Постанова № 71239170, 20.12.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Корніюк А.П., Купельського А.В.,

секретар Задвірний В.І.

з участю : позивача, її представника

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/3872/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про часткове скасування рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, її представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду з позовом просила, скасувати п.13 рішення виконавчого Хмельницької міської ради №661 від 22 вересня 2016 року в частині зняття її з черги квартирного обліку і зобов'язати відповідача поновити її на такому квартирному обліку на умовах, на яких вона перебувала до винесення оскаржуваного рішення.

Зазначала, що рішенням Хмельницької міської ради №661 від 22 вересня 2016 року її було знято з квартирного обліку на підставі п.26 пп. 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» у зв'язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

На квартирному обліку у Хмельницькій міській раді вона перебувала понад 30 років з 16 жовтня 1986 року по день прийняття оскаржуваного рішення міської ради. Весь цей час вона разом з донькою проживала у гуртожитку по АДРЕСА_1.

У 2011 році нею та донькою була приватизована секція в гуртожитку, в якій вони проживали.

Вказувала, що оскільки вона та донька залишилися проживати по суті у гуртожитку, ніякого поліпшення житлових умов в її сім'ї не відбулося, а тому і відсутні підстав для прийняття виконавчим комітетом Хмельницької міської ради рішення про зняття її з квартирного обліку.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначала, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що у 2011 році апелянт із донькою приватизували житлове приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_1, і розмір житлової площі у ньому становить 9,3 кв. м. на кожну, тоді як відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ______________

Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С.Л. Провадження № 22-ц/792/1968/17

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 43

приватизація здійснюється шляхом : «безоплатної передачі громадянам кварти (будинків) житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальною площею на кожного члена сім'ї та додатково 10 кв. м. на сім'ю».

Судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що не підлягає зняттю з квартирного обліку громадянин у якого після поліпшення житлових умов, розмір житлової площі в розрахунку на кожного члена родини не досяг встановленого рівня.

Судом не було досліджено факт використання апелянта із донькою житлових чеків по житловому приміщенню, що є порушенням ст. 179 ЦПК України, а тому посилання суду на ст. 48 ЖК УРСР є безпідставним та необґрунтованим, оскільки факт неповного використання житлових чеків, що підтверджується довідкою Ощадбанку.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України нова редакція, якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження по яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Так судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №268 від 16 жовтня 1986 року позивача було прийнята на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. На час прийняття на указаний облік ОСОБА_1 проживала у гуртожитку по АДРЕСА_2,

14 вересня 2006 року до складу сім'ї позивача була включена її донька ОСОБА_4, яка проживає разом з позивачем у гуртожитку по АДРЕСА_1.

Іншого житла у власності на час прийняття на облік ні позивач, ні її донька не мали.

2 лютого 2011 року позивач із донькою - ОСОБА_4 на підставі розпорядження Управління комунального майна Хмельницької міської ради набули право спільної часткової власності по Ѕ частині кожна на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Вказане житлове приміщення складається з однієї кімнати площею 18,6 кв.м, кухні , площею, 4.3, кв.м, ванної кімнати, площею 2.2, кв.м, коридору 4.4, кв.м. Загальна площа вказаного житла становить 30,2 кв.м; житлова - 18,6 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету №661 від 22 вересня 2016 року (п.13) на підставі пп 1 п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в зв'язку з забезпечення житловою площею по нормі сім'ю позивача було зняти з квартирного обліку.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та заперечуються сторонами.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 15, ст.ст. 36, 38, 39 Житлового кодексу виконавчі комітети міських Рад здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39). Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Ст. 34 Житлового кодексу визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок

У відповідності до ст. 40 Житлового кодексу громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

П. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок, від 11.12.1984 № 470, встановлено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами.

П. 26 Правил визначено, що громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення.

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 48 Житлового кодексу жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

У відповідності до п. 53 Правил жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому, враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається і періодично переглядається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів спільно з радами профспілок виходячи з даних статистичної звітності.

Рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею в містах і населених пунктах Хмельницької області встановлено в розмірі 8 м. кв., на одну людину, затверджений постановою виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів та президіуму професійних спілок від 02.01.1985 року № 8 "Про порядок обліку громадян, потребуючих в покращенні житлових умов, і надання їм житлової площі в Хмельницькій області".

Отже, як вбачається з матеріалів справи під час перебування на обліку, осіб, що потребують поліпшення житлових умов, позивач та її донька 2 лютого 2011 року набули право власності по Ѕ частині кожна на житлове приміщення, яке розташоване у гуртожитку загальною житловою площею 30,2 кв.м, житловою - 18,6 кв.м., тобто на кожну з них припадає по 9,3 кв.м. житлової площу, норма, що є вищою за середню норму забезпеченості громадян житловою площею на одну людину в містах та населених пунктах Хмельницької області (8 кв.м).

Таким чином у відповідності до Житлового кодексу позивач та її дочка є такими особами, які забезпечені жилою площею, вищою за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок, а тому з врахуванням вимог ст. 34 Житлового кодексу не можуть визнаватись громадянами, що потребують поліпшення житлових умов.

З цих підстав висновку суду першої інстанції про відмову в позові відповідає вимогам житлового законодавства.

Доводи апеляційної скарги, що не підлягає зняттю з квартирного обліку громадянин, у якого після поліпшення житлових умов, розмір житлової площі в розрахунку на кожного члена родини позивача не досяг встановленого рівня з вищевказаних підстав слід відхилити, оскільки вони суперечать наведеним вище законодавчим та нормативним актам в сфері житлового законодавства..

Необґрунтованими є посилання апелянта як на підставу скасування рішення суду на факт неповного використання житлових чеків та наявність в позивача права на безоплатне отримання у власність житла в розмірі 21,8 кв.м. на одну особу згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як зазначено в мотивувальній частині постанові граничні норми жилого приміщення, яке надається громадянам, визначені саме житловим законодавством. Такої норми забезпеченості житлом в розмірі 21,8 кв.м. житловим законодавством не передбачено. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» правовідносини в сфері житлового законодавства, а саме взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання жилих приміщень не регулює. Даний закон лише визначає правовідносини в сфері приватизації житла, визначає розмір 21.8 кв.м. житлової площі, який громадянин може безоплатно приватизувати при наявності у нього на час приватизації на праві користування житлової площі такого розміру, а не встановлює право громадянина на забезпечення його за рахунок держави відповідно до норм житлового законодавства житлом площею в розмірі 21,8 кв.м., як це помилково визначає апелянт.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) А.П. Корніюк

А.В. Купельський

Згідно з оригіналом А.М. Костенко