Рішення № 71237638, 14.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3041/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/4017/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м.Львова від 28 грудня 2016 року по справі за заявою ОСОБА_5 до Львівської міської ради про встановлення факту добросовісного заволодіння та користування квартирою, набуття права власності за набувальною давністю, реєстрацію права власності,-

в с т а н о в и л а:

23 травня 2016 року ОСОБА_5 звернулася із заявою про встановлення факту добросовісного заволодіння та користування квартирою більше 10 років, що є підставою набуття права власності на квартиру за набувальною давністю, та державної реєстрації права власності на нерухоме майно. В обґрунтування заяви посилається на те, що вона у 2002 році добросовісно заволоділа квартирою АДРЕСА_1. У 2002 році у вказаній квартирі проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі ордеа про вселення №584 від 29 серпня 1975 року. Наймачі квартири переїхали в інше місто на три роки, після чого планували повернутися в цю квартиру. Основний квартиронаймач ОСОБА_6 дозволив їй (ОСОБА_5.) та членам її сім'ї тимчасово проживати у цій квартирі з умовою сплати всіх комунальних послуг та підтримання квартири у належному технічному і санітарному стані. Доказами постійного користування вказаною квартирою є акт ЖЕКу №205 від 30 квітня 2002 року, акт ЛКП «Вулецьке» від 8 червня 2015 року, акт ЛКП «Вулецьке» від 23 березня 2010 року, довідка № 1304 від 22 березня 2016 року форми №2, видана ЛКП «Вулецьке». З відповіді Квартирно-експлуатаційного відділу мЛьвова Міністерства оборони України від 10 березня 2016 року вбачається, що згідно картки обліку жилої площі, закріпленої за Львівським гарнізоном у будинках місцевих рад, квартира АДРЕСА_1 знаходилася в оперативному управлінні Міністерства оборони України. Наказом начальника Львівського гарнізону від 9 лютого 1959 року вона закріплена за військовою частиною 48731. Військовослужбовець цієї військової частини ОСОБА_6 був заселений у зазначену квартиру на підставі ордера №583, виданого КЕЧ м.Львова 29 вересня 1975 року. Відомості щодо звільнення квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в КЕВ м.Львова відсутні. Будинок АДРЕСА_1 був переданий у комунальну власність міста у 1980 році. Відтак, станом на день подачі заяви до суду, інформація про власника квартири відсутня, власність на вказану квартиру не зареєстрована відповідно до вимог ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ні за громадою м.Львова, ні за державою. Просить заяву задовольнити та встановити факт добросовісного заволодіння та користування нею квартирою АДРЕСА_1 з 2002 року.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 28 грудня 2016 року заяву ОСОБА_5 задоволено. Встановлено факт добросовісного заволодіння, користування та набуття ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 31,6 кв.м., що складається із однієї кімнати площею 18,30 кв.м, з 2002 року.

Рішення суду оскаржила Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви за безпідставністю. Зазначає, що судом не було досліджено обставин справи, обґрунтованості вимог заяви.

Всудовому засіданні представники Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити.

ОСОБА_5 та її представник, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просять апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з наступного.

Встановлено, що відповідно до ордера №583 від 29 вересня 1975 року ОСОБА_6 разом із його матір'ю ОСОБА_7 вселено у квартиру АДРЕСА_1. Відомості про звільнення ними квартири відсутні. З довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 22 березня 2016 року №1304 вбачається, що вони зареєстровані у вказаній квартирі. Довідкою, виданою Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області 22 лютого 2016 року №02-01/3291 стверджується, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зареєстрованими чи знятими з реєстраційного обліку не значаться.

З відповіді від 22 лютого 2016 року на запит адвоката, наданої Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», вбачається, що згідно архівних даних станом на 29 грудня 2012 року державна реєстрація права власності на цю квартиру не проведена. Будинок, у якому знаходиться згадувана квартира, зареєстровано в цілому за місцевими радами (ЖЕО Радянського району м.Львова).

КЕВ м.Львова у відповіді від 10 березня 2016 року на запит адвоката повідомив, що квартира знаходилась в оперативному управлінні Міністерства оборони України та наказом начальника Львівського гарнізону від 9 лютого 1959 року була закріплена за військовою частиною 48731. У 1980 році будинок передано до комунальної власності міста.

Актами, складеними ЛКП «Вулецьке» 8 червня 2015 року та 23 березня 2016 року, стверджується, що на час обстеження в квартирі проживають: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її діти ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3. Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у цій квартирі проживають з 2002 року, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - з часу народження (2012 року) по даний час.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд прийшов до висновку, що підставами для встановлення факту добросовісного завододіння, користування та набуття нерухомим майном є добросовісне заволодіння особою чужим майном, відкрите, безперервне володіння цим нерухомим майном протягом десяти років, що заявником повністю доведено.

Посилання суду першої інстанції на норми цивільного законодавства, якими регулюється питання набуття майна у власність за набувальною давністю, є безпідставними, оскільки заявник звернулася до суду про встановлення факту володіння квартирою в порядку окремого провадження, оскільки спір про право цивільне відсутній. Питання про визнання за нею права власності на квартиру не порушувалося, така вимога не заявлена. У випадку наявності спору про право вимоги повинні були розглдатися в позовному, а не в окремому провадженні.

При вирішенні заяви колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» факт володіння громадянином жилим приміщенням встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ, але його втрачено і немає можливості підтвердити права власності не в судовому порядку.

Докази про наявність таких обставин у цих правовідносинах відсутні.

Колегія суддів прийшла до висновку про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви, оскільки підстави для встановлення такого факту, який має юридичне значення, - відсутні.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 28 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 про встановлення факту добросовісного заволодіння, користування та набуття ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 31,6 кв.м, яка складається з однієї кімнати площею 18,3 кв.м, з 2002 року, що є підставою набуття права власності на квартиру за набувальною давністю та державної реєстрації права власності на нерухоме майно за добросовісним володільцем та набувачем - ОСОБА_5

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді