Рішення № 71242318, 06.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/19084/17

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ ЛТД"

про стягнення 5 892,57 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Кривошея Д.А. - за довіреністю №220/381/д від 04.11.2016 року;

від відповідача: Борбат Ю.В. за довіреністю від 22.06.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ ЛТД" про стягнення 5 892,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо вчасної поставки товару згідно умов Договору №286/12/16/21 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 05.10.2016 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 5 892,57 грн. - пені, 1 600,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.11.2017 року.

В судовому засіданні 28.11.2017 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 28.11.2017 оголошено перерву до 06.12.2017 року.

В судовому засіданні 06.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 06.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2016 року між Міністерством оборони України (далі по тексту - Позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ""ПРОЛОГ ЛТД" (далі - відповідач, покупець) укладено Договір №286/12/16/21 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого (п.1.1. Договору) Постачальник зобов'язався у 2016 році поставити Замовнику теплообмінники; установки для кондиціювання повітря непобутові, непобутове холодильне та морозильне устаткування (холодильне та морозильне обладнання, шафи холодильні середньотемпературні ємністю 500-600 л), а саме: шафи холодильні середньотемпературні ємністю 600 л ШХС-0,6) (далі - Товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в Договорі.

Відповідно до специфікації товару (п. 1.2 Договору) та Додатку 12.1.1. до Договору загальна кількість Товару для постачання - 30 шт., вартістю 629 100,00 грн. (з ПДВ), строк (термін) постачання до 30.10.2016 (включно).

Товар постачається на умовах ОБР - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору приймання товару оформлюється актом приймання, який складає одержувач Замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару. Належним чином оформлені документи (акт приймання, видаткова накладна Постачальника та повідомлення-підтвердження є підтвердження приймання товару.

Так, місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, яка є невід'ємною часиною Договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувача Замовника та черговості відвантажень.

Відповідно до п.п. 6.3.1 постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені Договором.

Однак, зобов'язання з постачання Товару виконані з порушенням строків, що підтверджується Актами приймального контролю (якості), а саме:

- відповідно до Акту приймання №252 від 15.11.2016 року товар в кількості 9 шт. на суму 188 730,00 грн. завезено на в/склад (в/ч А1329) 15.11.2016 року, тобто з запізненням на 15 діб;

- відповідно до Акту приймання №149 від 22.11.2016 року товар в кількості 5 шт. на суму 104 850,00 грн. завезено на в/склад (в/ч А2756) 22.11.2016 року, тобто з запізненням на 22 доби;

- відповідно до Акту приймання №455 від 09.11.2016 року товар в кількості 4 шт. на суму 83 880,00 грн. завезено на в/склад (в/ч А2678) 09.11.2016 року, тобто з запізненням на 9 діб.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо вчасної доставки товару, відповідно до умов Договору, позивачем відповідачу нараховано штрафні санкції (пеню) в розмірі 5 892,57 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем порушено умови Договору в частині своєчасної поставки Товару.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись п.7.3.7. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за його розрахунками становить 5 892,57 грн.

Згідно з п.7.3.7. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивачем, в зв'язку з порушенням умов Договору відповідачем в частині своєчасної поставки товару, направлено відповідачу претензії про сплату пені на суму 5 807,69 грн., відповідачем оплачено штрафні санкції (пеня) за порушення зобов'язання в розмірі 5 807,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №378 від 21.12.2016 року на суму 5807,69 грн. та меморіальним ордером №3212212 від 22.12.2016 року на суму 5 807,69 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, відповідачем виплачено позивачу 5 807,69 грн. пені за порушення строків поставки товару, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і за розрахунком суду становлять 84,88 грн. (5 892,57 грн. - 5 807,69 = 84,88 грн.)

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ ЛТД" (01103, м. Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ , будинок 18-А; код ЄДРПОУ 16282325) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) 84 (вісімдесят чотири) грн. 88 коп. - пені, 23 (двадцять три) грн. 05 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 22.12.2017 року.