Постанова № 71233968, 21.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 239/431/17 Номер провадження 22-ц/775/2193/2017

Головуючий у 1 інстанції Грідяєва М.В.

Категорія 27 Доповідач Санікова О.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Бахмут

Апляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Будулуци М.С., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №239/431/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року,

(суддя - Грідяєва М.В., заочне рішення ухвалене 15 листопада 2017 року у м. Новогродівка Донецької області, повний текст рішення складено 15 листопада 2017 року),

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, поситлаючись на те, що 26.05.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тобто у порушення умов кредитного договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2017 року має заборгованість 51894 грн. 97 коп., яка складається з: 3764 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом, 41683 грн. 39 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3500 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2447 грн. 38 коп. - штраф (процентна складова), яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача, а також стягнути судовий збір в розмірі 1600 грн.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 3764 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом, 3862 грн. 68 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а всього: 7626 грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором від 26.05.2010 року та судовий збір в розмірі 235 грн. 15 коп.; в іншій частині позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення заборгованості по процентам і ухвалити нове рішення в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що суд першої інстанції не повно, не всебічно та не об'єктивно розглянув справу, невірно витлумачив та застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права; апелянт вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав самостійно (з власної ініціативи) здійснювати перерахунок заборгованості по процентам, оскільки чинним законодавством встановлено, що доказування лежить на сторонах судового процесу, проте відповідач за час розгляду справи в суді заперечень проти позову банкук не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості не оспорював; з огляду на положення ч. 2 ст. 59 ЦПК України апелянт вважає, що належним доказом на спростування розрахунку заборгованості банку є висновок економічної експертизи, яка по справі не проводилась, а розрахунок суду не є налженим доказом. Оскільки суддя не має спеціальних знань для здійснення розрахунку; судом не враховано, що відповідно до положень п. 1.1.3.2.9 Умов та Правил ПАТ КБ «ПриватБанк» 31.07.2014 року, 31.08.2014 року, 30.04.2015 року та в інші дні повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки у виписці по рахунку, а також банк завчасно за 15 днів проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту шляхом направлення SMS повідомлень, всупереч положень п. .1.3.2.3 Умов та Правил відповідач не пред'явив банку вимоги щодо незгоди з підвищенням процентної ставки та розірвання кредитного договору, що свідчить про його згоду зі змінами; отже, збільшення розміру процентної ставки ПАТ КБ «ПриватБанк» відбулось у строки та спосіб, що передбачені кредитним договором, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення заборгованості по процентам.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились; про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 26.05.2010 року ОСОБА_2, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, заявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна» з кредитним лімітом в розмірі 10000 грн. та погодився з тим, що заява разом з Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, згідно тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду по договору SAMDN50OTC003233348, ІНН НОМЕР_1, ОСОБА_2, максимальна базова місячна ставка встановлена 2,5 % на місяць. Згідно Умов та правил надання банківських послуг банк надав позичальникові кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 4000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за договором виконувалися не належним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку банку становить: 51894 грн. 97 коп., яка складається з: 3764 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом, 41683 грн. 39 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3500 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2447 грн. 38 коп. - штраф (процентна складова).

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором не виконано, унаслідок чого наявні підстави для стягнення заборгованості за цим договором. Проте нарахована сума комісії в розмірі 3500 грн. та штраф в розмірі 2947 грн. 38 коп. з відповідача стягненню не підлягають в силу положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», так як з розрахунку заборгованості вбачається вони нараховані позивачем після 14.04.2014 року. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами суд першої інстанції виходив з того, що за періоди з 01.09.2014 року по 31.03.2015 рік відсоткова ставка необґрунтовано нараховувалась в розмірі 34,80 %, з 01.04.2015 року по 30.06.2017 року в розмірі 43,20 %, тоді як відповідно до умов договору кредитна лінія відкрита на умовах 2,5 % щомісячно, тобто 30 % річних. Одностороннє підвищення відсоткової ставки позивачем є порушенням вимог ч.2 ст.1056-1 ЦК України, яка передбачає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Такі висновки суду є правильними.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 26.05.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 4000 грн. зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало про те, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 30 червня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 51 894 грн. 97 коп. При цьому позивачем до позовної заяви надані розрахунок заборгованості, копія заяви позичальника ОСОБА_2, Умови та правила надання банківських послуг, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що підписавши заяву-анкету, відповідач погодився на умови договору, які викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду по договору SAMDN50OTC003233348, ІНН НОМЕР_1, ОСОБА_2, максимальна базова місячна ставка встановлена 2,5 % на місяць. Згідно Умов та правил надання банківських послуг банк надав позичальникові кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 4000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п.п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою» за користування кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

До 01.09.2014 року відсоткова ставка нараховувалась в розмірі 30,00 річних.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку і встановлено судом, за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 рік відсоткова ставка нараховувалась в розмірі 34,80 %, з 01.04.2015 року по 30.06.2017 року в розмірі 43,20 %, тоді як відповідно до умов договору, кредитна лінія відкрита на умовах 2,5 % щомісячно, тобто 30 % річних.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції також надав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про те, що це є порушенням вимог ч.2 ст. 10561 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року та 30 листопада 2016 року.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач не був зазначеним способом повідомлений про зміни процентної ставки за користування кредитом, тому висновок суду про неправомірне нрахування ПАТ КБ «ПриватБанк» збільшеної процентної ставки за користування кредитом є правильним.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі на те, що 31.07.2014 року, 31.08.2014 року, 30.04.2015 року та в інші дні банк повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки у виписці по рахунку, а також завчасно за 15 днів проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту шляхом направлення SMS повідомлень є безпідставними, оскільки суперечать положенням статті 10561 ЦК України.

Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав самостійно здійснювати перерахунок заборгованості по процентам, оскільки відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а однією із засад цивільного судочинства є верховенство права. При цьому суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах заявлених ним вимог і на підставі поданих доказів, що узгоджується з положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості по процентах, здійснений судом, не є належним доказом, також є безпідставними, оскільки, на думку апеляційного суду, здійснення такого розрахунку при наявності розрахунку заборгованості, наданого позивачем із зазначенням всіх вихідних даних, не потребує спеціальних знань.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заочне рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року залишти без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: