Постанова № 71240178, 06.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м.Київ 810/3821/17

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Панової Г.В., суддів: Лисенко В.І., Кушнової А.О., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників сторін:

від відповідача - 1 - не з'явились,

від відповідача - 2 - Платова Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області

до Міністерства юстиції України,

Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі -відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 3254/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно";

- зобов'язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 жовтня 2017 року Міністерством юстиції України було прийнято Наказ № 3254/5 відповідно до змісту якого відповідачем вирішено тимчасово заблокувати йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

На виконання приписів вказаного наказу ДП «Національні інформаційні системи» 24 жовтня 2017 року було заблоковано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала довідка складена 12.10.2017 Комісією «за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора-приватного нотаріуса Києво - Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1».

Разом з цим, позивач зауважив, що підставою для проведення зазначеної камеральної перевірки слугував Акт «За результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1».

Позивач стверджує, що тексти Акта моніторингу реєстраційних дій та довідки, складеної за результатом проведення камеральної перевірки, є майже ідентичними. Таким чином, позивач вважає, що члени Комісії не ознайомлювались з електронними копіями документів, на підставі яких ним проводились реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів.

За наведених обставин, позивач вказує, що камеральна перевірка Комісією не проводилась, а тому згідно з вимогами чинного законодавства підстави для видання оскаржуваного наказу - відсутні

Разом з цим, позивач звертав увагу суду, що оскаржуване рішення Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 3254/5 не містить жодних мотивів відносно його прийняття, що є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, пункту 10 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що вказаний наказ прийнято з порушенням встановленої процедури та перевищенням відповідачем наданих йому повноважень та здійсненням їх у спосіб, не передбачений законом.

Відповідач - 1 адміністративного позову не визнав та надав суду письмові заперечення відповідно до змісту яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині до Міністерства юстиції України.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що у ході проведення камеральної перевірки реєстраційних дій, вчинених приватним нотаріусом ОСОБА_1 було виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства, а саме: статей 10, 16, 18, 23, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004, а також пунктів 32, 56 Порядку № 1141 від 26.10.2011.

Таким чином, відповідач - 1 стверджує, що за результатами проведення камеральної перевірки приватного нотаріуса, в порядку статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990, Міністерством юстиції України на підставі довідки комісії було прийнято мотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на - нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці, у формі наказу № 3254/5.

Отже, посилаючись на норми діючого законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідач - 1 переконаний, що наказ "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" було прийнято контролючим органом в межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами законодавства, у тому числі, із дотриманням встановленої процедури.

За наведених обставин, Міністерство юстиції України вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач - 2 адміністративного позову також не визнав, надав суду письмові заперечення відповідно до змісту яких просив суд визнати ДП «НАІС» неналежним відповідачем по справі та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що ДП «НАІС» не здійснює будь яких управлінських функцій та не приймає жодних управлінських рішень, та разом з цим, діє виключно для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності. Звертав увагу суду, що відповідно до інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005 № 3.2.-2005 єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій, зокрема, у правовідносинах у яких виник спір. Водночас, ДП «НАІС» визначено лише технічним адміністратором Державного реєстру прав, виконуючи повноваження передбачені пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Звертав увагу суду, що відповідно до приписів Порядку тимчасового блокування, анулювання та відновлення доступу користувачів до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України тимчасове блокування, анулювання та відновлення доступу до реєстрів у випадках, у передбачених законом, здійснюється технічним адміністратором реєстрів, яким визначено ДП «НАІС» на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, оформленого відповідно до законодавства, яке надсилається супровідним листом на адресу адміністратора реєстрів.

При цьому, підприємство не наділено повноваженнями щодо прийняття власних управлінських рішень в частині відновлення доступу користувачів до реєстрів.

Відповідач - 2 пояснив суду, що 24.10.2017 на адресу ДП «НАІС» надійшла копія наказу Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 3254/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно". Виконання цього наказу було покладено на ДП «НАІС», про що прямо зазначено у пункті 2.

Отже, відповідач - 2 стверджує, що ДП «НАІС» жодним чином не порушувало прав позивача та не вчиняло будь-яких дій, які б свідчили, що ДП «НАІС» не визнає або оспорює будь-які права, свободи або інтереси позивача.

Разом з цим, відповідач - 2 зазначив, що абз. 2 пункту 5 вказаного Порядку надання ідентифікаторів визначено, що відновлення (а не розблокування, як вказав позивач у позові) доступу користувача до реєстрів здійснюється в порядку його тимчасового блокування. Крім того, вимога позивача щодо ДП «НАІС» направлена не на відновлення порушеного права, а скерована на забезпечення порядку виконання судового рішення

Таким чином, відповідач - 2 стверджує, що заявлена позовна вимога є незаконною, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить приписам Конституції України, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому, ДП «НАІС» звертало увагу суду, що належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є зобов'язання відповідача - 1 направити відповідне рішення Міністерства юстиції України державному підприємству «НАІС» про поновлення позивачу доступу до реєстру.

Враховуючи викладене, відповідач - 2 вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

У судове засідання призначене на 06.12.2017 з'явились позивач та уповноважений представник відповідача - 1.

Відповідач - 1 явку уповноваженого представника у судове засідання не засідання не забезпечив, водночас, на підставі наявних у справі доказів, а саме, поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 0113326396280, судом встановлено, що про дату, час та місце судового розгляду справи ДП «НАІС» було повідомлено належним чином та у передбачений законодавством строк.

З огляду на зазначене, керуючись приписами статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи думку учасників судового процесу, що прибули у судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даною явкою.

Під час судового розгляду справи позивач підтримав доводи позовної заяви та пояснив суду, що порушення встановлені за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також камеральною перевіркою дійсно наявні. Проте, наказ Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 3254/5 про тимчасове блокування його доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він вважає протиправним, оскільки рішення суб'єктів владних повноважень мають бути вмотивованими. Водночас, оскаржуваний наказ не містить жодної мотивації щодо того, на якій підставі відповідачем прийнято саме таке рішення.

Крім того, позивач зауважив, що виявлені перевіркою порушення він має право усунути у добровільному порядку без застосування контролюючим органом до нього заходів впливу, зокрема, тимчасового блокування його доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач також звертав увагу суду, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 19.04.2017 № 1300/5 порушується гарантоване йому Конституцією України право на працю, з огляду на те, що його діяльність, як приватного нотаріуса, пов'язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а блокування такого доступу позбавляє його можливості повноцінно здійснювати професійну діяльність, що негативно відобразиться на його діловій та професійній репутації, а також обмежує можливості своєю працею заробляти на життя.

З огляду на зазначене, враховуючи недотримання відповідачем визначеної законодавством процедури прийняття оскаржуваного рішення позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - 2 надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України № 3543/7 від 02.10.2017 було вирішено провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 з 02.10.2017 та утворити комісію для проведення цієї перевірки.

Вказаний наказ був направлений Міністерством юстиції України позивачу 03.10.2017 за № 10309/19/34-17.

На виконання цього наказу комісією у складі посадових осіб спеціалістів відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб'єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату 12.10.2017 було проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, результати якої оформлено довідкою.

Як вбачається зі змісту вказаної довідки, стверджує відповідач - 1 та підтверджується даними наявних в матеріалах справи скріншотів з Державного реєстру речових прав у ході проведення камеральної перевірки реєстраційних дій, вчинених приватним нотаріусом ОСОБА_1, виявлено порушення вимог статей 10, 18, 16, 23, 26 Закону, пунктів 32, 56 Порядку № 1141, а саме:

- за заявами про внесення змін до Державного реєстру прав №№ 21606114, 22034386, 22034729, 22976990, 23013789, 23149250, 23340016, 23640347 не встановлено черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв Державного реєстру прав на це саме майно, відсутні відомості за результатом пошуку інформації за ідентифікаторами пошуку для прийняття відповідних рішень, чим порушено вимоги статей 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон);

- не дотримано вимог статті 16 Закону, пункту 7 частини третьої статті 10, пункту 2 частини першої статті 18 Закону, пункту 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141) у заявах №№ 20856291, 20856721, 20856896, 20857109, 21568457;

- при припиненні обтяжень іпотекою припиненні іпотеки за заявами №№ 20856291, 20856721, 20856896, 20857109 не було зазначено підставу припинення, що порушує вимоги пункту 32 Порядку № 1141 статті 27 Закону;

- у Державному реєстрі прав за вищезазначеними заявами відсутні відомості щодо припинення дії іпотечного договору та відсутній документ про припинення обтяження та припинення іпотеки, виданий іпотекодержателем - товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна Позика». Крім того, у супровідних документах відсутні електронні копії договорів іпотеки. Аналогічні порушення - відсутні відомості щодо припинення дії іпотечного договору або відсутній документ про припинення обтяження та припинення іпотеки, відсутність електронних копії договорів іпотек були виявлені при розгляді приватним нотаріусом ОСОБА_1 заяв №№ 24078426, 24078665.

Суд зазначає, що ході судового розгляду справи позивач не заперечував проти факту наявності вказаних порушень.

Судом встановлено, що у подальшому, на підставі вказаної довідки, 20.10.2017 Міністерством юстиції України було прийнято Наказ № 3254/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Зі змісту цього рішення вбачається, що Державному підприємству «Національні інформаційні системи» було наказано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці.

Позивач був повідомлений про зміст цього рішення листом Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 10849/19/34-17.

У свою чергу, наказ надійшов на виконання до ДП «НАІС» 24.10.2017 та у той же день був виконаний відповідачем - 2 шляхом тимчасового блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон).

Приписами частини 1 статті 6 цього Закону визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи, а також суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 10 Закону державним реєстратором є нотаріус. Повноваження державного реєстратора передбачено статтею 10 цього Закону.

Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону № 1952- IV).

Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав визначено, зокрема, приписами статті 37-1 Закону № 1952- IV.

У свою чергу, процедуру здійснення контролю Мін'юстом за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990.

Відповідно до частини 1 статті 37-1 Закону № 1952- IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.

У пункті 2 Порядку зазначено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

Моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком (пункт 1 Порядку).

У пункті 4 Порядку вказано, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями:

1) порушення строків, визначених Законами;

2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;

3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;

4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;

5) скасування (видалення) записів з реєстрів;

6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін'юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України Наказом Міністерства юстиції України «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 30.06.2017 № 2245/7 було затверджено, що моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у другому півріччю 2017 року проводиться з періодичністю в один місяць за кожним критерієм проведення моніторингу (https://minjust.gov.ua/news/ministry/nakaz-ministerstva-yustitsii-ukraini-vid-30062017-22457-pro-provedennya-monitoringu-reestratsiynih-diy-u-derjavnomu-reestri-rechovih-prav-na-neruhome-mayno-ta-edinomu-derjavnomu-reestri-yuridichnih-osib-fizichnih-osib-pidpriemtsiv-ta-g).

Таким чином, реєстраційні дії у реєстрах у другому півріччі 2017 року перевіряються Міністерством юстиції України щомісячно у вигляді моніторингу, на предмет порушення визначених законодавством строків реєстрації, проведення реєстраційних дій в неробочий час, відсутності у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування, проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, видалення записів з реєстрів.

Відповідно до вимог пункту 5 Порядку, за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 37-1 Закону № 1952- IV.

Згідно з пунктом 10 статті 2 Закону № 1952- IV камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.

Пунктами 6-10 Порядку встановлено, що камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту.

Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті. Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.

Під час проведення камеральної перевірки комісія має право:

1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;

2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:

дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);

прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку;

підстава проведення камеральної перевірки;

опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;

пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 37-1 Закону № 1952- IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав.

Копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику (в разі розгляду скарги), державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації протягом трьох робочих днів з дня його прийняття (пункт 12 Порядку).

Рішення, передбачені пунктами 1 і 2 частини другої статті 37-1 Закону виконуються негайно технічним адміністратором Державного реєстру прав у день їх надходження (пункт 11 Порядку, частина 3 статті 37-1 Закону).

Таким чином, відповідна комісія уповноважена на проведення камеральної перевірки державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, встановивши, що державним реєстратором (уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав) порушено порядок державної реєстрації прав складає довідку, яка, у свою чергу, є підставою для прийняття суб'єктом розгляду рішення, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав у формі наказу.

При цьому, висновок (довідка), в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, у свою чергу, відповідає встановленим правилам складання висновку, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС України. Даний висновок є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства суб'єктами у сфері державної реєстрації, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення органу.

Слід зазначити, що законодавцем встановлено обов'язок відповідного суб'єкта владних повноважень провести камеральну перевірку державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, якщо в результаті моніторингу реєстраційних дій були виявлені порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Суд звертає увагу, що з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що підставою для призначення камеральної перевірки та прийняття рішення про притягнення державного реєстратора (уповноважених особами суб'єктів державної реєстрації прав) є факт виявлення порушень таким суб'єктом вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

При цьому, законодавством передбачено, що акт за результатом проведення моніторингу та довідка за результатом проведення камеральної перевірки повинні містити опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів.

З огляду на зазначене, суд зауважує, що акт за результатом проведення моніторингу та довідка за результатом проведення камеральної перевірки можуть бути однаковими (ідентичними) за змістом в частині виявлених порушень.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи, колегію суддів було встановлено, що відповідачами було дотримано вимог чинного законодавства у повному обсязі.

Зокрема, згідно з вимогами чинного законодавства Міністерством юстиції України було прийнято накази про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 30.06.2017 № 2245/7 та про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.08.2017 № 2461/7, які розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

На підставі вказаних наказів та відповідно до приписів статті 37-1 Закону, а також Порядку № 990, 21.09.2017 проведено моніторинг реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, результати якого оформлено актом.

Враховуючи, що в ході проведення моніторингу реєстраційних дій було виявлено порушення державним реєстратором вимог статей 10, 18, 16, 26 Закону, пунктів 32, 56 Порядку № 1141, відповідно приписів Порядку та статті 37-1 Закону № 1952- IV, Міністерством юстиції України 02.10.2017 було прийнято наказ № 3543/7 про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивача утворено комісію для проведення цієї перевірки.

Зі змістом цього Наказу позивач був ознайомлений у встановленому законодавством порядку.

На підставі вказаного наказу 12.10.2017 комісією було проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 та складено відповідну довідку.

Судом встановлено, що зміст цієї довідки відповідає вимогам передбаченим пунктом 9 Порядку.

Оскільки в ході проведення камеральної перевірки було виявлено порушення державним реєстратором вимог статей 10, 18, 16, 26 Закону, пунктів 32, 56 Порядку № 1141 згідно з пропозицією комісії (що викладена у довідці) та відповідно до приписів частини 2 статті 37-1 Закону № 1952- IV Міністерство юстиції України було прийнято рішення у формі наказу від 20.10.2017 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Цей наказ було направлено позивачу для ознаймлення та технічному адміністратору для виконання.

При цьому, суд зауважує, що факт наявності встановлених перевіркою порушень позивачем не заперечується, а також будь-яких доказів, які б спростовували обставини відсутності таких порушень позивачем як до позовної заяви, так і в ході розгляду справи суду не надано.

Щодо доводів позивача відносно того, що прийняте суб'єктом владних повноважень рішення про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав є немотивованим і вже це є підставою для його скасування, суд зазначає про таке.

Мотивованим, тобто обґрунтованим є рішення, яке прийнято на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були використані та досліджені під час прийняття такого рішення.

Отже, вмотивованим і обґрунтованим рішенням суб'єкта владних повноважень можливо назвати лише те, в якому правовий висновок ґрунтується на аналізі взаємозв'язку між нормами законодавства та належними доказами (підставами) для його прийняття.

Судом встановлено, що оскаржуваний позивачем наказ було прийнято відповідачем - 1 відповідно до вимог Порядку № 990 та статті 37-1 Закону № 1952- IV, (якими передбачено обов'язок Міністерства юстиції України, у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав прийняти вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав) та довідки від 12.10.2017 за результатами проведення камеральної перевірки (в результаті якої було встановлено порушення державним реєстратором - приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав). При цьому, у змісті самого наказу прямо зазначено підстави його прийняття.

Отже, вказане рішення суб'єкта владних повноважень - є мотивованим.

Крім того, суд зауважує, що прийняття відповідних рішень відноситься до дискреційних повноважень Міністерства юстиції України.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

У свою чергу, в ході судового розгляду справи судом не встановлено порушень відповідачем - 1 норм чинного законодавства, разом з цим, позивач жодних доводів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог з посиланням на приписи вимог законодавчих актів, як і жодних доказів - суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Водночас, позивачем не було доведено обгрунтвоаності позовних вимог.

Отже, враховуючи викладе, судом не встановлено жодних підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 3254/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає, що вона також задоволенню не підлягає огляду на таке.

Як вже зазначалось, відповідно до вимог законодавства та виконання наказу Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 3254/5 технічним адміністратором ДП «НАІС» було тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стороком на 4 місяці.

В ході судового розгляду судом встановлено, що наказ на підставі якого ДП «НАІС» тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є чинним та правомірним.

Отже, підстави для зобов'язання ДП "НАІС" Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відсутні.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Панова Г. В.

Судді: Лисенко В.І.

ОСОБА_3

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 грудня 2017 р.