Постанова № 71239660, 20.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р. Справа №805/3948/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:09год.53хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

секретаря Кононенко В.В.,

за участю:

позивач не з'явився,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.08.2017 №6309-17 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78660,52грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.08.2017 №6309-17 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78660,52грн/а.с.4-5/.

Ухвалою суду від 10 листопада 2017 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду на 05 грудня 2017 року об 12год.30хв./а.с.1/.

30 листопада 2017 року на адресу суду надійшов лист ОСОБА_1 з поясненнями та заявою про розгляд справи без її участі/а.с.13/.

Відповідачем засобами електронного зв'язку 04 грудня 2017 року на адресу суду надіслано заперечення протии позову разом з додатками /а.с.23-41/.

05 грудня 2017 року у судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі для надання доказів витребуваних судом /а.с.43/.

Ухвалою суду від 05 грудня 2017 року зупинено провадження у справі №805/3948/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.08.2017 №6309-17 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78660,52грн. до 18 грудня 2017 року до 12 години 00 хвилин для надання доказів/а.с.45/.

На виконання ухвали суду, 18 грудня 2017 року відповідачем електронною поштою надіслано витребувані судом документи /а.с.48-57/.

18 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 20 грудня 2017 року у звязку із неявкою сторін та необхідністю надати додаткові пояснення представником відповідача.

19 грудня 2017 року відповідачем електронною поштою надіслано пояснення по справі /а.с.60-62/.

20 грудня 2017 року представник відповідача наддав клопотання про розгляд справи без його участі /а.с.63/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26 жовтня 2017 року нею отримано податкову вимогу №6309-17 від 07.08.2017 про сплату податкового боргу у сумі 78660,52грн., в тому числі податку на доходи фізичних осіб у сумі 72609,71грн., військового збору 6050,81грн. Вважає дану вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки нею 31.07.2017 було подано уточнену податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій визначено суми податків та зборів, що підлягають сплаті за результатами 2016 року: податок на доходи фізичних осіб в сумі 22675,26грн., військовий зібр в сумі 1889,61грн.

Проситьсуд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.08.2017 №6309-17 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78660,52грн./а.с.5/.

Позивач у судове засіданняне з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с.13/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки/а.с.59/. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазнчив, що з даними інтегрованої картки Позивача останньою була подана податкова декларація про майновий стан i доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №1700008644 від 26.04.2017 (термін сплати податків - 31.07.2017), відповідно до якої визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 72 609,71грн., та з військового збору у сумі 6050,81 грн.31.07.2017 в інтегрованих картках ОСОБА_1 були проведені нарахування з податку на доходи фізичних осіб у сумі 72 609,71грн., та з військового збору у сумі 6050,81 грн., та у зв'язку із відсутністю сплати збільшився податковий борг на суду 78 660,52 грн.Станом на дату формування спірної податкової вимоги №6309-17 від 07.08.2017 за Позивачем рахувалась непогашена заборгованість перед бюджетом по сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78 660,52 грн., що свідчить про правомірність дій контролюючого органу при формуванні податкової вимоги/а.с.24-26/ та заяву про розгляд справи без його участі/а.с.63/.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За умов ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 - громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1/а.с.16-17/.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 9 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, до яких відноситься і податок на доходи фізичних осіб (підпункт 9.1.2).

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України передбачено, що одним із платників податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 179.1. статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

26.04.2017 ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан i доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №1700008644 (термін сплати податків - 31.07.2017), відповідно до якої визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 72 609,71грн., та з військового збору у сумі 6050,81 грн./а.с.51-53/.

На підставі зазначеної декларації, 31.07.2017 в інтегрованих картках ОСОБА_1 були проведені нарахування з податку на доходи фізичних осіб у сумі 72 609,71грн., та з військового збору у сумі 6050,81 грн.

07.08.2017 Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано податкову вимогу №6309-17 про сплату ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78 660,52 грн./а.с.6/.

Не погоджуючись із прийнятою податковою вимогою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятої ним податкової вимоги,виходячи з наступного.

З інтегрованої картки Позивача вбачається, що останнім була подана Податкова декларація про майновий стан i доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №1700008644 від 26.04.2017 (термін сплати податків - 31.07.2017), відповідно до якої визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 72 609,71грн., та з військового збору у сумі 6050,81 грн./а.с.28/.

На підставі зазначеної декларації, 31.07.2017 в інтегрованих картках ОСОБА_1 були проведені нарахування з податку на доходи фізичних осіб у сумі 72 609,71грн., та з військового збору у сумі 6050,81 грн., та у зв'язку із відсутністю сплати збільшився податковий борг на 78 660,52 грн./а.с.33/.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, станом на дату формування спірної податкової вимоги №6309-17 від 07.08.2017 за Позивачем рахувалась непогашена заборгованість перед бюджетом по сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78 660,52 грн

Доводи Позивача стосовно направлення 31.07.2017 уточнюючого розрахунку до декларації про майновий стан і доходи із зменшенням податкових зобов'язань є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743, у розділі VII декларації «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» значення сум податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах відображається окремо з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в графах «податок на доходи фізичних осіб» та «військовий збір» розділу VII декларації:1) у рядку 24 вказується сума податку та/або збору, які підлягали перерахуванню до бюджету або поверненню, за даними раніше поданої декларації за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка;2) у рядку 25 вказується уточнена сума податкових зобов'язань або сума до повернення за звітний податковий період, у якому виявлена помилка;3) у рядку 26.1 вказується сума, на яку збільшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.Рядок 26.1 декларації заповнюється у разі, якщо в результаті виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт заниження податкових зобов'язань (значення рядка 25 декларації більше, ніж значення рядка 24 декларації).4) у рядку 26.2 вказується сума, на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.Рядок 26.2 декларації заповнюється у разі, якщо в результаті виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт завищення податкових зобов'язань (значення рядка 25 декларації менше ніж значення рядка 24 декларації).Значення рядка 26.2 розраховується як різниця між значеннями рядка 25 та рядка 24, значення вказується без знаку «-»;

У зв'язку з тим, що в поданій уточнюючій декларації у рядках 24, 25 та 26.2 Позивачем не відображені суми податкових зобов'язань із попередньої звітної декларації та не відображені уточнені показники податкових зобов'язань у бік зменшення, як того вимагає Інструкція № 859, подана Позивачем уточнююча декларація була заповнена з порушенням встановленого порядку її заповнення, та як наслідок вона не призвела до зменшення самостійно нарахованих Позивачем податків.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права подати уточнену декларацію із урахуванням вимог Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743.

Проаналізувавши наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.08.2017 №6309-17 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78660,52грн не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України та статтями 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247, 255,295-297, п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області(87526, Донецька область, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.08.2017 №6309-17 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у сумі 78660,52грн - відмовити.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 грудня 2017 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зеленов А.С.