Постанова № 71239605, 06.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року о 12 год. 15 хв.Справа № 808/1127/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (надалі - позивач або ТОВ «Технохімреагент») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (надалі - суд) із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, контролюючий орган або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000471408 та №0000481408 від 26.01.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем вказано порушення норм ст. 9 Декрету №15-93, ст. 49 Податкового кодексу України, ст. 1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України», п. 2.7 Положення про валютний контроль. Проте, позивач вказує, що відповідачем притягнуто його до юридичної відповідальності за межами річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій. Окрім того, зазначає, що грошові кошти своєчасно надходили в банківську установу. Вказує, що валютна виручка розподіляється таким чином, що на рахунок позивача зараховується 25% від неї, а інші 75% продаються за вказівкою Національного Банку України, у зв'язку з чим позивач не має впливу на строки зарахування на банківський рахунок валютної виручки, яка надійшла в Україну. У зв'язку із вищевикладеним просить позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з'явився надавши клопотання про розгляд справи без його участі (вх. №34286 від 06.12.2017).

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти адміністративного позову №1245/08-01-10-03 від 14.11.2017, в яких вказано, що до контролюючого органу надійшли листи від уповноважених банків щодо встановлених фактів порушення вимог валютного законодавства ТОВ «Технохімреагент». Вказує, що за результатом проведеної перевірки виявлено факти порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у зв'язку з чим позивача притягнуто до відповідальності. Зазначає, що стаття 250 Господарського кодексу України, яка регламентує строки застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД не поширюється. Окрім того, санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до резидентів і нерезидентів України, крім банків та інших фінансово-кредитних установ, можуть застосовуватися органами державної податкової служби, що також закріплено пунктом 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 №319/94. У зв'язку із вищевикладеним вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити в позові.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, керуючись приписами ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, наказів ГУ ДФС у Запорізькій області №941 від 07.09.2016 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», №1053 від 11.10.2016 «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки» та №1094 від 24.10.2016 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.09.2016 р. №941», відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2016 року, ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Технохімреагент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.06.2016, результати якої викладені в акті перевірки №103/08-01-14-01/34155997 від 07.11.2016.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, а саме: прострочені терміни розрахунків в іноземній валюті по експортним операціям здійснено з перевищенням законодавчо встановленого 90-денного терміну, затвердженого постановами Правління Національного банку України від 03.06.2015 №354, від 03.09.2015 №581: ООО «Акватэко» по контракту №15187/ЕХ від 03.07.2015 у періоді з 07.10.2015 по 07.10.2015 (1 день); ООО «ТехноХимРеагент» по контракту №15208/ЕХ від 26.11.2015 у періоді з 03.03.2016 по 12.03.2016 (10 днів);

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 49 Податкового кодексу України, ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, а саме: встановлено порушення строків декларування - неподання до податкових органів декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, станом на 01.01.2015, станом на 01.04.2015, станом на 01.07.2015, станом на 01.10.2015, станом на 01.01.2016, станом на 01.04.2016.

На підставі акту перевірки №103/08-01-14-01/34155997 від 07.11.2016 відповідачем 26.01.2017 прийнято у відношенні позивач податкові повідомлення-рішення форми «С»:

- №0000471408, яким за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 29 043,90 грн.;

- №0000481408, яким за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 1 020 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При цьому, як встановлено судом зі змісту акту перевірки №103/08-01-14-01/34155997 від 07.11.2016, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали наступні висновки контролюючого органу.

В акті перевірки вказано, що до податкових органів надійшли листи уповноважених банків щодо встановлених фактів порушення вимог валютного законодавства ТОВ «Технохімреагент»:

- від філії «ЗРУ» ПАТ «БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»: лист за №3801 від 02.12.2014 (вх. СДПІ ОВП у м. Запоріжжі №8091/10 від 03.12.2014), лист за №1 від 06.01.2015 (вх. СДПІ ОПВ у м. Запоріжжі №38/10 від 06.01.2015) та лист №299 від 02.02.2015 (вх. СДПІ ОВП у м. Запоріжжі №655/10 від 03.02.2015), згідно зовнішньоекономічних договорів: №14120/ЕХ від 12.05.2014 та №13100/ЕХ від 29.04.2013;

- від Запорізької та Дніпропетровської обласних дирекцій ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: лист №Р4-02/27-160БТ від 01.04.2015 (вх. МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП №8305/10 віл 14.04.2015 по договору №13100/ЕХ від 29.04.2013), лист №Р4-02/27-211БТ від 05.05.2015 (вх. МГУ ДФС - ЦО з ОВП №10283/10 від 12.05.2015 по договору №13100/ЕХ від 29.04.2013), лист №Р4-02/27-318БТ від 03.08.2015 (вх. МГУ ДФС - ЦО з ОВП №17788/10 від 10.08.2015 по договору №15162/ЕХ від 24.02.2015), лист №2755 від 07.10.205 (вх. МГУ ДФС - ЦО з ОВП №20583/10 від 12.10.2015 по договорам №15179/ЕХ від 03.06.2015, №15178/ЕХ від 28.05.2015, №15182/ЕХ від 12.06.2015), лист №2988 від 05.11.2015 (вх. МГУ ДФС - ЦО з ОВП №22304/10 від 11.11.2015 по договорам №15162/ЕХ від 27.02.2015, №15182/ЕХ від 12.06.2015, №15187/ЕХ від 03.07.2015), лист №542 від 05.04.2016 (вх. ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя) по договорам №15208/ЕХ від 26.11.2015, №15182/ЕХ від 12.06.2015, №15162 від 27.02.2015.

За результатами перевірки встановлено, що між позивачем та ООО «Акватэко» на підставі експортного контракту №15187/ЕХ від 03.07.2015 здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність з постачання товарів (продукції). На виконання умов експортного контакту №15187/ЕХ від 03.07.2015 ТОВ «Технохімреагент» (продавець) відвантажило в адресу ООО «Акватэко» (покупець) товар згідно з митною декларацією МД №112050000/2015/10900 від 08.07.2015 на суму 5 040,25 USD, що становить 109 375,35 грн. (граничний термін надходження виручки - 06.10.2015). ООО «Акватэко» 07.10.2015 здійснило оплату на користь ТОВ «Технохімреагент» на валютний рахунок №26008472713 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що відповідає реквізитам, вказаним у контракті, згідно банківських виписок (№38 від 07.10.2015) та даних бухгалтерського обліку (ж/о рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями») №54527500 на суму 5 040,25 USD, що становить 109 375,36 грн. Тобто, станом на 07.10.2015, згідно з наданими до перевірки документами, встановлена дебіторська заборгованість по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» більше 90 днів від дня відвантаження товару у сумі 5 040,25 USD з затримкою один день.

Також, за результатами перевірки встановлено, що між позивачем та ООО «ТехноХимРеагент» на підставі експортного контакту №15208/ЕХ від 26.11.2015 здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність з постачання товарів (продукції). На виконання умов експортного контракту №15208/ЕХ від 26.11.2015 ТОВ «Технохімреагент» (продавець) відвантажило в адресу ОАО «БМЗ» - управляющая компанія холдинга «БМК», Беларусь (грузоодержувач), ООО «ТехноХимРеагент» (покупець) товар згідно з митною декларацією МД №112050000/2015/21991 від 03.12.2015 продукцію на суму 65 610 USD, що становить 1 551 525,59 грн. (граничний термін надходження виручки - 02.03.2016). ООО «ТехноХимРеагент» здійснило оплату на користь ТОВ «Технохімреагент» на валютний рахунок №26008472713 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що відповідає реквізитам, вказаним у контракті, згідно з банківськими виписками (№8 від 01.03.2016 та №10 від 12.03.2016) та даними бухгалтерського обліку (ж/о рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями») №С560339RBK02261 від 01.03.2016 на суму 29 900 USD, що становить 810 134,59 грн. та №С11765 RBK03011 від 12.03.2016 на суму 35 710 USD, що становить 967 555,38 грн. Тобто, станом на 03.03.2016, згідно з наданими до перевірки документами, встановлена дебіторська заборгованість по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» більше 90 днів від дня відвантаження товару у сумі 35 710 USD з затримкою 10 (десять) днів.

Вищезазначене свідчить про порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті».

Окрім того, в акті перевірки вказано, що перевіркою порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 встановлено, що на підприємстві ТОВ «Технохімреагент» рахується прострочена дебіторська заборгованість понад 90 днів з нерезидентами: ООО «Агбор производственная площадка» РФ по контракту№13100/ЕХ від 29.04.2013 з дати митного оформлення митної декларації МД №112050000/2014/20451 від 11.09.2014 у сумі 48 650,45 EUR станом на 01.01.2015, на 01.04.2015, на 01.07.2015, на 01.10.2015, на 01.01.2016, на 01.04.2016; ООО «ТехноХимРеагент» РФ по контрактам №15178/ЕХ від 28.05.2015 та №15179/ЕХ від 03.06.2015 з дати митного оформлення митних декларацій МД №112050000/2015/9729 від 19.06.2015 у сумі 61 340 USD та МД №112050000/2015/8775 від 04.06.2015 у сумі 78 186 USD станом на 01.10.2015.

Таким чином, в результаті перевірки встановлено порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 49 Податкового кодексу України, ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, а саме: порушення строків декларування - неподання до податкових органів декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, станом на 01.01.2015, станом на 01.04.2015, станом на 01.07.2015, станом на 01.10.2015, станом на 01.01.2016, станом на 01.04.2016.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 (надалі - Закон №185/94-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною п'ятою статті 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеної документальної перевірки позивача, відповідачем було встановлено факти порушення вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР, а саме: наявність станом на 07.10.2015 дебіторської заборгованості по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» більше 90 днів від дня відвантаження товару у сумі 5 040,25 USD з затримкою один день по контракту №15187/ЕХ від 03.07.2015 з ООО «Акватэко» (граничний термін надходження виручки - 06.10.2015, оплату здійснено 07.10.2015) та наявність станом на 03.03.2016 дебіторської заборгованості по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» більше 90 днів від дня відвантаження товару у сумі 35 710 USD з затримкою 10 (десять) днів по контакту №15208/ЕХ від 26.11.2015 з ООО «ТехноХимРеагент» (граничний термін надходження виручки - 02.03.2016, оплату здійснено 12.03.2016).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» доповнено ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» шляхом надання Національному банку України повноважень щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

В зв'язку з цим, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 16.11.2012 №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (надалі - Постанова), пунктом 3 якої встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися в строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з п. 5 Постанови, вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 року №34 [у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 №378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за №841/7129 (зі змінами)], та у російських рублях.

Відповідно до п. 6 Постанови, уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок).

За змістом п. 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, (далі - Інструкція) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.2 Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з п. 5.3 Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються через розподільні рахунки.

Отже, юридичні особи мають право відкривати в банках як поточні рахунки у національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.

При цьому датою зарахування валютної виручки вважається дата її надходження на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із застосуванням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України та не може вважатись первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016 у справі №814/1256/15.

З матеріалів справи судом встановлено, що ООО «Акватэко» 06.10.2015 було здійснено оплату за поставлений товар за контрактом №15187/ЕХ від 03.07.2015 у розмірі 5 008,45 USD на розподільчий рахунок ТОВ «Технохімреагент» в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №2603742205, що підтверджується випискою по рахунку за 06.10.2015 (а.с.70).

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 06.10.2015 було перераховано частину цих коштів у розмірі 1 252,11 USD на рахунок позивача №26008472713 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується випискою по цьому рахунку (а.с.71).

Окрім того, як встановлено судом із виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по особовому рахунку позивача №2603742205 за 29.02.2016, станом на 29.02.2016 на рахунку позивача вже обліковувалася сума у розмірі 29 838 USD як оплата від ООО «ТехноХимРеагент» за поставлений товар (а.с. 72).

Також, згідно з випискою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по особовому рахунку позивача №2603742205, 01.03.2016 на цей рахунок від ООО «ТехноХимРеагент» надійшли кошти в розмірі 35 648 USD як оплата за поставлений товар та станом на 11.03.2016 вказана сума вже обліковувалась на цьому рахунку.

Звідси, датами надходження спірних сум валютної виручки є 06.10.2015 й 29.02.2016 та 01.03.2016 відповідно, тобто дати їх зарахування на розподільчий рахунок позивача, а не 07.10.2015 та 12.03.2016, як вказано в акті перевірки.

Отже, за умови відсутності факту порушення позивачем вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР, підстав для стягнення з позивача пені відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР не має, а тому податкове повідомлення-рішення №0000471408 від 26.01.2017 підлягає скасуванню.

Також, щодо порушення позивачем вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та правомірності застосування до нього штрафних санкцій податковим повідомлення-рішенням №0000481408 від 26.01.2017.

Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки відповідачем встановлено, що встановлено, що на підприємстві ТОВ «Технохімреагент» рахується прострочена дебіторська заборгованість понад 90 днів з нерезидентами: ООО «Агбор производственная площадка» РФ по контракту№13100/ЕХ від 29.04.2013 з дати митного оформлення митної декларації МД №112050000/2014/20451 від 11.09.2014 у сумі 48 650,45 EUR станом на 01.01.2015, на 01.04.2015, на 01.07.2015, на 01.10.2015, на 01.01.2016, на 01.04.2016; ООО «ТехноХимРеагент» РФ по контрактам №15178/ЕХ від 28.05.2015 та №15179/ЕХ від 03.06.2015 з дати митного оформлення митних декларацій МД №112050000/2015/9729 від 19.06.2015 у сумі 61 340 USD та МД №112050000/2015/8775 від 04.06.2015 у сумі 78 186 USD станом на 01.10.2015.

Позивачем не спростовуються виявлені перевіркою порушення, водночас, позивач вказує, що відповідач не наділений повноваженнями застосовувати до суб'єктів господарювання штрафні санкції за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині суд виходить із наступного.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 (надалі - Декрет № 15-93 ) установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Згідно з ст. 9 цього Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Статтю 10 цього Декрету передбачено, що порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Абзацом 8 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання визначені в пункті 1 статті 11 Декрету № 15-93, а функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю - в статті 13 Декрету 15-93.

Основні засади здійснення Національним банком (далі - Національний банк) функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України «Про Національний банк України» та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначає Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000.

Пунктом 2.7 розділу 2 Положення про валютний контроль передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Пунктом 3.1 розділу 3 Положення про валютний контроль визначено, що санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Аналогічні приписи містяться й в статті 3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства».

Разом з тим, абзацом 9 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 визначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

За змістом статті 16 Декрету № 15-93 компетентним органом, який має повноваження застосовувати санкції за порушення норм цього Декрету, є Національний банк України.

Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні публічних відносин.

Таке правозастосування наведених норм відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України має враховуватись судами.

Аналогічна позиція викладене в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 у справі №2а-9146/09/0470.

Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями застосовувати до позивача штрафні санкції за порушення вимог ст. 9 Декрету №15-93, а тому податкове повідомлення-рішенням №0000481408 від 26.01.2017 є таким, що прийняте не в межах повноважень, що надані ГУ ДФС у Запорізькій області, а тому також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом №185/94-ВР та Декретом №15-93, а також, без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, тобто необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000471408 від 26.01.2017 та №0000481408 від 26.01.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» судові витрати у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова