Постанова № 71239647, 13.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 р. Справа № 804/3510/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Букіної Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтехніка» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтехніка» (далі - позивач, ТОВ «Союз-Спецтехніка») 01.06.2017 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач, Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «р» № 000781401 від 28.12.2016 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 247 000,00 грн. та нарахування 123 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, з порушенням норм чинного законодавства, ґрунтуються на помилкових висновках акту перевірки від 16.12.2016 року № 218/04-17-140/35728656, оскільки ці висновки не підтверджуються даними бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутній номер реєстрації документу, не надано журнал реєстрації довіреностей, що унеможливлює ідентифікувати особу яка отримала товар безпосередньо у постачальника; згідно бази даних ЄРПН податкові накладні по взаємовідносинам ТОВ «Союз-Спецтехніка» та з ТОВ «Естер-Маркет»; товари придбані у ТОВ «Будпром-Інвест» до перевірки не надано сертифікатів якості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Судом встановлено, що ТОВ «Союз-Спецтехніка» (код ЄДРПОУ 35728656) перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській ОДПІ.

Відповідно до наказу Дніпропетровської ОДПІ від 05.02.2016 року № 501 та направлення від 05.12.2016 року № 000396 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Союз-Спецтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Будпом-Інвест» (код ЄДРПОУ 40398789) за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року, за результатами якої складено відповідний акт від 16.12.2016 року № 218/04-17-140/35728656.

ОСОБА_1 перевірки від 16.12.2016 року № 218/04-17-140/35728656 податковим органом встановлено порушення, а саме: пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 5 розділу ІІІ пп.1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 996, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за № 1267/26044 внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано до Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких заперечення залишені без задоволення.

За результатами встановлених перевіркою порушень п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 247 000,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 123 500,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2016 року № НОМЕР_1 позивачем подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скаргу від 21.10.2017 року № 05/01, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року № НОМЕР_1 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Також, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України від 21.03.2017 року № 30/01 на податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року № НОМЕР_1 та рішення за результатами розгляду первинної скарги, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року № НОМЕР_1 та рішення прийняте, за розглядом розгляду первинної скарги, скаргу залишено без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Вирішуючи по суті спірні правовідносини суд виходить з такого.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ОСОБА_1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

ОСОБА_1 п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIVгосподарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

ОСОБА_1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можливе зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. ОСОБА_1 з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

ОСОБА_1 з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.98р. №128/2568 (далі - Правила №363) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Союз-Спецтехніка» та ТОВ «Будпром-Інвест» укладено договір від 29.06.2017 року № 179, відповідно до якого ТОВ Будпром-Інвест» (Постачальник) зобовязується поставити, а ТОВ «Союз-Спецтехніка» (Покупець) прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною в підписаних сторонами специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що до вищезазначеного договору укладена Додаткова угода № 1 до договору поставки № 179 від 29.06.2016 року, де сторонами внесено зміни до п.4.2 Договору, виклавши в наступній редакції: «п. 4.2 якість продукції повинна відповідати якості, що звичайно ставиться до продукції, ка поставляється за договором. На окрему вимогу Покупця, яка може бути надана Постачальнику протягом всього строку дії Договору, Постачальник зобовязаний надати Покупцю протягом 3 робочих днів з дня тримання відповідної вимоги (в усному, письмовому або електронному вигляді) сертифікат відповідності (якщо продукція, що поставляється, підлягає обовязковому підтвердженню відповідності) або сертифікат (паспорт) якості, якщо продукція, що поставляється, не підлягає обовязковому підтвердженню відповідності. Документ, що засвідчує якість продукції, у разі його надання Постачальника. В цьому разі на вимогу Покупця оригінал документу, що засвідчує якість продукції, повинен бути предявлений Покупцю для огляду».

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ «Будпром-Інвест» податковим органом зазначено наступне:

-в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутній номер реєстрації документу;

- не надано до перевірки журнал реєстрації довіреностей що унеможливлює ідентифікувати особу, яка отримувала товар безпосередньо у постачальника;

- автоперевізником виступає ТОВ «Естер-Маркет», проте податкові накладні з ТОВ «Естер-Маркет» не реєструвались, за даними бухгалтерського обліку та декларацій з ПДВ за 2016 рік у ТОВ «Союз-Спецтехніка» відсутні взаємовідносини з ТОВ «Естер-Маркет»;

- згідно з ЄРПН ТОВ «Будпром-Інвест» від початку заснування жодного разу не здійснювало закупівлю товарів, які були реалізовані позивачу; по ланцюгу постачання йде зміна виду продукції, оскільки ТОВ «Будпром-Інвест» придбавало у постачальників продукти харчування, склопакети, автопокришки та інше, а на адресу ТОВ «Союз-Спецтехніка» реалізоване промислове обладнання, запчастини до нього;

- до перевірки не надано сертифікати якості.

Твердження податкового органу щодо нереальності здійснення господарської операції спростовуються таким.

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем під час перевірки надані первинні документи, копії яких долучені до матеріалів справи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості продукції, прибуткові накладні про прийняття продукції на склад позивача та її оприбуткування). Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, та не заперечується відповідачем.

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність здійснення господарських операцій за договором № 179 від 29.06.2016 року з ТОВ «Будпром-Інвест», підтверджено рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність висновків акту перевірки, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.12.2016 року № НОМЕР_1 про визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковим зобовязанням у розмірі 247 000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 123 500,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при звернені до суду сплачено судовий збір у розмірі 5557,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3697 від 25.05.2017 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтехніка» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.12.2016 року № НОМЕР_1 суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковим зобовязанням у розмірі 247 000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 123 500,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтехніка» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 5 557,50 грн. (пять тисяч пятсот пятдесят сім грн. 50 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_2