Постанова № 71243296, 19.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017 року Справа № 904/6721/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1782 від 26.10.2017 р.,;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №52-16/119 від 27.12.2016 р.;

розглянувши апеляційну Публічного акціонерного товаристваа "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2017 року у справі №904/6721/17, ухвалене суддею Новіковою Р.Г., повний текст якого складений 28.08.2017 року,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 136 618 грн. 56коп. та збору за зберігання вантажу у розмірі 87 526 грн. 68 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі Позивач) з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі Відповідач) про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 136 618 грн. 56 коп. та збору за зберігання вантажу в розмірі 87 526 грн. 68 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2017 року по справі №904/6721/17 позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця плату за користування вагонами у розмірі 136 618 грн. 56 коп., збір за зберігання вантажу у розмірі 87 526 грн. 68 коп. та судовий збір в розмірі 3 362 грн. 18 коп.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами у вказаному вище розміру внаслідок затримки вагонів на коліях станції підходу до станції призначення з вини відповідача та з відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обставини щодо можливості відповідача прийняти спірні вагони.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволені позовних вимог.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, та неповно з'ясовані обставини справи.

А саме, Відповідач заперечує проти твердження, що затримка вагонів відбулась з його вини і наполягає, що зайнятість колій на станції призначення була спричинена саме Залізницею і, як наслідок, вина ПАТ «ПІВДГЗК» у затримці спірних вагонів відсутня.

Судом не прийнято до уваги той факт, що Залізницею одні і ті ж вагони (поїзд №2168) затримувались на станції Шмаково три рази за наказами № 991 від 31.12.2016, № 11 від 02.01.2017, № 43 від 04.01.2017 року. Весь час в проміжках між дією наказів вагони простоювали на ст. Шмаково безпідставно, жодних технологічних операцій з вагонами не проводилось, а колії на станції призначення були вільні для прийняття даних вагонів.

При цьому, Позивачем систематично порушувались вимоги ОСОБА_3 технологічного процесу роботи підїзної колії ПАТ «ПІВДГЗК» і станції примикання Кривий Ріг Придніпровської залізниці щодо дотримання встановлених термінів обробки вагонів (при нормі обробки у 3, 6 годин деякі вагони оброблялись більше доби).

Крім того, Залізницею постійно порушувався процес відправки вагонів які пройшли обробку, що в свою чергу призводило до накопичення цих вагонів на коліях і як наслідок відбувалось неправомірне затримання вагонів на станціях підходів.

Таким чином, причини затримки вагонів, викладені Позивачем у актах загальної форми ГУ-23, не відповідають дійсності і документально не підтверджені. Позивач не довів наявність вини ПАТ «ПІВДГЗК у затримці вагонів на станціях підходу, будь які докази, що ПАТ «ПІВДГЗК відмовлялось приймати вказані вагони у матеріалах справи відсутні, навпаки існують докази (довідки), що колії на ст. Допоміжна були вільні і останній готовий був прийняти затримані вагони.

Скаржник вважає, що жодна із станцій Шмаково та Саксагань взагалі не є станцією призначення та не є підходом до станції призначення, у звязку з чим у господарського суду не було підстав для стягнення збору за зберігання вантажу та плати плати за користування вагонами.

Крім того, з цього приводу відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, однак це клопотання залишено судом без задоволення.

Також, суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо одночасного нарахування збору за зберігання вантажу та плати плати за користування вагонами.

Скаржник вказує на те, що Позивач нараховуючи плату за користування вагонами порушив вимоги Правил користування вагонами та контейнерами, а саме підсумував час затримки вагонів за всіма наказам, хоча приписами п. п. 9,10,12 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що плата за користування вагонами стягується за загальний час затримки за кожним актом, а не за сумарний час. У звязку з чим, нарахована плата за користування вагонами, затриманими за наказами №991, №11, №27 та №43 є завищеною на 49 988,64 грн.

З цього приводу відповідачем також було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, однак це клопотання залишено судом без задоволення.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариства "Українська залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Правилами користування вагонами не передбачена відповідальність по платі за юристування вагонами окремо за затримку вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника і за затримку вагонів на коліях станції призначення, а тільки за загальний час.

Тобто, вагони, які затримані по наказах на станціях підходу та призначення з вини вантажовласника знаходяться у користуванні чи розпорядженні вантажовласника. У такому разі, розмір плати за користування вагонами обчислюється за загальний час затримки вагонів з вини вантажоодержувача: (час з моменту передачі наказу на затримку вагонів до моменту закінчення затримки на підході до станції призначення, згідно наказу) + (час від початку затримки до часу закінчення затримки на коліях станції).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Іванов О.Г. (доповідач) судді Березкіна О.В., Дармін М.О. прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено на 10.10.2017 року.

10.10.2017 року у судовому засіданні по справі №904/6721/17 оголошено перерву до 31.10.2017 року.

30.10.2017 року на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів проведеного на виконання розпорядження заступника керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду ОСОБА_4 від 30.10.2017 року №1821/17 в звязку з перебуванням у відрядженні судді Березкіної О.В. призначено склад колегії у складі: головуючий суддя Іванов О.Г. (доповідач) судді Дармін М.О., Чимбар Л.О.

31.10.2017 року у судовому засіданні по справі №904/6721/17 оголошено перерву до 19.12.2017 року.

В судовому засіданні 19.12.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

28.11.2013 року між Державним підприємством Придніпровська залізниця (далі - залізниця) та Відкритим акціонерним товариством Південний гірничо-збагачувальний комбінат було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат, яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013 (т.1, а.с. 128-130).

Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується підїзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Відповідно до пункту 5. договору передача (здача) вагонів для підїзної колії здійснюється:

- порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.;

-маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5,0 год.;

-маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.;

-передача розбірних поїздів за повідомленнями.

Повідомлення про подачу вагонів на підїзну колію передаються старшим, прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форму ГУ-2.

Згідно з пунктом 6. договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Пунктом 8 договору передбачено про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному звязку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

В пункті 11 договору сторонами узгоджено, що час перебування вагонів на підїзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за подачу, забирання вагонів згідно таблиці 1, таблиці 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязаних з ними послуг (тарифне керівництво № 1);

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збитки і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.

Пунктом 20 договору сторони визначили, що договір укладається терміном на 1 рік з 11.12.2013 року до 10.12.2014 року включно.

Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду № 6 від 18.08.2014 року, якою сторони внесли зміни до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 від 28.11.2013р., в якій сторони, з урахуванням вище викладеного, внесли зміни до договору в частині залізниці (т.1, а.с.132).

Згідно додаткової угоди №9 від 15.12.2015 року якою сторони внесли зміни до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 від 28.11.2013р., в якій сторони, з урахуванням вище викладеного, внесли зміни до договору щодо назви договору, преамбули договору та місцезнаходження сторін (т.1, а.с. 133).

Згідно накладних №№ 45876166, 45788601, 98260, 98895, 98728, 98497, 98060, 98261, 57157, 98724, 98310, 98312, 98931, 25001, 98334, 98727, 98061, 98726, 98311, 440172, 440339, 440180, 440164, 440313, 440115, 440214, 440321, 440198, 440206, 98199, 98138 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ ПІВДГЗК порожні власні вагони та вагони з вантажем.

На шляху прямування на підставі наказів № 991 від 31.12.2016 року, № 11 від 02.01.2017 року, № 27 від 03.01.2017 року, № 43 від 04.01.2017 року дані вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з наявністю на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу раніше (т.1 а.с. 51, 55, 58, 62).

За цим фактом станцією затримки Шмакове у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, був складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 10 від 31.12.2016 року (т. 1 а.с. 55, 56).

Повідомлення про затримку вагонів за наказом № 991 від 31.12.2016 року було отримано відповідачем 31.12.2016 о 16:30 год. (арк. с. 57 том 1).

Час затримки вагонів на станції підходу Шмакове до станції призначення Кривий Ріг по наказу № 991 складає період з 15 год. 20 хв. 31.12.2016 року по 21 год. 35 хв. 31.12.2016 року.

Станцією затримки Шмакове у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, були складені акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 1 від 02.01.2017 року та акти загальної форми ф. ГУ-23 № 7 від 02.01.2017 року, (т. 1 а.с. 51, 53, 54).

Повідомлення про затримку вагонів за наказом № 11 від 02.01.2017 року було отримано відповідачем 02.01.2017 о 02:10 год. (арк. с. 52 том 1).

Час затримки вагонів на станції підходу Шмакове до станції призначення Кривий Ріг по наказу № 11 складає період з 01 год. 07 хв. 02.01.2017 року по 02 год. 20 хв. 03.01.2017 року.

Станцією затримки Шмакове у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, були складені акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 2 від 03.01.2017 року та акт загальної форми ф.ГУ-23 № №23 від 03.01.2017 року (т. 1 а.с. 62, 63, 65).

Повідомлення про затримку вагонів за наказом №27 від 03.01.2017 року було отримано відповідачем 03.01.2017 о 19:00 год. (арк. с. 64 том 1).

Час затримки вагонів на станції підходу Шмакове до станції призначення Кривий Ріг по наказу № 27 складає період з 18 год. 05 хв. 03.01.2017 року по 09 год. 00 хв. 04.01.2017 року.

Станцією затримки Саксагань у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, були складені акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 1 від 04.01.2017 року та акт загальної форми ф. ГУ-23 № 1 від 04.01.2017 року ( т.1 а.с. 58, 59, 61).

Повідомлення про затримку вагонів за наказом №43 від 04.01.2017 року було отримано відповідачем 04.01.2017 о 16:45 год. (арк. с. 60 том 1).

Час затримки вагонів на станції підходу Саксагань до станції призначення Кривий Ріг по наказу № 43 складає період з 16 год. 10 хв. 04.01.2017 року по 00 год. 20 хв. 09.01.2017 року.

Факти наявності на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих з вини одержувача ПАТ "Південний ГЗК" вагонів зафіксовано складеними у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, актами загальної форми ГУ-23:

- по наказу № 991 від 31.12.2016 року за період з 15 год. 20 хв. 31.12.2016 року по 21 год. 35 хв. 31.12.2016 року - №№ 8264, 8265, 8266, 8267, 8268, 8269 (т.1, а.с. 134-136);

- по наказу № 11 від 02.01.2017 року за період з 01 год. 07 хв. 02.01.2017 року по 02 год. 20 хв. 03.01.2017 року - №№36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 60, 61 (т.1, а.с. 137-140);

- по наказу № 27 від 03.01.2017 року за період з з 18 год. 05 хв. 03.01.2017 року по 09 год. 00 хв. 04.01.2017 року - №№ 125, 195 (т.1, а.с. 141-142);

- по наказу № 43 від 04.01.2017 року за період з 16 год. 10 хв. 04.01.2017 року по 00 год. 20 хв. 09.01.2017 року - №№ 265-268, 293, 309-314, 358,359, 361, 362, 364, 366, 457-470, 522, 524. 526, 528, 529, 531, 557, 558, 559, 560- 567 (т.1, а.с. 142-167), які охоплюють період з моменту прибуття спірних вагонів на станції підходу Шмакове, Саксагань Придніпровської залізниці і до закінчення їх затримки.

Акти загальної форми ГУ-23 підписані відповідачем без заперечень.

Згідно з абзацом першим статті 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Спір між сторонами щодо своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника відсутній.

Викладене свідчить про факт скупченості вагонів у період затримки спірних вагонів.

На підставі актів форми ГУ-23а та ГУ-23 станцією Кривий Ріг була розрахована плата за користування спірними вагонами по відомостях плати ф.ГУ-46 №№ 16019042, 13019035, 13019037, 12019029, 10019025, 10019027,10019023, 11019028, 10019024, 10019026, 01029124

в розмірі 136 618 грн. 56 коп. та збір за зберігання вантажу згідно накопичувальних карток за формою ФДУ-92 №№17019012, 17019011 на суму 87 526 грн. 68 коп. яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відомості плати за користування вагонами працівниками ПАТ ПІВДГЗК було підписано із запереченням: З нарахованою сумою не згодні. Колії приймання були вільні, готові прийняти вагони.

Наведені вище відомості плати за користування вагонами підписані відповідачем із зауваженнями проти нарахованих сум, у зв'язку з тим, що на станції Кривий Ріг не було затримки вагонів з його вини.

Відмова відповідача здійснити плату за користування вагонами у зазначеній сумі і є причиною спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до положень ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ст.42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N457 залізниця зобовязана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязку України від 31.08.2005р. № 5076. приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції).

Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411, черговий по станції зобовязаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути зайнятими. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПАТ Південний ГЗК про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Даний висновок збігається з правовою позицією ВГСУ, викладеною в ОСОБА_2 ВГСУ від 12.06.2014р. № 0701- 11/96/715/14, що кореспондується з постановами ВГСУ по справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14.

Визначаючи правову позицію щодо зайнятості колій на станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, через які залізниця не мала можливості доставити вагони на станцію призначення та затримала їх на підходах, Вищий господарський суд України у вищезгаданому ОСОБА_2 зазначає, що у відповідних питаннях господарським судам слід керуватися п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, за яким у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, що залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми ГУ- 23, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Відповідно до матеріалів справи Позивач не мав можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на його коліях вагонів, що прибули на адресу ПАТ ПІВДГЗК раніше та своєчасно не забиралися Комбінатом на свою підїзну колію.

Дані факти засвідчено актами загальної форми ГУ-23 складеними на станції призначення Кривий Ріг у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами,

- по наказу № 991 від 31.12.2016 року - №№8264, 8265, 8266, 8267, 8268, 8269 (т.1, а.с. 134-136);

- по наказу № 11 від 02.01.2017 року - №№36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 60, 61(т.1, а.с. 137-140);

- по наказу № 27 від 03.01.2017 року - №№ 125, 195 (т.1, а.с. 141-142);

- по наказу № 43 від 04.01.2017 року - №№ 265-268, 293, 309-314, 358,359, 361, 362, 364, 366, 457-470, 522, 524. 526, 528, 529, 531, 557, 558, 559, 560- 567 (т.1, а.с. 142-167), які охоплюють період з моменту прибуття спірних вагонів на станції підходу Шмакове, Саксаган і до закінчення їх затримки та які відповідальними працівниками ПАТ Південний ГЗК підписано без заперечень.

Дані акти доводять вину саме вантажовласника в затримці спірних вагонів за період з 15 год. 20 хв. 31.12.2016 року по 21 год. 35 хв. 31.12.2016 року згідно наказу № 991 від 31.12.2016 року; за період з 01 год. 07 хв. 02.01.2017 року по 02 год. 20 хв. 03.01.2017 року згідно наказу №11 від 02.01.2017 року; за період з 18 год. 05 хв. 03.01.2017 року по 09 год. 00 хв. 04.01.2017 року згідно наказу № 27 від 03.01.2017 року; за період з 16 год. 10 хв. 04.01.2017 року по 00 год. 20 хв. 09.01.2017 року згідно наказу № 43 від 04.01.2017 року.

Пунктом 5 договору зазначено, що порожні вагони здаються на підїзну колію по інтервалам 2 години. Повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ "Південний ГЗК" зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2. Тож, не пізніше 2 годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, ПАТ "Південний ГЗК" повинен був їх забрати на свою підїзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.

Позивач у відповідності до п. 5 Договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію відповідача вагони. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.

У звязку з тим, що ПАТ "Південний ГЗК" несвоєчасно вивільняв колії станції Кривий Ріг від вантажу, який прибув на його адресу раніше, що спричинило ситуацію, з якої залізниця не мала можливості виконати свої зобовязання за договором на перевезення по накладним та довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу ПАТ "Південний ГЗК". При цьому, через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї з вини ПАТ "Південний ГЗК", була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.

Посилання скаржника на неправомірну видачу вказаних вище наказів, обґрунтовані обставинами затримки спірних вагонів на станціях Шмакове, Саксагань, які на думку Відповідача не є станціями підходу до станції призначення, правильно визнані господарським судом необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не містить норм, які б визначали станцією підходу лише станцію перед станцією призначення, навпаки, з системного аналізу нормативних актів щодо залізничних перевезень можна дійти висновку, що станціями підходу є станції, які знаходяться на шляху прямування до станції призначення.

У звязку з чим господарським судом підставно відмовлено у призначенні відповідної судової експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобовязання доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ОСОБА_2 ВГСУ від 12.06.2014р. № 0701-11/96/715/14 вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передаванні на підїзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на ставці призначення більше нормативного часу і не забиралися на підїзну колію.

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини у затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п.16 Правил користування вагонами та контейнерами.

Письмові заперечення представників Комбінату, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.

В обґрунтування позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії відповідач вказує суду на наявність вільних колій на станції Кривий Ріг на момент видачі наказів № 991, 11, 27, 43 про що до відзиву на позовну заяву долучено відповідні довідки (т.2. а.с. 64-65 ).

Але, навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції Кривий Ріг, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу раніше, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

При цьому, зайнятість приймально-відправних колій по станції Кривий Ріг, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Південного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.

Такі вимоги підтверджені п.16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997р. за № 50/1854, де чітко вказано, що черговий по станції зобовязаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. До того ж, в п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи не залізницях України ЦЦ-0058, затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязку від 31.08.2005р. № 507 зазначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії.

Вищевикладене спростовує доводи скаржника про неправомірність затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення Кривий Ріг.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі, а ні в іншому жодному правовому чи нормативному акті не зазначено зобовязання залізниці займати всі колії станції призначення, а також період часу, протягом якого з моменту вивільнення раніш зайнятих колій залізниця зобовязана здійснити відправлення поїзда, затриманого на підході до станції призначення.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними твердження скаржника про те, що оскільки на час видачі спірних наказів на станції Кривий Ріг були вільні колій, то Відповідач був готовий прийняти на свої підїзні колії спірні вагони, а позивач мав обєктивну можливість скерувати саме спірні вагони на вказані відповідачем вільні колії, оскільки Залізниця обслуговує не тільки Відповідача, а й його контрагентів для чого необхідні вільні колії, а зайнятість приймально-відправних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Південного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.

Якщо хоча б одна колія на станції призначення зайнята з вини Відповідача, що засвідчено актами загальної форми ГУ-23 та визнано самим Відповідачем у відзиві на позовну заяву, то вже це вказує на порушення з його боку зобовязань, передбачених ст. 46 Статуту залізниць України та п. 5 вищезазначеного Договору і дає підставу для затримання позивачем вагонів на станціях підходу.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про готовність відповідача прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Колегія суддів зауважує, що дана справа стосується стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, нарахованих на підставі вимог ст.ст.46,47,119,125 Статуту залізниць України. У такому разі, платежі нараховуються тільки за час вини вантажовласника у затримці спірних вагонів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з розрахунку суми позову, наданого позивачем, період часу між закінченням дії наказу № 991 від 31.12.2016 року (21:35 год 31.12.2016 року) та початком дії наказу № 11 від 02.01.2017 року (01:07 год 02.01.2017 року), а також період часу між закінченням дії наказу № 11 від 02.01.2017 року (02:20 год 02.01.2017 року) та початком дії наказу № 27 від 03.01.2017 року (18:05 год 03.01.2017 року) не був врахований до загального часу користування вагонами (арк. с. 13-31 том 1).

За час знаходження вагонів на підході до станції призначення по технологічним причинам залежним від залізниці, а саме знаходження поїзду № 2168 на станції Шмаково після закінчення дії наказу № 991 від 31.12.2016 року до видачі наказу про затримку № 11 від 02.01.2017 року, знаходження даного поїзду на цій же станції після закінчення дії цього наказу до видачі наказу про затримку № 27 від 03.01.2017 року передбачена відповідальність по ст.116 Статуту залізниць України, згідно якої Відповідач має право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу, якщо такі обставини настануть.

Розгляд питання, яке стосується нарахування штрафних санкцій щодо несвоєчасної доставки вантажів, передбачених вимогами ст.ст.41.116 Статуту, так саме як і порушення Позивачем ОСОБА_3 технологічного процесу роботи підїзної колії ПАТ «ПІВДГЗК» і станції примикання Кривий Ріг Придніпровської залізниці щодо дотримання встановлених термінів обробки вагонів, порушення процесу відправки вагонів які пройшли обробку, в даній справі не розглядається через інший предмет спору, інше походження, принцип і підстави нарахування.

Згідно з ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 N113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, ОСОБА_4 про затримку вагонів ф.ГУ-23а, ОСОБА_4 загальної ф.ГУ-23.

П.4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислюваль-ного центру залізниці та на станцію призначення.

П.10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.

П.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.

Детальний розрахунок спірної суми за кожною відомістю та накопичувальною карткою нормативним обґрунтуванням наведено у додатку до позовної заяви та в поясненні по справі.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Положеннями абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085), передбачено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

З урахуванням вищенаведених правових приписів, господарським судом вірно встановлено, що станціями затримки Шмаково та Саксагань Придніпровської залізниці видано накази № 991 від 31.12.2016 року, № 11 від 02.01.2017 року, № 27 від 03.01.2017 року, № 43 від 04.01.2017 року про затримку вагонів на підході до станції призначення Кривий Ріг через наявність на коліях цієї станції неприйнятих ПАТ "Південний ГЗК" вагонів, що раніше надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Шмаково та Саксагань у порядку, передбаченому п. п. 8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, складено ОСОБА_4 загальної форми ГУ-23, ОСОБА_4 про затримку вагонів форми ГУ-23а та направлено ПАТ "Південний ГЗК" повідомлення про затримку вагонів станцією підходу, які представникам останнього вручено в порядку і строки, визначені абз. 4 п. 10 Розділу III Правил користування вагонами і контейнерами. На підставі належним чином оформлених документів за весь час затримки вагонів на станції підходу позивачем правомірно здійснено нарахування плати за користування вагонами у загальній сумі 136 618грн.56коп. та збору за зберігання вантажу на суму 87 526грн.68 коп., які розраховано відповідно до положень Правил користування вагонами та контейнерах, Правил зберігання вантажу, на підставі пп. 2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами п. п. 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту згідно Наказу Мінінфраструктури № 13 від 26.01.2015 року.

При перевірці колегією суддів правильності здійсненого залізницею розрахунку порушень не встановлено.

Відповідач неправомірно вважає, що потрібно окремо нараховувати плату за користування спірними вагонами за затримку вагонів на підході до станції призначення по кожному наказу окремо. При цьому, його твердження про нарахування плати за користування вагонами, через їх затримку з вини Відповідача на підходах до станції призначення, окремо по кожному наказу, нормативними вимогами не підтверджується з огляду на вищезазначене.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки порожні вагони не є вантажем, колегією суддів не приймаються, беручи до уваги абзац третій пункту 1.6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 (з подальшими змінами та доповненнями) №04-5/601"Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", відповідно до якого порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою підїзну колію, а також за відсутності належних та допустимих доказів в обґрунтування відсутності вини відповідача в затримці вагонів та викладеного у відомостях форми ГУ-46 і накопичувальній картці; при цьому, заперечення відповідача у зазначених документах не підпадає під підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачені п. п. 12, 13, 16 Правил користування вагонами та контейнерами, у звязку з чим правомірними є висновки господарських судів про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів відзначає, що інші доводи ПАТ "Південний ГЗК", викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарського суду та вже були предметом його розгляду і обґрунтовано ним відхилені.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 240, 273, 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2017 року у справі № 904/6721/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.12.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя Л.О. Чимбар