Вирок № 71235058, 22.12.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.12.2017

Справа № 311/1498/15-к

(1-кп/320/119/17)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» грудня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Міщенко Т.М.,

суддів: Купавської Н.М., Редько О.В.,

при секретарі - Макаренко В.В.,

за участю прокурора - Гончара Д.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Смолярова Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12015080190000504 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, росіянина, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, має на утриманні малолітнього сина 2010 року народження, працюючого на посаді президента спортивного мисливського клубу «Фенікс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В період часу з 17.00 годин 09 березня до 01.00 години 10 березня 2015 року, в с. Приморське Василівського району Запорізької області в будинку по АДРЕСА_3 під час сумісного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин почався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 виштовхав ОСОБА_3 з будинку.

Далі, в період часу з 01.00 годин до 05.00 годин того ж дня, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, на ґрунті неприязнених відносин, тримаючи в руці сокиру, яку взяв у будинку, підійшов до ОСОБА_3, який стояв на вулиці, біля воріт подвір'я вказаного будинку, де схватив його за шию і штовхнув, від чого ОСОБА_3 впав на землю, отримавши садна на шиї та кінцівках, які згідно висновку експерта №91 від 10 квітня 2015 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи здійснення свого злочинного наміру, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою заподіяння смерті, наніс ОСОБА_3 удар гострою металевою частиною сокири в потиличну область по голові ОСОБА_3, чим спричинив потерпілому відкриту проникаючу черепно-мозкову травму у вигляді рубленої рани голови, крововиливу у м'які тканини голови, лінійний перелом потиличної кістки з крововиливами під м'які оболонки, які ускладнилися набряком головного мозку, які згідно висновку експерта №91 від 10 квітня 2015 року кваліфікуються у сукупності як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, від яких на місці вчинення злочину настала смерть ОСОБА_3 Тим самим ОСОБА_1 умисно вбив ОСОБА_3

Такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину визнав частково, вважає, що умислу на вбивство в нього не було, а отже кваліфікація його дій за ст.115 ч.1 КК України не вірна. Вважає, що в його діях містяться ознаки злочину, передбаченого ст. 118 КК України, оскільки діяв він у стані необхідної оборони. По суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_1 суду пояснив, що в 2011 році в нього помер батько, лікарі порадили його матері за станом здоров'я переїхати мешкати в іншу місцевість, ближче до моря. В с. Приморське Василівського району Запорізької області він купив будинок за адресою: АДРЕСА_3. В цьому будинку стала мешкати його мати. В 2014 році його мати померла, будинок залишився без нагляду. Для того, щоб приглядати за будинком, з його дозволу, з осені 2014 року в будинку став проживати ОСОБА_3, якого йому порадили знайомі. У зв'язку з сімейними обставинами, ОСОБА_3 не було де мешкати, тому він пустив його мешкати в будинок з жінкою, при умові, що ОСОБА_3 буде доглядати за будинком. Через 2 місяці жінка від нього поїхала, і він залишився в будинку один. ОСОБА_3 сильно випивав. Приблизно, 7-8 березня 2015 року, він приїхав у с. Приморське Василівського району Запорізької області, щоб продати дачний будинок, який був в нього. Разом з ОСОБА_3 вони працювали, відремонтували водяний насос, провели інші роботи, оскільки за час проживання ОСОБА_3 в будинку, будинок став занедбаний. 09 березня 2015 року він не встиг на автобус та залишився ночувати. Ввечері після роботи, він та ОСОБА_3 разом вечеряли та розпивали спиртні напої. Він випив десь 1 л вина, а ОСОБА_3 пив самогон, а потім ще допивав його вино, яке залишилось. Під час розмови, коли ОСОБА_3 вже був нетверезим, він сказав, що має його вбити на замовлення когось, почав казати якісь нісенітні речі та, схопивши сокиру, яка зазвичай стояла біля дверей у будинку для рубки дров, хотів нанести йому удар ззаду. Він побачив це у дзеркало та увернувся від удару, схопив ОСОБА_3 за грудки та виштовхав з будинку на вулицю, щоб останній прийшов до тями. Він закрив двері на ключ і продовжив сидіти за столом. ОСОБА_3 почав стукати у двері ногою, а через деякий час вгамувався. Він чув, що ОСОБА_3 побіг до сараю, де лежить садовий інвентар. Він подумав, що ОСОБА_3 може ним озброїтись. Потім він вирішив піти та подивитися на ОСОБА_3, відчинив двері, виглянув з будинку, ОСОБА_3 ніде не було. Над входом до будинку горів ліхтар, тоді він побачив ОСОБА_3, який стояв біля калитки. Він підійшов до нього та сказав, що в будинку він ночувати не буде та став відштовхувати його за калитку. В руці у ОСОБА_3 він побачив сокиру, якою останній намагався нанести йому удар в обличчя. Він відклонився, однак зовнішня частина сокири все рівно зачепила його за перенісся. Він намагався зупинити ОСОБА_3 та вирвати з його рук сокиру. При цьому, він тримав однією рукою ОСОБА_3 за шию, а іншою за руку, в якій у ОСОБА_3 була сокира. Намагаючись вибити сокиру з рук ОСОБА_3, він змінив напрямок сокири і ОСОБА_3 зачепив себе сокирою. Потім вони впали на землю, знизу був ОСОБА_3, а він впав зверху на нього. Все відбувалось за одну секунду. Коли він піднявся, то вирвав сокиру з рук ОСОБА_3 та встромив її у дерево горіха, яке росло на вулиці, за калиткою. Потім вийняв сокиру з дерева, помив її у діжці з водою, що стояла у дворі. Потім він зайшов до будинку, сокиру поставив на її звичне місце біля дверей, сів за стіл, пив вино і думав про те, що відбулося. ОСОБА_3 довго до будинку не заходив, тоді він вирішив піти і подивитися на нього. Підійшовши до ОСОБА_3, побачив, що останній мертвий. Він лишився стояти біля калитки, чекав поки хтось буде йти повз і зможе викликати міліцію. Коли по вулиці йшла жінка, він попросив її викликати міліцію, через деякий час на місце прибув дільничний інспектор. В той день ОСОБА_3 був сильно п'яний, оскільки пив не тільки самогон, а ще й вино, а також він був у стані наркотичного сп'яніння. В будинку у ОСОБА_3 був «бульбулятор», йому було відомо що ОСОБА_3 майже кожен день курить марихуану. ОСОБА_3 казав йому, що вже 10 років вживає наркотики, однак при ньому він ніколи не курив травку. До цих подій він неодноразово розпивав спиртне з потерпілим, проте ніяких конфліктів між ними не було. Неадекватні дії ОСОБА_3, який кинувся на нього з сокирою та безумними очима, він сприймав як реальну загрозу для свого життя. ОСОБА_3 був худорлявим, на зріст 180 см, він на той час важив 140 кг. У нього при собі був мобільний телефон, проте він не користувався ним, щоб звернутися за допомогою в міліцію, бо не бачив для цього підстав. Вважає, що розслідування кримінального провадження відносно нього відбувалось з порушенням вимог КПК України. Ті пояснення, які він давав на слідчому експерименті, зокрема про те, що він наніс ОСОБА_3 удар сокирою по голові, коли останній вже лежав на землі, порадив йому дати захисник ОСОБА_4 Первісні його показання, які він давав слідчому ОСОБА_11 зникли зі справи. Ті покази були такими ж самими, що й він дає зараз. Слідчий експеримент, хоча і проводився в присутності захисника, однак з документів, які маються в кримінальному провадженні, вбачається, що на час проведення слідчого експерименту, захисник не мав повноважень на його захист. Крім того, слідча ОСОБА_5, під час відкриття йому матеріалів кримінального провадження, не надала йому достатньо часу для ознайомлення, сказала, що в нього є 10 хвилин на ознайомлення зі справою. ОСОБА_5 погрожувала, якщо він негайно не підпише всі документи, то в нього будуть проблеми в ІВС та в СІЗО. Вона показувала фотографії зі справи його дружині, казала, що він, нібито, бігав за померлим з сокирою. Після його ознайомлення зі справою, до справи підклали зовсім інші документи. Фізичного тиску на нього не вчинювали, лише психологічний. Цивільний позов, уточнений потерпілою ОСОБА_6 в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково, матеріальну шкоду в розмірі 7 247 грн. визнав повністю, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. не визнав, вважає, що у тому, що сталося винен сам потерпілий та його родичі, які залишили його без житла.

В зв'язку з частковим визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 115 КК України, дослідження доказів по кримінальному провадженню проводилося в повному обсязі.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 115 КК України, його вина повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

Показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою ОСОБА_3, раніше обвинуваченого вона не знала. Її батьки розлучилися у 2007 році. Після розірвання шлюбу батько пішов від них, працював на заробітках у Криму, а після окупації повернувся до України. Після розлучення батьки вирішили питання щодо розподілу майна, її мати повинна була сплатити кошти батьку за його частку квартири. Вона потрохи йому виплачувала кошти. Їй було відомо, що батько мешкає десь у знайомих в с. Приморське Василівського району. Останній час батько працював в Запорізькій міськраді, отримував заробітну плату. Раніше був судимий за грабіж. Спиртними напоями батько не зловживав, у стані наркотичного сп'яніння вона ніколи його не бачила. Батько був спокійний, веселий, не агресивний. За фізичною статурою був невеликого зросту, худорлявий. Про смерть батька вона дізналася по телефону 10 чи 11 березня 2015 року. Про обставини вбивства їй нічого не відомо. Цивільний позов підтримує частково, матеріальну шкоду, з урахуванням суми в розмірі 7000 грн., яку вже сплатив ОСОБА_1, підтримує в розмірі 7 247 грн., моральну шкоду також підтримує частково в розмірі 20 000 грн. Вона втратила рідного батька, який був рідною для неї людиною, був годувальником в родині, допомагав їм. Не дивлячись на розлучення батьків, вона спілкувалася з батьком, він приїжджав до них у гості, в зв'язку з його смертю вона понесла глибокі страждання та душевні переживання, а тому просить відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. В подальшому надала на адресу суду заяву, в якій просила розглядати кримінальне провадження за її відсутності, в зв'язку з неможливість приїжджати до м. Мелітополя.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що 10 березня 2015 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин, вона йшла на електричку, по дорозі зустрілась з ОСОБА_8, з якою пішли разом. Проходячи повз двору АДРЕСА_3 вони побачили біля двору чоловіка, а в метрі від нього на землі, без взуття, лежав труп. Вона підійшла ближче та побачила біля голови трупа пляму крові, інших предметів вона не бачила. Чоловік, який стояв був спокійний, врівноважений. Вона запитала, що трапилось та чи потрібна допомога. Чоловік щось пробурмотів та сказав, що допомога вже не потрібна. Як медик, вважає, що смерть настала більше ніж за 1 годину до того, як вона побачила труп. Вона викликала міліцію та вони пішли з місця події.

Показаннями свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні пояснила, що 10 березня 2015 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин, вона йшла на електричку, по дорозі зустрілась з ОСОБА_7, з якою пішли разом. Проходячи повз двору АДРЕСА_3 вони побачили біля двору чоловіка, а в метрі на землі, без взуття, лежав труп. ОСОБА_7 підійшла до них ближче, а вона залишилась біля дороги. ОСОБА_7 спросила, чи потрібна допомога. Чоловік, який стояв біля трупа був спокійний та відповів, що вже не потрібна. Підійшовши, ОСОБА_7 сказала, що від чоловіка пахне перегаром і в нього невиразна мова. ОСОБА_7 викликала міліцію і вони пішли.

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає в с. Приморське Василівського району, є сусідкою ОСОБА_1, який купив будинок поруч з її будинком. Він звичайна людина, добра, вони з ним товаришували, вона допомагала його матері, коли та жила в будинку. Потім мати померла, в будинку почав мешкати ОСОБА_3, про нього вона теж нічого поганого сказати не може. Він мешкав з якоюсь жінкою, потім жінка пішла. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також були добрі стосунки, вони не сварились. Про події нічого не знає.

Допитаний в судовому засіданні слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 пояснив, що він входив до складу слідчої групи з розслідування вказаного кримінального провадження. Всі показання, які давав ОСОБА_1 він заносив до протоколу, ніякого тиску на нього він не вчинював, ОСОБА_1 все розповідав добровільно. Він нічого не дописував, не виправляв, записував все дослівно. ОСОБА_1 все підписав, якби він відмовився від підпису, про це було б зазначено у протоколі. Жодних претензій ОСОБА_1 не виказував, скарг від нього також не надходило. З місця огляду події жодних наркотичних речовин він не вилучав.

Допитана в судовому засіданні заступник СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 пояснила, що вона входила до складу слідчої групи з розслідування вказаного кримінального провадження. Всіх подробиць вона не пам'ятає, оскільки минуло багато часу та в неї дуже багато кримінальних проваджень. Ніякого психологічного тиску на підозрюваного вона не вчинювала, нічим не погрожувала. При відкритті матеріалів кримінального провадження захисник був присутній, оскільки мається його підпис. Підозрюваному було надано достатньо часу для ознайомлення. Час ознайомлення в протоколі зі справою зазначався самим ОСОБА_1 Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст. 115 на ст. 118 КК України вона не бачила.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) підтверджується й іншими доказами, зібраними по кримінальному провадженні, зокрема:

Протоколом огляду місця події від 10.03.2015 року, відповідно до якого оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3. В ході огляду вилучено: пара чоловічих тапок, сокира, мобільний телефон «Нокіа», паспорт ОСОБА_3, гроші купюрами номіналом 1 грн. та 1 долар США, музичний програвач, телевізор «Самсунг», вісім слідів пальців рук, полімерний пакет з речовиною рослинного походження сірозеленого кольору, ключ від вхідних дверей, два фрагменти полімерної пляшки(т.2, а.с.24-71).

Протоколом огляду місця події від 10.03.2015 року, відповідно до якого на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_3 було оглянуто труп ОСОБА_3, пошкодження на дереві горіха біля трупа. З місця події були вилучені: запальничка, носовичок, фрагмент стовбура з дерева, мікрооб'єкти, фрагменти листка і трави (т.1, а.с.235 - 246). В судовому засіданні було оглянуто диск для лазерних систем зчитування з фотознімками та відеозаписами огляду місця події від 10.03.2015 року (т.1, а.с.247).

Як видно на фотознімках з ілюстраційної таблиці до протоколу огляду місця події (т. 2, а.с. 2-21) труп ОСОБА_3 лежав на боці головою до дороги.

Протоколом огляду трупа ОСОБА_3 від 10.03.2015 року, відповідно до якого оглянуто труп ОСОБА_3, на якому виявлені сліди насильницької смерті (т.2, а.с.72-84).

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 24.04.2015 року, відповідно до якого свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_1 як чоловіка, якого бачили 10 березня 2015 року біля воріт будинку АДРЕСА_3 (т.1, а.с.165-170).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 березня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на місці розповів про обставини події, які мали місце в ніч з 09 на 10 березня 2015 року у АДРЕСА_3 за його участю та ОСОБА_3 Зокрема, розповів, що наніс ОСОБА_3 один чи два удари сокирою в область шиї, в положенні коли він стояв обличчям до ОСОБА_3, а останній лежав на землі, на спині головою до дороги (т.1, а.с.193-209). В судовому засіданні був переглянутий відеозапис проведення слідчого експерименту, під час слідчого експерименту ОСОБА_1 на місці показав обстановку та обставини вчинення ним дій щодо ОСОБА_3, вказав на знаряддя, механізм завдання тілесних ушкоджень, їх локалізацію.

Висновком експерта №91 від 10 квітня 2015 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_3 настала від відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді рубаної рани голови, крововиливу у м'які тканини голови, лінійного переламу потиличної кістки з крововиливами під м'які оболонки, яка ускладнилася набряком головного мозку. Вказані пошкодження могли утворитися напередодні смерті (декілька хвилин), у сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, в даному випадку, що спричинили смерть і знаходяться в прямому причинному зв'язку з її настанням. При експертизі трупу ОСОБА_3 виявлено: рубана рана волосистої частини голови, лінійний перелам потиличної кістки, субарахноїдальний церебральний крововиливи, які могли утворитися від однократної дії предмета, що має рубаючі властивості. Довжина слідоутворююючої частини предмета становила не менше ніж 75 мм. Площа занурювання має горизонтальний напрямок ззаду наперед по відношенню до осі потерпілого. Також при експертизі виявлені садна на шиї та кінцівках, які утворилися напередодні смерті від дії тупого предмета (предметів), мають ознаки легких тілесних ушкоджень та до причини смерті відношення не мають. Не виключена можливість їх утворення від ударів руками, взутими ногами тощо. Заподіяння пошкоджень, виявлених у ОСОБА_3 власною рукою, малоймовірно. З врахуванням локалізації пошкоджень, в момент спричинення потерпілому пошкоджень він, ймовірно всього, перебував у горизонтальному або близькому до такого положенні, можливо, головою до нападаючого (нападаючих). Виконання потерпілим активних дій після завдання вказаних ушкоджень є малоймовірним. У крові та сечі трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий алкоголь у кількості 2,5 % та 2,8% відповідно, що відповідає сильному алкогольному сп'янінню; наркотичних речовин та сильнодіючих лікарських засобів не виявлено. Кров трупа ОСОБА_3 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0 (т.2, а.с.100-105).

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №251/к від 31.08.2017 року, відповідно до якої за даними судово-медичної експертизи трупа («Висновок експерта» №91 від 10.03.15р.) та медико-криміналістичної експертизи клаптя шкіри та сокири («Висновок експерта» № 174 від 24.04.15р.) у ОСОБА_3, 1967 р.н. були виявлені наступні тілесні ушкодження:

1.1 Рубані рани на межі переходу потиличної ділянки в шию ліворуч, інфільтруючий крововилив в м'які тканинах лівої потиличної області голови, лінійний перелам потиличної кістки, субарахноїдальний церебральний крововилив;

1.2 Садно на передній поверхні шиї ліворуч;

1.3 Садно в ділянці правого плечового суглобу по задній поверхні;

1.4Садно в ділянці лівого передпліччя по задній поверхні.

Рани п. 1.1. за морфологічними особливостями (одна із ран прямолінійної форми з одним гострокутним кінцем, з рівними добре зіставними краями, стінки гладкі, друга - прямолинійна з одним П-образним та другим гострокутними кінцями, з рівними добре зіставними краями, стінки гладкі) утворилися від дії предмета, що має рубаючі властивості та утворилися внаслідок не менш як двох ударно-травматичних впливів. Провідний напрямок травматичного впливу був горизонтальний, ззаду наперед в ділянку шиї ліворуч по відношенню до осі потерпілого. Садна на шиї та кінцівках п. 1.2.-1.4. утворилися за механізмом тупої травми, внаслідок дії тупих твердих предметів, під кутом, відмінним від 90 градусів, індивідуалізуючі ознаки яких, в ушкодженнях не відобразилися. Ушкодження утворилися від дії не менш як трьох травматичних впливів в травмовані ділянки тіла. Напрямок травмитичних впливів може бути будь-яким в травмовані ділянки тіла потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судового засідання 13.01.17 р. вказує на наступний механізм спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень: «...схопившись за сокиру обвинувачений вивернув її в праву від себе сторону та зробив 1-2 «тичка» (удари) залізною частиною сокири в ділянку шиї ліворуч та потім впали на землю...».

Згідно показів ОСОБА_1 під час судового засідання 13.01.17 р., в яких він повідомляє про те, що зробив 1-2 «тичка» (удари) залізною частиною сокири в ділянку шиї ліворуч (п.1.1.) та потім впали на землю. Комісія вважає, що можливість виникнення ран в ділянці шиї ліворуч при обставинах, вказаних ОСОБА_1 - не виключається.

Комісія вважає, що можливість утворення садна на передній поверхні шиї ліворуч, в ділянці правого плечового суглобу, в ділянці лівого передпліччя (п.1.2.-1.4.), під час боротьби за сокиру та падінні на землю при обставинах, вказаних ОСОБА_1 - не виключається.

Обвинувачений ОСОБА_1 вказує, під час слідчого експерименту 12.03.15 р. на наступний механізм спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень: штовхав та хватав за одяг, викручував сокиру в руках, та коли її відібрав, зразу відштовхнув його і в момент, коли він падав спиною на землю, наніс удар (1 чи 2 удари, точно не пам'ятає) в ділянку шиї ліворуч.

Згідно показів ОСОБА_1 під час слідчого експерименту 12.03.15 р., де він показує, що штовхав та хватав за одяг, викручував сокиру в руках та коли її відібрав зразу відштовхнув його і в момент коли він падав спиною на землю наніс 1 чи 2 удари в ділянку шиї ліворуч.

Комісія вважає, що можливість виникнення ран в ділянці шиї (п.1.1.) від ударів сокирою в ділянку шиї ліворуч в момент, коли ОСОБА_3 падав на землю - не виключається.

Комісія вважає, що можливість утворення саден на передній поверхні шиї ліворуч, в ділянці правого плечового суглобу, в ділянці лівого передпліччя (п.1.2.-1.4.), під час штовхання, хватання за одяг та під час боротьби за сокиру при обставинах, вказаних ОСОБА_1 під час слідчого експерименту 12.03.15 р. - не виключається.

Висновком експерта №26Д від 15 квітня 2015 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_3 настала від відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді рубаної рани голови, крововиливу у м'які тканини голови, лінійного переламу потиличної кістки з крововиливами під м'які оболонки, яка ускладнилася набряком головного мозку. Вище описані пошкодження могли утворитися так як вказує ОСОБА_1 при проведенні слідчого експерименту від 12.03.2015 року (т.2, а.с.107-108).

Висновком експерта №24 від 13 березня 2015 року відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено садно на носі, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Вище описане пошкодження могло утворитися в результаті однократної ударної травматичної дії тупого предмета в область носу, давність його утворення за 1-2 доби до проведення експертизи (т.2, а.с.121-122).

Висновком експерта №714 від 24 березня 2015 року, відповідно до якого кров ОСОБА_1 відноситься до групи 0 з ізомаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0 (т.2, а.с.141-142).

Висновком експерта №723 від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого у змиві на марлевому тампоні (об'єкт №1) з правої руки трупа ОСОБА_3 знайдена кров людини та виявлені антигени В та Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н, у тому числі від самого трупа ОСОБА_3 Домішок крові від ОСОБА_1 не виключається, у разі наявності у нього тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею (т.2, а.с.125-127).

Висновком експерта №722 від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого в слідах на кофті (об'єкти №2,3), брюках (об'єкти №4,5), лівому тапці (об'єкт №7) ОСОБА_1 знайдена кров людини та виявлені антигени В та Н з ізогемаглютиніном анти-А в об'єкті №5 ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н, у тому числі від самого трупа ОСОБА_3 Домішок крові від ОСОБА_1 не виключається, у разі наявності у нього тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею (т.2, а.с.130-132).

Висновком експерта №721 від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого в одному сліді на светрі (об'єкт №1) трупа ОСОБА_3 знайдена кров людини та виявлені антигени В та Н з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н, у тому числі від самого трупа ОСОБА_3 Домішок крові від ОСОБА_1 не виключається, у разі наявності у нього тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею (т.2, а.с.135-137).

Висновком експерта №724 від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого у змиві на марлевому тампоні (об'єкт №2) з лівої руки ОСОБА_1 знайдена кров людини та виявлений лише антиген Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження крові від особи групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, у тому числі від самого ОСОБА_1 Походження крові від потерпілого ОСОБА_3 виключається (т.2, а.с.145-147).

Висновком експерта №725 від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого в слідах з фрагмента стовбура дерева (об'єкт №1), фрагмента листка та трави (об'єкт №2), вилучених з місця події, знайдена кров людини та виявлені антигени В та Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н, у тому числі від трупа ОСОБА_3 Домішок крові від ОСОБА_1 не виключається, у разі наявності у нього тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею (т.2, а.с.150-152).

Висновком експерта №174 від 24 квітня 2015 року, відповідно до якого на клапті шкіри з потиличної області від трупа ОСОБА_3 виявлено дві окремі рани, що утворилася від дії предмета, що має рубаючи властивості з довжиною слідоутворюючої частини предмета не менше ніж 45 мм. З врахуванням конструктивних особливостей представленої на експертизу сокири, яка була вилучена 10 березня 2015 року під час огляду місця події, а також характеру рани, які відобразили лише загально групові ознаки травмуючого знаряддя, можливість утворення ушкодження від дії зазначеної сокири не виключається (т.2, а.с.155-157).

Оглянутими в судовому засіданні дисками для лазерних систем зчитування з фотознімками та відеозаписами огляду місця події від 10.03.2015 року (т.1, а.с.247) та відеозаписом проведення слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_1 на місці показав обстановку та обставини вчинення ним дій щодо ОСОБА_3, вказав на знаряддя, механізм завдання тілесних ушкоджень, їх локалізацію (т.2., а.с.190).

Актом судово-психіатричної експертизи №185 від 23 березня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1, будь-яких психічних розладів не виявляв та не виявляє на теперішній час. В період скоєння інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, яке виключає кваліфікацію будь-якого емоційного стану (вираженого збудження або емоційного напруження, які можуть розглядатися як психологічна основа виникнення сильного душевного хвилювання), що мало б юридичне значення. ОСОБА_1 виявляє наступні індивідуально-психологічні ознаки, що мають значення для даного кримінального провадження: збереження інтелектуально-мнестичних функцій, загальний рівень інтелекту відповідає отриманій освіті та набутому життєвому досвіду у акцентуйованої особи (прагнення до самоствердження й бажання справити враження, перепади настрою, егоїстичність, високий рівень базової агресивності, схильність до імпульсивного реагування, конфліктність). Ці ознаки мали відображення у його поведінці у досліджуваній ситуації. Характерних ознак фізіологічного афекту у досліджуваній ситуації ОСОБА_1 не виявляв. Він міг у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На теперішній час він також може повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2, а.с.111-119).

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується речовими доказами, зібраними по справі: светром та штанами з трупа ОСОБА_3; трусами з трупа ОСОБА_3; футболкою з РБК, підштаниками, носками, вилучених в ході огляду трупа в морзі; запальничкою та носовичком, вилучених з лівої та правої кишені трупа ОСОБА_3; 6 зразками волосся з голови трупа ОСОБА_3, мікрооб'єктами з кистей трупа ОСОБА_3; фрагментом листка та трави; нігтьовими пластинами трупа ОСОБА_3; змивами з рук трупа ОСОБА_3; зрізами вільних кінцівок нігтьових пластин ОСОБА_1, змивами з рук ОСОБА_1; зразками волосся ОСОБА_1; зразками букальних клітин ОСОБА_1; штанами та кофтою ОСОБА_1; парою тапок та носками ОСОБА_1; фрагментом стовбура дерева; сокирою з нашаруванням; фрагментом тканини; 8 слідами пальців рук з ОМП (т.2, а.с.158-164).

Суд вважає необхідним не приймати до уваги як речові докази, долучені до справи: мобільний телефон «Нокіа 2310» з сім-картою мобільного оператора «Київстар» ОСОБА_1; грошову купюру номіналом 1 долар США та купюру номіналом 1 грн.; мобільний телефон «Нокіа 66101», без сім-карки; два фрагменти полімерної пляшки, полімерний пакет з речовиною рослинного походження (т.2, а.с.158-161), а також телевізор «Самсунг», мобільний телефон «Нокіа» та пару чоловічих тапок (т.2, а.с.163-164), оскільки суду не надано доказів про те, що ці об'єкти зберегли на собі сліди злочину, або містять відомості, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, чи були об'єктом протиправних дій, чи набуті протиправним шляхом. Відомостей про те, що вказані речі та об'єкти мають якесь доказове значення по цій справі, ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту, надано не було.

Крім того, стороною обвинувачення також не було надано доказів, що в полімерному пакеті, вилученого з горища будинку АДРЕСА_3 з речовиною рослинного походження, знаходиться саме каннабіс (маріхуана), вагою 56,265 гр., оскільки матеріли кримінального провадження висновку експерта з цього приводу не мітять.

Матеріали проведення обшуку квартири, де мешкає ОСОБА_1, приміщення за місцем його роботи (т.2, а.с.87-96) під час яких нічого не вилучалося та не знайдено, суд до уваги не приймає, оскільки вони не мають жодного доказового значення по вказаному кримінальному провадженню.

Таким чином, аналізуючи зібрані по кримінальному провадженню докази, кожний окремо та всі у сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в частині того, що вбивство було вчинено ним з перевищенням меж необхідної оборони, а тому його дії слід кваліфікувати за ст.118 КК України, суд виходить з наступного:

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Таким чином, право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону» стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясувати чи мала особа, яка захищалась реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіяння нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно п.5 вищевказаної постанови, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.

Так, під час розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3 спільно вживали алкогольні напої, в подальшому, під час вживання спиртних напоїв, між ними виник конфлікт, який в подальшому переріс у бійку, у обох на тілі виявлені легкі тілесні ушкодження, їх локалізація та механізм спричинення повністю узгоджується з показами обвинуваченого щодо їх виникнення під час бійки, яка сталася безпосередньо перед вбивством. Після того, як обвинувачений виштовхав з будинку ОСОБА_3 та той перебував на вулиці, останній не вчиняв жодних активних дій ні до самого обвинуваченого, ні до його майна, а тому реальної небезпеки для обвинуваченого потерпілий не представляв, а тому, суд вважає, що, перебуваючи у будинку обвинувачений мав можливість, у разі реальної загрози для його життя та здоров'я, по телефону звернутися за допомогою до міліції, своїх знайомих чи родичів. Більш того, вказані події відбувалися у селі, тому обвинувачений міг звернутися за допомогою і до сусідів, або міг, зачинивши вхідні двері, перебувати у будинку, куди проникнути ОСОБА_3 більше не намагався, однак обвинувачений самостійно відчинив двері, виглянув з будинку та пішов подивитися на ОСОБА_3

З огляду на це, суд приходить до висновку, що після того, як ОСОБА_1 лишився сам у будинку за зачиненими дверима, а ОСОБА_3 стояв у дворі, реальної та дійсної загрози для життя і здоров'я обвинуваченого з боку ОСОБА_3 не було, а тому, обвинувачений не міг не усвідомлювати відсутність посягання на нього з боку ОСОБА_3

Однак, ОСОБА_1 уявив собі наявність цієї небезпеки зі сторони ОСОБА_3, який в той час перебував на вулиці, самостійно покинув будинок, де перебував у безпеці, взявши з собою сокиру, будучи нетверезим, фізично більшим та сильнішим за ОСОБА_3, сам пішов до ОСОБА_3, який жодних активних чи пасивних дій щодо обвинуваченого не вчиняв.

Під час бійки, яка сталася між обвинуваченим та ОСОБА_3 біля двору, як стверджує обвинувачений, ОСОБА_3 намагався забрати у нього сокиру та вбити його, однак ОСОБА_3 впав на землю, а обвинувачений лишився стояти з сокирою в руці, а тому, суд вважає, що і в цей момент ОСОБА_3 жодної небезпеки для обвинуваченого не представляв, бо останній мав реальну можливість припинити конфлікт: викинути сокиру, втекти з місця події або звернутися за допомогою до сусідів, інших осіб, проте він цього не зробив, а сокирою наніс удари в потиличну частину голови ОСОБА_3, завдавши тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

Таким чином, під час розгляду кримінального провадження доводи обвинуваченого про те, що він наніс потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження у стані необхідної оборони, захищаючи себе від нападу потерпілого на нього з сокирою, не знайшли свого підтвердження, оскільки встановлені судом обставини справи свідчать про те, що в момент нанесення ОСОБА_1 удару сокирою в потиличну частину голови ОСОБА_3, ні реальної загрози заподіяння шкоди життю чи здоров'ю, ні суспільно-небезпечного посягання на життя чи здоров'я обвинуваченого не мали місце.

На підставі вищевикладеного, судом не встановлено, що характер небезпеки для обвинуваченого ОСОБА_1 досяг критичної межи та викликав в нього невідкладну необхідність в заподіянні шкоди ОСОБА_3 для негайного відвернення або припинення суспільно небезпечного посягання, а тому права на необхідну оборону під час вказаного конфлікту у ОСОБА_1 не виникло і обвинувачений у стані необхідної оборони не знаходився.

Наявність садна на носі обвинуваченого ОСОБА_12, що підтверджується висновком експерта №24 від 13 березня 2015 року, не спростовує висновків суду щодо відсутності у обвинуваченого права на необхідну оборону під час вказаного конфлікту і не перебування останнього у стані необхідної оборони і, вважає, що такі ушкодження могли утворитися під час конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, який мав місце до вбивства.

Відповідно до висновку експерта №91 від 10 квітня 2015 року смерть ОСОБА_3 настала від відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді рубаної рани голови, крововиливу у м'які тканини голови, лінійного переламу потиличної кістки, яка ускладнилася набряком головного мозку, що могли утворитися від дії предмета, що має рубаючі властивості. Заподіяння пошкоджень, виявлених у ОСОБА_3 власною рукою, малоймовірно. З врахуванням локалізації пошкоджень, в момент спричинення потерпілому пошкоджень він, ймовірно всього, перебував у горизонтальному або близькому до такого положенні, можливо, головою до нападаючого (нападаючих).

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №251/к від 31.08.2017 року встановлено, що рубані рани голови, які перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті утворилися від дії предмета, що має рубаючі властивості та утворилися внаслідок не менш як двох ударно-травматичних впливів. Крім того, комісія не виключає можливість утворення рубаної рани в ділянці шиї ліворуч при обставинах, вказаних ОСОБА_1, як під час слідчого експерименту 12.03.2015 року так і під час судового засідання 13.01.2017 року.

Під час проведення слідчого експерименту, який мав місце за участю обвинуваченого 12 березня 2015 року, ОСОБА_1 на місці розповів про обставини події, які мали місце в ніч з 09 на 10 березня 2015 року у АДРЕСА_3 за його участю та ОСОБА_3, показавши, що наніс ОСОБА_3 один чи два удари сокирою в область шиї, в положенні коли він стояв обличчям до ОСОБА_3, а останній лежав на землі на боці, головою до дороги.

Виходячи з вказаного обвинуваченим на слідчому експерименті механізму нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 усвідомлював, що він був фізично сильнішим та більшим за ОСОБА_13, що він наносить удари потерпілому в життєво-важливий орган - голову та небезпечним знаряддям - сокирою.

Показання обвинуваченого під час слідчого експерименту та відтворення ним механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому повністю узгоджується з висновками експерта №91 від 10 квітня 2015 року та №26Д від 15 квітня 2015 року, так і з висновками комісійної судово-медичної експертизи №251/к від 31.08.2017 року.

Також в судом була допитана судовий експерт ОСОБА_14, яка входила до складу експертної комісії під час проведення комісійної судово-медичної експертизи (висновок №251/к від 31.08.2017 року). В судовому засіданні вона пояснила, що не виключається можливість спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 тичковими ударами, так як вказував ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.01.2017 року в процесі боротьби під час виривання сокири у потерпілого. При цьому пояснила, що під час проведення комісійної експертизи ані фото, ані відео слідчого експерименту вони не досліджували. Якщо подивитися на фото слідчого експерименту, то версія обвинуваченого, яку він надає в теперішній час, виключає можливість спричинення тілесних ушкоджень в процесі боротьби. Після огляду відео слідчого експерименту в судовому засіданні, експерт пояснила, що не виключається спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, якщо він лежав в положенні на боці. Крім цього, експерт однозначно зазначила, що тілесні ушкодження, які були спричиненні ОСОБА_3, були спричинені з достатньою силою.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що потерпілому з достатньою силою було завдані рубані рани голови, що призвело до лінійного переламу потиличної кістки та набряку головного мозку, рубані рани утворилися від дії предмета, що має рубаючі властивості та внаслідок не менш як двох ударно-травматичних впливів, такі тілесні ушкодження перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті, а отже, суд вважає, що обвинувачений не міг не розуміти тяжкі наслідки своїх дій, усвідомлював свою перевагу над потерпілим, силу і локалізацію нанесених за короткий проміжок часу ударів.

Таким чином, кількість, механізм та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, сила спричинення таких ушкоджень, орган, в який були спричинені такі ушкодження, знаряддя та обстановка злочину, розташування потерпілого під час нанесення ударів спростовує версію обвинуваченого про випадкове нанесення удару потерпілому сокирою по голові під час боротьби.

Оцінюючи спрямованість умислу ОСОБА_1 суд приймає до уваги знаряддя, яке використовувалося ним при вчиненні злочину - завідомо небезпечне для життя людини - сокира, життєво-важливий орган, в який наносились удари - голова, кількість ударів - не менше двох, сила удару - значна, механізм нанесення удару - горизонтальний напрямок впливу ззаду наперед, положення потерпілого під час нанесення удару - перебував у горизонтальному положенні на боці та вважає, що умисел обвинуваченого був спрямований саме на вбивство потерпілого.

Поведінка обвинуваченого після вчинення вбивства, зокрема, що він не намагався надати допомогу потерпілому, помив сокиру від крові, пішов у будинок і продовжив розпивати спиртні напої, також свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого на вбивство потерпілого.

Всі ці обставини у сукупності вказують на те, що обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки у вигляді смерті потерпілого та бажав їх настання, а отже обвинувачений мав прямий умисел на вбивство потерпілого.

На підставі вищевикладеного, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що вбивство ним було вчинено з перевищенням меж необхідної оборони, а тому його дії слід кваліфікувати за ст.118 КК України, суд вважає такими, що суперечать іншим зібраним по кримінальному провадженню доказам, розцінює їх як небажання визнати протиправність своїх умисних дій при вчиненні особливо тяжкого злочину та бажання обвинуваченого полегшити своє становище в частині пом'якшення призначеного йому покарання.

Також під час розгляду кримінального провадження на знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого щодо вживання ОСОБА_3 наркотичних засобів напередодні його вбивства, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини матеріли кримінального провадження не містять, згідно висновку експерта №91 від 10 квітня 2015 року у крові та сечі трупа ОСОБА_3 наркотичних речовин та сильнодіючих лікарських засобів не виявлено.

Крім того, під час розгляду кримінального провадження не знайшли свого підтвердження і доводи обвинуваченого про розслідування кримінального провадження відносно нього з порушенням вимог КПК України, підроблення документів у кримінальному провадженні, вчинення на нього працівниками Веселівського РВГУМВС України в Запорізькій області психологічного тиску.

З показань допитаних в судовому засіданні свідків слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 та заступника СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 вбачається, що розслідування кримінального провадження відбувалось виключно з дотриманням вимог КПК України. Всі показання, які давав ОСОБА_1 заносились до протоколу, в протоколі нічого не дописувалось, не виправлялось, все записувалось зі слів самого ОСОБА_1, який все розповідав добровільно. Ніякого тиску на підозрюваного не вчинювалось. Жодних претензій ОСОБА_1 не виказував, скарг від нього не надходило. При відкритті матеріалів кримінального провадження, на слідчому експерименті був присутній захисник, оскільки мається його підпис. Підозрюваному було надано достатньо часу для ознайомлення. Час ознайомлення в протоколі зі справою зазначався самим ОСОБА_1

Про застосування під час досудового розслідування кримінального провадження працівниками поліції заходів психологічного впливу ОСОБА_1 жодного разу не заявляв, скарги на дії працівників поліції прокурору не направляв, своєму захиснику, який з самого початку досудового розслідування захищав його інтереси, про вказані обставини не повідомляв.

Таким чином, доказів того, що до ОСОБА_1 під час затримання, тримання в ізоляторі тимчасового тримання, слідчому ізоляторі застосовувались заходи психологічного впливу, судом, при розгляді вказаного кримінального провадження, встановлено не було.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 29.09.2017 року кримінальне провадження № 42017080000000280 від 17.05.2017 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях працівників Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.

Та обставина, що час проведення слідчого експерименту, який зазначений у протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2015 року не співпадає з часом вказаним у дорученні для надання безоплатної вторинної допомоги від 12.03.2015 року № 008-0000943, не свідчить про відсутність повноважень захисника під час слідчого експерименту, адже зазначення у дорученні певного часу, в який повинен прибути адвокат для захисту, не позбавляє захисника можливості прибути раніше та надати належну правову допомогу своєму підзахисному.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2015 року вбачається, що захисник Катюков С.П. під час проведення слідчого експерименту був присутній, від учасників і понятих жодних зауважень чи доповнень не надходило.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до п.п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш сурове покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш сурове покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялись у скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.

Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» у справах про злочини даного виду суди зобов'язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди. При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 Кримінального кодексу України (далі - КК) суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та місце роботи, за якими характеризується виключно позитивно, є організатором спортивно-мисливського клубу «Фенікс», керівником творчого об'єднання «Неомодерн», де також характеризується виключно позитивно, має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1., а.с.214-223, т.2, а.с.165-166).

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_6

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є скоєння кримінального злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі вищевикладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним діяння, зокрема, що кримінальне правопорушення вчинене ним відноситься до категорії особливо тяжких, обставини та наслідки цього діяння, які спричинило смерть іншої людини, враховує особу винного, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, постійне місце проживання, місце роботи, виключно позитивні характеристики, сімейний стан (одружений, має на утриманні малолітнього сина), веде активний спосіб життя, займається суспільно-корисною діяльністю, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, враховує поведінку самого ОСОБА_3, який також перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, першим спровокував конфлікт, поводив себе неадекватно та агресивно, а також враховує той факт, що особі повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливі лише в умовах ізоляції його від суспільства, а тому покарання йому слід призначити у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України.

Уточнений потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов підлягає повному відшкодуванню, виходячи з положень ст.ст.23, 1166, 1167, 1168, 1193, 1201, 1202 ЦК України. Матеріальна шкода в сумі 7 247 грн. повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, обвинувачений згодний її відшкодовувати. Моральна шкода в сумі 20 000 грн. також підлягає повному відшкодуванню, оскільки потерпіла ОСОБА_6, яка є донькою ОСОБА_13, в результаті протиправних дій обвинуваченого втратила близьку людину - свого батька, через що відчуває душевні страждання з приводу цієї втрати. У зв'язку зі смертю батька змінився звичний уклад її життя, її сімейні стосунки.

Суд не приймає заперечення обвинуваченого щодо винності у вчиненні ним злочину ОСОБА_3 та відсутність в зв'язку з цим необхідності відшкодування моральної шкоди, оскільки в даному випадку обвинувачений під час вчинення умисного вбивства у стані необхідної оборони не знаходився, а жодні дії ОСОБА_3 та будь-яка характеристика його особи ні за яких обставин не виправдовує дій, направлених на протиправне позбавлення життя іншої людини.

З врахуванням характеру протиправних дій та ступеня вини обвинуваченого, глибини душевних страждань потерпілої, самого розміри шкоди, яку просить відшкодувати потерпіла, який, на думку суду, є незначним, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого суму в розмірі 20 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року), попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Враховуючи вищевказані вимоги законів, а також те, що ОСОБА_1 тримається під вартою з 10.03.2015 року, тобто до набрання законної сили Закону № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року, суд, приймаючи до уваги, що ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року діяла по 20.06.2017 року включно, зараховує строк попереднього ув'язнення обвинуваченого з 10.03.2015 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення експертиз: судово-дактилоскопічної в сумі 613 грн. 80 коп. та судово-хімічної 460 грн. 80 коп. у відповідності до наданих розрахунків.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 10 березня 2015 року з 13 годин 30 хвилин.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року), в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 10.03.2015 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1, у виді тримання під вартою, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1, виданий 12 лютого 2002 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки м. Запоріжжя, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 27.04.2013 року Ленінським РВ в м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області матеріальну шкоду в розмірі 7 247 (сім тисяч двісті сорок сім) гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього 27 247 (двадцять сім тисяч двісті сорок сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1, виданий 12 лютого 2002 року Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області на користь держави (р/р 31116115700009, УК у Шевченківському районі, м. Запоріжжя, назва банку: ГУДКУ у Запорізькій області, код банку: 813015, код ЄДРПОУ 38025367) витрати на проведення судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 613 (шістсот тринадцять) гривень 80 копійок та судово-хімічної експертизи в сумі 460 (чотириста шістдесят) гривень 80 копійок

Речові докази по кримінальному провадженню:

- светр, штани з трупа ОСОБА_3; труси, футболку з РБК, підштаники, носки з трупа ОСОБА_3, запальничку та носовичок ОСОБА_3, 6 зразків волосся з голови трупа ОСОБА_3, мікрооб'єкти з кистей трупа ОСОБА_3; фрагменти листка та трави; нігтьові пластини трупа ОСОБА_3; змиви з рук трупа ОСОБА_3; зрізи вільних кінцівок нігтьових пластин ОСОБА_1, змиви з рук ОСОБА_1; зразки волосся ОСОБА_1; зразки букальних клітин ОСОБА_1; фрагменти стовбура дерева; сокиру з нашаруванням; фрагменти тканини; 8 слідів пальців рук з ОМП, згідно постанов про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 07.04.2015 року, від 16.04.2015 року, від 24.04.2015 року та квитанцій №675, №698, №702, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

- штани та кофту ОСОБА_1; пару тапок та носки ОСОБА_1; пару чоловічих тапок, вилучених з місця події, мобільний телефон «Нокіа 2310» з сім-картою мобільного оператора «Київстар» ОСОБА_1; грошову купюру номіналом 1 долар США та купюру номіналом 1 грн.; мобільний телефон «Нокіа 66101», без сім-карти; мобільний телефон «Нокіа»; телевізор «Самсунг», згідно постанов про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 07.04.2015 року, від 16.04.2015 року, від 24.04.2015 року та квитанцій №675, №698, №702, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області - повернути законному володільцю ОСОБА_1.

- два фрагменти полімерної пляшки, полімерний пакет з речовиною рослинного походження, вагою 56,265 гр., які згідно постанови про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 16.04.2015 року та квитанцій №112 знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Головуючий суддя: Т.М.Міщенко

Судді: Н.М.Купавська

О.В.Редько