2);

- розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч. 3);

- питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 4).

Водночас згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом розгляду суду апеляційної інстанції у справі є спір щодо наявності правових підстав для задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а відтак, розгляд заяви про зустрічне забезпечення фактично виходить за межі розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин, у задоволенні заяви відповідача 2 про зустрічне забезпечення позову колегією суддів відмовляється.

18.12.2017 позивачем до матеріалів справи долучено відзив на апеляційну скаргу від 18.12.2017.

Водночас у поданих до суду апеляційної інстанції під час попередніх апеляційних проваджень відзивах на апеляційну скаргу (а.с. 7-9,140-144 т. 3) позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив зазначивши про те, що апелянт не має право на оскарження ухвали, адже в ній жодним чином не вирішено питання про права апелянта, він не є учасником правовідносин, які виникли між сторонами, вказана ухвала не порушує прав апелянта.

В судовому засідання представник відповідача 2 звернувся до суду з усним клопотанням для оголошення перерви в судовому засіданні для надання йому можливості ознайомитись з відзивом позивача на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що відзив за апеляційну скаргу, що його долучено позивачем до матеріалів справи 18.12.2017 не відрізняється від правової позиції позивача, викладеної під час попередніх розглядів апеляційної скарги у задоволенні зазначеного клопотання колегією суддів відмовляється.

Під час розгляду справи представники третьої особи апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін, представник відповідача 2 зазначив про те, що оспорюваною ухвалою права третьої особи порушені не були.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2 та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідачів як поручителів ТОВ «КГР-Інвест» за укладеним між вказаними особами договором поруки №38 від 07.12.2016 заборгованості в сумі 162 324 905 грн., яка виникла за укладеним між позивачем та ТОВ «КУА «Практика» та ТОВ «КГР-Інвест» договором про переведення боргу №07/12-16 від 07.12.2016, згідно з умовами якого ТОВ «КУА «Практика» уступило ТОВ «КГР-Інвест» зобовязання перед Компанією «Країна Лімітед» щодо оплати набутого ТОВ «КУА «Практика» права вимоги по Договору про відступлення права вимоги від 18.11.2016.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує на те, що відповідачами ведеться активна робота по пошуку покупців на наявне у них майно, а також здійснюється значне витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем: надання фінансових допомог та інше, про що свідчать оголошення, розміщені на веб-сайтах з продажу нерухомості: на сайті dom.ria.com, olx.ua в яких ДП «Край Проперті» пропонує потенційним покупцям терміновий продаж Торгівельно-розважального комплексу «Магелан», розташованого за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-Б, загальною площею 28539,5 кв.м.

Також позивач послався на те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень відносно ПП «Консалтингова фірма «Прометей», наявний цілий ряд судових рішень про стягнення з останнього значних сум, що свідчить про поганий фінансовий стан відповідача, оскільки останній має заборгованість перед низкою контрагентів та не може її оплатити.

Вказані обставини, на думку позивача, ставлять під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позову, оскільки існує загроза про неможливість або утруднення виконання рішення суду.

В обґрунтування вищевказаних обставин позивач надав наступні докази: прінскріни з веб-сайтів про продаж ДП «Край Проперті» належного йому на праві власності майна, копію договору №19/01-17 про надання ТОВ «Сіті-Стейт» фінансової допомоги від 19.01.2017 в розмірі 20 000 000 грн., роздруківки судових рішеннь з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо стягнення заборгованості з Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.02.2017, заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено в повному обсязі, проте колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас, враховуючи положення ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, при вирішенні питання щодо законності оспорюваної ухвали суд застосовує положення ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату винесення такої ухвали.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, серед іншого, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної Постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантії реального виконання рішення, а адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

До заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивачем додано роздруківки судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень, прийнятих щодо стягнення з Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» сум на користь інших кредиторів, (справи № 924/443/16, № 924/1549/15, № 911/1064/16, № 914/4214/15, № 924/684/16, № 911/2847/16), проте колегія суддів зазначає, що сам лише факт присудження до стягнення з вказаної особи грошових коштів не може свідчити ані про те, що така особа перебуває у скрутному фінансовому становищі, тобто не має достатньо коштів для виконання своїх зобов'язань, ані про те, що така особа у випадку задоволенні цього позову, не буде мати можливості виконати рішення суду.

Щодо доданих до заяви позивача прінскрінів з веб-сайтів про продаж ДП «Край Проперті» належного йому на праві власності майна, а саме Торгівельно-розважального центру «Магелан», який знаходиться за адресою м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б (а.с. 64-68 т. 1), колегія суддів зазначає про те, що вказані роздруківки, не містять жодних доказів того, що таку об'яву було розміщено саме ДП «Край Проперті».

Крім того, сам лише факт намірів особи продати певне майно також не свідчить ані про те, що така особа перебуває у скрутному фінансовому становищі, тобто не має достатньо коштів для виконання своїх зобов'язань, ані про те, що така особа у випадку задоволенні цього позову, не буде мати можливості виконати рішення суду. Про вказані обставини також не може свідчить і факт укладення ТОВ «Сіті-Стейт» з ТОВ «Архітектурне бюро «Продіз» 19.012017 договору надання фінансової допомоги № 19/01-17 від 19.01.2017.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів є неможливим. У спорі про право власності на майно чи витребування майна з чужого незаконного володіння належить застосовувати арешт на спірне майно. У негаторному позові слід застосовувати заборону вчиняти певні дії.

Отже, враховуючи предмет позову, а саме стягнення грошових коштів, накладенню арешту на майно відповідачів має передувати з'ясування та встановлення факту відсутності у них грошових коштів, достатніх для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Доказів того, що у відповідачів відсутні грошові кошти в достатній кількості для задоволення вимог позивача у випадку прийняття рішення на його користь, останнім до матеріалів справи не додано.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому ухвала Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.02.2017, якою заяву Компанії «Країна лімітед» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено та вжито заходи до забезпечення позову підлягає скасуванню з прийняттям рішення за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, яким відмовляється в її задоволенні.

З огляду на підстави скасування ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» задовольняється повністю.

З огляду на обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги та обох касаційних скарг слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17 про задоволення заяви Компанії «Країна лімітед» про забезпечення позову скасувати.

3. В задоволенні заяви Компанії «Країна лімітед» про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Компанії «Країна лімітед» (юридична особа, що зареєстрована та діє у відповідності до законодавства Республіки Кіпр, адреса реєстрації: вул. Строволоу, 77, Строволос сентер, квартира/офіс 204, Строволос, Р.С.2018, Нікосія, Кіпр) на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/458/17.

Повний текст постанови складено: 26.12.2017

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна