Рішення № 712344, 29.05.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2007 р. Справа № 16-10/3751

Господарський суд Черкаської області в складі судді Спаських Н.М, при секретарі судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача –Яковенко П.А –за довіреністю,

від відповідача –Чорний С.Г. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" про стягнення 768 851,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 556 609,21 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 52 035,17 грн. пені за період з 09.01.2006 року по 11.07.2006 року , 125 873,88 грн. інфляційних за період з лютого 2004 року по червень 2006 року, 34 333,09 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки за період з 11.02.2004 року по 16.06.2005 року, а всього на загальну суму 768 851,35 грн. на підставі договору постачання природного газу... № 06/03-3660 ТЕ-37 від 31 грудня 2003 року, укладеного між сторонами.

Рішенням по справі № 10/3751 від 22.08.2006 року позов було задоволено частково : з відповідача по справі стягнуто 0,21 грн. основного боргу за поставлений природний газ, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року рішення місцевого суду було частково змінено, провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинено, а в решті залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 березня 2007 року рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду були скасовані в частині стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних і справу передано для повторного розгляду цих вимог до місцевого суду.

При повторному розгляді справи представник позивача свої вимоги підтримав повністю, а відповідач заперечив з мотивів, що договір від 31.12.2003 року між сторонами припинився, оскільки за участі сторін по справі було укладено договір № 150/705 від 04.07.2006 року про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 22.05.2006 року № 705. Одночасно відповідач просить застосувати ст. 83 ГПК України та зменшити нараховану позивачем пеню, оскільки відповідач знаходить у вкрай тяжкому матеріальності стані через неплатежі населення, державних підприємств та через невідповідність витрат на послуги відповідача затвердженим тарифам місцевими органами влади , що і викликало проблему зі своєчасним розрахунком за газ з позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

31 грудня 2003 року між сторонами по справі було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-3660 - ТЕ-37. У відповідності до умов даного договору позивач (постачальник) зобов‘язується передати у власність відповідачу (покупцю) протягом січня-грудня 2004 року природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

За доводами позивача, у відповідності до даного договору на протязі січня - грудня 2004 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальним обсягом 22 959,066 тис. м 3 на загальну суму 4 821 403,86 грн., що підтверджується актами прийому-передачі, які підписані сторонами по справі, копії яких є в матеріалах справи.

У відповідності до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем ( покупцем ) грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача ( постачальника) протягом місяця поставки 100 % вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа наступного за звітним місяця.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений за домовленістю сторін строк.

Спору між сторонами з приводу отримання газу та боргу по його оплаті немає. Останній платіж за газ відповідач здійснив 28.02.2007 року платіжним дорученням № 262 на суму 0,21 грн., що завершує розрахунки між сторонами по основному боргу на підставі договору від 31.12.2003 року.

Судом також було встановлено, що спору з приводу дат і сум проведених розрахунків між сторонами також немає, оскільки дані про оплату боргу, нарахування платежів, розміри переплат та залишок боргу співпадають в розрахунках обох сторін ( а.с. 3-8 та а.с. 157-160).

У відповідності до п. 7.2. договору від 31.12.2003 року, в разі неоплати чи несвоєчасної оплати за спожитий газ, відповідач повинен на користь позивача сплатити крім суми заборгованості з урахуванням інфляційних та трьох відсотків річних за весь час прострочення ще й пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що штраф та пеня нараховуються позивачем протягом 6 місяців, що передує зверненню з вимогою, претензією, позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача 52 035,17 грн. пені, розрахованої за період з 09.01.2006 року по 11.07.2006 року. При розгляді вимог про стягнення пені, судом встановлено наступне:

У відповідності до п. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

ГК України пеню відносить до штрафних санкцій і згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно чинного законодавства України, право на неустойку виникає у кредитора з моменту порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу та пені). Позовна давність починає текти з моменту порушення зобов'язання ( ст. 261 ЦК України).

У відповідності до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена у договорі. Сторонами у п. 10.7. договору від 31.12.2003 року встановлено, що строк позовної давності за цим договором встановлюється у три роки.

Виходячи з того, що згідно умов договору від 31.12.2003 року відповідач повинен проводити розрахунки щомісячно, то право на стягнення пені за кожне нове прострочення платежу виникає кожного місяця по новій сумі і розраховується за кожний день.

У відповідності до п. 2 ст. 260 ЦК України, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно розрахунків сторін, прострочення виконання зобов'язання по оплаті газу почалося у відповідача з січня-лютого 2004 року. З цього ж часу почався перебіг строку позовної давності по стягненню пені. Визначивши в п. 7.5. договору те, що пеня нараховується протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності, що заборонено законом.

Таким чином, п. 7.5. договору від 31.12.2003 року суперечить нормам чинного законодавства, оскільки сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності по стягненню пені.

Існування п. 10.7. договору від 31.12.2003 року про те, що сторони домовилися. що строк позовної давності по даному договору встановлюється тривалістю у три роки, не змінює висновок суду про незаконність п. 7.5. договору, оскільки сторони протиправно змінили не тривалість строку позовної давності, а спосіб її обрахунку.

У відповідності до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсним може бути як весь правочин так і окрема його частина ( ст. 217 ЦК України).

Чинне законодавство прямо не вказує, що досягнута сторонами згода по п. 7.5 договору є нікчемним правочином ( див. аналогію ст. 220 ЦК України), а тому його слід визнавати недійсним за заявою зацікавленої сторони ( п. 3 ст. 215 ЦК України).

Оскільки така заява суду не надходила, суд не вправі виходити за межі позовних вимог і самостійно визнавати цей пункт недійсним.

У відповідності до п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таке ж право суду передбачено і п. 3 ст. 83 ГПК України.

Відповідач подав клопотання про зменшення пені, оскільки станом на час розгляду справи основний борг за газ вже сплачено повністю, а газ придбавався для потреб населення та бюджетних установ, оскільки відповідач є комунальним підприємством. Ситуація із заборгованістю по комунальних платежах як у населення, так у державних підприємств та установ є загальновідомою і не потребує доведення. Крім того, за участі сторін укладався договір № 150/705 від 04.07.2006 року про організацію взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ від 22.05.2006 року № 705 та Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", за змістом якого борги відповідача за 2002-2004 роки, що виникли через різницю в тарифах на теплову енергію, сплачуються відповідачем позивачу за рахунок дотації з одночасним наступним погашенням за рахунок цих коштів боргів позивача перед НАК "Нафтогаз України" і податкової заборгованості НАК "Нафтогаз України" перед бюджетом.

Суд вважає, що враховуючи виключність негативної ситуації з платежами населення і бюджетних установ за комунальні послуги, наявність різниці в тарифах між фактичними витратами підприємства та тарифами, що затверджують органи місцевої влади, покриття витрат комунальних підприємств в значній мірі лише за рахунок дотацій з бюджету, суд вважає за можливе зменшити суму пені до стягнення з відповідача лише 100,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що погашення відповідачем основного боргу за газ в сумі 556 609,21 грн. стало можливим лише завдяки дотації з бюджету, а тому ситуація з неплатежами по договору від 31.12.2003 року, яка потягла нарахування пені та санкцій, є виключною і дає можливість суду зменшити нараховану суму пені.

Крім того, позивач не навів ніяких доказів суду про те, що він отримав значні збитки від прострочення відповідачем розрахунків за газ.

Судом оцінено договір від 04.07.2006 року № 150/705 за участі сторін про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 ( а.с. 52). Договір укладено між Управлінням Державного казначейства України в Черкаській області, Головним фінансовим управлінням облдержадміністрації , Фінансовим управлінням Уманської міської ради, Уманським комунальним підприємством "Уманьтеплокомуненерго ", ДК "Газ України" та НАК "Нафтогаз України". Згідно з умовами укладеного договору повинен проводитися взаємозалік по заборгованості за спожитий відповідачем природний газ за період 2002-2004 року, в т. ч. на суму 556 609,00 грн. за спожитий природний газ у 2004 році на підставі договору від 31.12.2003 року між сторонами по справі ( далі - договір про організацію взаєморозрахунку).

Даний договір було укладено на підставі ст. 116 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" , якою передбачено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2005 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

У відповідності до п. 3.1. договору про організацію взаєморозрахунку, до проведення розрахунку сторони договору зобов'язалися утриматися від погашення заборгованості. якає предметом договору, іншими способами, ніж в погодженій системі взаєморозрахунку.

На виконання умов договору про організацію взаєморозрахунку, платіжним дорученням № 1002 від 27.07.2006 року відповідач перерахував позивачу 556 609,00 грн. коштів на погашення заборгованості за природний газ по договору від 31.12.2003 року ( а.с. 55).

Суд не приймає заперечення відповідача про те, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунку було припинено дію договору від 31.12.2003 року внаслідок заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Договір про організацію взаєморозрахунку не містить умов про те, що зобов'язання за договором від 31.12.2003 року між сторонами по справі припиняються в повному об'ємі, тобто і в частині санкцій за порушення договору. Доказів про укладення якоїсь самостійної угоди про такий наслідок сторони у справу не надали.

Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням. Суб'єктний склад нового зобов'язання повинен залишатися тим же, що і первісного.

Таким чином, договір про організацію взаєморозрахунків стосувався лише встановлення порядку сплати основного боргу за договором від 31.12.2003 року в сумі 556 609,00 грн. і він не може вважатися новацією до договору від 31.12.2003 року, оскільки сторони про це не домовлялися. А тому в частині нарахування і стягнення санкцій за прострочення розрахунків за договором від 31.12.2003 року цей договір підлягає до безумовного виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми , якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. За цими платежами строк позовної давності встановлено в три роки.

Позивач просить стягнути з відповідача 125 873,88 грн. інфляційних на суму боргу та 34 333,09 грн. як 3% річних за несвоєчасні розрахунки за спожитий газ.

В частині розрахунків 3% річних суд погоджується із позивачем і вважає розрахунок правильним. Сторони погодилися, що дати нарахування боргу, суми переплат та проведення часткової оплати боргу за їх даними повністю співпадають ( а.с.. 3-8 та а.с. 157-160 ).

Розрахунок по процентах річних відповідач не провів, а тому до стягнення з відповідача належить 34 333,09 грн.

В частині розрахунків інфляційних. суд вважає. що позивач припустився помилки, оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України. інфляційні нараховуються ( лише) на суму чистого боргу, а позивач натомість проводив за певний період розрахунок інфляційних, додавав їх до суми богу наступного періоду і на цю суму ще раз нараховував інфляційні. Фактично відбувалося нарахування інфляційних на інфляційні, що суперечить ст. 625 ЦК України.

За належним розрахунком інфляційних до стягнення з відповідача належить :

період

1

потрібно сплатити (грн.)

2

сплачено

3

борг (залишок богу з попереднього місяця + новий щомісячний борг)

4 (2-3+4)

індекс інфляції (%)

5

сума з врахуванням індексу інфляції

6 (4х5)

чиста інфляція (грн.)

7 (6-4)

02.2004 р.

1 044 476,16

685 380,00

359 096,16

100,4

360532,54

1 436,38

03.2004 р.

963 112,71

622 600,00

699 608,87

100,4

702 407,31

2 798,44

04.2004 р.

697 728,36

462 100,00

935 237,23

100,7

941783,89

6 546,66

05.2004 р.

265 089.09

460 000,00

740 326,32

100,7

745 508,60

5 182,28

06.2004 р.

10 530,03

184 390,00

566 466,35

100,7

570 431,61

3 965,26

07.2004 р.

1 693,44

398 000,00

170 159,79

100.0

170 159,79

0

08.2004 р.

1 613,43

120 949,00

50 824,22

99,9

50 824,22

0

09.2004 р.

5 351,43

25 000,00

31 175,65

101,3

31 580,93

405,28

10.2004р.

2 312,73

6 146,65

27 341,73

102,2

27 943,24

601,51

11.2004р.

321 249,18

256 929,00

91 661,91

101.6

93 128,50

1 466,59

12.2004р.

704 430,93

452 600,00

343 492,84

102,4

351 736,66

8 243,82

01.2005р.

803 816,37

362 700,00

784 609,21

101.7

797 947,56

13 338,35

02.2005р.

-

-

784 609,21

103,3 - середній за лютий-квітень 2005р.

810 501,31

25 892,10

05.2005р.

-

78 000,00

706 609,21

100,6

710 848,86

4 239,65

06.2005р.

-

145 000,00

561 609,21

100,6

564 978,86

3 369,65

07.2005р.

-

5 000.00

556609,21

100,3

558 279,03

1 669.82

08.2005р.

-

-

556 609,21

106,5 середній за серпень 2005-червень 2006 р.

592 788,80

36 179,59

Загальна сума інфляційних за цим розрахунком становить 115 335,38 грн. Доказів про проведення розрахунку за інфляційними відповідач суду не надав, а тому до стягнення належить 115 335,38 грн. інфляційних.

Заперечень проти розрахунків позивача відповідач суду не надав, з розрахунків позивача вбачається, що всі суми сплат та переплат позивачем враховані і на суми переплат санкції не нараховувалися.

Всього до стягнення з відповідача належить 100,00 грн. пені, 115 335,38 грн. інфляційних та 34 333,09 грн. процентів річних, на загальну суму - 149 768,47 грн.

З урахуванням того, що заборгованість за газ відповідач сплатив після порушення провадження у справі і провадження в цій частині було припинено попереднім рішенням суду, яке залишено в силі в цій частині, а також враховуючи сплату позивачу 102,00 грн. державного мита і 85,42 грн. на відшкодування витрат на ІТЗ судового процесу ( платіжне доручення № 262 від 28.02.2007 року - а.с. 161), то на підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 566,09 + 1 497,69 - 102,00 = 6 961,78 грн. державного мита та 21,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково:

2. Стягнути з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" , ідентифікаційний код 02082675, м. Умань, вул. Тищика, 12А, на користь Дочірної компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз "України" , ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 -- 100,00 грн. пені, 115 335,38 грн. інфляційних та 34 333,09 грн. процентів річних, 6 961,78 грн. державного мита та 21,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В решті вимог в позові відмовити.

В частині стягнення 556 609,21 грн. провадження було припинено через сплату боргу і постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року в цій частині була залишена без змін.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських