Постанова № 712356, 07.06.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/1548а

"07" червня 2007 р., 12 год. 45 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Спаських Н.М.

при секретарі: Волна С.В. за участю представників сторін:

позивача: Березань Я.Г. - за довіреністю;

відповідача: Чеберяк О.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Стандарт" до Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов про визнання недійсними рішення № 146 від 09.08.2006 року про стягнення 3 289,97 грн. штрафу та 12 036.03 грн. пені та рішення № 147 від 09.08.2006 року про стягнення 37 233,19 грн. штрафу та 28 871.43 грн. пені з позивача за порушення строків сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду України з підстав неправомірності цих рішень. Позивач свої вимоги підтримав і просить їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з мотивів, що рішення прийняті згідно чинного законодавства і підлягають до виконання.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Позивач по справі, як суб’єкт підприємницької діяльності, є платником страхових внесків у відповідності до Закону України № 1058 від 09.07.2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 - далі Закон № 1058. Згідно положень даного Закону, страхові внески відповідачем сплачуються з сум фактичних виплат на оплату праці та інших виплат, в порядку, передбаченому даним Законом.

За змістом положень чинного законодавства позивач, як роботодавець, набуває статусу платника страхових внесків з моменту його реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності та взяття на облік територіальним відділенням Пенсійного Фонду України ( п. 3 ст. 15 Закону № 1058).

У відповідності до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного Фонду України № 16-6 від 19.10.2001 року ( зі змінами та доповненнями), визначення сум страхових внесків платниками здійснюється на підставі даних у річних розрахунках; даних у розрахунку авансових сум страхових внесків. Цією ж інструкцією передбачено строки подання розрахунків зобов‘язань для платників збору - не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.

У відповідності до пп. 2 п. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, за несвоєчасну сплату страхових внесків орган пенсійного фонду має право нарахувати платнику штраф на суму заборгованості в залежності від кількості днів затримки сплати. Одночасно здійснюється нарахування пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058, погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону. Отже, згідно цієї статті застосовуються і санкції за порушення порядку сплати збору, оскільки вони містяться в цій статті.

У відповідності до рішення позивача № 146 від 09.08.2006 року про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання, до відповідача було застосовано штраф у сумі 3 289,97 грн. та нараховано пеню в сумі 12 036,03 грн. за період з 05.04.2002 року по 20.08.2004 року, що вбачається з розрахунку санкцій до рішення ( а.с. 32).

При прийнятті даного рішення від 09.08.2006 року відповідач послався на підпункт 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - далі Закон № 2181.

Дане рішення № 146 є неправомірним, виходячи з того, що воно прийнято в правовому полі дії Закону № 1058, а тому застосування санкції навіть по платежах, не стягнутих до 01.01.2004 року згідно перехідних положень цього Закону повинно здійснюватися лише згідно ст. 106 Закону № 1058. Таким чином законодавець при прийнятті Закону № 1058 виключив можливість застосування до стягнення боргу з платежів пенсійного страхування ( і санкцій, як наслідку стягнення) іншого законодавства ніж Закон № 1058.

Заперечення відповідача про те, що сума санкцій при обрахунку їх за Законом № 1058 та Законом № 2181 є однаковою, а тому порушення прав позивача не відбулося, суд до уваги не приймає, оскільки застосувавши закон, який не підлягає до застосування, відповідач порушив чинне законодавство і прийняв неправомірне рішення.

Суд вважає, що рішення № 147 від 09.08.2006 року про застосування фінансових санкції та нарахування пені з несплату чи несвоєчасну сплату страхувальниками сум страхових внесків також підлягає визнанню не чинним з таких підстав:

Позивач вказав, що за період з 21.02.2004 року по 22.05.2006 року (період нарахування санкцій за рішенням № 147 - а.с. 33,34), позивач знаходився у спорі з приводу відновлення реєстрації свого підприємства, про що свідчать наявні у справі копії судових рішень. Остаточно спір було вирішено лише 20.02.2006 року, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а.с. 23).

Крім того, з рішення по справі № 09/4582 від 21.11.2005 року вбачається , що відповідач звертався з позовом до позивача про стягнення 53 144,77 грн. недоїмки по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.07.2004 року по 22.08.2005 року, 9 815,45 грн. пені та 24 569,40 грн. штрафу за період з 21.02.2004 року по 20.07.2004 року. В частині стягнення пені та санкцій у задоволенні позову було відмовлено, з підстав того що через неправомірні дії органів державної реєстрації та місцевих органів влади було порушено права та охоронювані законом інтереси підприємства - позивача, якого внаслідок скасування його державної реєстрації і до часу її відновлення у лютому 2006 року фактично не існувало як платника страхових внесків.

Суд погоджується з представником позивача в тому, що перебуваючи в спорі з приводу державної реєстрації підприємства протягом кількох років, позивач був позбавлений можливості своєчасно сплачувати страхові внески до ПФ та уникнути нарахування санкцій.

За даними обох сторін, розрахунок за недоїмкою до Пенсійного Фонду України за всі попередні періоди позивач зміг здійснити лише 19.06.2006 року після відновлення його державної реєстрації.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.02.2006 року рішення суду по справі № 09/4582 залишено без змін. Касаційна скарга залишена без задоволення ( копії цих документів залучені до справи за ініціативою суду).

З позовних заяв по даній справі та справі № 09/4582 також вбачається, що відповідач прийняв рішення про стягнення штрафу та пені різними рішеннями за один і той же період - з 21.02.2004 року по 20.07.2004 року і не пояснив правомірність таких своїх дій.

З розрахунків сум штрафу та пені по рішенню № 147 також вбачається, що за один і той же період по особовому рахунку позивача у відповідача обліковуються різні суми боргу і нарахування штрафу та пені чомусь здійснювалося двома частинами ( а.с. 33-34). Пояснення з приводу технології такого розрахунку відповідач суду не надав.

На вимогу суду в ухвалі від 24.05.2007 року надати первинні документи, які підтверджують існування у позивача заборгованості, на яку нараховано штраф та пеню, відповідач таких документів суду не надав.

На підставі викладеного та з огляду на те, що:

- за період нарахування позивачу штрафу та пені по спірних рішення № 146 та № 147 від 09.08.2006 року, державна реєстрація позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності була скасована і він не міг відповідати за дотримання строків проведення розрахунку з Пенсійним фондом,

- відповідач не довів існування первинних документів для правомірності нарахування позивачу штрафу та пені за спірними рішеннями. Фактично, правомірність нарахування штрафу та пені Пенсійним фондом не доведена.

- розрахунок штрафу та пені за рішенням № 147 проводився в два етапи за різними первинними сумами для обрахунку санкції за один і той же період і цей недолік відповідачем не усунуто,

- при прийнятті рішення № 146 було застосовано Закон № 2181, який не підлягав до застосування у 2006 році в зв'язку з існуванням Закону № 1058,

то суд вважає, що позивач довів правові підстави для свого позову і спірні рішення повинні бути визнані нечиними.

У відповідності до ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечиним рішення відповідача. Позов про визнання недійсними спірних рішень відповідача фактично є позовом про визнання їх нечинними, що відповідає інтересам позивача.

На підставі статті 89,94 КАС України з державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 89,94, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними рішення управління Пенсійного Фонду України в Канівському районі № 146 та № 147 від 09 серпня 2006 року про нарахування штрафу та пені ТОВ БВК "Стандарт", ідентифікаційний код 03587684, Черкаська область, Канівський район, с. Степанці, за несплату (несвоєчасну) сплату сум страхових внесків.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ БВК "Стандарт", ідентифікаційний код 03587684, Черкаська область, Канівський район, с. Степанці - 3,40 грн. судового збору;

Виконавчий документ видати.

Постанова набуває чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

СУДДЯ Н.М. Спаських