Ухвала суду № 71240324, 22.12.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Справа № 819/1228/17

22 грудня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Осташ А.В., за участі секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника позивача - Стрижак О.В., представника відповідача - Чопея М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 20.07.2017 звернувся Державна служба України з безпеки на транспорті з адміністративним позовом до Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 47428,00 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2017 провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2017 провадження у справі № 819/1228/17 зупинено до набрання законної сили постанови суду у справі №819/827/17 за позовом приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 06.05.2017 року №19.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, зокрема зазначив, що 06.05.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області було зупинено т/з марки DAF, д.р.н. ВО 8891АР для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також для проведення габаритно-вагового контролю на автомобільних вагах транспортного засобу відповідача, у ході якої встановлено перевищення вагових обмежень. За результатами перевірки складено акт про перевищення загальної маси транспортного засобу, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, у якому визначено плату за проїзд у розмірі 1638,81 євро. У зв'язку з несплатою відповідачем визначених розрахунком сум у місячний строк у добровільному порядку, позивач звернувся до суду.

Представник відповідача проти позову заперечив, зокрема в судовому засіданні пояснив, що відповідно до статті 5 КАС, суб'єкти владних повноважень мають право звертатися адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Проте, жодним законом позивачу не надано право звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, у разі якщо плату не внесено власником транспортних засобів. Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі № 819/1228/17, з огляду на наступне.

З матеріалів справи випливає, що позивач звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 47428,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

У відповідності до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Водночас суд зазначає, що згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2147-VIII завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи наявність підстав для закриття провадження у справі, суд застосовує також процесуальні норми, які були визначені КАС в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, оскільки адміністративний позов був поданий та провадження у справі було відкрито на підставі норм КАС, що були чинними станом на 10 серпня 2017 року (дата відкриття провадження у справі).

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на час звернення до суду, далі - КАС №2747-IV) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС №2747-IV юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС №2747-IV).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Між тим, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Відповідно до частини 4 статті 50 КАС №2747-IV, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Суд зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Як вбачається із матеріалів Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів, а саме: про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом. Тобто за своєю суттю даний спір є спором про відшкодування шкоди.

Приписами частини другої статті 21 КАС №2747-IV встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно-правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 року у справі №813/4972/13-а.

Так, за пунктом 5 частини четвертої статті 50 КАС №2747-IV суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності у випадках, визначених законом.

Частиною 3 статті 6 КАС №2747-IV було передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звертатися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Аналогічне закріплення, але в більш категоричній формі, дана норма знайшла своє відображення в статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (чинного на даний час), де, зокрема, зазначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звертатися адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, звернення до суду є способом реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень, а тому повинно відбуватися у межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом.

Водночас суд зазначає, що ні в Законі України "Про дорожній рух", ні в жодному іншому нормативно-правовому акті, у тому числі підзаконному, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, не передбачено право Державної служби України з безпеки на транспорті звертатися до суду з позовом до юридичних та фізичних осіб про стягнення плати за проїзд.

Крім того, відповідно до підпункту 27 пункту 5 вказаного Положення Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює лише нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, спірні правовідносини стосовно стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (редакція від 15.12.17) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема: інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на даний час) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" про стягнення плати за проїзд автомобільним транспортом в сумі 47 428 грн., закрити у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

2. Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору відноситься до юрисдикції господарського суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

суддя Осташ А.В.