Постанова № 71235780, 20.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №337/1711/17 Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л.М.

Провадження № 22-ц/778/3228/17 Суддя-доповідач: Кримська О.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Подліянової Г.С.,

Дашковської А.В.,

секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя щодо не вчинення дій, спрямованих на реалізацію майна боржника,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаною скаргою, в якій просила: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) щодо не вчинення дій, спрямованих на реалізацію майна боржника ОСОБА_5 - квартири АДРЕСА_1 - шляхом проведення електронних торгів; зобов'язати державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області вчинити дії, спрямовані на реалізацію майна боржника ОСОБА_5 - квартири АДРЕСА_1 - шляхом проведення електронних торгів.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2015 року у справі №337/1025/15-ц (провадження №2/337/676/2015), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16.03.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 19.10.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Зокрема, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості реалізованих транспортних засобів у розмірі 509 343 грн.

На теперішній час на виконанні в Хортицькому ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження №50751452 з примусового виконання виконавчого листа Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2016 року у вказаній справі №337/1025/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 компенсації вартості реалізованих транспортних засобів у розмірі 509343 грн..

Виконавче провадження відкрито 07.04.2016 року

В межах здійснення виконавчого провадження (ВП №50751452) державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, зокрема, квартиру АДРЕСА_2.

Проте, до теперішнього часу вищевказане нерухоме майно не передано для реалізації на електронних торгах з метою погашення заборгованості боржника.

25.04.2017 року стягувач звернулась із заявою до Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про надання інформації про те, чи здійснюються державним виконавцем в межах виконавчого провадження №50751452 заходи, спрямовані на примусову реалізацію на електронних торгах майна боржника ОСОБА_5 - квартири АДРЕСА_2.

Листом від 18.05.2017 року за №11317 Хортицьким ВДВС було повідомлено стягувача про те, що 20.01.2017 року на адресу відділу від районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району надійшов лист про відмову в наданні дозволу для передачі на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3, яка належить на праві власності боржника ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій зареєстровані малолітні діти, на підставі ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», так як у разі передачі на реалізацію нерухомого майна погіршаться їх умови проживання та порушуються житлові права.

Отже, з листа ВДВС від 18.05.2017 року за №11317 стало відомо про те, що державним виконавцем не будуть вживатися заходи щодо передачі на примусову реалізацію майна боржника ОСОБА_5 - квартири АДРЕСА_2.

Стягувач вважає, що державний виконавець безпідставно не вживає заходів щодо передачі вищевказаного нерухомого майна боржника на примусову реалізацію на електронних торгах, виходячи з наступного.

По-перше, твердження державного виконавця про неможливість передачі квартири боржника на примусову реалізацію ґрунтуються на наявності відмови райадміністрації ЗМР по Хортицькому району в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, що носить рекомендаційний характер.

Державним виконавцем не було врахованого того, що боржником ОСОБА_5 умисно вчинені дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.

Одразу після набрання рішенням суду законної сили, боржником ОСОБА_5 30.03.2016 року вчинені дії щодо реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартирі АДРЕСА_3. При цьому, малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не перебуває з боржником ОСОБА_5 в будь-яких родинних стосунках.

Здійснення боржником ОСОБА_5 дій по реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_3 мало місце під час судового арешту.

Так, ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2015р. у справі №337/1025/15-ц в порядку ст. 151 ЦПК України накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 та транспортні засоби.

Таким чином, неправомірна бездіяльність державного виконавця Хортицького ВДВС у вигляді не вчинення дій, спрямованих на реалізацію майна боржника - квартири АДРЕСА_3 - шляхом проведення електронних торгів, призводить до порушення прав стягувача і спільної малолітньої дитини стягувача і боржника.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не доведення судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення комісії з питань захисту прав дитини райадміністрації ЗМР по Хортицькому району носить лише рекомендаційний характер, а отже мало бути враховане державним виконавцем в сукупності з іншими документами та обставинами спірних правовідносин.

Вважає, що у цій справі у державного виконавця взагалі були відсутні передбачені законом підстави для направлення запиту до органу опіки та піклування щодо надання згоди на реалізацію квартири на публічних торгах, оскільки має місце не укладення правочину, а правовідносини, які склалися під час примусового виконання рішення суду та процедури звернення стягнення на майно боржника.

Від ОСОБА_5 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що державний виконавець вчинив всі належні виконавчі дії, спрямовані на реалізацію майна боржника, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком №2831/5, а тому відсутні законні підстави для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області щодо не вчинення дій, спрямованих на реалізацію майна боржника квартири шляхом проведення електронних торгів. Просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року - без змін (а.с.101-107)

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що на виконанні у Хортицькому ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться виконавчий лист №2/337/676/2015, виданий 30.03.2016 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 509 343 грн. (а.с.18).

15 квітня 2016 року в межах вказаного виконавчого провадження №50751452 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.19).

26.04.2016 року згідно акту опису та арешту майна, описана та арештована чотирикімнатна квартира АДРЕСА_5, загальною площею 86,6 кв. м, житловою площею 53,7 кв. м. Квартира була передана на відповідальне зберігання стягувачу - ОСОБА_3 (а.с.20-21).

15.12.2016 року, в ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем було направлено запит до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_5, яке належить на праві власності боржнику ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як за вказаною адресою зареєстровані малолітні діти (а.с.23).

20.01.2017 року на адресу Відділу від районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району надійшов лист про відмову в наданні дозволу для передачі на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_5, яке належить на праві власності боржнику ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій зареєстровані малолітні діти, на підставі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», так як у разі передачі на реалізацію нерухомого майна погіршаться їх умови проживання та порушуються житлові права (а.с.43).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що держаний виконавець вчинив всі належні виконавчі дії, спрямовані на реалізацію майна боржника - ОСОБА_5 - квартири АДРЕСА_1, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком №2831/5.

Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, правильно застосувавши положення ст.ст. 383-387 ЦПК України, в редакцій чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, норми Закону України «Про виконавче провадження», дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги. Фактичні обставини встановлені судом повно та об'єктивно, підтверджуються матеріалами справи, встановленим обставинам та наданим доказам суд першої інстанції надав належний правовий аналіз, що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Так, ст. 3 ЦПК України в попередній редакції передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення закріплено в ст. 4 ЦПК України, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону на момент вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що державним виконавцем в процесі виконання рішення суду безпідставно взято до уваги висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про відмову в наданні дозволу для передачі на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5, яке належить на праві власності боржнику ОСОБА_5, в якій зареєстровані малолітні діти.

Проте, згідно ч. ч. 1, 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Пунктом 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.

Пунктом 3 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим Наказом Міністерство юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 року визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, виконавцем подається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Таким чином, звернення державного виконавця до органів опіки та піклування із запитом щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_5, яке належить на праві власності боржнику ОСОБА_5, так як за вказаною адресою зареєстровані малолітні діти, здійснено з дотриманням державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження діючого законодавства.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що дозвіл органу опіки та піклування носить для державного виконавця рекомендаційний характер спростовується вищеназваними положеннями закону.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 неправомірно зареєстровано місце проживання у квартирі неповнолітньої дитини, не приймаються судовою колегією, оскільки дослідження питання незаконності реєстрації не входить до предмету даного спору.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 383 ЦПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.М.Кримська

Судді: А.В.Дашковська

Г.С.Подліянова