Ухвала суду № 71241181, 22.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

22 грудня 2017 року м. Київ № 826/16348/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., позовною заявою та доданими до неї матеріалами, розглянувши, зокрема, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору в адміністративній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 №000509223 та №0005102203, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 №000509223 та №0005102203.

Одночасно з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Клопотання мотивоване скрутним матеріальним становищем позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року відкрито провадження у адміністративній справі, зазначено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

При вирішенні заявленого позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту – КАС України 15.12.2017), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно п.12 ч.1 Розділу VII Перехідних положень заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України (в редакції від 15.12.2017) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України (в редакції від 15.12.2017) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.133 КАС України (в редакції від 15.12.2017) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне положення закріплено і в ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Наведені положення КАС України в чинній редакції, кореспондуються з нормами, що були закріплені в ч.1 ст.6, ч.3 ст.106, п.5 ч.1 ст.106, ч.1 ст.88 КАС України в редакції від 03.08.2017 року.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що при зверненні до суду з адміністративним позовом має бути сплачено судовий збір.

Водночас, зазначена вимога не є абсолютною і має застосуватися з урахуванням принципу гарантування права особи на доступ до правосуддя, який регламентований ч.1 ст.55 Конституції України та ч.1 ст.3 КАС України (в редакції від 15.12.2017).

При цьому, для забезпечення реалізації зазначеного права особи адміністративні суди наділені повноваженнями, зокрема щодо звільнення від сплати судового збору і єдиною визначальною правовою підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони, а саме обставини, що підтверджують факт перебування її у важкому фінансовому становищі або те, що сплата судового збору для неї є вкрай обтяжливою. Саме такі обставини є поважними причинами несплати судового збору та мають бути враховані судом.

Зважаючи на мотиви, наведені позивачем в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку, що в даному випадку, наявні достатні та необхідні правові підстави вважати, що сплата судового збору для позивача є вкрай обтяжливою, а доводи його клопотання про відстрочення сплати судового збору – обґрунтованими і такими, що підтверджуються відповідними доказами.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», в якому Суд зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Беллет проти Франції», Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З огляду на наведене, суд, вживаючи всіх можливих і необхідних регламентованих чинним законодавством заходів для забезпечення реалізації конституційного права позивача на доступ до правосуддя вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та відстрочити йому оплату судових витрат у даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.133, 243, 248 КАС України (в редакції від 15.12.2017), Окружний адміністративний суд міста Києва –

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

Відстрочити сплату судового збору Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» до дня ухвалення судового рішення у справі.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.А. Добрівська