Постанова № 71243256, 18.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

18.12.2017р. справа №905/827/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників учасників справи: від позивача:ОСОБА_5 - представник за довіреністю б/н від 02.11.2017 р.; ОСОБА_6 - головний бухгалтер структурного підрозділу "Слов'янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Донецька залізниця" за посвідченням №002556 від 04.08.2016 р.від відповідача:не з'явився;від третьої особи :не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Структурного підрозділу "Слов'янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Донецька залізниця", м. Слов'янськ Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областіухвалене17.10.2017 р. (повний текст рішення підписаний 23.10.2017 р.) в м. Харковіу справі№905/827/17 (головуючий суддя Сковородіна О.М., судді Мельниченко Ю.С., Попов О.В.)за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: проПублічного акціфонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі структурного підрозділу "Слов'янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Донецька залізниця", м. Слов'янськ Донецької області ОСОБА_7 комуналььного госполдарства, м. Костянтинівка, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю "Внедренченське підприємство Мост", м. Ізюм, Харківська область 1)стягнення 202 944,66 грн.; 2)визнання робіт (послуг) за договором виконаними в повному обсязі ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 р. ОСОБА_8 акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі Структурного підрозділу «Слов’янська дистанція електропостачання» регіональної філії «Донецька залізниця», м. Слов’янськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом №531 від 13.03.2017 р. до ОСОБА_7 комунального господарства м. Костянтинівка, Донецька область про стягнення 202944,66 грн., визнання робіт (послуг) за договором виконаними в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором на надання робіт (послуг) із забезпечення електробезпеки персоналу від 28.09.2016р. Умовами договору орієнтовна вартість робіт становила 35842,89 грн., яка була сплачена 06.10.2016 р. В подальшому, 08.11.2016 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору від 28.09.2016р. відповідно до якої орієнтовна вартість робіт складала 110398,67 грн. Також позивач посилається на проекти додаткових угод №2. Фактично вартість наданих позивачем робіт (послуг) становить 226560,43 грн. Проте, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині прийняття виконаних робіт та повної оплати вартості наданих робіт (послуг).

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2017р. по справі №905/827/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі структурного підрозділу “Слов’янська дистанція електропостачання” регіональної філії “Донецька залізниця”, м. Слов’янськ Донецької області до відповідача: ОСОБА_7 комунального господарства м. Костянтинівка, Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Внедренческе підприємство Мост”, м. Ізюм, Харківська область, про стягнення 202 944,66 грн.; визнання робіт (послуг) за договором виконаними в повному обсязі, – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 комунального господарства, м. Костянтинівка, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ, основний борг в сумі 74555,78 грн., три проценти річних в сумі 147,07 грн., пеню в сумі 1372,64грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 1141,13 грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено (а.с. 196-200).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_8 акціонерне товариство “Українська залізниця”, м. Київ в особі структурного підрозділу “Слов’янська дистанція електропостачання” регіональної філії “Донецька залізниця”, м. Слов’янськ Донецької області, звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №10/2382 від 03.11.2017 р. на рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2017р. по справі №905/827/17, в якій останній просить рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2017 р. по справі №905/827/17 скасувати. Прийняти нове рішення. Яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач посилається на лист №677/19 від 07.09.2016 р., в якому Костянтинівська міська рада звернулася до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з проханням надати «вікна» з відключенням контактної мережі на дільниці Костянтинівка – Кондратьєвка парної та непарної колії 1073 км ПК 3 для проведення ремонтних робіт на шляхопроводі, оскільки виконання вищевказаних ремонтних робіт неможливо без зняття напруги на пристроях електропостачання (контактна мережа, лінія електропередач 10 кВ та 6 кВ) структурного підрозділу «Слов’янська дистанція електропостачання» регіональної філії «Донецька залізниця».

Стверджує, що при здійсненні капітального ремонту шляхопроводу по вул. Бєлоусова-Ємельянова Товариством з обмеженою відповідальністю «Внедренческе підприємство Мост» позивач особисто виконував роботи (надавав послугу), здійснивши відключення своїх електричних мереж.

Вважає, що господарський суд Донецької області помилково дійшов висновку, що надані до суду акти ТОВ «Внедренчеське підприємство «Мост» про виконання робіт в період з жовтня 2016 р. по грудень 2016 р., є підтвердженням виконання певних робіт у правовідносинах, що склалися між позивачем та третьою особою.

Також, на думку апелянта суд не врахував те, що у проекті капітального ремонту шляхопроводу по вул. Бєлоусова-Ємельянова такого виду робіт, як забезпечення електробезпеки персоналу (обв»язкова складова охорони праці працівників), передбачено не було (зазначено в запереченнях відповідача), тому в пункті 2.1 договору вартість робіт на дату укладання договору визначена орієнтованою та становила 35 842,89 грн. відповідно до попереднього розрахунку від 21.09.2016 р.

Зазначає, що оскільки відповідач, як замовник, відповідно до пункту 3.4 договору, не надав обґрунтованої своєчасної відмови від прийняття послуг. Наданих з вересня по грудень 2016 року, як то заявлення про недоліки (у разі наявності таких), а тому не звільняється від обов’язку оплатити надані послуги, також зазначає, про те, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України відсутність коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов’язання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О., (а.с. 203).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017р. порушено провадження по справі №905/827/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.12.2017р. на 14:45 год. (а.с.204).

Відповідно до п.9 розділу ХI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017р.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 7 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що після з’ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони надавали пояснення.

Представник позивача ОСОБА_8 акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі Структурного підрозділу «Слов’янська дистанція електропостачання» регіональної філії «Донецька залізниця» (скаржник) та головний бухгалтер ОСОБА_6 в судовому засіданні 18.12.2017 р. підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2017 р. по справі №905/827/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_7 комунального господарства, м. Костянтинівка, Донецька область – у судове засідання апеляційної інстанції 18.12.17р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) не скористався. Ніяких пояснень не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Внедренческе підприємство Мост», м. Ізюм, Харківська область в судове засідання не не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) не скористався. Ніяких пояснень не надав.

Учасники справи, про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с.223).

Пункт 2 ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою.

Відповідно до ст.ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/827/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача та головного бухгалтера, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 вересня 2016 року між ОСОБА_8 акціонерним товариством “Українська залізниця”, м. Київ в особі начальника Структурного підрозділу “Слов’янська дистанція електропостачання” ОСОБА_9, який діє на підставі Положення, довіреності 2323 від 02.06.2016 р. і головного інженера структурного підрозділу «Слов’янська дистанція електропостачання» ОСОБА_10, який діє на підставі Положення, довіреності 2323 від 02.06.2016 р. (виконавець) з одного боку та ОСОБА_7 комунального господарства м. Костянтинівка (замовник) в особі начальника ОСОБА_11, що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням міської ради №6/65-1172 від 18.02.2016 р. з другого боку було укладено договір на надання робіт (послуг) із забезпечення електробезпеки персоналу № Дон/ЕЧ-8-16376/НЮ, за п.1.1. якого виконавець, зобов’язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов’язується оплатити й прийняти виконавцем послуги із забезпечення електробезпеки персоналу згідно листа замовника.

Пунктом 2.2. договору, орієнтовна вартість робіт (послуг) становить 35842,89 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок дві гривні 89 коп.), у т.ч. ПДВ 5973,82 грн., що визначено розрахунком вартості робіт (додаток 1), який є невід’ємним додатком до договору.

Зміна ціни погоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди, згідно п.2.4. договору.

Після виконання виконавцем узгодженого об’єму робіт сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про здачу робіт виконавцем, і прийняття їх замовником із необхідною якістю, у встановлений термін, у зазначених обсягах, цінах і загальною вартості, відповідно п.3.3. договору.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 договору, ОСОБА_12 готується виконавцем і передається на підпис замовнику. Замовник зобов’язаний протягом трьох робочих днів із моменту отримання ОСОБА_12, при відсутності заперечень, підписати і повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника достатніх підстав для відмови від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, він надає виконавцю перелік письмових заперечень.

Розділом 4 договору передбачені обов’язки замовника. За змістом п.4.1. договору, перед початком робіт замовник зобов’язаний подати заявку виконавцю про необхідний обсяг робіт.

Після отримання заявки виконавець зобов’язаний виконати розрахунок вартості заявленого обсягу робіт, видати рахунок замовнику, згідно п.5.1., 5.2. договору.

В п.5.3. договору визначено, що термін виконання робіт – згідно з заявкою замовника за умови отримання 30% попередньої оплати на підставі рахунків.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за даним договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України і цього договору”. Тобто у випадку несвоєчасної оплати робіт (послуг) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

У відповідності до умов 9.1 договору даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2016 р. та повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Договір підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками з обох сторін.

У даному випадку, 05.10.2016 року між позивачем та відповідачем був складений акт виконаних робіт № ЕЧ-8/36 на суму 35842,89 грн., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 20). Як зазначає сам позивач, вартість цих робіт була сплачена відповідачем 06.10.2016 року платіжним дорученням №264.

В подальшому, між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 відповідно до якої орієнтовна вартість робіт складала 110398 (сто десять тисяч триста дев’яносто вісім ) грн., 67 копійок (а.с. 48).

30.12.2016 року між позивачем та відповідачем був складений акт виконаних робіт №ЕЧ-8/39 на суму 74555,78 грн., який підписаний представниками виконавця і замовника (а.с. 21). Належним чином засвідчена копія даного акту міститься в матеріалах справи.

Позивачем також надані проекти додаткових угод №2, а саме: від 14.11.2016 року, відповідно до якої орієнтовна вартість робіт складає 153406,26 грн. (а.с. 49); від 13.12.2016 року, відповідно до якої орієнтовна вартість робіт складає 212139,02 грн. (а.с. 50); від 30.12.2016 року, відповідно до якої орієнтовна вартість робіт складає 226560,43 грн. (а.с. 51).

Однак, дані проекти додаткових угод з боку замовника - ОСОБА_7 комунального господарства м. Костянтинівка підписані не були.

В подальшому, листом від 06.12.2016 року №1215 ОСОБА_7 комунального господарства Костянтинівської міської ради зверталося до Слов’янської дистанції електропостачання з проханням провести відключення електроенергії за заявкою підрядника, у зв’язку з капітальним ремонтом Західного шляхопроводу по вул. Ємельянова – вул. Бєлоусова. В листі також було зазначено про гарантованість оплати (а.с. 30).

До матеріалів справи додані розрахунки позивача щодо вартості робіт із забезпечення електробезпеки персоналу під час виконання робіт на дільниці Костянтинівка-Кіндратієвка колії 1073 км ПК 3: за вересень 2016р. на суму 35842,89 грн. (а.с.15); за жовтень 2016р. на суму 74555,78 грн. (а.с.16); за жовтень-листопад 2016р. на суму 43007,59 грн. (а.с.17); за листопад-грудень 2016р. на суму 58732,76 грн. (а.с.18); за грудень 2016р. на суму 14421,41 грн. (а.с.19).

Позивач надав суду ОСОБА_12 виконаних робіт за договором №Дон/ЕЧ-8-16376/НЮ від 28.09.16р.: №ЕЧ-8/40 складений 14.11.2016р. на суму 43007,59грн. (а.с. 22); №ЕЧ-8/43 складений 13.12.2016р. на суму 101740,35грн. (а.с. 23); №2 б/д на суму 116161,76грн. (а.с. 24). Але, вищезазначені акти підписані лише представником виконавця за договором №Дон/ЕЧ-8-16376/НЮ від 28.09.16р.

Також, до матеріалів справи надані копії ОСОБА_12, складених представником підрядника – керівника робіт - виконробом ТОВ “Внедренчеське підприємство “Мост” ОСОБА_12, про виконання робіт із забезпечення електробезпеки персоналу залізничного транспорту на електрифікованих лініях від 25.09.16р., від 31.09.16р., від 19.10.16р., від 20.10.16р., від 26.10.16р., від 27.10.16р., від 29.10.16р., від 01.11.16р., від 02.11.16р., від 03.11.16р., від 04.11.16р., від 07.11.16р., 08.11.16р., від 09.11.16р., від 11.11.16р., від 14.11.16р., від 17.11.16р., від 18.11.16р., від 20.11.16р., від 22.11.16р., від 23.11.16р., від 24.11.16р., від 25.11.16р., від 26.11.16р., від 29.11.16р., від 30.11.16р., від 02.12.16р., від 06.12.16р., від 08.12.16р., від 15.12.16р., від 16.12.16р., від 19.12.16р., від 20.12.16р., від 23.12.16р., від 24.12.16р. (а.с. 35-45).

Також, в матеріалах справи містяться рахунки Структурного підрозділу “Слов’янська дистанція електропостачання” ПАТ “Українська залізниця”:- від 24.10.2016р. на суму 74555,78грн.; - від 14.11.2016р. на суму 43007,59грн.; - від 13.12.2016р. на суму 101740,35грн.; від 25.01.2017р. на суму 116161,76 грн. (а.с. 25-28).

Листом від 13.12.2016р. №189/1875 позивач звертався до ОСОБА_7 комунального господарства міста Костянтинівка, та до Костянтинівської міської ради з проханням: по-перше, погодити з виконавцем за договором № Дон/ЕЧ-8-16376/НЮ від 28.09.16р. об’єм виконаних робіт шляхом підписання додаткової угоди №2 на суму 212139,02грн.; по – друге, прийняти виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт на суму 101740,35грн.; втретє, сплатити виконавцю заборгованість, що склалася на даний час за договором в сумі 176296,13 грн. (а.с. 31).

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 25.01.2017р. №751/150 позивач звертався до відповідача з проханням: по – перше, погодити з виконавцем за договором №Дон/ЕЧ-8-16376/НЮ від 28.09.16р. об’єм виконаних робіт шляхом підписання додаткової угоди №2 на суму 226560,43 грн.; по-друге, прийняти виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт на суму 116161,76грн.; по – третє, сплатити виконавцю заборгованість, що склалася на даний час за договором в сумі 190717,54грн (а.с. 33).

З метою врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 25.01.2017р. №751/147 на суму 74555,78 грн. Разом із претензією відповідачу були направлені копія акту виконаних робіт №ЕЧ-8/39 на суму 74555,78грн., та копія рахунку №ЕЧ-8/39 на суму 74555,78грн. (а.с. 34).

У зв’язку з неповідомленням відповідачем на вимогу позивача про результати розгляду претензії, ненаданням відповідачем відповіді на вимоги позивача щодо підтвердження виконання робіт за договором №Дон/ЕЧ-8-16376/НЮ від 28.09.16р., невнесенням відповідних змін у діючий договір, а також несплатою боргу за надані роботи (послуги) у сумі 190717,54 грн., позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області.

За правовою природою договір у даній справі є договором підряду. Загальні положення про підряд врегульовані параграфом 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Пунктами 1,2 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, 28 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання робіт (послуг) із забезпечення електробезпеки персоналу від 28.09.2016р., в п.2.2. якого сторонами була визначена орієнтовна вартість робіт (послуг), а саме - 35842,89 грн.

Статтею 903 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, згідно з ст.843 Цивільного кодексу України.

Виконані позивачем роботи за договором на суму 35842,89 грн. відповідачем були сплачені, про що зазначено в позовній заяві.

Додатковою угодою №1 до договору від 28.09.16р. сторони погодили, що орієнтовна вартість робіт за договором складає 110398,67 грн.

Складений між позивачем та відповідачем акт виконаних робіт від 30.12.2016 року №ЕЧ-8/36 на суму 74555,78 грн. свідчить про здачу робіт позивачем та прийняття їх відповідачем на зазначену в акті вартість, про що не заперечує відповідач.

Проте, зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт за договором від 28 вересня 2016 року, з урахуванням Додаткової угоди №1, в розмірі 74555,78 грн., станом на час розгляду справи відповідачем не виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

У відповідності з п.4.2 договору, строк оплати вартості послуг за договором в сумі 74555,78грн. за рахунком ЕЧ-8/39 від 24.10.2016р. у відповідача виник протягом п’яти банківських днів після отримання рахунку, тобто з 08.02.2017р. до 14.02.2017р. включно, оскільки вручення представнику відповідача претензії від 25.01.2017р. до якого був доданий рахунок №ЕЧ-8/39 від 24.10.16р. було здійснено 07.02.2017р., що підтверджено наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням (а.с. 34 зворотня сторінка).

За таких обставин у відповідача не було правових підстав для ухилення від оплати наданих робіт у відповідності до умов укладеного договору від 28.09.2016 року, з урахуванням Додаткової угоди №1, за рахунком ЕЧ-8/39 від 24.10.2016р. на суму 74555,78грн. Проте, до предмету позову входить вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором від 28.09.2016 року, в розмірі 190717,54 грн., та як на підставу позову позивач посилається, крім іншого, на Додаткову угоду №2 на суму 226560,43грн., яка, як вже зазначалося, не була підписана з боку відповідача.

Приписами ст.525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст.181 Господарського кодексу України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Пунктами 3,4 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Приписами ст.638 Цивільного кодексу України врегульовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пунктом 1 ст.640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Документи в підтвердження прийняття відповідачем пропозиції позивача укласти Додаткову угоду №2 до договору від 28.09.17р. в матеріалах справи відсутні.

За змістом п.8 ст.181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, додаткова угода №2 до договору від 28.09.16р. є неукладеною, у зв’язку з чим не тягне за собою передбачені її умовами зміни до договору від 28.09.16р., і не породжує виникнення у сторін нових прав і обов’язків, а тому, така угода не може бути належною підставою для виникнення у відповідача грошових зобов’язань, визначених її умовами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу за договором від 28.09.2016 року, з урахуванням Додаткової угоди №1, у розмірі 74555,78 грн.

У даному випадку, надані позивачем в підтвердження виконання робіт (послуг) за договором від 28.09.16р. Акти виконаних робіт №ЕЧ-8/40 від 14.11.2016р. на суму 43007,59грн, №ЕЧ-8/43 від 13.12.2016р. на суму 101740,35грн. та №2 б/д на суму 116161,76грн., не підписані представником замовника, у зв’язку з чим, не можуть свідчити про здачу робіт виконавцем, і прийняття їх замовником із необхідною якістю, у встановлений термін, у зазначених обсягах, цінах і загальною вартості, у відповідності з приписами п.3.3. договору.

Стосовно наданих суду актів ТОВ “Внедренчеське підприємство “Мост” про виконання робіт в період з жовтня 2016р. по грудень 2016р., суд першої інстанції вірно встановив, що вони є підтвердженням виконання певних робіт у правовідносинах, що склалися між позивачем та третьою особою.

Таким чином, вказані ОСОБА_12 не можуть бути доказом здачі робіт виконавцем (позивачем) та прийняття їх замовником (відповідачем) за договором від 28.09.2017р., у зв’язку із цим, судом першої інстанції правомірно відхилені дані твердження.

Інших документів в підтвердження виконання робіт за договором від 28.09.17р. в сумі 116161,76грн. (190717,54грн - 74555,78грн.) не надано.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджуться з висновками суду першої інстанції, що необгрунтованим є посилання позивача на ОСОБА_7 комунального господарства Костянтинівської міської ради від 06.12.2016 року №1215, як на підставу виконання робіт за договором.

Вищевказаний лист від 06.12.2016 року №1215 ОСОБА_7 комунального господарства Костянтинівської міської ради, адресований Слов’янській дистанції електропостачання, містить прохання провести відключення електроенергії за заявкою підрядника, у зв’язку з капітальним ремонтом Західного шляхопроводу по вул. Ємельянова – вул. Бєлоусова.

Даний лист не містить відомостей про необхідний обсяг робіт, що має бути зазначено в заявці замовника, яка є передумовою початку робіт виконавця, як-то передбачено в п.4.1. договору, а тому він не міг бути розцінений як відповідна заявка виконавця.

У зв’язку із тим, що позивачем не було доведено ані підстави виконання робіт за договором в додатковому об’ємі, що не узгоджений з відповідачем, оскільки Додаткова угода №2 не була підписана, ані обсяг виконаних робіт на суму 116161,76 грн., відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про визнання робіт (послуг) за договором виконаними в повному обсязі, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не було визначено, на яку саме суму виконані послуги за договором від 28.09.16р., які він просить визнати виконаними в повному обсязі. Однак, в тексті позовної заяві зазначено, що станом на 30.12.2016 року вартість наданих позивачем робіт (послуг) фактично становить 226560,43грн.

Встановлений судом першої інстанції факт неукладання між сторонами додаткової угоди №2, правовідносини між сторонами формується на підставі договору від 28.09.16р., з урахуванням додаткової угоди до нього №1.

Як було встановлено судом, передбачена договором від 28.09.16р., з урахуванням Додаткової угоди №1, орієнтовна вартість робіт в сумі 110398,67грн., є частково сплаченою – в сумі 35842,89 грн., та є визнаною відповідачем в повному обсязі (що підтверджено актами виконаних робіт № ЕЧ-8/36 на суму 35842,89 грн., та № ЕЧ-8/39 на суму 74555,78 грн.), у зв’язку з чим, не є спірним виконання позивачем робіт за договором в цій частині.

З огляду на те, що вимога позивача про визнання робіт (послуг) за договором від 28.09.2016 р. виконаними, не потребує визнання їх виконаними на суму 110398,67 грн., оскільки, є визнаними відповідачем до порушення провадження у справі, відтак дана вимога задоволенню не підлягає.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмовив в цій частині позову.

Вимога позивача про визнання робіт (послуг) за договором виконаними в повному обсязі в іншій частині, а саме, на суму 116161,76 грн. також задоволенню не підлягає, оскільки, як вже правомірно визначив суд першої інстанції, позивач не довів виконання робіт на цю суму на користь відповідача.

Щодо стягнення пені внаслідок невиконання грошового зобов’язання по оплаті наданих робіт (послуг) за договором в загальному розмірі 11207,92 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати позивачу виконаних робіт за договором від 28.09.16р. в сумі 74555,78 грн., всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України врегульовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що п. 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за даним договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України і цього договору”. Тобто у випадку несвоєчасної оплати робіт (послуг) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

З розрахунку позивача вбачається, що в період з 05.01.2017 року по 10.03.2017 року, на суму боргу в розмірі 74555,78 грн., пеня склала 4381,43 грн.

Оскільки, строк оплати вартості послуг за договором в сумі 74555,78 грн. за рахунком ЕЧ-8/39 від 24.10.2016р. у відповідача виник з 08.02.2017р. до 14.02.2017р., то прострочення зобов’язання за цією заборгованістю настає з 15.02.2017 р.

Отже, період за який може бути нарахована пеня на суму боргу в розмірі 74555,78 грн., є період з 15.02.2017р. по 10.03.2017 р.

Перевіривши розрахунок судова колегія дійшла висновку, що пеня на суму боргу в розмірі 74555,78 грн., за період з 15.02.2017р. по 10.03.2017р. складає 1372,64 грн., яка підлягає задоволенню.

В іншій частині сума пені в розмірі 3008,79 грн. (4381,43 – 1372,64), що нарахована позивачем на суму боргу в розмірі 74555,78 грн. задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню заявлена позивачем сума пені в розмірі 6826,49 грн., нарахована на суму основного боргу за договором від 28.09.16р. в розмірі 116161,76 грн., оскільки щодо стягнення цієї суми основного боргу суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу, в розмірі 1019,20 грн.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача 3 % річних, від простроченої суми заборгованості в розмірі 74555,78 грн., складають 398,45грн. за період з 05.01.2017р. по 10.03.2017р.

З огляду на невірно визначений позивачем період її нарахування, перевіривши розрахунок, за яким, сума 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 74555,78грн, складає 147,07 грн.

У зв’язку з викладеним, в іншій частині сума 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 74555,78 грн., а саме в сумі 251,38 грн. (398,45 – 147,07) - задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 620,75 грн., нарахована на прострочену суму заборгованості в розмірі 116161,76 грн., оскільки щодо стягнення цієї суми основного боргу суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

У даному випадку, позивачем не надано жодного доказу до матеріалів справи щодо змін умов договору. А тому, відповідно до вимог п. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України передбачено, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2017 року у справі №905/827/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції).

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Структурного підрозділу "Слов'янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Донецька залізниця", м. Слов'янськ Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 17.10.2017р. (повний текст підписано 23.10.2017р.) у справі №905/827/17 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду України через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено 22.12.2017 р.

Головуючий суддя: Л.Ф.Чернота

Судді: І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників:

1 – позивачу;

1 – Структурному підрозділу

1 - відповідачу;

1 - третій особі;

1 – ДАГС;

1 – ГСДО