Постанова № 71239237, 26.12.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19934/17

ПОСТАНОВА

8 грудня 2017 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої- судді ОСОБА_1

при секретарі Конопко А.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому, в порядку ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Просить визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому в призначенні йому пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому призначити та виплачувати для неї пенсію по інвалідності відповідно до ч. 7-12 ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 9 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову він посилається на те, що з 06.01.2017 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому йому призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

31.12.2016 року його було звільнено із посади начальника управління фінансового забезпечення та фінансового обліку ГУНП в Хмельницькій області. Дану посаду віднесено до категорії посад державних службовців, встановлено 5 ранг державного службовця.

Маючи понад 33 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та інвалідність 2 групи, 09.10.2017 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою про припинення йому пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та призначення пенсії по інвалідності за нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

Для розрахунку пенсії він надав довідку ГУНП в Хмельницькій області №633 та №634, у яких визначено складові заробітної плати, як має бути йому враховано при розрахунку пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».

Листом №418/М-12 від 10.10.2017 року відмовив йому в призначенні пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу», мотивуючи свої дії тим, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №899-УІІІ, у якому відсутні норми щодо призначення пенсій державних службовців у зв’язку із встановленням інвалідності.

У період з 17.08.1983 року по дату звільнення – 31.12.2016 року, він працював на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, на день набрання чинності Законом країни «Про державну службу» №889-УІІІ має понад 20 років роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу».

У відповідності до п.п. 10, 12 Прикінцевих положень пенсія державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» призначається двом категоріям осіб: державному службовцю, який на день набрання чинності Закону України №899-УІІІ (1 травня 2016 року) обіймав посаду державного службовця та має не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначений статтею 25 Закону України №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України; особам, які на день набуття чинності Законом України №899-УІІІ мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Дії відповідача він вважає протиправними.

Представник позивача направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність та підтримання позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність та письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об’єктивно встановлено, що 06.01.2017 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому ОСОБА_3 призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

31.12.2016 року позивача було звільнено із посади начальника управління фінансового забезпечення та фінансового обліку ГУНП в Хмельницькій області. Дану посаду віднесено до категорії посад державних службовців, встановлено 5 ранг державного службовця.

09.10.2017 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у

м. Хмельницькому із заявою про припинення йому пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та призначення пенсії по інвалідності за нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

Для розрахунку пенсії ОСОБА_2 надав довідку ГУНП в Хмельницькій області №633 та №634, у яких визначено складові заробітної плати, як має бути йому враховано при розрахунку пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».

Листом №418/М-12 від 10.10.2017 року відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу», мотивуючи свої дії тим, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №899-УІІІ, у якому відсутні норми щодо призначення пенсій державних службовців у зв’язку із встановленням інвалідності.

У період з 17.08.1983 року по дату звільнення – 31.12.2016 року позивач працював на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, на день набрання чинності Законом країни «Про державну службу» №889-УІІІ позивач має понад 20 років роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року – стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 9-12 статті 37 Закону України «Про державну службу» визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цьогоЗакону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

На час набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-УІІІ від 10.12.2015 року позивач працював на посаді державного службовця та мав вислугу років понад 10 років. Посилання відповідача на те, що пункти 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» стосуються лише призначення пенсії за віком є помилковим, оскільки статтею 37 Закону України «Про державну службу», 1993 року №3723-XII з наступними змінами, врегульовано питання призначення пенсії державним службовцям за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника. Позивач має право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Згідно ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а вразі смерті цих осіб - члени їхніх сімей,зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. За таких обставин наявні підстави для задоволення позову, тому що позивач має право на призначення пенсії державного службовця.

Керуючись Законом України «Про державну службу» , Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 11, 71, 72, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії державного службовця за ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому призначити та виплачувати для ОСОБА_2 з 09.10.2017 року пенсію по інвалідності відповідно до ч. 7-12 ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, згідно довідки ГУНП в Хмельницькій області №633 від 06.10.2017 року та №634 від 06.10.2017 року, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

На постанову через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: