Постанова № 71238824, 20.12.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Тернопіль

Колегія суддів суду апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря Танцюри О.В.,

ОСОБА_1 та адвокатів Федірка В.С., Мовчана А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 608/2609/14ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чортківського районного суду від 20 жовтня 2017 року ухваленого суддею Квятковською Л.Й. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та коштів за виконання грошового зобов'язання,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за договорами позики на загальну суму 53000 доларів США, згідно до розписок від 19 вересня 2009 року на суму 35000 доларів США, від 19 вересня 2009 року на суму 10 000 доларів США та від 23 березня 2010 року на суму 8000 доларів США. Враховуючи вищенаведене просить стягнути борг в сумі 784 623,93 грн. 93 коп.

В процесі розгляду справи, у вересні 2016 року, позивачка уточнила підстави позовних вимог стосовно стягнення 35 000 доларів США. Просить стягнути вказану суму посилаючись на виконання нею грошового зобов'язання ОСОБА_4 перед банком з врахуванням вимог ст. 528 ЦК України (а.с.237,т. 1).

Підставою змінених вимог позивачка зазначає розписку від 19 вересня 2009 року, згідно якої відповідач передає їй борг по кредиту банку на суму 35000 дол. США, який вона оплачує своїми коштами від імені ОСОБА_4 та взяв на себе зобов'язання переоформити на неї приміщення аптеки, яке перебувало в іпотеці Банку або повернути борг з винагородою 25% річних від суми проплаченого боргу. Оскільки вона повністю погасила заборгованість по кредитному договору, тому набула прав кредитора на суму 35000 доларів США по відношенню до ОСОБА_4

Після перегляду справи ВССУ, в серпні 2017 року, позивачка зменшила позовні вимоги та просила не стягувати додатково з ОСОБА_4 на її користь проценти за користування чужими грошовими коштами за договором від 19 вересня 2009 року щодо передачі їй боргу по кредиту на суму 35 000 дол. США посилаючись на ст. 536 ЦК України (а.с. 58, т. 2).

В заяві від 20 жовтня 2017 року, позивачка визначила суму боргу, виходячи із чинного на 19.10.2017 року курсу долара, 26,4254 грн. за 1 долар США, а також суму відсотків (25% річних) за останні 5 років за договорами позики на 10000 та 8000 доларів США.

Отже, станом на 19.10.2017 року сума позову становить: з 10000 дол. США- 12500 дол. % (10 000/100*25% * 5 = 12500); з 8 000 дол. США - 10 000 дол. США%. (8 000 / 100 * 25% * 5 = 10 000); а всього розмір відсотків за двома розписками становить 22 500 дол. США.

Просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь основний борг в сумі 53000 доларів США, що станом на 19 жовтня 2017 року складає 1400549,70 (один мільйон чотириста тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривні. 70 коп. та відсотки в сумі 22 500 доларів США, що на 19 жовтня 2017 року складає 594572, 99 (п'ятсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні. 99 коп., а всього 1995122,69 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сто двадцять дві грн. 69 коп. (а.с. 97 , т. 2).

Рішенням Чортківського районного суду від 20 жовтня 2017 року позов задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 53 000 (п'ятдесят три тисячі) доларів США основного боргу, що еквівалентно 1 400 549 (один мільйон чотириста тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 70 копійок та відсотків за користування грошовим коштами в сумі 13 500 доларів США, що еквівалентно 356 670 (триста п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят) гривень та 3654 гривні понесених судових витрат.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги стосовно стягнення 35 000 Доларів США, не дослідив факту оплати позивачкою кредиту ОСОБА_4, оскільки передача боргу за кредитним договором повинна бути підтверджена письмовим договором про відступлення права вимоги та оригіналами квитанцій про оплату боргу.

Текст розписки від 19.09.2009 року про передачу боргу не містить визначених законом істотних умов для двосторонього договору, в якому повинні бути чітко зазначені реквізити сторін їх підписи, місце вчинення правочину, а також їх взаємні права та обов'язки.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та суду пояснив, що в розписках від 09.09.2009 року та 23.03.2010 року відсутні дані, які дають можливість ідентифікувати особу позикодавця (повне ім'я, по батькові, підпис), а також не конкретизовано дати позичання грошей. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази офіційної згоди банку на погашення позивачкою ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4, а також квитанції про оплату нею коштів на погашення заборгованості.

В суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги по суті, представник відповідача змінив доводи апеляційної скарги стосовно розписки від 19.09.2009 року на суму 10 000 доларів США: оспорив її підписання відповідачем ОСОБА_4

Борг на суму 8000 Доларів США згідно боргової розписки від 23.03.2010 року відповідач визнає.

ОСОБА_1 та її адвокат доводи апеляційної скарги та змінені доводи щодо розписки про позику 10000 доларів США заперечили та суду пояснили, що рішення суду є законним та справедливим.

Суд дав вірну оцінку їхнім доводам стосовно підставності стягнення 35000 доларів США за виконання позивачкою грошового зобов'язання відповідача перед Банком.

Доказів про те, що відбулась переуступка боргу і що саме позивачка сплачувала кредит у них немає, оскільки, здійснюючи оплату боргу, у банківській квитанції вона вказувала прізвище відповідача, а не свою.

Стосовно боргових розписок на 10 000 та 8000 Доларів США зазначили, що відповідач вказаний борг визнавав в судах першої інстанції та в попередньому апеляційному розгляді, тому вказаний факт доказуванню не підлягає.

В справі проводилась судова почеркознавча експертиза стосовно встановлення особи, виконавця підпису на розписці від 23.03.2010 року, оскільки відповідач заперечував, що ним виконано підпис. Відповідач не заперечував факту складання та підпису ним розписки від 19.09.2009 року про позику 10 000 доларів США при розгляді справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі. Тому вважають неприйнятними змінені під часу розгляду в апеляційному провадженні справи по суті підстави та доводи оскарження судового рішення стосовно позики 10000 доларів США.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши ОСОБА_1, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити.

Згідно до статті 367ЦПК - "Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги."

В силу статті 374 ЦПК- "Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;..."

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення коштів за договорами позики, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договори позики на 10000 та 8000 Доларів США, які оформлені розписками. Оскільки ОСОБА_4 взятих на себе обов'язків з повернення грошей не виконав, то відповідно вказані борги підлягають стягненню із нього в розрахунку на курс долара у співвідношенні до гривні станом на 19.10.2017 р.

З вказаним висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується оскільки його зроблено на підставі наявних письмових доказів, які в суді першої інстанції відповідачем не оспорювались.

Згідно до статті 375 ЦПК - "Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права."

Судом першої інстанції встановлено, що 19.09.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 10 000 Доларів США, а 23.03.2010 року на суму 8000 Доларів США із відсотковою ставкою 25 % річних (а.с. 6,7).

Відповідно до ч. 1 ст.1046 ЦК України - "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості."

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України - "На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей."

Згідно до 2 ст. 530 ЦК України- "Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства."

Відповідно до ч.І ст.1049 ЦК України- "Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором."

Відповідно до ч.І ст. 625 ЦК України- "Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання."

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України- "Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу."

Згідно з ч.З ст. 1049 ЦК України- "Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок."

Підтвердженням виконання зобов'язання згідно до статті 545 ЦК України є наявність боргового документа у боржника або розписка кредитора про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи те, що оригінали розписок знаходились у ОСОБА_1, відповідно заборгованість позивачці не була повернута, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність позовних вимог в цій частині позовних вимог та стягнув суму боргу і відсотки.

Заперечення представника ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції стосовно непідписання відповідачем розписки від 19.09.2009 року, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такі доводи є зміною доводів апеляційної скарги, які закон допускає протягом строку на апеляційне оскарження (в попередній редакції ЦПК України ? 10 днів).

Крім цього, в суді першої інстанції відповідач визнав укладення цього договору і не звертався із клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи. Окрім цього, доведення вірності підпису згідно норм ЦПК України є обов'язком відповідача, а не позивача.

Рішення у вказаній частині вирішення позовних вимог є законним та обґрунтованим.

В частині виконання ОСОБА_1 обов'язку боржника ОСОБА_4 на суму 35 000 доларів США перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", рішення суду не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, а тому підлягає скасування з наступних міркувань.

Задовольняючи вимоги позивачки про стягнення 35 000 доларів США, суд першої інстанції зіслався на норми глави 48 книги п'ятої ЦК України та правову позицію, яка викладена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України 10.06.2015 року у справі №6-15цс15. При цьому, суд визнав встановленим, що боржник ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №014/0028/82/31392 від 26.04.2007 року ОСОБА_4 поклав свій обов'язок з погашення кредитної заборгованості на позивачку, на умовах повернення вказаної суми з оплатою 25%. Вказаний обов'язок вона добровільно виконала. Вказаний висновок суд зробив на підставі розписки ОСОБА_4, який долучено позивачкою.

Однак суд апеляційної інстанції не може погодитись з вказаним висновком, оскільки в справі відсутні належні та допустимі докази про виконання позивачкою вказаного зобов'язання боржника перед Банком.

Саме наявність доказів- фінансових документів про сплату третьою особою коштів банку на виконання обов'язку боржника з погашення кредиту та двостороння угода між боржником та третьою особою послужили обставинами для ухвалення 10.06.2015 року судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного суду України правової позиції у справі №6-15цс15.

Згідно ст. 376 ЦПК України- "Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; -

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню."

Згідно ст. 638 ЦК України- "Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору."

Згідно ст. 207 ЦК України- "Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)."

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 512 ЦК України,- "Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4)виконання обов'язку боржника третьою особою."

Згідно частини1 статті 528 ЦПК України- "Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою."

Із розписки про передачу боргу (а.с. 5) вбачається, що передача боргу перед Банком сторонами не оформлена у формі двостороннього правочину в якому передбачено права та обов'язки сторін та їхні підписи.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (квитанції або договір відступлення права вимоги погоджений із банком), які б підтверджували фактичну оплату ОСОБА_1 боргу ОСОБА_4 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнала, що у неї немає жодних договорів із банком про відступлення права вимоги та погоджень банку на оплату боргу ОСОБА_4 Позивачка також зазначила, що борг ОСОБА_4 оплачувала від його імені, а тому на квитанція немає відомостей про те, що саме вона здійснювала ці оплати.

Враховуючи те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт виконання обов'язку боржника ОСОБА_4, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню на ухваленні нового про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 376, 381, 384, 382, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - частково задовольнити.

Рішення Чортківського районного суду від 20 жовтня 2017 року - скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої в АДРЕСА_3 борг в сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 267996,84 грн. та 12500 доларів США відсотків, що еквівалентно 334996,05 грн.; борг в сумі 8000 доларів США, що еквівалентно 214397,47 грн. та 10000 доларів США відсотків, що еквівалентно 267996,84 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про виконання ОСОБА_1 обов'язку боржника ОСОБА_4 на суму 35 000 доларів США перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Судові витрати покласти на сторін в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: