Рішення № 71237898, 09.11.2017, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/530/17

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2017 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд в складі:

головуючого Малярчука В.В.

при секретарі Пасько І.Б.

розглянувши письмово у відкритому судовому засіданні в місті Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_2 40000 грн. 00 коп. моральної шкоди з яких 25000 грн. моральної шкоди у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача щодо рідних позивача та 15000 грн. моральної шкоди у зв’язку з протиправним пошкодженням автомобіля позивача внаслідок ДТП, також стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_1 30000 грн. моральної шкоди у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, а також судові витрати, посилаючись на мотиви викладені в позовні заяві.

Позивачі позов підтримали та просили його задовільнити, посилаючись на мотиви викладенні в позовній заяві.

Відповідач позов не визнав та заперечив проти стягнення з нього моральної шкоди, так як вважає, що позов є безпідставним.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що є у справі, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки судом встановлено наступне:

28 листопада 2016 року близько 13 години 00 хвилин на автодорозі Доманово-Ковель–Чернівці-Тереблече 359 км.+710 м. поблизу с. Плебанівка, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п.12.1., 13.1 Правил дорожнього руху України не обрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню ситуацію, не обрала безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень двох транспортних засобів.

Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_3, який знаходився під керуванням ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АП 1 № 046356 від 06.01.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 28 листопада 2016 року близько 13 години 00 хвилин на автодорозі Доманово-Ковель–Чернівці-Тереблече 359 км.+710 м. поблизу с. Плебанівка, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п.12.1., 13.1 Правил дорожнього руху України не обрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню ситуацію, не обрала безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень двох транспортних засобів.

Постановою про закриття кримінального провадження від 29 грудня 2016 року старшим слідчим СВ Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області кримінальне провадження № 12016210170000418 від 28 листопада 2016 року закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно постанови Теребовлянського районного суду від 24 лютого 2017 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 851875 власником автомобіля НОМЕР_4 є ОСОБА_2, яким на момент зіткнення керував ОСОБА_1 на підставі цивільно-правового договору №1 від 01 червня 2016 року.

Як вбачається із позовної заяви, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля НОМЕР_5, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", майнова шкода (за ремонт пошкодженого автомобіля) позивачу ОСОБА_2 вже відшкодована страховиком.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та плану – схеми до протоколу огляду місця події від 28.11.2016 року, місце зіткнення транспортних засобів ВАЗ 21101 та автомобіля ВАЗ 21144 на крайній лівій смузі руху в напрямку м. Чортків поблизу переривчастої лінії розмітки, з якої дозволено поворот ліворуч на другорядну дорогу, про що свідчать осипи скла, сліди гальмування автомобіля ВАЗ 21101 –відсутні. В автомобілі ВАЗ 21144 пошкоджена задня кришка багажника, задній бампер, деформовані праве та ліве задні крила, розбиті задні фанарі. В автомобілі ВАЗ 21101 пошкоджене лобове скло, капот, передні фари, передній бампер. Схема підписана учасниками ДТП без будь – яких зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Матеріальна шкода завдана відповідачем ОСОБА_3 відшкодована позивачу ОСОБА_2 Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" в повній мірі в межах завданої шкоди, щого не заперечили в судовому засіданні позивачі.

Як вбачається з позовної заяви моральна шкода, завдана ОСОБА_2, полягає у перенесених душевних стражданнях у зв’язку із протиправним пошкодженням його автомобіля, котрий використовувався як для приватних поїздок, що викликало значний дискомфорт, спричинило додаткові витрати на організацію звичних справ так і для внутрішніх перевезень пасажирів на таксі. Одночасно, ОСОБА_2 змушений був витрачати час, кошти, докладати фізичних зусиль для організації ремонту його транспортного засобу. Вищенаведені обставини стали причиною нервової напруги, дратівливості, безсоння.

Окрім того, моральна шкода, завдана ОСОБА_2, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку протиправною поведінкою Відповідача щодо його батька - ОСОБА_1, котрий в результаті зіткнення отримав ушкодження здоров’я у вигляд: забоїв, підшкірних гематом, саден, лікування яких попри все проходило без звернення зі медичною допомогою.

Як вбачається з позовної заяви моральна шкода, завдана ОСОБА_1, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку протиправною поведінкою щодо нього самого та у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв’язку ушкодженням здоров’я у вигляді забоїв, підшкірних гематом, саден, лікування яких проходило без звернення за медичною допомогою. У момент зіткнення автомобіля під керуванням відповідача з автомобілем, яким кермував ОСОБА_1, що є прямим наслідком протиправної поведінки відповідача, про яку зазначалось раніше, він переніс сильні душевні хвилювання. Страх отримати тілесні ушкодження, потребувати сторонньої допомоги і стати тягарем для рідних, завдали сильного душевного болю, викликали нервове напруження та стрес. Удар виявився для нього несподіваним, оскільки він абсолютно правомірно розраховував на дотримання усіма учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху України. Зі слів ОСОБА_4, відновлення у пам’яті пережитого моменту ДТП досі супроводжується негативними емоціями, страхом, тривожністю, психологічним дискомфортом, з якими йому доводиться зустрічатись під час перебування в автомобілі. Пережитий страх, переживання та душевні страждання негативно вплинули на його самопочуття та фізичне здоров’я, що вимагає додаткових зусиль для відновлення звичного способу життя та подолання наслідків пережитого стресу.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 2 та 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак, позивачами в судовому засіданні не надано суду жодних переконливих доказів, які б доводили обставини завдання ОСОБА_2 моральної шкоди зі сторони відповідачки щодо пошкодження та ремонту його майна, щодо втрати здоров’я його батька – ОСОБА_1 Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні не зміг пояснити суду у чому саме виразилася шкода завдана відповідачкою. Також не додано документів, що свідчили б про незадовільний стан здоров’я його батька після ДТП, яке трапилося з вини відповідачки та доказів, які підтверджували б наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень: забоїв, підшкірних гематом, саден.

Також позивач ОСОБА_1 не представив суду доказів, які б свідчили б про незадовільний стан здоров’я внаслідок ДТП, не зміг пояснити чому не звертався до лікаря у встановленому законом порядку в день ДТП, після ДТП та в подальшому перед зверненням до суду з позовом.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП є безпідставними, оскільки позивачі не довели завдання їм моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, що виразилися у ремонті транспортного засобу позивача ОСОБА_2 та втрати здоров’я його батька ОСОБА_1, а ткож пережиті хвилювання та страх ОСОБА_1, і за які необхідно було б стягнути моральну шкоду, хоча відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок протиправної поведінки особи слід відмовити, у зв`язку з їх безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 179 ЦПК України, ст.ст.11, 16, 22, 23, 280, 1166, 1167, 1195 ЦК України, Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.В. МАЛЯРЧУК