Вирок № 71233829, 13.12.2017, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1125/17

Номер провадження 1-кп/298/85/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,

за участі: прокурора Наговського М.М.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судових засідань, в смт. Великий Березний, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070070000299 про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, українця, громадянина України, несудимого,

- за ч.4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Приблизно в жовтні-листопаді 2014 року, точна дати та час досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_2, перебуваючи в ОСОБА_3 Федерації, а саме в Якутії, з метою відновлення викрадених у нього в цей час документів, усвідомлюючи протиправний характер дій, їх караність, діючи умисно, звернувся до невстановленого органу чи особи з метою виготовлення документа, що посвідчує його особу та надав їм анкетні дані свого дядька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 й свою фотокартку, не дивлячись на те, що його справжні анкетні дані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. В подальшому ОСОБА_2 отримав від невстановленого органу чи особи підроблений паспорт громадянина ОСОБА_3 федерації з його фотокарткою й анкетними даними, які йому не належать, а саме прізвище, імя, по-батькові, число, місяць, рік народження та який використовував в особистих цілях, в тому числі для повернення в Україну для придбання залізничних квитків, проїзду залізничним транспортом й предявив його для посвідчення особи. Дані дії ОСОБА_2 вчиняв до моменту вилучення підробленого паспорта працівниками Великоберезнянського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області 19.08.2017 року в ході проведення огляду.

Під час проведення досудового слідства, 29.08.2017 року між прокурором Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури юстиції 2 класу ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_2, захисником ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_2 зобовязується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні; сторони угоди узгодили вид та міру покарання в межах санкцій зач.4 ст.358 КК України штраф тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Щодо відшкодування витрат на проведення експертизи по кримінальному провадженні, а саме вартість проведення експертизи № 4/265 від 23.08.2017 року, яка становить 989,60 грн. сторони узгодили підчас проведення підготовчого судового розгляду.

В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненнікримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.472 КПК України, характер предявленого обвинувачення, вид та міру покарання, які до нього можуть бути застосовані у випадку затвердження судом угоди про визнання винуватості (передбачені угодою у виді штрафу тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Також ОСОБА_2 разом із своїм представникомадвокатом ОСОБА_1 просилили затвердити угоду та заявили клопотання про застосування до обвинуваченого амністії, звільнивши його від відбування покарання, оскільки він вчинив необережний злочин, який не є тяжким або особливо тяжким.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_2 визначену в угоді міру покарання та заперечив про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, оскільки обвинувачений не підпадає до умов передбачених даним Законом.

Заслухавши сторін провадження, дослідивши зміст угоди стосовно свідомої добровільної узгодженості сторонами її істотних умов, враховуючи те, що вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів невеликої важкості, останній розуміє зміст угоди, наслідки її укладення і невиконання, які передбачені ст. ст. 473,476 КПК України, угода не суперечить вимогам ККтаКПК України, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості.

Винність обвинуваченого ОСОБА_2доведена і його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст.358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити вид і міру покарання, відповідно до угоди про визнання винуватості від 29 серпня 2017 року укладеної між прокурором у кримінальному провадженні підозрюваним ОСОБА_2 та захисником ОСОБА_1.

Щодо застосування амністії заслухавши думку обвинуваченого, який не заперечив проти звільнення від відбування покарання на підставі ст.1 Закону України «Про амністію» у 2016 році», та з наслідками застосування амністії ознайомлений, захисника який підтримав клопотання та поросив задовольнити таке, вислухавши прокурора який заперечив, щодо застосування амністії, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, підлягають, зокрема, особи, які: а) які на момент вчинення злочину були неповнолітніми; б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом; в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами; г) яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначенняПереліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоровя України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572; ґ) які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування"; д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"); е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під діюЗакону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР; є) які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Захисник обвинуваченого в клопотанні зазначив, що ОСОБА_2М вчинив злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, В ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» зазначено: Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно дост.12КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили. Таким чином ОСОБА_2 підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» в звязку із чим підлягає звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших покарань, не повязаних з позбавленням волі.

Обвинуваченим та його захисником не наведено підстав, щодо застосування амністії, оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році», не зазначено підпункт, на підставі якого можливо застосувати до обвинуваченого амністію.

Суд відкидає дані твердження обвинуваченого та захисника обвинуваченого, оскільки, в ході розгляду справи останніми, не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що б вказували підстави звільнення від покарання на підставі амністії.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі амністії слід відмовити, оскільки дане клопотання є необґрунтованим та недоведеним.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314,369,370,373,374,376, 473,475 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

У клопотані захисника обвинуваченого відмовити.

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 серпня 2017 року між прокурором Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури юстиції 2 класу ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_2, захисником ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017070070000299 про обвинувачення ОСОБА_2 у кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч.4 ст.358 КК України.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, та призначити йому узгоджені сторонами вид і міру покарання передбачених:

- за ч.4 ст.358 КК України штраф тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (пятсот десять) гривень.

Судові витрати, понесені у звязку із проведенням судової експертизи 989 (девятсот вісімдесят девять) грн. 60 коп. стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при МВС України в Закарпатській області (р/р 31114115700002, МФО 812016; банк одержувача ГУДКСУ в Закарпатській області, код одержувача 38015610, призначення платежу «За експертизу від 23.08.2017 року № 4/265»).

Речовий доказ: паспорт громадянина ОСОБА_3 Федерації виданий на імя «Кучирка Николай Михайлович», серійний номер 98 07 106915 вилучений у ОСОБА_2, який знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Великоберезнянського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знищити.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим (підозрюваним), його захисником, законним представником, потерпілим, його представником, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення вищевказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Згідно ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий