Постанова № 71235540, 19.12.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

19.12.17

Справа № 336/860/17

Пр. 2-а/336/117/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Голубковій М.А., при секретарі Когут С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити перерахунок пенсії, суд -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому зазначає, що проходив службу в органах військової прокуратури та після звільнення у запас з 01.02.2006 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

02.11.2016 року позивач звернувся до Управління ПФУ в Шевченківському районі м.Запоріжжя із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії, оскільки відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року (в редакції постанови КМУ №763 від 31.05.2015 року) та № 1013 від 09.12.2015 року (в редакції постанови КМУ № 488 від 27.07.2016 року) з 15 грудня 2015 року та з 03 серпня 2016 року відбулось підвищення розмірів посадового окладу працівників військових прокуратур гарнізонів, додавши до звернення оригінал довідки військової прокуратури Південного регіону України від 27.10.2016 року № 18-196вих-16.

У перерахунку пенсії позивачу було відмовлено, про що його повідомлено листом від 11.11.2016 року № 265/Б-1. Відповідач вважає, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і призначені раніш пенсії не перераховуються.

Просить суд зобов'язати відповідача здійснити з дати звернення, з 02.11.2016 року перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ на підставі вказаної довідки з урахуванням усіх інших складових заробітної плати у розмірі 90%, без обмеження граничного розміру пенсії.

В судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягав та пояснив суду, що у змісті застосованого відповідачем Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII відсутнє посилання на те, що пункт 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» цього Закону має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, яким вже призначено та виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а наведена норма стосується правовідносин, пов'язаних із призначенням пенсій у майбутньому, а не з перерахунком раніш призначених пенсій, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Вважає, що відмова у перерахунку пенсії ставить його у нерівне положення з колишніми працівниками військових прокуратур, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та яким був зроблений перерахунок на підставі вказаних постанов Кабінету Міністрів України. Також зазначає, що його право на перерахунок пенсії передбачено чинною на час його звернення та зараз редакцією ст.86 Закону України «Про прокуратуру», а відсутність акту Кабінету Міністрів України щодо умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій не має відношення до предмету спору у справі за його позовом, адже відповідач заперечує сам факт його права на такий перерахунок, а не порушує питання про те, що не знає, як такий перерахунок робити.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову, підтверджує факти перебування позивача на обліку, отримання ним пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та звернення позивача 02.11.2016 року із заявою про проведення перерахунку пенсії, до якої була додана довідка. Вважає, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень якого з 01 червня 2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з цієї дати пенсії в порядку та на умовах, визначених цим Законом, не призначаються та не перераховуються. Зазначає, що на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VІІІ частина 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» була викладена в наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», а такі умови та порядок Кабінетом Міністрів України не визначені, тому підвищення розміру заробітної плати не може бути підставою для перерахунку пенсії. Посилається на вимоги Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII, відповідно до яких максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до наданої відповідачем до суду Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 року, відбулась реорганізація територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом злиття, а саме замість управлінь Пенсійного фонду України в Комунарському та Шевченківському районах м. Запоріжжя було створено Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, у зв'язку з чим відповідач у справі - Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 20508387) замінений на правонаступника - Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

(ідентифікаційний код юридичної особи 41248959).

Всебічно вивчивши обставини справи, оцінивши у сукупності надані письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 01.02.2006 року перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Запорізької області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції що діяла на час призначення пенсії) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

Позивач 02.11.2016 року звернувся із заявою до Шевченківського об'єднаного управління ПФУ Запорізької області про перерахунок пенсії за вислугою років в розмірі 90% від суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру та надав довідку військової прокуратури Південного регіону України від 27.10.2016 року № 18-196вих-16 про збільшення посадових окладів працівникам органів прокуратури відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від № 505 від 31.05.2012 року (в редакції постанови КМУ № 763 від 31.05.2015 року) та № 1013 від 09.12.2015 року (в редакції постанови КМУ № 488 від 27.07.2016 року).

Листом Шевченківського об'єднаного управління ПФУ Запорізької області 11.11.2016 року № 265/Б-1 позивачу відмовлено у такому перерахунку, з посиланням на те, що з 01.06.2015 року, на підставі п.5 прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII пенсії, призначені в порядку Закону України «Про прокуратуру», не перераховуються.

Пенсія позивачу була призначена відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року № 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії).

Згідно з вимогами частин 1, 5, 12 та 17 цього Закону України, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Військові прокурори і слідчі військових прокуратур мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті Закону.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за її призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш, як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Спору між сторонами у справі про наявність у позивача права на пенсійне забезпечення немає.

В подальшому до норм Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення вносились зміни.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.10.2011 року, до статті 50-1 внесено нові норми, згідно з якими передбачено, що пенсія прокурорам і слідчим призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, а максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону, обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 13, 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали, змінилася лише нумерація частин цієї статті: частина 12 стала ч.13, а частина 17 стала ч.18.

Тобто, внесені зміни стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015 року, до частини 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни, а саме вона була викладена в наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

З 15 липня 2015 року набув чинності (за виключенням деяких його положень) Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, у якому змінені підстави, порядок та умови призначення пенсії працівників прокуратури (стаття 86 Закону).

Частиною 20 статті 86 цього Закону України також визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Вимоги ч.20 ст.86 цього Закону України були чинними як на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, так і є чинними зараз.

Так, 11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон України № 2148-VIII).

Пунктом 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2148-VIII встановлено, що «норми ст.86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Будь-яких змін з 11.10.2017 року до останнього Закону не вносилось.

Таким чином, Верховною Радою України станом на дату прийняття Закону України №2148-VIII визначена чинність ст.86 Закону України «Про прокуратуру», який є спеціальним Законом з питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Кабінетом Міністрів України відповідний порядок не приймався.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості й в інших випадках, передбачених законом, що повною мірою відноситься і до пенсії.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст.22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому статтею 24 Конституції України проголошено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: уЗбройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/1999 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справах щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів та від 20.12.2016 року № 7рп/2016 у справі про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Конституційний суд України у рішеннях № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року та №5-рп/2005 від 22.09.2005 року визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Крім того, у справі №1-28/2008 Конституційний Суд України, досліджуючи вищезазначене своє Рішення від 22.09.2005 року №5-рп/2005 прийшов до наступного висновку: «визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод» (абзац 4 підпункту 7.1 пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008).

Звідси суд вважає відмову позивачу у перерахунку пенсії звуженням обсягу його прав.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, тому суд вважає, що відповідачем порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13, від 6 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15.

Відповідно до вимог частин 5 та 6 ст.13 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 року «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права та є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Судом досліджені матеріали справі.

Так, листом від 03.01.2017 року № 79/01.2-52 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на запит позивача відповіло, що колишнім військовослужбовцям військових прокуратур, які перебувають у них на обліку та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» був зроблений перерахунок пенсії з тих підстав, з яких позивачу було відмовлено.

За таких обставин дії відповідача суперечать вимогам ст.24 Конституції України щодо рівності конституційних прав і свобод громадян.

Міністерство юстиції України на запит позивача листом від 03.04.2017 року № 12311/Б-5616/11 повідомило про обов'язки надавати роз'яснення з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Пенсійного фонду України та Міністерства соціальної політики України та роз'яснило право на звернення за захистом до суду, оскільки забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, що підтверджене чинною редакцією ч.4 ст.6 КАС України.

Міністерство соціальної політики України на запит позивача листом від 18.10.2017 року № 6675/0/52-17/212 вказало, що згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідних умов та порядку на сьогодні не прийнято. Мінсоцполітики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури», який не був погоджений усіма заінтересованими центральними органами виконавчої влади, а тому, відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України проект цього акту не був розглянутий на засіданні Уряду, а тому роботу з цього питання зупинено.

З листа Мінсоцполітики вбачається наявність, чинність та суперечливість вимог пункту 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII та ст.86 Закону України «Про прокуратуру», який є спеціальним щодо спірних правовідносин.

Крім того, пункт 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, на який посилається відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, передбачає, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до певних законів, зокрема, до Закону України «Про прокуратуру».

Суд вважає, що ця норма стосується виключно правовідносин, пов'язаних із призначенням пенсій у майбутньому, а не з перерахунком раніш призначених пенсій, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, оскільки, як вище зазначене, пункт 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII стосується норм щодо призначення нових пенсій, а не перерахунку раніш призначених, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року визначене, що обмеження пенсії максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, а вимоги ст.86 Закону України «Про прокуратуру», які дають право позивачу на перерахунок пенсії, були чинними на дату його звернення до відповідача та будуть чинними до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно вимог п.4 ч.2 та ч.4 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову, поряд з іншим, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, при цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи, що у позові відсутня вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною, суд, з метою захисту прав позивача приходить до висновку про необхідність вийти за межи позовних вимог, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_1 підлягає визнанню протиправною.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити перерахунок пенсії - задовольнити.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 41248959) здійснити з 02.11.2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України № 18-196вих-16 від 27.10.2016 року з урахуванням усіх інших складових заробітної плати - сум виплат, надбавок, доплат, премій, допомог, винагород, індексацій, визначених у наявних у його пенсійній справі документах, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 90%, без обмеження граничного розміру пенсії.

Стягнути з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 41248959) судовий збір на користь держави у сумі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Суддя М.А. Голубкова.