Рішення № 71240269, 22.12.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року справа № 802/2191/17-а

провадження № 2-іс/811/51/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Петренко О.С.

за участю секретаря – Толстової О.І.

представника позивача – клопотання без участі,

представника відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за заявою : Головного управління ДФС у Вінницькій області

до відповідача: ПП “Бершадський відгодівельний комплекс”

про зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2017 року Головне управління ДФС у Вінницькій області звернулось з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках ПП "Бершадський відгодівельний комплекс", шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банківських установах.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що платник податків допустив неналежне виконання податкового обов'язку при здійсненні контролю за податковою дисципліною, створивши перешкоди у ненадані документів для проведення опису майна у податкову заставу. Вказана обставина, на думку заявника, є визначеною законом підставою для накладення арешту на кошти платника у банківській установі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду на 29.11.2017 року.

29.11.2017 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду подання Головного управління ДФС у Вінницькій області до ПП “Бершадський відгодівельний комплекс” про зупинення видаткових операцій передане на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду вищевказане подання прийнято до провадження та , після усунення недоліків, призначено до судового розгляду на 22.12.2017 року.

Представник заявника звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав своє звернення, просив вимоги задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача до суду не з'явився, був повідомлений належним чином /а.с.112/, про що є підтвердження у матеріалах справи. Також матеріали справи містять заперечення на вказане звернення /а.с.64/.

Дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Станом на час звернення до суду, ПП "Бершадський відгодівельний комплекс" має податковий борг в сумі 25794997,09 грн., на підтвердження чого заявником надано довідку /а.с. 8/.

ГУ ДФС у Вінницькій області була направлена підприємству податкова вимога № 121673-02 від 10.11.2017 року цінним листом на адресу - Вінницька область, Бершадський район, с. Флорине, вул. Пархоменко 22, який повернувся за причиною - "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" /а.с.45-47/.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи ПП "Бершадський відгодівельний комплекс" зазначено - Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родімцева 100А, що також зазначено і в статуті приватного підприємства /а.с. 69-81/.

10 листопада 2017 року виконуючим обов'язки заступника начальника ГУ ДФС у Вінницькій області винесено рішення №177 про опис майна у податкову заставу /а.с.38/.

Листом за вихідним номером 4758/10/02-32-51-03 від 10.11.2017 року, який також було направлено на адресу - Вінницька область, Бершадський район, с. Флорине, вул. Пархоменко 22, повідомлено підприємство про те, що 27.11.2017 року о11 годині 00 хвилин за юридичною адресою - с. Флорине, вул. Пархоменко 22, буде здійснено опис майна в податкову заставу /а.с. 44/.

27.11.2017 року податковим керуючим/посадовою (службовою) особою контролюючого органу було складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу /а.с.39/.

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Так, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.6.1 ст.6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з приписами п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу вимог п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом платника податків (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суду не надано доказів надіслання заявником податкової вимоги підприємству саме за юридичною адресою - Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родімцева 100А, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але надано за іншою адресою - Вінницька область, Бершадський район, с. Флорине, вул. Пархоменко 22.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 ПК України).

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

За приписами п.89.4 ст.89 ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

Приписами п. 91.1 ст. 91 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Пунктом 91.3 цієї ж статті передбачено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право залучати до опису майна платника податків не менш як двох понятих.

Судом встановлено, що опис майна в податкову заставу повинен був здійснений за юридичною адресою підприємства /а.с.44/, але з цього приводу акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу не відповідає вимога Податкового кодексу України, оскільки складений одноособово.

Якщо ж такий акт складений на підставі ненадання документів, необхідних для такого опису, то заявником, в якості доказу, не надано листа, надісланого за юридичною адресою - Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родімцева 100А, щодо витребування таких документів.

Аналіз наведених норм ПК України вказує, що право контролюючого органу на звернення до суду з заявою про зупинення видаткових операцій платника податків на його рахунках у зв'язку з перешкоджанням виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, може бути реалізовано виключно по відношенню до платника податків, який має податковий борг.

Проте, суд звертає увагу заявника, що наявність податкового боргу не є беззаперечною підставою для зупинення видаткових операцій платника податків на його рахунках, необхідно довести ще й перешкоджання виконанню податковим керуючим своїх повноважень.

З огляду на викладене, заява в частині зупинення видаткових операцій задоволенню не підлягає.

Проте, суд звертає увагу заявника, що ним не зазначено жодного з рахунків підприємства, на кошти та інші цінності якого, на його думку, необхідно накласти арешт.

Приписами розділу V Податкового кодексу України, норми якого регламентують правовідносини, зокрема, з приводу справляння податку на додану вартість, не передбачено можливості накладення арешту на такий рахунок.

При цьому, суд наголошує, що за змістом норм розділу V Податкового кодексу України арешт коштів на такому рахунку однозначно спричинить неминучу та нездоланну ніякими засобами неможливість виконання особою обов'язків платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.3 ст.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21,12.2003р. за №1172/8493; далі за текстом - Інструкція №492).

Згідно з п.1.8 Інструкції №492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.18 Інструкції №492 указано, що у разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.

З наведеного слідує, що кожен рахунок платника податків в установі банку має свій унікальний номер, який ідентифікує саме цей рахунок з поміж усіх інших.

За правилом ч.1 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Аналізуючи положення наведених норм права, суд дійшов висновку, що у порядку ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладений виключно на діючий на конкретно ідентифікований рахунок платника податків у банківській установі.

Статтею 94 Податкового кодексу України взагалі передбачена можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків. Можливість прийняття рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.

З огляду на викладене, позов в частині вимоги про зупинення видаткових операцій саме шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності задоволенню не підлягає.

Із судовою практикою ЄСПЛ, заснованою на принципах Європейської конвенції з прав людини, узгоджується і стаття 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати "відповідні гарантії" проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.

Презумпція невинуватості юридичних та фізичних осіб у сфері публічно правових відносин з боку держави закріплена ч. 2 ст. 71 КАС України.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається заявник як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 244-246,283 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені заяви Головного управління ДФС у Вінницькій області до ПП “Бершадський відгодівельний комплекс” про зупинення видаткових операцій – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.283 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 10 – денний строк з дня його проголошення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_1