Постанова № 71243192, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року Справа № 904/8673/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.

при секретарі: Саланжій Т.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2-53/юр від 11.01.2017 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №86 від 07.07.2017 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", на рішення господарського суду Дніпропетровської області, ухваленого суддею Воронько В.Д. 23.11.2017року, повний текст якого складено 28.11.2017 року у справі № 904/8673/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 11099683,50 грн

В судовому засіданні 20.12.2017р. було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.240, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України в редакції що набула чинності з 15.12.2017 р. ).

ВСТАНОВИВ:

28.09.2017 року Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (відповідач) про стягнення 9857622,95 грн боргу за поставлений товар та 1242060,50 грн пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року у даній справі (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 31; ідентифікаційний код 05393122) основний борг у сумі 9857622,95 грн, пеню у сумі 799365,95 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 159854,83 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач має борг перед позивачем за поставлений товар, який сплачено частково. Суд вважав обґрунтованими мотивування позивача про пропуск строку позовної давності, визнав поважними причини пропуску строку і прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року по справі 904/8673/17 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 9431398,08 грн., відмовити в задоволенні позивних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі, задовольнити клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців, розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Зокрема апелянт посилається на те, що за поставки , які були здійснені позивачем за період з 06.04.2012 по 04.09.2014 відповідач 18.10.2017 заявив про сплив позовної давності, як із сплати основної заборгованості так і пені.

За поставками в період 16.10.2014 по 27.11.2014 апелянт ( відповідач) заявив про сплив позовної давності до стягнення пені.

Наполягаючи на застосуванні позовної давності апелянт надавав як письмові, так і усні пояснення, які господарським судом не було враховано, в оскаржуваному рішенні не відображені.

Також апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги доводи відповідача ( апелянта), а прийняв до уваги виключно доводи позивача, що є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України щодо рівності та змагальності сторін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 20.12.2017 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя Білецька Л.М.( доповідач), судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 9431398,08 грн., відмовити в задоволенні позивних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі, задовольнити клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців, розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, надавши відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і вірно встановлено судом першої інстанції, що 09.06.2011року між Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", (попередня назва - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") було укладено договір поставки продукції № 1209/11/11-0250-02, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався виготовити, завантажити на транспортний засіб покупця та поставити продукцію, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених договором продукцію за ціною в кількості, асортименті та у строки, що передбачені договором.

Відповідно до п. 6.1. договору попередня оплата продукції, яка поставляється за цим договором, відповідно до специфікацій до договору здійснюється поетапно:

- 50% вартості продукції покупець здійснює на підставі виставленого рахунку в термін 5 банківських днів від дати його виставлення;

- 50% вартості продукції - по факту готовності продукції до відвантаження, на підставі письмового повідомлення постачальника про готовність продукції до поставки та на підставі виставленого рахунку в термін 5 банківських днів від дати його виставлення, якщо інші умови не передбачені в специфікації.

Відповідно до п. 6.2 договору попередня оплата за продукцію зі складу готової продукції в розмірі 100% здійснюється покупцем не пізніше ніж за 3 банківські дні до моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за реквізитами, які зазначені в рахунку.

Згідно п.9.3 договору дата поставки продукції визнається дата поставки продукції до місця поставки відповідно до базісу поставки, визначеного в специфікації.

На підставі умов договору позивач виготовив та поставив відповідачу трубну продукцію у загальній сумі 10300828,07 грн, що підтверджується :

- рахунком - фактури № 67834 від 06.04.2012 на суму 516732,58 грн, видатковою накладною №30015 від 06.04.2012 та ж/д накладною № 47872809 від 06.04.2012;

- рахунком - фактури № 67848 від 06.04.2012 на суму 331904,74 грн, видатковою накладною №40035 від 06.04.2012 та ж/д накладною № 47872791 від 06.04.2012;

- рахунком - фактури № 67849 від 06.04.2012 на суму 350560,78 грн, видатковою накладною №40036 від 06.04.2012 та ж/д накладною № 47872791 від 06.04.2012;

- рахунком - фактури № 67881 від 09.04.2012 на суму 413771,61 грн, видатковою накладною №40053 від 09.04.2012 та ж/д накладною № 47965736 від 09.04.2012;

- рахунком - фактури № 67882 від 09.04.2012 на суму 200534,44 грн, видатковою накладною № 40054 від 09.04.2012 та ж/д накладною № 47965736 від 09.04.2012;

- рахунком - фактури № 68436 від 14.05.2012 на суму 35886,95 грн, видатковою накладною №30024 від 14.05.2012, товарно - транспортною накладною серія 10 ААВ № 461293 від 14.05.2012 та довіреністю № 521/02 від 14.05.2012 на отримання товарно - матеріальних цінностей;

- рахунком - фактури № 68716 від 28.05.2012 на суму 157464,01 грн, видатковою накладною № 40191від 28.05.2012 та ж/д накладною № 46824975 від 28.05.2012;

- рахунком - фактури № 68717 від 28.05.2012 на суму 100285,12 грн, видатковою накладною №40192 від 28.05.2012 та ж/д накладною № 46824975 від 28.05.2012;

- рахунком - фактури № 68718 від 28.05.2012 на суму 37332,00 грн, видатковою накладною №40193 від 28.05.2012 та ж/д накладною № 46824975 від 28.05.2012;

- рахунком - фактури № 68711 від 28.05.2012 на суму 141561,05 грн, видатковою накладною №30085 від 28.05.2012 та ж/д накладною № 46824975 від 28.05.2012;

- рахунком - фактури № 68710 від 28.05.2012 на суму 79192,02 грн, видатковою накладною №30084 від 28.05.2012 та ж/д накладною № 46824975 від 28.05.2012;

- рахунком - фактури № 70985 від 19.10.2012 на суму 264676,14 грн, видатковою накладною №30068 від 19.10.2012 та ж/д накладною № 46061917 від 19.10.2012;

- рахунком - фактури № 70986 від 19.10.2012 на суму 209399,58 грн, видатковою накладною №30069 від 19.10.2012 та ж/д накладною № 46061917 від 19.10.2012;

- рахунком - фактури № 71547 від 28.11.2012 на суму 528120,00 грн, видатковою накладною №20036 від 28.11.2012 та ж/д накладною № 47479431 від 28.11.2012;

- рахунком - фактури № 72479 від 25.01.2013 на суму 498105,18 грн, видатковою накладною №20026 від 25.01.2013 та ж/д накладною № 46391116 від 25.01.2013;

- рахунком - фактури № 73021 від 28.02.2013 на суму 528517,87 грн, видатковою накладною №20042 від 28.02.2013 та ж/д накладною № 47624366 від 28.02.2013;

- рахунком - фактури № 74174 від 08.05.2013 на суму 82806,88 грн, видатковою накладною №30006 від 08.05.2013, товарно - транспортною накладною серія 10ААВ № 821564 від 08.05.2013 та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей №490/02 від 07.05.2013;

- рахунком - фактури № 74409 від 24.05.2013 на суму 168534,92 грн, видатковою накладною № 40107 від 24.05.2013, товарно - транспортною накладною серія 10ААВ № 821748 від 24.05.2013 та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 570/02 від 24.05.2013;

- рахунком - фактури № 74644 від 06.06.2013 на суму 71906,66 грн, видатковою накладною № 30030 від 06.06.2013, товарно - транспортною накладною серія 10ААВ № 821905 від 06.06.2013 та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 655/02 від 06.06.2013;

- рахунком - фактури № 75417 від 27.09.2013 на суму 121171,26 грн, видатковою накладною № 20059 від 27.09.2013, товарно - транспортною накладною серія 10ААВ № 822240 від 27.09.2013 та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 1213/02 від 26.09.2013;

- рахунком - фактури № 3072 від 13.11.2013 на суму 19496,44 грн, видатковою накладною № 37022 від 13.11.2013 та ж/д накладною № 45557907 від 13.11.2013;

- рахунком - фактури № 3073 від 13.11.2013 на суму 74024,82 грн, видатковою накладною № 37020 від 13.11.2013, товарно - транспортною накладною серія 10ААВ № 822654 від 13.11.2013 та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 1462/02 від 12.11.2013;

- рахунком - фактури № 75643 від 13.11.2013 на суму 227267,64 грн, видатковою накладною № 20012 від 13.11.2013 та ж/д накладною № 45557907 від 13.11.2013;

- рахунком - фактури № 75658 від 13.11.2013 на суму 70327,98 грн, видатковою накладною № 30019 від 13.11.2013, товарно - транспортною накладною серія 10ААВ № 822654 від 13.11.2013 та довіреністю № 1462/02 від 12.11.2013;

- рахунком - фактури № 75659 від 13.11.2013 на суму 229116,06 грн, видатковою накладною № 30021 від 13.11.2013 та ж/д накладною № 45557907 від 13.11.2013;

- рахунком - фактури № 75679 від 15.11.2013 на суму 20312,00 грн, видатковою накладною № 30028 від 15.11.2013, товарно - транспортною накладною серія 10АВВ №822668 від 15.11.2013 та довіреністю № 1483/02 від 15.11.2013;

- рахунком - фактури № 75846 від 27.12.2013 на суму 392466,38 грн, видатковою накладною № 40061 від 27.12.2013 та ж/д накладною № 47270517 від 27.12.2013;

- рахунком - фактури № 75848 від 27.12.2013 на суму 65228,03 грн, видатковою накладною № 20025 від 27.12.2013 та ж/д накладною № 47270517 від 27.12.2013;

- рахунком - фактури № 75857 від 27.12.2013 на суму 157230,32 грн, видатковою накладною № 30032 від 27.12.2013та ж/д накладною № 47270517 від 27.12.2013;

- рахунком - фактури № 75864 від 30.12.2013 на суму 574433,24 грн, видатковою накладною № 40067 від 30.12.2013 та ж/д накладною № 47358098 від 30.12.2013;

- рахунком - фактури № 75900 від 16.01.2014 на суму 43467,67 грн, видатковою накладною № 30007 від 16.01.2014, товарно - транспортною накладною серія 10 ААГ № 138565 та довіреністю № 1767/02 від 14.01.2014 на отримання товарно - матеріальних цінностей;

- рахунком - фактури № 75981 від 03.02.2014 на суму 638415,19 грн, видатковою накладною № 40002 від 03.02.2014 та ж/д накладною № 45548856 від 03.02.2014;

- рахунком - фактури № 76186 від 04.03.2014 на суму 105910,64 грн, видатковою накладною № 40001 від 04.02.2014 та ж/д накладною № 46674727 від 04.03.2014;

- рахунком - фактури № 76275 від 18.03.2014 на суму 118729,55 грн, видатковою накладною № 40042 від 18.03.2014 та ж/д накладною № 47194527 від 18.03.2014;

- рахунком - фактури № 76276 від 18.03.2014 на суму 110841,95 грн, видатковою накладною № 40043 від 18.03.2014 та ж/д накладною № 47194501 від 18.03.2014;

- рахунком - фактури № 76293 від 19.03.2014 на суму 109715,84 грн, видатковою накладною № 40053 від 19.03.2014 та ж/д накладною № 47231006 від 19.03.2014;

- рахунком - фактури № 76298 від 19.03.2014 на суму 5436222,91 грн, видатковою накладною № 30040 від 19.03.2014 та ж/д накладною № 47236799 від 19.03.2014;

- рахунком - фактури № 76299 від 19.03.2014 на суму 244076,88 грн, видатковою накладною № 30041 від 19.03.2014 та ж/д накладною № 47236799 від 19.03.2014;

- рахунком - фактури № 76305 від 20.03.2014 на суму 104323,04 грн, видатковою накладною № 40057 від 20.03.2014 та ж/д накладною № 47254263 від 20.03.2014;

- рахунком - фактури № 76574 від 24.04.2014 на суму 437901,17 грн, видатковою накладною № 30065 від 24.04.2014 та ж/д накладною № 45424918 від 24.04.2014;

- рахунком - фактури № 76642 від 30.04.2014 на суму 96847,78 грн, видатковою накладною № 40105 від 30.04.2014 та ж/д накладною № 45646072 від 30.04.2014;

- рахунком - фактури № 76807 від 28.05.2014 26837,94 грн, видатковою накладною № 30058 від 28.05.2014 та товарно - транспортною накладною № 264 від 28.05.2014;

- рахунком - фактури № 76820 від 30.05.2014 на суму 499,06 грн, видатковою накладною № 30065 від 30.05.2014 та ж/д накладною № 46649927 від 30.05.2014;

- рахунком - фактури № 76834 від 30.05.2014 на суму 83619,00 грн, видатковою накладною № 20045 від 30.05.2014 та ж/д накладною № 46649927 від 30.05.2014;

- рахунком - фактури № 77085 від 02.07.2014 на суму 19431,60 грн, видатковою накладною № 30006 від 02.07.2014, товарно - транспортною накладною № 402 від 02.07.2014 та довіреністю № 825/02 від 26.06.2014;

- рахунком - фактури № 77086 від 02.07.2014 на суму 10806,00 грн, видатковою накладною № 30007 від 02.07.2014, товарно - транспортною накладною № 402 від 02.07.2014 та довіреністю № 825/02 від 26.06.20144;

- рахунком - фактури № 77289 від 28.07.2014 на суму 80515,02 грн, видатковою накладною № 30066 від 28.07.2014, товарно - транспортною накладною № 506 від 28.07.2014 та довіреністю № 972/02 від 28.07.2014;

- рахунком - фактури № 77344 від 08.08.2014 на суму 39622,00 грн, видатковою накладною № 30014 від 08.08.2014, товарно - транспортною накладною № 551 від 8.08.2014 та довіреністю № 1041/02 від 08.08.2014;

- рахунком - фактури № 77388 від 14.08.2014 на суму 18652,92 грн, видатковою накладною № 30033 від 14.08.2014, товарно - транспортною накладною № 576 від 14.08.2014 та довіреністю № 1079/02 від 14.08.2014;

- рахунком - фактури № 77543 від 04.09.2014 на суму 12190,44 грн, видатковою накладною № 40013 від 04.09.2014, товарно - транспортною накладною № 657 від 04.09.2014 та довіреністю № 1190/02 від 04.09.2014;

- рахунком - фактури № 77717 від 16.10.2014 на суму 17002,44 грн, видатковою накладною № 30032 від 16.10.2014, товарно - транспортною накладною № 785 від 16.10.2014 та довіреністю № 1427/02 від 16.10.2014;

- рахунком - фактури № 77933 від 27.11.2014 на суму 409222,43 грн, видатковою накладною № 30059 від 27.11.2014, товарно - транспортною накладною № 908 від 27.11.2014 та довіреністю № 1643/02 від 27.11.2014.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач здійснив оплату товару лише частково на суму 443205,12 грн. (т.2 а.с. 111-132), в результаті чого виникла заборгованість у сумі 9857622,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обовязку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та оостаннім не оспорений. Відповідач достеменно обізнаний, що строк оплати товару настав.

Відповідач в обумовлений в договорі строк, оплату в повному обсязі не здійснив.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 11.06.2012 по 28.09.2012 відповідачем було частково погашено заборгованість за поставлену продукцію у сумі 443205,12 грн. Після цього представниками сторін проводились неодноразові усні перемовини щодо погашення решти заборгованості. Представники відповідача надали йому гарантії вирішення проблеми погашення заборгованості шляхом заліку зустрічних вимог (заява від 24.06.2016). За змістом цієї заяви, відповідач зараховує свої боргові забов'язання перед позивачем по договору № 11-1250-02-1209/11 в рахунок погашення забов'язань позивача перед відповідачем за договорами № 13-2454-01,14-0492-01 та 14-0506-01. Таким чином, проведенням розрахунків за частину поставленої продукції, наданням гарантій по оплаті залишку боргу під час перемовин між представниками сторін, поданням заяви про проведення заліку зустрічних вимог відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Наразі відповідних доказів на підтвердження проведення заліку зустрічних вимог матеріали справи не містять.

Основний довід апеляційної скарги відповідача ґрунтується на його незгоді з висновком місцевого господарського суду щодо поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності і, у звязку з цим, необхідності його поновлення і захисту прав позивача.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність і остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть траплятися, у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкон» проти Росії; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема, вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникнути, якби суди мусили ухвалити судові рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу».(Snubbings and Others v The United Kingdom, no.22083/93, §51 ECHR, 1996-V (Electronic resource).

Проте спливання терміну позовної давності не означає автоматичне припинення права позивача поновити порушене право і обовязку відповідача поновити його. Баланс інтересів сторін має бути враховано.

Так, судом першої інстанції здійснено обґрунтоване посилання на ч.1ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав і свобод, яка захищає право особи володіти своїм майном.

У контексті правовідносин між сторонами у договорі було обумовлено проведення 100% передоплати на підставі виставлених рахунків. У ході виконання договору сторони змінили порядок оплати, внаслідок чого товар був поставлений і прийнятий відповідачем без передоплати у період з 06.04.2012 (найбільш рання поставка) по 27.11.2014 (найбільш пізня поставка).

За таких обставин обовязок оплатити товар у відповідача виник з моменту його прийняття, і з цього ж моменту розпочинається і перебіг позовної давності.

28 вересня 2017 року позивач подав позов до відповідача. За найбільш ранніми поставками 2012 року строк позовної давності сплинув 06.04.2015.

За вимогами щодо сплати поставок, що були здійснені у 2013 році, позовна давність перервалася, оскільки у червні 2016 року відповідачем була направлена заява про залік зустрічних вимог, отже наявні підстави для застосування ст.264 ЦК України, яка передбачає переривання терміну позовної давності вчиненням особою дій, що свідчать про визнання свого боргу (т.2 а.с.54).

За практикою Європейського Суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів, через сплив часу.

У справі, що розгадається, сторони не втратили інтерес до своїх правовідносин, що виникли на підставі договору поставки від 09.06.2011, і листом від 24.06.2016 (т.2 а.с.54) відповідач визнає борг за рахунками періоду 2012 року, строк оплати яких з урахуванням трирічного терміну позовної давності сплив у 2015 році.

З цього можна зробити висновок, що у правовідношеннях між сторонами відсутні події «далекого минулого» або «ненадійність доказів», щоб могло спричинити перешкоду до стягнення боргу і захисту порушеного права позивача.

Частиною 1, 2 ст.2 Господарського процесуального кодексу визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Зі змісту ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 у справі №904/4592/15 (суддя Примак С.А.) (т.2 а.с.55) вбачається, що кредиторська заборгованість позивача формувалася протягом значного періоду 2012-2015р.р., що призвело до його банкрутства, отже, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача через стан його стійкої неплатоспроможності.

Колегія суддів враховує, що незважаючи на кризові та інфляційні явища в економіці України періоду 2012-2014 років, позивач виконував свої зобовязання щодо поставок продукції, у той час, як відповідач ухилявся від її оплати, що у системному взаємозвязку з іншими факторами в подальшому призвело до неплатоспроможності боржника (позивача) (т.2 а.с.103-108).

Також колегія суддів враховує, що з 2014 року банківський рахунок позивача в ПАТ «Акта Банк» заблокований у звязку з виведенням цього банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації і позивач позбавлений можливості здійснити розрахунково-касове обслуговування за договором №300622 від 16.07.2009 (т.2 а.с.156).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за поставку товару в сумі 9857622,95 грн.

Відповідач скаржиться на відмову у розстрочці виконання рішення на 6 місяців, посилаючись на скрутне фінансове становище, проте відповідного графіку не надав та не вказав, у яких саме місяцях та в яких частках має бути сплачена заборгованість, адже розстрочка передбачає саме сплату боргу частинами.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Однак, відповідачем не подано будь-яких доказів, на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим на даний час чи в майбутньому.

Скрутне фінансове становище само по собі не є винятковим випадком, що ускладнює виконання рішення.

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено право господарського суду на підставі статті 121 ГПК за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарській суд України у справах № 910/17008/14 (постанова від 25.02.2015) та № 910/15873/14 (постанова від 24.07.2014).

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не надано належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду, а посилання на складне фінансове становище підприємства не є доказом неможливості виконання рішення та не підтверджується відповідними доказами. До того ж, останнім не надано доказів того, що в нього відсутнє майно, за рахунок якого можливо погасити заборгованість перед позивачем.

Посилання відповідача на те, що позивач не скористався можливістю розстрочити або відстрочити судовий збір не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриману продукцію.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року у справі № 904/8673/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2017 року.

Головуючий суддяЛ.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд