Постанова № 71237258, 15.12.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/4650/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15.12.2017 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючий суддя Ванівський Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БР №142600 від 04 серпня 2017 року, закриття справи за відсутності складу адміністративного правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Сколівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, закриття справи за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, 04 серпня 2017 року Інспектором СРПП №3 ПП Сколівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області винесено постанову про накладення на нього адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. 04.08.2017 р. ОСОБА_1 наручно отримано копію постанови серії БР №142600 від 04 серпня 2017 року, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Як вбачається з вищевказаної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за нібито скоєне адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Однак, дії інспектора є необґрунтованими та незаконними.

В постанові серії БР №142600 від 04 серпня 2017 року, зазначено, що позивач 04 серпня 2017 року о 10:00 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м. Сколе по вул. Д. Галицького, 7, порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено), чим скоїв адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП. Проте, ОСОБА_1 не вчиняв правопорушення, зазначеного в постанові про накладення адміністративного стягнення. А саме не порушив вимоги дорожнього знаку 3.34, а тому не порушив ч.1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає вищевказану Постанову безпідставною та такою, що винесена із порушенням норм матеріального права та процесуального законодавства, оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення не містить жодних належних та допустимих доказів вчинення ним порушення.

Крім того, ОСОБА_1 наголошує на тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

На основі вищевикладеного, просить позовну заяву задоволити.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте, подав клопотання про слухання справи у його відсутності.

Представник відповідача будучи належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Судом встанови, що постановою серії БР №142600 від 04 серпня 2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.

ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, а саме за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено).

Відповідно до дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено), забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Рішення Європейського Суду з прав людини зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ відзначив, що, як правило, національні суди, зокрема суд першої інстанції, повинні оцінити подані їм докази.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідачем не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував невиконання позивачем дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено).

Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Згідно з норми КАС України, суд не наділений повноваженнями закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу. Судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сколівського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БР №142600 від 04 серпня 2017 року, закриття справи за відсутності складу адміністративного правопорушення,- задоволити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР №142600 від 04 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 255 грн., - скасувати.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено сторонами в апеляційну порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30 денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Ванівський Ю.М.