Постанова № 71237453, 18.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/312/17 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/3357/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року 18 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» про визнання недійсним договору оренди землі №1, укладеного 04 січня 2012 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» та зареєстрованого 03.05.2012 року в Управлінні Держкомзему у Радехівському районі Львівської області за № 462390004004256.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 0,5541 га, що належить на праві власності громадянинці ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2 що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1.

Заяву про забезпечення позову мотивує тим, що ТзОВ «Приват - Агро - Львів» є суб»єктом господарювання, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, а відтак засівання земель, в тому числі і на спірній земельній ділянці, належній ОСОБА_3, призведе до її неминучого використання відповідачем після постановлення рішення суду, що унеможливить виконання цього рішення.

Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 0,5541 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2 що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1.

Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року оскаржило ТзОВ «Приват-Агро-Львів», в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є товарне сільськогосподарське виробництво, яке здійснюється шляхом вирощування сільськогосподарських культур, у тому числі, на орендованих у фізичних осіб земельних ділянках, і заборонивши йому проводити будь - які сільськогосподарські роботи, суд першої інстанції порушив основні принциа-пи необхідності вжиття заходів забезпечення позову та прийняв судове рішення, яким обмежив діяльність суб'єкта господарювання, що жодним чином не стосується майбутнього акта правосуддя, який може бути прийнятий за результатами розгляду цивільної справи. Апелянт зазначає те, що втручання у господарську діяльність відповідача призведе до невідворотних наслідків, оскільки з огляду на специфіку господарської діяльності, відповідачу фактично заборонено виконання умов договорів оренди земель, укладених не лише з ОСОБА_3, а іншими орендодавцями, за умовами яких ТзОВ «Приват-Агро-Львів» зобов'язалось використовувати за цільовим призначенням орендовані землі сільськогосподарського призначення. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не врахував, що на відповідача, як на землекористувача, ст. 96 ЗК України покладено обов'язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі тощо. Апелянт зазнає, що позовні вимоги ОСОБА_3 мають немайновий характер, а тому застосований судом захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити будь - які сільськогосподарські роботи не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки рішення суду у випадку задоволення такого позову не передбачатиме вчинення якихось дій по виконанню такого рішення, таке рішення буде встановлювати лише певний факт дійсності чи недійсності договору.

Представник ТзОВ «Приват - Агро-Львів», ОСОБА_3, її представник ОСОБА_2, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з»явилися, не повідомили суд про причини неявки.

У зв»язку з неявкою осіб в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що заява, подана ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову підлягає до задоволення, і позов слід забезпечити таким видом, як накладення заборони ТзОВ «Приват-Агро-Львів» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі, роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 0.5541 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_3, що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Стаття 153 ЦПК України зазначає, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до роз»яснень п. п. 1, 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» про визнання недійсним договору оренди землі № 1, укладеного 04 січня 2012 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів».

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони ТзОВ «Приват-Агро-Львів» (ЄДРПОУ 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 0.5541 га, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_3, що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1.

Заяву про забезпечення позову обгрунтовує тим, що у випадку незабезпечення позову, позивач, як власник земельної ділянки, може бути позбавлений права не тільки розпоряджатися, а і користуватися земельною ділянкою.

Задовольняючи заяву про забезпечення позовушляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі, роботи, пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 0.5541 га, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_3на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, суд першої інстанції врахував зміст позовних вимог та дійшов висновку про те, що у випадку задоволення позовних вимог, позивач, як власник земельної ділянки, може бути позбавлений права нею розпорядитися, так як відповідач буде її використовувати (засіювати, обробляти), тобто, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про забезпечення позову.

Відповідно до роз»яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб»єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову та постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_3 шляхом заборони ТзОВ «Приват - Агро-Львів» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі, роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 0.5541 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, безпідставно не взяв до уваги те, що ТзОВ «Приват- Агро-Львів» є суб»єктом господарювання, одним із основних видів діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і на орендованих земельних ділянках, а відтак забезпечення позову у виді заборони ТзОВ «Приват - Агро-Львів» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі, роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 0.5541 га, перешкоджатиме господарській діяльності ТзОВ «Приват-Агро-Львів» та може призвести до незворотних наслідків.

Постановивши оскаржувану ухвалу та забезпечивши позов у виді заборони проводити будь - які сільськогосподарські роботи, в тому числі пов»язані з обробітком спірної земельної ділянки, суд першої інстанції не врахував зміст позовних вимог, не проаналізував їх, не врахував те, що предметом даного позову є визнання недійсним договору оренди землі.

Вирішуючи питання забезпечення позову, суд першої інстанції не з»ясував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у виді заборони проводити будь - які сільськогосподарські роботи, в тому числі пов»язані з обробітком спірної земельної ділянки, може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, не навів жодних обставин на обґрунтування висновку суду про підставність заяви про вжиття заходів забезпечення позову та необхідність забезпечення даного позову у виді заборони проводити будь - які сільськогосподарські роботи, в тому числі пов»язані з обробітком спірної земельної ділянки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частина 1 ст. 376 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню або незастосування закону, який підлягає застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи передбачені ч.1 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_3, про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів»- задовольнити.

Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_6