Рішення № 71236016, 21.12.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6471/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Коружинець Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи – Львівське комунальне підприємство «Цитадель-центр», Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про визнання частково недійсним рішення,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати, як незаконне рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №803 від 23.11.2012 року в частині передачі на баланс ЛКП «Цитадель-центр» 3/24 будинку за адресою: м. Львів, вул. К.Рилєєва, 10., покликаючись на те, що є власником 3/24 частин домоволодіння, за адресою: м. Львів, вул. К.Рилєєва, 10, де він і проживає на даний момент. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було перевищено повноваження надані йому Законом, оскільки позивач як співвласник даного будинку, не надав згоди на передачу будинку на баланс іншого ЛКП. Вказане рішення ВК ЛМР порушує його право на власність, гарантоване чинним законодавством України, а тому просить таке рішення скасувати.

Позивач та його представник в судовому засіданні, кожен окремо, позов підтримали, з підстав викладених у позовній заяві. Просить задоволити позов.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов заперечила. Пояснила, що оскаржуване рішення було прийнято у відповідності до чинного законодавства та межах наданих законом повноважень. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ГРА ЛМР в судовому засіданні, позов заперечила, з мотивів безпідставності. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ЛКП «Цитадель-Центр»в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд ухвалив розгляд справи проводити без його участі, на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Статтею 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №803 від 23.11.2012 року «Про передачу житлових будинків, які перебувають на балансі «Каменяр-Центр», житловий будинок по вул. К.Рилєєва, 10, що у м. Львові передано на баланс ЛКП «Цитадель-Центр» /а.с.9/.

У володінні позивача ОСОБА_1, знаходиться 3/24 житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. К.Рилєєва, 10, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину серії 1-5458, виданим 21.12.1985 року /а.с.18/, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с.19/.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст.11 цього ж Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ст.24 ЗУ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ст.3 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Пунтком 4 ч.1 ст.7 цього ж Закону встановлено, що до повноважень органу місцевого самоврядування належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Оскаржуваним рішенням, обслуговування будинку по вул. К.Рилєєва, 10 було передано ЛКП «Цитадель-Центр», однак порядку надання житлово-комунальних послуг та утримання прибудинкової території змінено не було, що стверджується наявними в матеріалах справи розрахунками, характеристиками ЛКП Галицького району м. Львова та схемами розподілу територій. При цьому, аналіз норм чинного законодавства та надані відповідачем письмові докази, які є належними та достатніми в процесі доказування, свідчать що оскаржуване рішення ВК ЛМР було прийнято відповідачем межах наданих Законом повноважень та у передбачений Законом спосіб, що спростовує посилання позивача щодо порушення його права власності чи порядок надання послуг пов’язаних з утриманням будинку в якому він проживає, адже процедура прийняття повноважним органом рішення щодо утримання будинку та прибудинкових територій, з метою забезпечення благоустрою та утримання міських об’єктів у належному стані, не містить обов’язку відповідача погоджувати дане рішення з позивачем як власником частини будинку по вул. К.Рилєєва, 10 у м. Львові.

Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, повністю спростовані матеріалами справи, а тому приходить до переконання про безпідставність позовних вимог, тож позов задоволенню не підлягає. Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що сама тільки передача будинку, в якому він проживає та власником частки якого він є, на баланс іншого ЛКП не може бути беззаперечною підставою для стягнення з нього плати за комунальні послуги, оскільки плата зі споживача послуг, стягується лише на умови належного надання житлово-комунальних послуг, в порядку та спосіб, визначений ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи те, що позивач звільнений судом від сплати судового збору, а позов задоволенню не підлягає, судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.241-246 КАС України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2017 року.