Постанова № 71239851, 13.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Житомир справа № 803/1537/16

категорія 8.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

встановив:

Позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ "Авто - Луцьк". Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.10.2016 Луцькою ОДПІ ГУ ГДС у Волинській області прийнято наказ №1103 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Авто - Луцьк" з 10.10.16, тривалість 5 робочих днів, щодо показників задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.02.2016 по 31.05.2016". При неодноразових виїздах посадових осіб Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за юридичною адресою ТОВ «Авто - Луцьк» (м. Луцьк, пр-т Відродження, 24) встановлено відсутнісь посадових осіб та/або уповноважених його представників. У зв'язку з відмовою у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авто-Луцьк» складено акт №201/14-02/38527651 від 12.10.16. На підставі викладеного, а також ураховуючи вимоги пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, 17 жовтня 2016 року Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Авто - Луцьк", обґрунтованість якого повинна бути підтверджена судом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 адміністративну справу №803/1537/16 передано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.

Житомирським окружним адміністративним судом дану справу прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача прибула до суду, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві. Подала заяву з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час і місце судового розгляду відповідач, відповідно до частини 4 статті 33, частини 11 статті 35 КАС України, вважається повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст. 41 та ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Встановлено, що наказом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №1103 від 10.10.2016 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Авто-Луцьк" щодо показників, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2016 по 31.05.2016, тривалістю 5 робочих днів з 10.10.2016. (а.с. 6).

10 жовтня 2016 року на підставі наказу №1103 видано направлення на перевірку №001064 (а.с. 7).

Головним державним ревізором - інспектором Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області для ознайомлення з направленням № 001064 від 10.10.16 та вручення копії наказу № 1103 від 10.10.16, здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Авто - Луцьк» (м. Луцьк, пр-т Відродження, 24), однак посадові особи на підприємстві були відсутні, про що складно акти перевірки місцезнаходження посадових осіб ТОВ «Авто - Луцьк» № 192/14-02/38527651 від 10.10.2016, № 194/14-02/38527651 від 11.10.2016, № 199/14-02/38527651 від 12.10.2016 та № 206/14-02/38527651 від 13.10.2016, в яких зафіксовано, що вручити копію наказу та направлення неможливо.

У акті від 11.10.16, поміж іншого, також указано, що в телефонному режимі проведено розмову із головним бухгалтером ТОВ «Авто - Луцьк» - Пархомей О.А., яка повідомила, що посадові особи підприємства перебувають у відпустці.

У зв'язку з тим, що при виході на Підприємство, для можливості проведення перевірки ТОВ «Авто - Луцьк», було зафіксовано факт відсутності посадових осіб та уповноважених його представників, а працівник Підприємства повідомив, що про початок проведення перевірки ТОВ «Авто - Луцьк» невідомо, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих питань управління аудиту Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області даний факт розцінено як недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та складено відповідний акт №201/14-02/38527651 від 12 жовтня 2016 року (а.с. 13).

17 жовтня 2016 року першим заступником начальника Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, розглянувши звернення та додані до нього матеріали управління аудиту Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про застування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Авто - Луцьк», на підставі якого були з'ясовані обставини, передбачені п. 94.2.3 ст. 94 розд. ІІ Податкового кодексу України, а саме платник податків - ТОВ «Авто - Луцьк» відмовляється від проведення документальної перевірки та допуску посадових осіб контролюючих органів за наявності законних підстав для її проведення, прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Указаним рішенням вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Луцьк", що перебуває за адресою: м. Луцьк, пр-т Відродження, буд. 24 (а.с. 5).

З метою підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 568 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) та п. 2.1 розд. 2 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 568 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно зі п. 94.3 ст. 94 ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Положеннями пункту 94.5 указаної статті ПК України визначено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно зі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

За змістом пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (п. 94.10 ст. 94 ПК України).

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту майна, зокрема вчинення платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає в неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу за наявності законних підстав для її проведення.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Надаючи оцінку підставам, наведеним у рішенні позивача від 17 жовтня 2016 року, суд ураховує, що застосування до відповідача умовного адміністративного арешту майна обумовлено відмовою ТОВ «Авто - Луцьк» від проведення документальної перевірки та допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення позапланової виїзної перевірки.

У свою чергу, умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 ПК України.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

У контексті наведеного суд відмічає, що акт недопуску до проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Авто-Луцьк" від 12.10.16 № 201/14-02/38527651 не підтверджує факту відмови відповідача від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а фіксує лише факти відсутності посадових осіб відповідача та уповноважених представників за адресою місцезнаходження Товариства.

Між тим, відсутність посадових осіб ТОВ «Авто - Луцьк» за його місцезнаходженням у момент, коли контролюючим органом здійснено виїзд з метою вручення копії наказу, направлення та проведення перевірки, не свідчить про недопуск платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки такого платника.

Разом з цим, суд критично оцінює посилання позивача в акті від 12.10.16 на те, що працівник даного Підприємства повідомив, що лист про початок проведення перевірки, ні вони, ні посадові особи підприємства ТОВ «Авто - Луцьк» не отримували, оскільки зазначений акт не містить інформації про встановлену особу працівника. В акті не зазначено прізвища та імені особи, яка надала такі пояснення.

Також ані акт, ані рішення не містять інформації про особу, яка не допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Авто - Луцьк».

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що факт відмови відповідача від проведення позапланової документальної виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, призначеної наказом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 1103 від 10.10.2016, позивачем як суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами не доведено.

Таким чином, суд вважає, що умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Авто - Луцьк», що перебуває за адресою: м. Луцьк, пр-т. Відродження, буд. 24, застосований рішенням Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 17 жовтня 2016 року, є необґрунтованим.

Також суд ураховує те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази належності ТОВ «Авто - Луцьк» майна за адресою: м. Луцьк, пр-т Відродження, 24, щодо якого позивач просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту.

Натомість суд звертає увагу на те, що 30.12.2016 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства, зокрема, змінено місцезнаходження юридичної особи на - вул. Степана Бандери, буд.7 м. Житомир. Наведене підтверджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного в матеріалах справи.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ «Авто - Луцьк», за адресою: м. Луцьк, пр-т Відродження, 24.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко