Постанова № 71237592, 18.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/354/17 Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/4193/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М, Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват - Агро - Львів» на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 03 травня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват - Агро - Львів» про визнання недійсним договору оренди землі № 90 від 04.01.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів», зареєстрованого 04.05.2012 року в Управлінні Держкомзему у Радехівському районі Львівської області за № 462390004004262.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4, в тому числі і спірної земельної ділянки, на яку, 04.01.2012 року, між ОСОБА_4 та ТзОВ «Приват- Агро-Львів» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1.2163 га. Вважає оспорюваний ним договір оренди землі недійсним, оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, до підписання оспорюваного договору оренди землі, а тому фізично не могла підписувати договір оренди землі, а також не могла підписувати акт прийому - передачі земельної ділянки від 04.05.2012 року.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, договір № 90 оренди землі між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів», що був датований 04 січня 2012 року та зареєстрований 04 травня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Радехівському районі Львівської області за №462390004004262, визнано недійсним.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» (інд.80522, Львівська область, Буський район, с.Заводське, код ЄДРПОУ 33176513) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 640,00 грн. понесених ним судових витрат.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило ПАТ «Приват - Агро - Львів»,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним оспорюваного договору у березні 2017 року. Предметом позову є визнання недійсним договору оренди землі, який, виходячи з п. 40 Договору, ст.ст. 18. 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на 2012 рік) набрав чинності 04 травня 2012 року, що підтверджується відповідним записом на останній сторінці копії договору, який наявний у справі. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.01.2017 по справі № 6-2777цс16, «Набрання договором оренди землі чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов 'язки по договору, тобто, коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.» У період від 04.05.2012 року (дата державної реєстрації та набрання чинності договором) до березня 2017 року,позивач, який за його твердженням є особою, що прийняла спадщину до складу якої входить земельна ділянка, що є об'єктом оренди за договором, жодного paзу не звертався до відповідача із будь-якими скаргами, претензіями чи запереченнями, тобто, позивач впродовж зазначеного часу виконував обов'язки орендодавця за договором, у тому числі, не вчиняв жодних дій, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою, що свідчить про його обізнаність щодо існування договірних відносин із відповідачем. Тобто, ОСОБА_3 не тільки мав можливість дізнатися про договір № 90 оренди землі зареєстрований за № 462390004004262 від 04.05.2012 року, але й мав обов'язок знати про стан своїх майнових прав, зокрема тих, що стосуються земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за оскаржуваним договором, але позовну заяву про визнання недійсним договору № 90 оренди землі подано лише 13.03.2017 року, що підтверджує пропуск позивачем строку позовної давності. Як підставу для скасування рішення апелянт зазначає, що в суді першої інстанції не було досліджено оригінал договору № 90 оренди землі, а в матеріалах справи наявна лише його копія, що свідчить про можливість заміни позивачем першої сторінки даного договору, з проставленням відповідної дати. Усі три оригінальні примірники оспорюваного договору оренди землі, відповідно до п. 40 договору, мають однакову юридичну силу, і лише шляхом огляду та дослідження у судовому засіданні усіх трьох примірників оспорюваного договору можливо встановити дату, як момент досягнення сторонами договору згоди з усіх істотних умов, адже саме встановлення дати укладення договору має суттєве значення для розгляду даної справи. Крім того, в обгрунтування того, що ОСОБА_3 є належним позивачем та має право вимоги щодо земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за оспорюваним договором, у рішенні суду міститься посилання на те, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту від 11.01.2005 року. Проте, відповідно до відомостей з Публічної кадастрової карти право власності на земельну ділянку, яка є об'єктом оспорюваного договору оренди, зареєстровано за ОСОБА_4, а тому, з огляду на відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3, суд першої інстанції повинен був в обов'язковому порядку встановити факт наявності у нього прав, за захистом яких він звернувся до суду. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник ТзОВ «Приват - Агро-Львів» та представник ОСОБА_3, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з»явилися, не повідомили суд про причини неявки.

У зв»язку з неявкою осіб в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, яка згідно з оспорюваним договором оренди землі, укладеним 04.01.2012 року, є орендодавцем, на момент його укладення померла, а тому не могла підписувати оспорюваний договір. Суд першої інстанції дійшов висновку про припинення у ОСОБА_4 у зв»язку зі смертю цивільної правоздатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

За змістом статті 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Матеріалами справи підтверджується, що 11 січня 2005 року, ОСОБА_4, склала заповіт, за яким усе майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1

Матеріалами спадкової справи №41/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, підтверджується, що ОСОБА_3 є спадкоємцем майна за заповітом після смерті ОСОБА_4, який 15.02.2011 року звернувся до Радехівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відповідно до ст.1269 ЦК України свідчить про прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4, та спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не перевірив факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 Як вбачається з матеріалів спадкової справи, до складу спадщини входить земельна ділянка площею 1.8730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Оглядівської сільської ради, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 1.2163 га.

З договору оренди землі №90 від 04.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 надала, а ТзОВ «Приват-Агро-Львів» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, належну орендодавцю, площею 1,2163 га, а актом прийому-передачі земельної ділянки від 04.05.2012 року засвідчується, що ОСОБА_4 передає, а ТОВ «Приват - Агро-Львів» приймає в користування на умовах оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення Оглядівської сільської ради площею 1.2163 га.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 фізично не могла укладати та підписувати договір оренди землі №90, укладений 04.01.2012 року, а також акт прийому-передачі земельної ділянки від 04.05.2012 року, оскільки на момент укладення договору оренди землі, його підписання вона померла.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ані укласти, ані підписати оспорюваний договір та акт прийому - передачі земельної ділянки від 04.05.2012 року ОСОБА_4 не могла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, до підписання цих документів.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не оглядався оригінал договору оренди землі №90, укладений 04.01.2012 року між ОСОБА_4 та ТзОВ «Приват - Агро-Львів», такий судом не витребовувався, а долучена до матеріалів справи копія оспорюваного договору, що свідчить про можливість заміни позивачем першої сторінки даного договору з проставлянням відповідної дати.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими такі доводи апелянта, голослівними, такими, що ґрунтуються на припущеннях з огляду на те, що ТзОВ «Приват- Агро-Львів», як сторона договору оренди землі №90, також повинна мати оригінал цього договору, однак такий на спростування дати укладення договору, зазначеної в оспорюваному договорі, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надала.

Суд першої інстанції, з врахуванням положень ч.1 ст. 261 ЦК України, яка встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, яким відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є відмова в задоволенні позову, оскільки представником відповідача не доведено обставини щодо дня, коли саме ОСОБА_3 дізнався про порушення свого права.

Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції посилався на докази, з яких вбачаються первинні відомості про існування спірного договору, зокрема, апеляційна скарга та рішення судів (а.с.39-45,58-81), а інформація про державну реєстрацію Договору №90 внесена лише 12.10.2016 року (а.с.57).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 351, 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

рішення Радехівського районного суду Львівської області від 03 травня 2017 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват - Агро - Львів» - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.