Рішення № 71242215, 14.12.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 906/920/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: 1) не з'явився

2) не з'явився

3) ОСОБА_1 - дов. № 826 від 30.12.2016;

ОСОБА_2 - дов. № 827 від 30.12.2016

4) ОСОБА_3 - дов від 13.12.2017

від відповідача: 1) не з'явився

2) не з'явився

3) ОСОБА_4 - дов. № 9 від 03.10.2017

прокурор: Рудик В.Р. - посв. № 033462 від 18.05.2005

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі:

1) Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (м. Житомир)

2) Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир)

3) Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (м. Житомир)

4) Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (м. Житомир)

до 1) Житомирської районної державної адміністрації (м. Житомир)

2) Кам'янської сільської ради Житомирського району (с.Кам'янка Житомирського району)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (м. Житомир)

про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 08.06.2007 № 544 та від 13.08.2007 № 791, визнання недійсним акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.07.2007, визнання незаконним та скасування рішення від 20.09.2007 №1

Розгляд справи здійснюється поза межами строків, передбачених ст. 69 ГПК України, згідно положень вказаної Конвенції та конституційних засад, які мають найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).

У вересні 2016 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Житомирської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Житомирське лісове господарство, Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства з позовом до Житомирської районної державної адміністрації, Камянської сільської ради Житомирського району та товариства з обмеженою відповідальністю Домінвест про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 08.06.2007 №544 та першого заступника голови Житомирської районної державної адміністрації від 13.08.2007 № 791; визнання недійсним акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта - спортивно-оздоровчого комплексу У Петровича від 27.07.2007; визнання незаконним та скасування рішення виконкому Камянської сільської ради Житомирського району від 20.09.2007 № 147, яким надано погодження товариству з обмеженою відповідальністю Домінвест на виготовлення свідоцтва про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс У Петровича.

Заявою від 07.10.2016 № 05/2-1217-16 про зміну предмета позову прокурор просив також визнати незаконним та скасувати рішення Камянської сільської ради Житомирського району від 20.09.2007 № 64.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях № 05/2-1217-16 від 01.11.2017. Щодо застосування строку позовної давності зазначив, що він не підлягає застосуванню, оскільки про виявлені порушення прокуратурами стало відомо у листопаді 2012 року при здійсненні перевірок.

Позивач 1, 2, відповідач 1, 2 повноважних представників в судове засідання не направили, вимог ухвал суду не виконали. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник першого позивача клопотанням від 08.11.2017 № 1006-4-16/3343/17 просив розгляд справи здійснювати без участі представника. Інші учасники процесу про причини неявки не повідомили, хоча про час і місце засідання суду повідомлені своєчасно та належним чином.

Представники третього та четвертого позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Заперечили щодо застосування строку позовної давності.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Зокрема зазначив, що прокурор не обґрунтував підстави звернення прокурора в інтересах юридичних осіб та наявність підстав для здійснення представництва у суді. Також, зазначив, що будівництво об'єкту здійснено на підставі належних дозвільних документів. Проведено обстеження об'єкту та прийнято в експлуатацію у 2007 році.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, прокуратурою Житомирського району із залученням контролюючих органів у 2012 році проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства Житомирською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження від 13.08.2007 №791 "Про затвердження актів державної приймальної комісії", розпорядження від 08.06.2007 №544 та рішення виконкому Кам'янської сільської ради від 20.09.2007 №147.

У ході перевірки встановлено, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 08.06.2007 №544 утворено державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", що знаходиться у 29 кварталі Богунського лісництва на території Кам'янської сільради Житомирського району.

Як вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", його складено 27.07.2007, а затверджено розпорядженням першого заступника голови Житомирської районної державної адміністрації від 13.08.2007 №791.

Поряд із тим, проведеною перевіркою встановлено, що розпорядженням голови Черняхівської райдержадміністрації від 15.02.2007 №65 утворено державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", що знаходиться у с.Вишпіль Черняхівського району Житомирської області. У подальшому 10.08.2007 складено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", а розпорядженням голови Черняхівської районної державної адміністрації від 15.08.2007 №298 затверджено вказаний акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта "Спортивно-оздоровчий комплекс, база "У Петровича" в с.Вишпіль Черняхівського району та прийнято об'єкт в експлуатацію.

Проведеною перевіркою встановлено, що закінчений будівництвом об'єкт - комплекс "У Петровича" (на даний час - "Чудодієво") являє собою єдиний цілісний готельно-ресторанний комплекс та фактично розташований на території двох районів - Черняхівського та Житомирського.

Як вбачається з оспорюваного акту введення в експлуатацію вказаної нерухомості, а також акту введення в експлуатацію частини цього ж об'єкту, розташованої на території Черняхівського району Житомирської області, проектувальником (автором проекту) в обох випадках є головний інженер проекту Приватного підприємства "Здобуток-П" ОСОБА_5. Таким чином, вже на стадії проекту база відпочинку створювалась як єдине ціле.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи комплекс складається з наступних об'єктів, які введені в експлуатацію у 2007 році: літ.А - їдальня, літ.Б, В, Д, X, III - будинки відпочинку, літ.Г - літня кухня, літ.Е - мала колиба, літ.Ж - велика колиба, літ.З - банний комплекс, літ.К, очисні споруди, літ.Л - дровідник, літ.М - будинок охорони, літ.П - погріб, літ.Р - нижня стріл. Споруда, літ.С - верхня стріл.споруда, літ.Т - траншея, літ.У, У' - туалети, літ.Ф - конюшня.

Факт введення в експлуатацію бази відпочинку як цілісного майнового комплексу підтверджується листами директора ТОВ "Домінвест" ОСОБА_6 від 06.11.2006, адресованими начальнику Житомирського ОМБТІ.

У ході проведення наприкінці 2012 року прокуратурами Житомирського та Черняхівського районів перевірки дотримання вимог чинного законодавства ТОВ "Домінвест" встановлено, що будівлі, які відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи позначені літерами А, Б, В, Д, X, Ш, Г, Е, П розташовані на території Житомирського району, а літерами Ж, З, К, Л, М, Р, С, Т, У, У', Ф - на території Черняхівського району. Викладене підтверджується актом обстеження від 09.11.2012, складеним спеціалістами Житомирського ОМБТІ, Держсільгоспінспекції у Житомирській області, державними інспекторами охорони навколишнього природного середовища у Житомирській області, за участі директора ТОВ "Домінвест" ОСОБА_6

Таким чином, безспірним є факт розташування частини приміщень - їдальні, будинків відпочинку тощо на території Житомирського району, а очисних споруд, які призначення для забезпечення функціонування вказаних приміщень - на території Черняхівського району. Викладені обставини підтверджують доводи про те, що база відпочинку проектувалась, будувалась та вводилась у експлуатацію саме як цілісний, неподільний майновий комплекс.

Необхідно зазначити, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" визначає цілісний майновий комплекс (ЦМК) як господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Також згідно пункту 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ЦМК це об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність.

Оскільки призначення введеного в експлуатацію об'єкта, розташованого на території двох районів спільне - задоволення рекреаційних, культурних, оздоровчих потреб населення, він є цілісним майновим комплексом.

Дані обставини підтверджуються також договором про постачання електроенергії, укладеним між ТОВ "Домінвест" та ПАТ "F.K "Житомиробленерго" №124 від 05.11.2006. Підключення спортивно - оздоровчого комплексу до мережі електропостачання можливе лише Черняхівським РЕМ, оскільки частина комплексу, що розташована на території Житомирського району, знаходиться на землях лісового фонду, а частина бази відпочинку, що розміщена на території Черняхівського району поблизу с.Вишпіль. Тобто, єдність мережі електропостачання обох частин спортивно-оздоровчого комплексу свідчить про те, що його проектували та зводили як єдиний неподільний комплекс, об'єднаний не лише спільним функціональним призначенням, а й інженерними комунікаціями.

Відповідно до п.11 чинного на момент прийняття райдержадміністраціями вищевказаних розпоряджень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243 (далі - Порядок), у разі коли закінчений будівництвом об'єкт розташовано на території двох і більше районів як єдине ціле, державну приймальну комісію утворює відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація. Тобто, в даному випадку розпорядження про утворення державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" та розпорядження про затвердження акту державної приймальної комісії мало прийматись Житомирською облдержадміністрацією.

Відповідно до ч.З ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Як встановлено ч.2 ст.6 вказаного Закону, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Частиною 2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Враховуючи викладене, Житомирською районною державною адміністрацією порушено вищевказані вимоги Закону і Порядку та прийнято розпорядження від 08.06.2007 №544, яким утворено державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", а також розпорядження віл 13.08.2007 №791, яким затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича".

Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Призначення зазначеного об'єкта, який розташований на території двох суміжних районів, є надання спортивно-оздоровчих та інших послуг населенню, приміщення, які розташовані на території різних адміністративно-територіальних одиниць є єдиним механізмом для надання певних послуг та існувати один без одного не можуть, а тому об'єкт є цілісним майновим комплексом.

Таким чином, Житомирською райдержадміністрацією фактично перевищено надані їй повноваження, а тому вищевказані розпорядження є протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він, по-перше, суперечить актам цивільного законодавства та, по-друге, порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.ст.153,155 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з тим, відповідачами заявлені клопотання про застосування строку позовної давності у справі № 906/920/16 (т.2 а.с.4-5, 75-76, т.3 а.с. 13-15).

Прокурор заперечив щодо застосування строку позовної давності, з підстав викладених у листі № 05/2-1217-16 від 08.11.2016 (т.2 а.с. 117-118).

Позивач - ДП "Житомирське лісове господарство" у поясненнях заперечили щодо застосування строку позовної давності, про своє порушене право дізналися при зверненні прокурора з позовом до суду (т.3 а.с. 231-232).

Представник позивача - Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства в судовому засіданні також заперечив щодо застосування строку позовної давності, вказавши на те, що про порушене право підприємство дізналося з позовної заяви прокурора.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015 № 01-06/1837/15, за змістом частин першої, другої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності повинен обчислюватися з дати, коли саме позивачу (тобто органу, в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору.

Частинами третьою - п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі предявлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, позовна давність повязується із судовим захистом субєктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне субєктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобовязаної особи.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі Міністерства, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України (від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі №3-21гс15, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як обєктивні (сам факт порушення права), так і субєктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти; порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України, про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічна позиція викладена у постанові ВСУ від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Підставою для подання позову у справі, яка розглядається, є незаконні розпорядження та введення в експлуатацію закінченого будівництвом ЦМК.

Так, господарський суд доходить висновку, що трьох річний строк позовної давності слід обраховувати саме від дати введення в експлуатацію закінченого будівництвом ЦМК - 13.08.2007, тобто позовна давність сплинула 13.08.2010.

Прокурор в особі позивачів звернувся з позовом до суду 15.09.2016, відтак строк позовної давності пропущений.

Заперечення представників позивачів, що про своє порушене право їм стало відомо після звернення прокурора з позовом до суду не приймаються судом до уваги, оскільки позивачами не доведено той факт, що вони не могли дізнатися про порушення свого цивільного права раніше.

Строк давності по цих вимогах не поновлений, є пропущеним, поважність причин пропуску позовної давності позивачі не підтвердили та клопотань щодо відновлення строку позовної давності від позивачів не надходило.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Враховуючи викладене, господарський суд в задоволенні позову відмовляє за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.12.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2-8 - сторонам ( рек.з повід.)

9- прокурору прокуратури Жит. обл. ОСОБА_7 особисто