Постанова № 71243273, 18.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа№ 911/2178/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Шишкіна О.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Ященко О.М. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Сквирської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області ухваленого 15.09.2017, повний текст якого складений 20.09.2017,

у справі № 911/2178/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Управління соціального захисту населення Сквирської міської ради

про стягнення 12 673,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення 12 673,42 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що на нього як на оператора телекомунікацій згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, покладено обов'язок надавати телекомунікаційні послуги з урахуванням пільг відповідно до законодавства України, проте надані ним в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 послуги оплачені у повному обсязі не були.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2017, повний текст якого складений 20.08.2017, у справі № 911/2178/17 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивачем на виконання вимог законодавчих актів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на суму 202 347,41 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, з яких відповідачем профінансовано 189 673,99 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, на момент прийняття судового рішення склала 12 673,42 грн. (202 347,41 грн. - 189 673,99 грн.), що підтверджується актом станом на 01.01.2016, де міститься інформація про суму боргу у розмірі 12 673,42 грн.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем договору № 7 від 24.05.2013, оскільки вказаний договір укладено до кінця відповідного календарного року, та за відсутності заперечень сторін його продовжено ще на 1 рік, тобто по 31.12.2014, в той час, як позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла з 01.01.2015 по 31.12.2015, суд першої інстанції зазначив про те, що, як вбачається з акту звірки розрахунків станом на 01.01.2016, підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору, відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем на суму 12 673,42 грн., та зауважив, що затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для неоплати наданих послуг, оскільки відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління соціального захисту населення Сквирської міської ради звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2017 по справі № 911/2178/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторську заборгованість Управління соціального захисту населення Сквирської міської ради в сумі 108,92 грн. як таку, що перебуває на обліку в Управлінні державної казначейської служби України у Київській області (скарги надійшли до Київського апеляційного господарського суду 30.10.2017 та 02.11.2017 та є тотожними за змістом - примітка суду).

В апеляційних скаргах відповідач послався на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його винесенні були не в повному обсязі встановлені обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що розмір спірної заборгованості є завищеним, оскільки позивач, в порушення умов укладеного між сторонами договору № 7 від 24.05.2013, надав відповідачу акти звірки та реєстри компенсацій відшкодування вартості послуг за грудень 2015 року лише 04.01.2016, що призвело до неможливості зареєструвати фінансові зобов'язання в Державній казначейській службі України до закінчення бюджетного року та фактичної неможливості зареєструвати вказані зобов'язання у 2016 році.

Ухвалами від 31.10.2017 та від 06.11.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Сквирської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2017 у справі № 911/2178/17 прийняті до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У поданому 15.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу на рішення суду Київської області від 15.09.2017 у справі № 911/2178/17 без задоволення, а вказане рішення без змін, посилаючись на те, що:

- Держава гарантує стабільність надання пільг пільговикам і вказує, що бюджетні зобов'язання щодо виплати пільг повинні обліковуватись незалежно від наявності бюджетних призначень, а недотримання процедури реєстрації фінансових зобов'язань в Державній казначейській службі України є порушенням бюджетного законодавства України та не звільняє відповідача від відшкодування позивачеві спірних витрат;

- сума заборгованості підтверджена сторонами в акті звіряння розрахунків;

- судом першої інстанції вірно сприймаються критично посилання відповідача на порушення позивачем умов договору № 7 від 24.05.2013, оскільки вказаний договір укладено до кінця відповідного календарного року, та за відсутності заперечень сторін його продовжено ще на 1 рік, тобто по 31.12.2014, в той час, як позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла з 01.01.2015 по 31.12.2015;

- нормами законодавства не передбачені випадки повного або часткового звільнення відповідача від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційні скарги підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечив та просив залишити їх без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства (ч. 1), телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України (ч. 3).

Установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги (п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295).

Позивач як оператор телекомунікаційних послуг надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-ІІІ, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.2008 № 203/98-ВР, Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ.

Згідно з п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання піль з послуг зв'язку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, здійснюється за рахунок державних субвенцій головним розпорядником коштів Сквирського району, яким є відповідач.

Відповідно до п. 11 Порядку про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, уповноважений орган щомісяця:

- звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

- після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

Наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів звіряння взаємних розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги форма "3-пільга" (а.с. 11-40), слідує, що позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на суму 202 347,41 грн., з яких відповідачем профінансовано 189 673,99 грн., тобто заборгованість за вказані послуги становить 12 673,42 грн. (202 347,41-189 673,99).

Доказів оплати заборгованості в сумі 12 673,42 грн. матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що розмір спірної заборгованості є завищеним, оскільки позивач, в порушення умов укладеного між сторонами договору № 7 від 24.05.2013, надав відповідачу акти звірки та реєстри компенсацій відшкодування вартості послуг за грудень 2015 року лише 04.01.2016 (а мав надати до 25.12.2015 - примітка суду), що призвело до неможливості зареєструвати фінансові зобов'язання в Державній казначейській службі України до закінчення бюджетного року та фактичної неможливості зареєструвати вказані зобов'язання й у 2016 році.

Щодо вказаних посилань слід зазначити, що згідно з п. 5.2 договору № 7 від 24.05.2013, договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде виявлено бажання про відмову від цього договору.

Докази відмови від вказаного договору однією із сторін на 2016 рік відсутні, тому договір вважається продовженим на 2016 рік, і відповідач мав забезпечити бюджетне фінансування цього договору на 2016 рік у порядку, встановленому законодавством.

Відповідачем не наведено переконливих причин та законних підстав неможливості це зробити через те, що підписаний обома сторонами та завірений їхніми печатками акт звіряння розрахунків за грудень 2015 був позивачем наданий відповідачу 04.01.2016.

До того ж, щодо посилань відповідача на неможливість зареєструвати фінансові зобов'язання в Державній казначейській службі України до закінчення бюджетного року та фактичної неможливості зареєструвати вказані зобов'язання й у 2016 році колегія суддів зазначає про те, що, виходячи зі змісту положень чинного законодавства, позивач як оператор телекомунікаційних послуг має право на отримання плати за надання таких послуг пільговим категоріям населення, яке не поставлено в залежність від дати надання відповідачу актів звірки та реєстрів компенсацій відшкодування вартості послуг.

Слід зазначити і про те, що затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для неоплати наданих послуг, оскільки відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2015 відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача 12 673,42 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Сквирської міської ради задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2017 у справі № 911/2178/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Сквирської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2017 у справі № 911/2178/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2017 у справі № 911/2178/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2178/17.

Повний текст постанови складено: 26.12.2017

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна