Постанова № 71243255, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року Справа № 904/7319/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання:ОСОБА_1,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1784 від 26.10.2017 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №52-16/09 від 11.01.2017 р., від ппредставник;

від позивача: ОСОБА_4, довіреність №1939 від 26.10.2017 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на рішення господарського суду Дніпропетровської області, ухвалене суддею Ніколенко М.О. 14.08.2017 року, повний текст якого складений 16.08.2017 року у справі № 904/7319/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017 року у даній справі (суддя М.О. Ніколенко) позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, код 00191000) на користь Публічного акціонерне товариства "Українська залізниця"(03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Д.Яворницького, 108, код 40081237) плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу в сумі 20361, 84 грн. та 1600,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що затримка вагонів на станції Кривий Ріг мала місце з вини вантажоодержувача, яким несвоєчасно забирались вагони на свою під'їздну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили відсутність його вини у затримці вагонів.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017 року по справі 904/7319/17 і прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на наступне.

Скаржник вважає, що причини затримки вагонів, викладені позивачем у актах загальної форми ГУ-23 не відповідають дійсності і документально не підтверджені, але господарський суд Дніпропетровської області не врахував вказані обставини і дійшов помилкового висновку про наявність вини відповідача у зайнятості колій на станції призначення.

Зазначає, що з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі відповідачем до суду першої інстанції були подані клопотання про витребування у Позивача графіків руху по станції призначення за спірний період та положення (інформація) про зайнятість колій на момент прибуття потягу та за весь період затримки спірних вагонів. Однак вказані клопотання відповідача були безпідставно залишені без задоволення.

В той же час, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що позивачем не надано належних доказів (зокрема актів загальної форми) правомірності затримки спірних вагонів за весь період їх знаходження на підходах до станції призначення та затримки одних і ти ж вагонів двічі при наявності між спірними наказами певних проміжків часу на протязі якого на станції призначення були відсутні вагони, що були затримані з вини вантажоодержувача. Так, зокрема, в проміжок часу між кінцем затримки вагонів за наказом №255 та початком затримки вагонів за наказом №276 минуло більше доби.

Також, згідно акту про затримку вагонів №12 від 28.01.2017 наказ про затримку вагонів №255 видано 28.01.2017 о 21:48 год. Затримка вагонів за наказом №255 закінчилась 30.01.2017о 13:50 год., однак спірні вагони не відправлялись на станцію призначення, а продовжували знаходитись на ст. Апостолове ще більше доби до 31.01.2017 15:50 год., а потім були повторно затримані за наказом №255.

Згідно акту загальної форми №1423, вагони поїзда №3005 були затримані на ст. Апостолове за наказом №276 до 07:15 01.02.2017, а були відправлені 01.02.2017 о 08:45.

Таким чином поїзд №3005 знаходився на ст. Апостолове в період з 28.01.2017 по 01.02.2017, при цьому за актами загальної форми вагони затримувались лише у наступні періоди:

з 21:48 год. 28.01.2017 по 13:50 год. 30.01.2017 затримка за наказом №255;

з 15:50 год. 31.01.2017 по 07:15 год. 01.02.2017 затримка за наказом №276.

Весь інший час, вагони простоювали на ст. Апостолове безпідставно, жодних технологічних операцій з вагонами не проводилось, а колії на станції призначення були вільні для прийняття даних вагонів.

Позивачем були порушені вимоги ст. 41 Статуту залізниць України щодо зобов'язань в доставці вантажів за призначенням.

Позивачем не надано жодних пояснень з яких причин спірні вагони не направлялись на станцію призначення, а знаходились на підходах зазначений час і лише потім були затримані на підставі спірних наказів.

Вирішення питання, щодо наявності у залізниці можливості або її відсутності доставити спірні вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що склалася на станції призначення в момент затримки спірних вагонів на станціях підходу, відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.06.2014 №07.01-11/96/775/14 та судової практики, що склалася при розгляді судом подібних справ, потребує спеціальних знань.

Також, зазначає, що в повідомленнях про затримку спірних вагонів на ст. Апостолове зазначено, що їх «...затримано через неможливість приймання їх вантажовласником і відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення».

Відповідно до п. 6 Договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-відправних станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Тобто, зобов'язання щодо доставки вантажу, що надійшов на адресу відповідача, покладено повністю на позивача. Зазначеними вище довідками відповідач підтвердив можливість отримати ним спірні вагони, а от сам факт затримки цих вагонів свідчить лише про те, що позивачем не належним чином виконуються взяті на себе зобовязання по Договору щодо доставки вагонів своїм локомотивом вантажоодержувачу.

Скаржник вважає, що позивач не довів наявність вини ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у затримці вагонів на станціях підходу, будь які докази, що ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлялось приймати вказані вагони у матеріалах справи відсутні, навпаки існують докази (довідки), що колії на ст. Допоміжна були вільні і останній готовий був прийняти затримані вагони.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наявність вини вантажовласника (ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") є обов'язковою умовою для нарахування плати за користування вагонами.

Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зазначеними обставинам, чим порушено ст. 43 ГПК України - допущено розгляд справи без повного та всебічного дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Також скаржник зазначає, що надав суду першої інстанції відзив на позовну заяву по справі, де відобразив детальний розрахунок плати за користування вагонами за кожним актом про затримку вагонів окремо та зазначив про те, що позивач здійснив нарахування плати за користування вагонами з порушенням вимог Правил користування вагонами та контейнерами, зокрема ним було здійснено розрахунок плати за користування вагонами за сумарним часом затримки за всіма наказами, а не за кожним наказом окремо, у зв'язку з чим, нарахована плата є завищеною.

Зазначає, що загальний розмір плати за користування вагонами мав би становити 7 740,72 грн. з ПДВ, в свою чергу Позивачем нараховано суму в розмірі 20 361,84 грн. з ПДВ, тобто сума позову завищена на 11 985,48 грн. з ПДВ.

Посилання позивача на інше визначення поняття «вантаж», закладене у Правилах реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856. і твердження позивача, що порожній вагон є вантажем є необгрунтованим посиланням, оскільки згідно ст. 5 Статуту залізниць України, Правила перевезення вантажів та інші нормативних акти Мінтранс затверджує на підставі Статуту. Тому у разі суперечності нормативних актів, виданих Мінтрансом зі Статутом, слід застосовувати саме норми Статуту, як акту, який має вищу юридичну силу, оскільки він затверджений постановою Кабінету Міністрів України (ст. 5 Статуту, ч. 4 ст. 4 та ч. 1 ст. 8 ЦК України).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" збору за зберігання вантажу необгрунтовані, при цьому слід зауважити, що: одночасне стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть - співпадати у часі і одне виключає інше - неможливо одночасно користуватися річчю, яка зберігається у іншої особи - залізниці: визначення поняття «зберігання вантажу», в розумінні Позивача, не збігається з розумінням цього терміну наданого у ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України та п.1 Правил зберігання.

Однак судом першої інстанції не були прийняті до уваги доводи відповідача та не враховані приписи ст. 936 ЦК України, 306 ГК України, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку, щодо правомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 104, 107, 651 Цивільного кодексу України, п.п. 2, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами та контейнерами, ст.ст. 119, 121 Статуту залізниць України, ст. 42, 34. 43 ГПК України, рішення винесено без повного та всебічного дослідження доказів, що наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017 по справі №904/7319/17, відповідно до ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у від 04.09.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2017 року

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.10.2017 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 24.10.2017 року, у зв'язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/7319/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

25.10.2017 року розгляд справи відкладено на 13.11.2017 року.

13.11.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2017 року.

04.12.2017 року оголошено перерву до 20.12.2017 року.

В судовому засіданні 20.12.17р. присутні представники учасників апеляційного провадження надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх доводів і заперечень з посиланням на норми законодавства.

20.12.17р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017 року у справі № 904/7319/17 слід залишити без змін з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством Придніпровська залізниця (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, далі позивач, Залізниця) та Публічним акціонерним товариством Південний гірничо-збагачувальний комбінат (далі відповідач, власник колії) на підставі договору № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч від 28.11.13 Про експлуатацію залізничної підїзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (договір) склалися відносини щодо подачі і забирання вагонів.

Згідно з пунктом 4, в редакції додаткової угоди № 6 від 28.11.2013, рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії.

Вагони для підїзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6 договору).

Відповідно до п. 15, в редакції додаткової угоди № 6 від 28.11.2013, власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки(на станції призначення те на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.

Згідно п.20, в редакції додаткової угоди №6 від 18.08.2014, цей договір укладається терміном на пять років з 11.12.2013 до 10.12.2018 включно.

За залізничними накладними (а.с. 35-74) залізницею були прийняті порожні власні вагони для перевезення на адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Відповідно до зазначених накладних станція та залізниця призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9. 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, дані вагони було затримано через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у звязку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою підїзду колію.

Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення № 255 від 28.01.2017 та № 276 від 31.01.2017 (а.с. 26, 31) були надані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами. За цим фактом станціями затримки Апостолово у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 12 від 28.01.2017 та № 16 від 31.01.2017 (а.с. 29, 34) та акти загальної форми ф. ГУ-23 (а.с. 28, 33,75-89). За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника була нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 06029153, 04029138, 04029139, 17029216, 03039228 (а.с. 102-107) та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 06029034 (а.с. 108) на загальну суму 20361, 84 грн.

Відомості плати за користування вагонами працівниками ПАТ ПІВДГЗК було підписано із запереченням: З нарахованою сумою не згодні. Колії для прийому були вільні.

Відповідно до статті 908 ЦК України та статті 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Таким чином, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості, і видати їх одержувачу, зазначеного у накладній, а одержувач має права та обов'язки до залізниці, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач щодо вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Колегією суддів встановлено, що накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення видано через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил, складено акти загальної форми ГУ-23.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам ПАТ "Південний ГЗК" вручено в порядку і строки, визначені, абзацом 4 пунктом 10 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами.

Після отримання відповідачем від станції Кривий Ріг повідомлення про прибуття на його адресу порожніх власних вагонів під навантаження або навантажених вагонів під вивантаження, черговий диспетчер УЖДТ ПАТ "Південний ГЗК" зобов'язаний надати інформацію старшому прийомоздавальнику або маневровому диспетчеру станції Кривий Ріг про готовність забрати на під'їзду колію конкретні вагони. Після узгодження черговий диспетчер цеху УЖДТ комбінату відкриває "зелений" вхідний сигнал світлофору, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитувані комбінатом вагони на приймально-здавальні колії власника під'їзної колії Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Залізниця самостійно не приймає рішення про пріоритетність подавання вагонів на під'їзду колію ПАТ "Південний ГЗК".

Скаржником порушено положення пункту 8 договору про експлуатацію під'їзної колії ПАТ Південний ГЗК", а також не дотримано вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці", що унеможливило здійснити подачу вагонів зі станції Кривий Ріг на станцію Допоміжна, та визвало скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг. Факт скупчення вагонів, що надійшли на адресу ПАТ "Південний ГЗК" підтверджується, зокрема, наданим Положенням про зайнятість колій на станції Кривий Ріг за весь час затримки вагонів.

Відповідно до пунктів 3, 5 Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ПАТ "Південний ГЗК", узгодженої сторонами у справі, перегін Кривий Ріг - Допоміжна - є одноколійний, обладнаний релейним напівавтомотичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЖДТ "Південного ГЗК" по прямому міжстанційному зв'язку, або телефонному зв'язку.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації - нормативним відомчим документом Укрзалізниці, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854. У пункті 16.3 Правил технічної експлуатації зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки. Додатком № 3 до технічно-розпорядчого акта є Інструкція про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Інструкцією "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" визначено порядок відправлення поїздів на станцію Допоміжна. Згідно з пунктами 1, 4 зазначеної Інструкції, ДСП станції Кривий Ріг запитує сусідню станцію про відправлення поїзда по телефону, ДСП станції Допоміжна натискає кнопку "дача згоди", вмикається зелена лампочка "отримання згоди". Після чого ДСП станції Кривий Ріг натискає поїздну кнопку початку маршруту і здійснюється рух поїзда на станцію Допоміжна. Пунктом 8 договору "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ Південний ГЗК" передбачено обов'язок диспетчера цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомити старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг про готовність вагонів до забирання.

Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня.

Так, позивачем надано докази повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ "Південний ГЗК", які зареєстровані у книзі повідомлень форми ГУ-2.

ПАТ "Південний ГЗК" надано суду довідки (а.с. 133-134) про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти вагони зі станції Кривий Ріг, але відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту прийняття ним заходів з реагування на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

Отже, за відсутністю згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзну колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитувані вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором. Зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Кривий Ріг, згідно з технологічним процесом роботи станції, планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Згідно з пунктом 13.2.1, пунктом 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Відповідно до Роз'яснень ВГСУ від 12.06.2014 № 0701-11/96/715/14, визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Надані позивачем пояснення поїзного диспетчера свідчать про неможливість подачі вантажу, у зв'язку із зайнятістю колій станції призначення, у тому числі з вини вантажоотримувача, яким не забирались раніше подані на його адресу вагони. (т.1 а.с. 232).

Згідно ст. 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у випадку:

якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Згідно ч.1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до Листа ВГСУ від 12.06.2014 №0701-11/96/715/14 вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під'їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під'їзну колію.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів погоджуєть з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили відсутність його вини у затримці вагонів. Відповідно до матеріалів справи, затримка вагонів на станції Кривий Ріг мала місце з вини вантажоодержувача, яким несвоєчасно забирались вагони на свою під'їзду колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг.

Зауваження відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем плати за користування вагонами сумованим часом затримки, не приймається судом до уваги з огляду на таке.

Порядок нарахування плати за користування вантажними вагонами визначений в Правилах користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з пунктом 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Тобто, вагони, які затримані по наказах на станціях підходу та призначенні з вини вантажовласника-знаходяться у користуванні вантажовласника. У такому випадку плата за користування вагонами обчислюється за загальний час: з часу передачі наказу на затримку вагонів до часу закінчення затримки на підході до станції призначення.

При цьому, як вбачається із розрахунку позивача, за період часу між повторною видачею наказів на затримку вагонів плата за користування вагонами не нараховувалась.

Відповідно до абзацу третього пункту 1.6. Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 (з подальшими змінами та доповненнями) № 04-5/601"Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем збору за зберігання вантажу, оскільки порожні вагони не є вантажем, не є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги і обгрунтування їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 275, 276, 282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017р. у справі №904/7319/17-залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017р. у справі №904/7319/17-залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2017 року.

Головуючий Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль